Обґрунтування і вибір методу ПР автомобілів

Як відомо, розрізняють 2 методи ПР автомобілів:

· індивідуальний;

· агрегатний.

Виходячи з того, що дане АТП має у своєму розпорядженні достатньо велику кількість автобусів особливо малого класу РАФ-2203-01, орієнтоване на пасажирські внутрішньообласні та міжобласні перевезення, на постах ПР працює небагато кваліфікованих робітників, працюючих у 2 зміни, обираємо агрегатний метод ПР автобусів, оскільки за індивідуального методу автомобіль довгий час може простоювати.

При цьому методі несправні агрегати, що потребують капітального ремонту, замінюють справними, взятими з обмінного фонду АТП.

Поточний ремонт включає постові (розбірно-складальні) роботи та виробничо-цехові. Постові роботи виконують на універсальних постах – ремонт виконує одна бригада робітників, яка скомплектована виконавцями різних спеціальностей, вона має своє місце, універсальне обладнання, запас обігових агрегатів та деталей. Пости оснащені оглядовими канавами і обладнані підйомно-транспортними пристроями й інструментами. Перевагою такої організації є бригадна відповідальність за якість проведених робіт ПР.

Для забезпечення виробничо-цехових робіт у АТП створені допоміжні виробничі дільниці: агрегатна, слюсарно-механічна, ковальсько-ресорна, кузовна та ін. У них відповідно до їхнього призначення виконують ремонтно-відновні роботи агрегатів і механізмів автомобілів [6, c.158].

Обґрунтування організаційних форм побудови технологічного

Процесу ТО і ПР автомобілів

Зазвичай виділяють 4 організаційні форми побудови технологічного процесу ТО і ПР. Це:

• типова; • комплексна;

• агрегатно-дільнична; • спеціалізована.

Зважаючи на те, що дане АТП має у своєму розпорядженні автобуси лише

Зважаючи на те, що дане АТП має у своєму розпорядженні автобуси лише однієї моделі у кількості 210 шт. та обраний агрегатний метод ПР, обираємо типову форму організації побудови технологічного процесу ТО і ПР, оскільки автомобіль не досить довго простоює в ПР, пасажирські перевезення здійснюються за заздалегідь відомими маршрутами, отже легше передбачити чергу ТО. ТО-1 та ТО-2 здійснюють у повному обсязі окремо на універсальних постах через 5000 км та 20000 км або раз на рік відповідно. Як бачимо, ТО-2 автомобіль у середньому проходить на четверте ТО-1[6, c.145].

Ця форма більш легка та проста, ніж інші, що дозволяє раціональніше використовувати робочий час та персонал.

Тут при ТО-1 виконують наступні роботи: контрольно-діагностичні, оглядові, кріпильні, регулюючі. Також за цього ТО очищують від бруду і перевіряють прилади системи живлення та герметичність їхніх з’єднань, перевіряють дію приводу, повноту закриття та відкриття дросельної та повітряної заслінок, регулюють роботу карбюратору.

Перед виконанням ТО-2 чи в його процесі проводиться поглиблене діагностування всіх агрегатів, вузлів та систем автобуса для встановлення їхнього технічного стану, визначення характеру несправностей, їхніх причин, а також можливості подальшої експлуатації даного агрегату, вузла, системи.

Отже, роботи, передбачені за типової організації при ТО-1, включають в себе загальне діагностування стану автобуса, а при ТО-2 – поглиблене, поелементне.