Формені елементи крові

Еритроцити. Серед формених елементів крові найбільше червоних кров’яних тілець — еритроцитів. Це без’ядерні клітини, що мають форму двояковгнутого диска з діаметром близько 8 мк і товщиною близько 2 — 2,5 мк.

Утворюються еритроцити в червоному кістковому мозку з особливих клітин — еритробластів, які мають ядра. У процесі дозрівання еритро­бласти втрачають ядро і перетворюються в еритроцити; останні надходять в кров’яне русло.

В 1 мм³ крові дорослої людини міститься близько 4,5—5 мільйонів еритроцитів. У немовлят еритроцитів значно більше. Так, у новонаро­дженої дитини 5,5—6,5 мільйонів в 1 мм³ крові; але з роками кількість їх зменшується, досягаючи уже в 2—3 роки норми дорослої людини.,

Фізіологічна роль еритроцитів визначається наявністю в їх складі червоного пігменту — гемоглобіну, від якого й залежить червоний колір крові. Гемоглобін — це складна хімічна сполука, що складається з білка — глобіну і барвної речовини — гема, в складі якого є залізо Fe(II).

Абсолютний вміст гемоглобіну в дорослої людини становить в середньо­му 14—16% від ваги крові і досягає 17% (17 г гемоглобіну в 100 г крові). При аналізі крові визначають звичайно відносний вміст гемоглобіну. Він показує в процентах відношення фактичної кількості гемоглобіну в 100 г крові до 17 г. У новонароджених дітей відносна кількість гемоглобіну — 110—145%; у дітей шкільного віку —80—90%.

Гемоглобін легко сполучається з киснем. Коли кров проходить крізь капіляри легень, гемоглобін утворює нетривку сполуку з киснем — окси­гемоглобін. Кров, яка має в собі оксигемоглобін (тобто насичена киснем), називається артеріальною. Вона переносить оксигемоглобін з легень у тка­нини, де він легко віддає тканинній рідині свій кисень і відновлюється в гемо­глобін. Кров, у якій оксигемоглобін перейшов у стан відновленого гемогло­біну, називається венозною. Отже, основна функція еритроцитів — перене­сення кисню від легень до тканин. Крім того, вони беруть участь і в перене­сенні вуглекислого газу від тканин до легень.

Швидкому приєднанню гемоглобіном кисню в легенях і швидкому від­щепленню його в тканинах сприяють також порівняно повільна течія крові в капілярах і дуже малі розміри еритроцитів. Відомо, що, чим дрібніші частини, на які подрібнено предмет, тим більша їх загальна поверхня. Тому дуже маленькі розміри еритроцитів і вгнута форма їх забезпечують їм величезну загальну поверхню — близько 3000м², тобто в 1600 раз більше поверхні тіла в дорослої людини. Загальна кількість еритроцитів у 5 л крові дорослої людини — 25 трильйонів.

Еритроцити людини живуть в середньому 130 днів. Руйнуються вони в селезінці і печінці, де з гемоглобіну утворюються пігменти жовчі. За 1 добу в здорової людини руйнується близько 300 мільярдів еритроцитів.

На місце зруйнованих у кров безперервно надходять молоді еритро­цити з кровотворних органів.

Лейкоцити. Білі кров’яні тільця (лейкоцити) — безбарвні клітини, які мають ядро і протоплазму (кольор. табл. IV, Б). Діаметр їх 7—30 мк.

Форма лейкоцитів дуже мінлива, бо протоплазма їх безупинно перели­вається по відростках, які то випинаються, то втягуються. При цьому вони роблять амебоїдні рухи і можуть протискуватись між клітинами стінок капілярів у міжклітинні простори (кольор. табл. IV,Є).

Лейкоцити здатні до внутрішньоклітинного травлення. Цим і визнача­ється їх основна функція, яка полягає в захисті організму від мікроорганіз­мів, що проникають у кров і тканини. Активно рухаючись, лейкоцити обво­лікають своїми відростками різні сторонні органічні частинки (бактерії та ін.), які потрапили в організм, і з допомогою ферментів перетравлюють їх у своїй протоплазмі. Лейкоцити знищують не тільки бактерії, але й зруй­новані клітини організму. Іноді вони поглинають цілі органи, які втратили своє значення для організму,— так зникає хвіст у пуголовка жаби.

Значення лейкоцитів в організмі з’ясував видатний російський учений І. І. Мечников, який вперше спостерігав процес поглинання і перетравлю­вання бактерій лейкоцитами крові — фагоцитоз.

В 1 мм³ крові дорослої людини міститься 6—8 тис. лейкоцитів. Кіль­кість їх постійно змінюється залежно від стану організму. Після їди, при м’язовій роботі, під час вагітності кількість лейкоцитів у крові значно збільшується. Особливо різко збільшується їх кількість у крові при за­пальних процесах та інфекційних захворюваннях. Але при таких захво­рюваннях як черевний тиф і грип спостерігається зменшення кількості лейкоцитів у крові. Збільшення кількості лейкоцитів називається лейко­цитозом, а зменшення — лейкопенією.

Лейкоцити ділять на дві групи: зернисті і незернисті. Зернисті лейко­цити характеризуються наявністю в їх протоплазмі особливих зерняток, і від того, якими барвниками вони забарвлюються, їх ділять на три підгрупи: нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. Серед них найбільше нейтрофілів, що забарвлюються як кислими, так і основними фарбами; еозинофіли забарв­люються кислими фарбами, а базофіли — основними.

Незернисті лейкоцити, протоплазма яких не має специфічної зернис­тості, діляться на дві підгрупи: лімфоцити і моноцити. Лімфоцити — неве­ликі клітини з великим ядром, оточеним тонким шаром незернистої прото­плазми. Моноцити — найбільші за своїми розмірами клітини крові.

Кількість лейкоцитів у крові зменшується з віком дитини. Так, у ново­народженої дитини їх 10—30 тис. в 1 мм³, а в 5—6-річної дитини—8—9 тис.

У дітей молодшого шкільного віку кількість лейкоцитів в крові при­близно така сама, як і в дорослої людини. Проте фізіологічне значення має не тільки загальна кількість лейкоцитів, але й процентне співвідношення між різними їх формами, яке називається лейкоцитарною формулою. З цієї таблиці видно, що основну масу білих кров’яних тілець становлять лімфоцити і нейтрофіли. Причому процентний вміст цих видів лейкоцитів з віком дитини змінюється: кількість нейтрофілів збільшується, а лімфо­цитів — зменшується. Лімфоцити порівняно з іншими формами лейкоцитів мало рухливі, тому нездатні боротись з хвороботворними мікробами, які проникли в організм. Нейтрофіли, навпаки, досить рухливі: випускаючи вирости протоплазми, вони активно пересуваються до місць скупчення мікробів, захоплюють їх і перетравлюють. Тому для опірності організму проти інфекційних захворювань велике значення має співвідношення в крові нейтрофілів і лімфоцитів.

З таблиці бачимо, що в дітей аж до початку молодшого шкільного віку переважає малоактивний вид лейкоцитів — лімфоцити. В дітей молодшого шкільного віку хоч вже й переважають нейтрофіли, проте ще далеко не досягають норми дорослої людини. Крім того, у дітей молодшого шкільного віку не всі наявні нейтрофіли повністю дозрілі. Цим у певній мірі поясню­ється порівняно нижча опірність дитячого організму проти ряду інфек­ційних захворювань.

Тромбоцити. Серед формених елементів крові тромбоцити, або кров’яні пластинки, найменші. Вони легко руйнуються, тому будова їх вивчена не­достатньо. Кількість їх в 1 мм³ крові дітей 115000—425000 (в середньому 230 000—250 000).

Давно вже встановлено, що тромбоцити відіграють важливу роль у процесах зсідання крові. А недавно виявлено, що тромбоцитам належить важлива роль в забезпеченні організму киснем. При інтенсивній м’язовій діяльності відбуваються різкі кількісні і якісні зміни тромбоцитів. Це явище названо міогенним тромбоцитозом. При м’язовій діяльності тромбоцити посилено руйнуються, з них звільняються дихальні ферменти, які сприяють енергійній утилізації кисню. Чим молодший організм, тим яскравіше явище міогенного тромбоцитозу.

Кровотворні органи. Кров’яні клітини постійно руйнуються, проте кількість їх у крові залишається відносно сталою, бо на місце зруйнованих у кров надходять нові, молоді кров’яні тільця. Місцем їх утворення є чер­воний кістковий мозок, селезінка і лімфатичні вузли. Ці органи називаються кровотворними.

У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, тромбоцити, зернисті форми лейкоцитів. Лімфоцити утворюються в лімфатичних вузлах, а моноцити — переважно в селезінці і печінці.

У новонароджених дітей кровотворення відбувається в кістковому мозку всіх кісток. У дітей грудного віку система кровотворення досить розвинена, проте в крові є молоді, недозрілі еритроцити і лейкоцити.

Після б місяців частина червоного кісткового мозку починає перетворю­ватись у жовтий. Цей процес особливо швидко відбувається в 4—6 років. У віці 12—15 років червоний кістковий мозок залишається лише в тих частинах скелета, в яких він є і в дорослих (в груднині, ребрах, хребцях, в епіфізах трубчастих кісток).

У дітей процеси кровотворення відбуваються інтенсивніше, ніж у до­рослих. З віком інтенсивність утворення формених елементів крові посту­пово знижується. Відновлення (регенерація) формених елементів крові у дорослих відбувається значно повільніше, ніж у дітей.

Кровотворна система у дітей ще недостатньо стійка проти різних шкідливих впливів, внаслідок чого в них легко може розвинутись не­докрів’я.

Недокрів’я. Недокрів’я розвивається у дітей при великому зменшенні кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну, в результаті чого клі­тини організму недостатньо постачаються киснем, настає кисневе голоду­вання тканин.

Різке зменшення кількості еритроцитів буває при крововтратах (по­ранення, операції та ін.) і при отруєнні отрутами, які спричиняють гемоліз еритроцитів. До таких отрут належать: свинець, ртуть, нітробензол, ані­лін, а також отрути, які утворюються в організмі при злоякісних пухлинах або виробляються глистами і мікробами. Зниження вмісту гемоглобіну в еритроцитах настає при нестачі в їжі заліза, білків і вітамінів.

При недокрів’ї у дітей блідне шкіра (особливо шкіра обличчя) і слизо­ві оболонки очей, ротової порожнини, знижується опірність організму проти інфекцій, виникає слабість, швидка стомлюваність, сонливість (іноді безсоння), знижується уважність, працездатність та ін.

Недокрів’я у дітей може розвиватись з різних причин. Але однією з най­частіших причин цієї хвороби є порушення вимог гігієни: недостатнє пере­бування дітей на свіжому повітрі і на сонці, недостатність рухливих ігор та фізичних вправ, надмірні розумові напруження, недосипання і особливо нераціональне харчування. Тому для збереження нормального складу крові дітей і запобігання виникненню у них недокрів’я необхідно забезпе­чити всі ці умови.

Кровотворні органи дитини здатні до швидкої заміни загиблих клітин новими. Тому при усуненні причин недокрів’я, при правильному режимі і раціональному харчуванні нормальний склад крові може відновитись у них досить швидко.

Однією з причин недокрів’я є недостатня діяльність червоного кістко­вого мозку. Для збудження його діяльності застосовують препарати, які добувають із сирої печінки тварин. Кровотворну функцію червоного кіст­кового мозку стимулюють також вітаміни групи В. Вітамін В₁₂ посилює кровотворну функцію, а фолієва кислота сприяє нормальному дозріванню кров’яних клітин у кістковому мозку і їх надходженню у кров’яне русло.