СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 19 страница

[бензьоокий] «косоокий», [бензеокий] «?» Я; — неясне; можливо, результат контамінації форм [берлаоки] «витрішку­ватий» і [зизоокий] «косоокий».

[бенітувати] «скаржитися, вважати себе скривдженим» Ж; — очевидно, за­позичення з угорської мови; уг. benyujt «подавати (скаргу, прохання)» складає­ться з префікса Ье- «в-, за-» і дієслова nyujt «простягати, подавати» прафінно-угорського походження (пор. манс njüsi «видавати, витягувати», удм. nu-jal- «простягатися», nujt- «простяга­ти»).—MNTESz II 1057; Bârczi 220.

[бенкарті «байстрюк» Ж, [бенькарт] «шибеник, хлопчисько» Me, ст. бен-картъ «байстрюк» (XVI ст.), «виродок» (XVII ст.); — бр. [бэнкарт] «байстрюк», банкарт «тс», п. bękart «байстрюк, хлопчисько», ч. [panchart] «байстрюк», ст. pankhart, слц. [pankhart], нл. bań-kart, схв. pankert «тс»; — через поль­ське посередництво запозичено з ні­мецької мови; свн. banchart (нвн. Ban­kert, заст. Bankart «тс») утворено на зразок імен на -hart (Gerhart, Rein­hart) від іменника banc «лава»; німецьке ' слово іронічно підкреслює факт поза­шлюбного зачаття дитини на твердій лаві (пор. н. hart «твердий») замість подружнього ложа. — Шелудько 21; Richhardt 34; Brückner 23—24; Machek ESJĆ 432; Kluge—Mitzka 49.—Див. ще банка³.

[бенкель] «сорт сукна» Пі, ст. бен-кель «тс.» (XVIII ст.); — неясне.

бенкет Г, Ж, банкет, [бенькет], бенкетник, заст. бенкетар, бенкетува­ти, ст. банкеты (XVI ст.), банкетъ (XVII ст.), бенкет (XVIII ст.); — р. бр. болг. м. банкет, п. bankiet, ч. слц. banket, схв. банкет, слн. banket; — через польську мову запозичено з ні­мецької або французької; н. Bankett, φρ. banquet походять від іт. banchetto «лава», зменш, від banco «лава» (згодом «їжа і напої на такій лаві», далі «бенке­тування»).— Шанский І 2, 34; Фасмер 1 121; Kopaliński 109—110; Kluge—Mitz­ka 51; Dauzat 72.—Див. ще банка³.

[бентачка] «мантачка» Я; — резуль­тат видозміни деетимологізованої скорми мантачка, можливо, зближеної з [бен-тй] «поворозки для підперізування» (до яких мантачка могла прив'язуватися).— Пор. бенти.

бентег

берда

 

[бентег] «послушник» Г; — очевидно, запозичення з турецької мови; тур. bende «раб, слуга», як і чаг. бенде, тат. манда «тс», походить від перс, bende «тс», пов'язаного з дперс ba(n)daka-«тс».— Радлов IV 1590; Räsänen Ver­such 70; Horn 53.

бентежити «хвилювати, турбувати; викликати замішання; [лаяти, сороми­ти, ганьбити; зв'язувати О; вантажити О]», бентежний, [збендьожитись] «рап­тово збентежитися» Кух; — бр. бянтэ-жыць «викликати замішання, лякати», слц. bendećit' «лаятися»; — походження остаточно не з'ясоване; пов'язувалося з уг. bénitâs «розслаблення, калічення, нівечення», bântâs «образа, кривда, му­чення» (Ткаченко УМШ 1959/2, 65); можливо, пов'язане з [бентег] «послуш­ник», тур. bende «раб, слуга»; в такому разі первісно могло означати «поневолю­вати» (під час ворожих набігів).— Пор. бантажити, бендюжити, бентег.

[бенти] (тільки мн.) «поворозки біля фартуха для підперізування» Дз; —не зовсім ясне; можливо, запозичення з ні­мецької мови (пор. н. Bände(r) «зав'яз­ки, стрічки», форма множини від імен­ника Band «зав'язка, стрічка»); може бути також результатом видозміни фор­ми бинти (мн. від бинт).

[бенчати] «бриніти, гудіти» (про ко­мах) ВеЗа, [бунчати] «тс»; — п. bęk «гудіння» (про комах), beczeć «гудіти»;— звуконаслідувальне утворення, мож­ливо, зумовлене впливом польських форм.— Пор. бомок.

[бенчик] «глечик з великим на верху вухом» Mo; — неясне.

[бер] «кладка, місток з двох колод», [берва\ «тс», [бере] «стовбур дерева», [бир] (род. в. бирви, бирі) «кладка» ДзАтл І, [бирх] «тс.» тж; — др. брьвь «колода», п. ber (тільки у виразі czar­nym szlakiem a berem iśc з укр.), ч. ст. bfev «місток», болг. бръв «перекла­дина, місток», схв. брв «колода, дош­ка», слн. brv «кладка, місток»; — псл. *brbVb, *Ьгъуь (> бере, з відпадінням кінцевого в); — споріднене, можливо, з дісл. bru «міст», bryggia, двн. brucka, гал. brïva «тс», лит. briaunà «край,

ребро», далі з псл. *bry (Ьпьуе) «брова»; менш переконливе зіставлення з брати, псл. *bbrati (Brückner 26), а також з брити (Ильинский РФВ 65, 224).— Шанский ЗСРЯ І 2, 191—192; Фасмер І 209—210; Преобр. І 43; Janów Symb. Rozwadowski 2, 276; Sławski I 33; БЕР І 82; Skok I 222; ЗССЯ 3, 71—72; Sadn.— Aitz. VWb. I 450—453; SI. prasl. І 400—401; Bern. I 92; Топоров І 252.— Пор. бервено.

[бербенйця] «діжка (для молочних продуктів), барило», [бербївка] «дерев'я­ний посуд», [беребсйка], ст. бербеница «діжка, бочонок» (1458, 1466);—п. [berbenica] «вид діжки, бодня» (з укр.);— запозичення з румунської або угорської мови; рум. bärbin|ä, berbinjä «тс.» зі­ставляється з уг. berbence «діжечка».— Орос Доп. УжДУ 2, 75; Дзендзелів-ський Доп. УжДУ 4, ПО; Vrabie Roma-noslavica 14, 131; Vincenz 10; Brückner 21; СДЕЛМ 67; DLRM 74.

[бервено] «колода, стовбур», [бер-вёння] (зб.) «колоди», [бервина] «попе­речні дерев'яні зв'язки у ткацькому верстаті в ролі навоїв», [беревна] «кіл, стовп» Ж, [беревело] «колода, стовбур» Я; —р. бревно, [бeрва, бервено], бр. бер-вяно, др. бервьно, ôptebHO, беревьно, п. bierwiono, ч. bfevno, слц. brvno, схв. брвно, стел, г.ркі'.кмо;— псл. *Ьгьуьпо, утворене за допомогою суфікса -ьпо від іменника *Ьгьуь «колода».— ЭССЯ З, 72—73.— Див. ще бер.

бергамот (сорт груші), [бергамота]; — p. бр. болг. бергамот, п. bergamota, bergamuta, [bargamuta, pergamota], ч. bergamotka, слц. bergamota, bergamotka, схв. бергамка, слн. bergamotka; — за­позичення з французької мови; фр. ber­gamote (сорт груші) походить від іт. bergamotta, яке лід впливом назви міс-ста Bergamo утворилося з тур. beg аг-mud-i букв, «князівська груша».— СІС 94; Шанский І 2, 92; Фасмер І 151; Дмитриев 529; Machek ESJĆ 51; Skok I 139; Lokotsch 24;Dauzat 83—84; Ga-millscheg 102—103; Радлов I 341.

[берда] «варта, сторожа», [бердов, бердоеа] «тс», [берда] (оклик у сіль­ських сторожів), [бердовати] «кричати бердо» Пі; — схв. бердо (оклик варто-

берданка

бердя

 

вого), бердокати «кричати бердо», п. ст. werdo (оклик вартового), werda «тс»; — видозмінене запозичення з ні­мецької мови; нім. wer da «хто тут» складається з займенника wer, спорід­неного з гот. bas «хто», лат. quod «що, яке», лит. kas «хто», пел. къ-to, укр. хто, і прислівника da «там, тут», спо­рідненого з двн. dar, гот. ]эаг «тс», псл. tamo, укр. там. — Skok J 139; Kapauuh23; Linde VI 235; Kluge—Mitzka 119, 855.

берданка (вид гвинтівки);— р. бр. болг. берданка, п. ст. berdanka, berda-nówka, ч. berdanka, м. бердана, бердан­ка, схв. берданка; — утворено в росій­ській мові від прізвища американського винахідника Berdan.— СІС 94; Шанский ЭСРЯ 12, 92; Фасмер—Трубачев І 152; ССРЛЯ 1 393.

бердеш, берданка, бердиш — див. барда¹.

бердо¹ (частина ткацького верстата), бердник «виготовлювач берд» Ж, Ібер-дій] «тс.» О; — р. бёрдо, бр берда, п. нл. bardo, ч. слц. brdo, полаб. b ordii «би-тельня, поліно; бердо», болг. бърдо, м. брдо, схв. брдо, слн. bfdo; — псл. *b^b£do; — лте birde «ткацький вер­стат» (можливо, запозичення з слов'ян­ських мов, пор. Трубачев Этимология 1963, 31), гот. baurd (yfotubaurd «стіль­чик для ніг»), двн. bort «борт», дангл. bord «дошка, щит, стіл»; спочатку бердо мало' вигляд дощечки, якою прибивалась нитка ткання між нитками основи до тканини, згодом набуло вигляду дов­гого гребеня, ще пізніше — сучасного берда з двома рамками; слов'янська назва виводиться також (Bern. I 118) від праформи *bhrdom із значенням «вістря, грань» і пов'язується з дісл. baröa, двн. barta «сокира»; деякі дослід­ники (Uhlenbeck 187, 193; Hirt Ablaut 127; Reichelt KZ 39, 35) через праформу *bheredh- зіставляють з дінд. bardhakah «який відрізує, стриже», гр. πέρϋω «руйную», лат. fortex «ножиці»; думка про походження слов'янського і латин­ського слова з германських мов (Po­korny 138) безпідставна.— Шанский ЭСРЯ І 2, 92—93; Фасмер—Трубачев І 152; Brückner 16; Machek ESJ Ć 65—66;

Slavia 21, 269; Schuster-Sewc Probeheft 20; БЕР І 101; Skok I 204—205; Труба­чев Рем. терминол. 26—29, 130—131; Откупщиков 113—114; Jurkowski St. z fil. 6, 151—152; ЗССЯ 3, 164—166; Sadn.—Aitz. VWb. I 265—266; Sł. prasł. I 428.

бердо² «обрив, горб; скеля» Г, О, [бердів' я] «брили, пороги» О, [бердованя] «велика скеля» О, [бердя] «велике камін­ня» О; — р. [бёрдо (бёрда)] «невеликий горб; мілина», п. bardo «вершина гори», ч. [brd, brdo] «тс; горб», слц. brdo «скеля» (поет.), болг. бърдо «горб», м. брдо «тс», схв. брдо «гора, горб», слн. bfdo «тс», стел. вртчДо «горб»; — псл. *b^bfdo; —очевидно, пов'язане з бердо¹ (від значення «вістря» або «гребінь»); менш обгрунтоване пов'язання (Zupitza KZ 36, 65) з гр. βρένοος «горб», кімр. brynn «тс», дісл. brattr «крутий», дангл. bront^;«TC»; запозиченням з української мови є п. berda, berdo «вершина гори».— Кобилянський Гуц. гов. 82; Толстой Сл. геогр. терм. 96—97; Откупщиков 113—114; Иллич-Свитыч ИАН ОЛЯ 1960/3, 224—225; Machek ESJĆ 66; Schuster-Śewc Probeheft 20; БЕР І 101; Skok I 204—205; ЭССЯ 3, 164—166; Филин Образ, яз. 121; Sadn—Aitz. VWb. І 265—266; Jurkowski St. z fil. 6, 151 — 154; Moszyński PZJP 157; Bern. I 118—119.

[бердо³] «мертва рука; мертва нога» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з бердя «колода» (пор.).

[бердуле'ць] (бот.) «рододендрон, Rho­dodendron L.» Г, Ж, [бердульон, бердуль-чик] «тс.» Мак, [бердулян] «тс; азалія, Azalea pontica L.» Мак; — результат видозміни назви [бредулець] «багно, Le­dum palustre L.», перенесеної на родо­дендрон за загальною схожістю обох рослин, які належать до родини вере­сових.— БСЭ 4, 29; 36, 605.— Див. ще бредулець.

[бердя] «дерев'яна кладка, колода» Ж, іберца. берце] «тс», [берце] «орчик ВеЛ; снізка у ярмі О; щабель у дра­бині, бороні О», [бйрцє] «тс.» О; — п. [bark] «орчик», слц. brdce «тс»; — псл. *b^bfd-(bk-), очевидно, тотожне з *b^bfd-o «бердо, поліно»; Славський (Sławski І

бере

берегомет

 

27) ототожнює п. bark «орчик» з bark «плече, рука» і, не наводячи власне українського та словацького відповід­ників, притягає як паралелі сумнівні в цьому відношенні ч. brk «стрижень пташиного пера», р. [бери] «стебло; пень; загострене перо», схв. bfk «вус».— Див. ще бер до¹.

бере (сорт груші), [бера] «тс»; — р. бере, бр. бэра, п. béra; — запозичен­ня з французької мови; фр. beurré, дослівно «масляний», утворено від імен­ника beurre «масло», що походить від лат. bûtyrum «тс», яке зводиться до гр. βούτΰρον «тс; коров'ячий сир», утворе­ного з основ іменників βοδς «корова, бик», спорідненого з лат. bos «бик», псл. gov-ędo «велика рогата худоба», укр. [гов'єдо] «тс», і τυρός «сир», спорідне­ного з ав. tü'ri- «кисле молоко, сиро­ватка».— СІС 94; Sł. wyr obcych 76; Dauzat 86; Frisk I 260—261; Boisacq 992. [беребешки] «крем'яшки» (вид ди­тячої гри) Mo; — очевидно, пов'язане з тур. *berebes, утвореним з приймен­ника ber «по, в, згідно» і числівника bes «п'ять» (у цій грі використовується п'ять невеликих крем'яшків).

берег, [беріг], [бережок] «зарослий лісом горб» Ж, [бережки] «металева оправа колодочки ножа», [береговина] «побережжя», бережина, [береговйсько, береговйще] «тс», бережина «берегова трава», [бережак] «прибережний жи­тель», [бережан] «тс», бережняк «бере­гові зарості; [викинуті водою на берег куски дерева]», [берег'ївка] «берегова лас­тівка», [береговенник ВеНЗн, берегуля, берегулька, берегулиця ВеУг, бережан-ка, бережниця ВеНЗн] «тс», [берего-вшпий] Я, бережистий «з високими бере­гами», безбережжя, безберегий, безбе­режний, відбережний, забережень «при­бережний лід», набережна, надбережжя, надбережний, [підбережка] «берегова ластівка» ВеНЗн, [підбережник, підбе-режок] «тс.» ВеНЗн, підбережний, [по-берегулька] (орн.) «плиска, Motacilla L.» ВеНЗн, побережанин, побережець, по­бережжя, [побережина] «прибережжя», побережник «берегова ластівка», [побе­режниця] «тс.» ВеНЗн, [побережняк] «вітер, що дме вздовж берега» Mo, побе-

режний, прибережжя, прибережник «морська трава», прибережниця (бот.) «Aeluropus», прибережний, [убереже] Ж, узбережжя, [узберіж] «вздовж бе­рега» Ж; — р. берег, бр. бераг, др. берегь, п. brzeg, ч. bfeh, слц. breh, вл. brjóh, нл. brjog, полаб. brig, болг. бряг, м. брег, схв. брег, брЩег, слн. brég, стел. Bp"fer"b; — псл. *bergT>; —двн. berg «гора», гот. bairgahei «гори», ав. Ьагз-zah- «гора, висота», oc baerzond «висо­та», вірм. berj «тс», дінд. brhant- «висо­кий», ав. barazant, хет. parkus «тс», кімр. bre «гора, горб»; безпосередню успадкованість сл. *bergb з індоєвро­пейської прамови визнає більшість до­слідників (Jagić AfSlPh ЗО, 457; Brück­ner AfSlPh 42, 138; Брандт РФВ 21, 206; Младенов 47; Георгиев БЕ 2, 247; Gołąb LP 16, 55; Machek ESJĆ 72; Sławski I 46; Бурлакова ВСЯ б, 61; Skok I 210; Schuster-Śewc SI. Wortst. 17 і ін.), причому невідповідність у сло­в'янських мовах звука g, рефлексу не-палатального іє. g(h), рефлексові пала­тального g в інших мовах satam (nop. ав. z) пояснюється як одне з численних відхилень від звичайної рефлексації ін­доєвропейських задньоязичних. або як відмінність слов'янських мов від інших індоєвропейських у характері розши­рення кореня *bher-; інші дослідники, зважаючи на цю звукову невідповід­ність, припускають праслов'янське за­позичення з германських чи з якихось інших мов групи centum (Bern. I 49— 50; Meillet RSI 2, 69; Преобр. І, 23; Trautmann 30—31; Kiparsky GLG 101— 102; Pokorny 140—141 і ін.).— Кри-тенко Вступ 527, 550; Шанский ЭСРЯ І 2, 93—94; Фасмер—Трубачев І 153; БЕР І 84—85; ЭССЯ 1, 191—193; Sł. prasł. І 203—204; Sadn.— Aitz. VWb. I 271—273; Мартынов Сл. и ие. аккомод. 163—164; Абаев ИЭСОЯ I 254.

[берегомет] «місце, де берег річки розмивається водою» КаТГР, [берего-міть] «обривистий берег» КаТГР; — складне утворення з основ іменника берег і дієслова ^метати «кидати»; пор. перемет(ов)ище «ділянка, зрита і пере­мита швидкою течією» (Німчук Пр. XI діал. н. 146—147).— Карпенко ТГР 14,

берегти

береза

 

ТЦР 7—8; Лимаренко Пит. топон. та оном. 150.— Див. ще берег, метати.

берегти, [беречй, бережшпи], береж­кий, бережливий, бережний, [зберігай Я]. [незабережка] «необережність» Ж, [обе-рега\ «обережність», [обережка] «попе­редження» Ж, обережний; — р. беречь, бр. берагчьї, др. беречй, серб. ст. бри-jefiu, стел. вр*Ешти, п. bróg «оборіг», ч. [brâh] і т. д.; можливо, також схв. [bruci ] «славити, святкувати»; — псл. *bergti; — споріднене з лит. [bìrginti] «берегти, заощаджувати», гот. bairgan «ховати», двн.bergan «тс», borgen «убез­печити себе»; іє. *bhergh- «ховати»; при­пущення про запозичення з герман­ських мов (Hirt PBrB 23, 332; Moszyń­ski KLS І 232) необгрунтоване.— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 97; Фасмер І 153; Sławski 144; Skok І 210—211;ЗССЯ 1,189—191; Sł. prasł. І 204; Sadn.— Aitz. VWb. I 270-271; Bern. I 49; Pokorny 145.— Пор. оборіг.

[бережаї «жеребна» (кобила) Ж; — р. [берёжая], ч. brezi, схв. брЩа «тс», брехати «вагітніти», слн. breja, brejiti «запліднювати», стел, вражда; — псл. *berdja; — здебільшого пов'язується з лат. forda «вагітна», спорідненим з fero «несу», укр. беру і т. д. (іє. *bher-); інший можливий зв'язок — з лит. bré-stu, bréndau «набухати, дозрівати», brinkti «розбухати», прус, pobrendints «обтяжений», sen brendekermnen postât «завагітніти».— Трубачев Назв. дом_. жив. 54; Фасмер I 154; Machek ESJĆ 73; Skok Τ 206; ЗССЯ 1, 188—189; Sł. prasł. I 202; Sadn.—Aitz. VWb. I 282— 283; Bern. I 49; Топоров I 249—250.

береза¹ (бот.), березина «березоведе­рево; березовий ліс», [березина] «берез­няк; березові гілки» О, березівка «бере­зова настоянка», [березівка] (орн.) «зяб­лик, Fringill a coelebs L.» ВеНЗн, берез­ник, [березнйця] «березник», березняк, [березовйця] «березовий сік» Ж, [березов-ник] «березовий гай; вид узору на пи­санці» Я, берест «березова кора», [бе­резню] «тс.» Ж, [березтянка] «бере­зова земля; придатний для берези грунт» Ж, берестянка «кошик або ко­робка з березової кори», [березневатий]

«покритий місцями березою» Я, бере­зові, [березоваті] «березові» Ж, берестя­ний «зроблений з бересту», підберезник, [підберезовець] «підберезник»; — р. бе­реза, бр. бяроза, др. береза, п. brzoza, ч. b?iza, слц. breza, вл. brëza, нл. brjaza, полаб. breza, болг. бреза, м. бреза, схв. бр'іза, слн. bréza, стел, вр^за; — псл. *berza<*berga «береза»; г— споріднене з лит. bérzas, лте bërzs, прус, berse, oc. baerz, baerzae, дангл. beorc, двн. birihha, нвн. Birke «тс», дінд. bhürjah «порода берези», лат. fraxinus «ясен»; утворення від іє. *bher9Ì-/*bhr§:- «бе­реза», пов'язаного з *bhereê'- «блищати; світлий», відображеним у болг. бряз «з білими плямами», укр. березуна (кличка вівці); первісне значення назви дерева — «світла,^ біла»; зближується також (Schuster-Śewc SI. Wortst. 17) з іє. *bheregh- «високий, піднесений», псл. *bergb, укр. берег; менш перекон­лива спроба (Machek ESJĆ 74) пов'я­зання з нвн. Borke «кора» і прийняття цього значення за первісне; - припус­кається споконвічний зв'язок ie.*bhe-rgg- з сем. b-r-h, b-r-q і хам. b-r-q, b-r-g: ар. клас bariha «яснішає», ba-râhuⁿ «щось ясне», barâhu «сонце», гебр. baraq «блискати» (про грозу), ак. barâqu «тс», birqu «блискавка», єг. b-r-q, b-r-g «блискати».— Критенко Вступ 513, 548; Шанский ЗСРЯ І 2, 94—95; Фасмер І 154; Schuster-Śewc Probeheft 29; БЕР І 76; Skok І 207; ЗССЯ 1, 201—203; Sadn.—Aitz. VWb. I 144—146; Sł. prasł. І 210; Moszyński PZJP 27; Bern. I 52; Топоров I 211—213; Trautmann 32; Абаев ИЗСОЯ І 253; Wiedeman IF 1, 512; Walde—Hofm. I 544; Cunv Invit. 121—122; Möller 35.—Пор. березуна, берест¹.

береза² (заст.) «ватажок колядників; ватажок парубків на вечорницях; го­ловна особа серед дівчат; заспівувач у хорі»; — очевидно,'залишок давнього прикметника *березий «строкатий, чор­ний з білим», збереженого в болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), слн. bréza «періста»; це слово первісно могло означати строкатий одяг рядженого під час зимових свят; пор. рум. brezéia

березень

березуна

 

«ряджений колядник», утворене від тієї самої слов'янської основи, а також нім. Berchte «ряджений з дзвіночками під час свят», пов'язане з двн. beraht «блис­кучий», гот. bairhts «світлий, блискучий, ясний», етимологічно тотожними з укр. береза, *березий; думка про запозичення українського слова з румунської мови (Vincenz 3) недостатньо обгрунтова­на.— Коломієць Мовозн. 1968/3, 43— 45; Веселовский Сборник ОРЯС 32/4, 118—121, 209—210.—Див. ще береза¹, березуна.

березень, [березінь, березоеень Ж1;— бр. заст. березовик «березень», ч. brezen, сболг. брЬзень «квітень», брЬзокъ «тс», хорв. brezen «березень», слн. brezen «тс», стел. Gp"fe3bNTv «квітень»;·—Голуб і Копечний (Hołub—Кор. 80) помилково вважають цю назву місяця виключно чеською; — очевидно, псл. *Ьеггьпь, ут­ворене від *berza «береза»; назва моти­вується тим, що в цей місяць починають зеленіти берези; пор. липень — місяць, коли цвітуть липи; недостатньо обгрун­товане припущення (Machek ESJĆ 72— 73) про зв'язок із словом бер ежа «же­ребна, кітна», ч. brezi «тс»; пор. лит. birzëlis «липень», berżelis «тс», пов'я­зане з bérzas «береза».— Кочерган Мо­возн. 1967/1, 52; Hołyńska-Baranowa 33—35; Кобилянський Гуц. гов. 75; ЭССЯ 'l, 209; Sł. prasł. I 214; Шаур Эти­мология 1971, 95; Fraenkel 40—4L — Див. ще береза¹.— Пор. березіль.

березіль (заст.) «березень» СУМ, Г, березоль, [березозіл, березозіль, березозол Ж! «тс»; — др. березозолъ, стел. БрФзе-3ΦΛ-Κ (Бр^зозср-к); — псл. *berzozolb (*berzozolb), утворене з основ *berz-«береза» і *zol-, що тлумачиться по-різ­ному: як різновид кореня zel- «зелений» (Фасмер І 154; Горяев 16; ЭССЯ 1, 207), як пов'язане з укр. [зола] «березовий сік» (? Miklosich DWA 17, 2) або як то­тожне з укр. зола «попіл», що мало озна­чати спалювання берез навесні перед оранкою (Кравчук УМШ 1955/3, 61; Hołyńska-Baranowa 35—39; Sł. prasł. І 212).— Кочерган Мовозн. 1967/1, 52— 53; Sadn.— Aitz. VWb. I 144.—Див. ще береза, зелений, зола.

березка (бот.) «повій, Convolvulus arvensis L.; [повитиця, Cuscuta L.; гір­чак повійковий, Polygonum convolvu­lus L. Mak; гірчак перечний, Polygonum hydropiper L. Mak; горошок бульбис­тий, Lathyrus tuberosus L. Mak; гадюч­ник шестипелюстковий, Filipendula he-xapetala L. Mak]», [берестень] «повій» Mak, берізка «тс; [повитиця; гірчак]», [бірузки] «повій» Мак, [березчаний] Я;— р. берёзка «повій; [грушанка, PyrolaL.]», бр. бярозка «повій; [гірчак]»; — очевид­но, результат зближення з осноеою береза, деетимологізованої давнішої наз­ви, відбитої в р. [берлозга] «гірчак по­війковий», бр. бералёзка «тс»; ця назва може бути зіставлена з слн. [brlja] «дзига», схв. брл «овеча вертячка», м. брл «тс», ч. ст. brlooky «такий, що кру­тить очима в різні боки»; у такому разі назви рослин зумовлюються їх витким характером; менш переконлива спроба (Кравчук Белар. лексікал. і этым. 85) виведення назви березказ *об-верезка. — Пор. берлаоки, вирло, вирлоокий.

[березуна] (назва вівці) Доп. УжДУ 4;— п. [brzezawy] «перістий, червоно-білий», [brzeziasty, brzeziaty] «тс», [brzezula] «періста корова», ч. [bfezavâ] «чорна або руда з білою спиною і білим животом» (про корову), слц. brezavy «пістряво-білий» (про корову), болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), м. брез «з білою плямою на лобі» (про домашню тварину), схв. брезаст «тс», брез «з білою шерстю», брезан «тс», слн. bréza «періста»; — очевидно, по­хідне від псл. *berz- <*berg- «білий, світлий», спорідненого з псл. *berza «береза»; — споріднене з лит. bersti «бі­літи», двн. beraht «блискучий», гот. bairhts «світлий,блискучий, ясний», дінд. bhrajâti «блищить»; іє. *bhereg-/*bhrg-«блищати, ясніти; світлий»; ар. клас. bariha «яснішає», гебр. baraq «блис­кати»; припущення про «валаське» по­ходження слов'янських назв (Кравчук ВЯ 1968/4, 128—129) потребує перекон­ливого обгрунтування; від рум. breaz «білолобий» (про тварину), запозиченого з болгарської мови, походять лише такі форми, як укр. [брязун] (назва барана)

берека

берест

 

Доп. УжДУ 4, [брядзун] «тс.» тж.— БЕР II 85; Bernard Балк. езикозн. 1, 102—103; ЭССЯ 1, 203; Bern. I 52; Сипу Invit. 121—122; Möller 35.— Пор. бе­реза¹, берест¹.

[берекаї (бот.) «різновид горобини, Sorbus terminal is; горобина, Sorbus aria Crantz. Ж; клен татарський, Acer tata-ricum L. Mak», [берек] «глід» Mak; — р. берёка «Sorbus torminalis», [берек] «тс», п. brzekinia «Pirus torminalis», ч. brek «Sorbus torminalis», слц. breky-ńa «тс», [brakyńa] «горобина», вл. brë-éina «тс», brëkowc «шовковиця», нл. brë-ka «Sorbus torminalis». болг. [брекина], м. брекина, схв, брекшьа, слн. brêka, [brgk] «тс»; ■— пел. *Ьегкъ, * berka; — задовільної етимології не має; пов'язу­ється (ЭССЯ 1, 194) з псл. berę «беру» (як рослина, що «бере» птахів, тобто приваблює їх своїми ягодами); зістав­ляється (Sadn.—Aitz. VWb. I 149) з псл. *berza «береза»; зближується (Machek ESJĆ 72; Jm. rostl. 115) з герм. *spero «Sorbus», яке простежується в двн. sper-boum, spereboum, spirboum, нвн. Spier-ling; виводиться (Младенов 44; БЕР І 77) від псл. *Ьгезкъ «терпкість» (пор. укр. [збрескнути] «прокиснути»), а та­кож (Schuster-Śewc Probeheft 28) від іє. *bher- «прокислий, різкий»; спроба пов'язання з лит. brìnkti «набрякати» (Bern. I 50) фонетично не обгрунтована; запозиченням з української мови є п. bereka.— Фасмер І 154—155; Skok І 206; Sł. prasł. I 205.— Пор. брякйня. [берелик] «невелике свердло» Ж; — походження не зовсім ясне; пор. нвн. Bóhrahle «шило, пробійник», утворене з основ дієслова bohren «свердлити» і іменника Ahle «шило», пов'язаного з двн. ala, гот. *ela, дат. else.— Kluge— Mitzka 9.— Див. ще бур¹.

[берем'я] «тягар» Пі, [бережено] «не­великий вантаж у мішку» НЗ УжДУ 14, Доп. УжДУ 2, [беремінна] «вагітна» Ж, [бер емок] «оберемок», [оберем], оберемок, [обеременок Ж\ «тс», [оберем-нена] «вагітна» Дз; — р. беремя «обере­мок», бр. бярэмя, бярэма, др. беремя, п. brzemię «тс», ч. bremeno «ноша», brime «тс», слц. bremä «тягар», ел. brëmjo «тс», нл. brëmje «тс, ноша»,

болг. м. бреме «тягар; оберемок», схв. бреме «тс», слн. brème «тягар», стел. вр^МА «тс»; — псл. *bermę, похідне від основи дієслова berę «беру, (давніше) несу», утворене за допомогою суфікса -те (<-теп), наявного в таких спорід­нених словах інших мов, як дінд. bhar-гаа «збереження, турбота», bhârï man-внесення, збереження», гр. φέρμα «плід в утробі», лат. offerumenta «принесення в жертву».— Шанский ЭСРЯ І 1, 95— 96; Фасмер І 155; Sławski І 46; Machek ESJĆ 72; Schuster-Śewc Probeheft 28; БЕР І 77; Skok I 201; ЭССЯ 1, 196 — 197; Бернштейн Очерк 1974, 182; Sł. prasł. I 206; Sadn.— Aitz. VWb. I 282; Eckert ZfSl 8/6, 886; Pokorny 128.— Див. ще брати.

бересклет (бот.) «бруслина, Evony-mus verrucosa Scop.», [бересклен, верес-клеп] «тс»; ■— р. бересклет, [бересклед] та ін., п. przmiel, trzmiel, ч. brslen, ст. brsnël (brsniel), слц. brślen (ст. brslen), болг. бръшлян «плющ, Hedera helix L.», м. бршлан, бршлен, схв. бршлан, брштан, слн. brsljân «тс»; — результата видозміни якоїсь праслов'ян­ської чи, можливо, й неслов'янської назви,— на думку деяких дослідників, nai.*brbskljam> (*brbskjanb) «плющ» або псл. *pręslemb, пов'язаного 3*pręslo «прясло» (за формою плодів); на форму­вання різних наведених звукових варі­антів мали вплив такі слова, як береза, верес, клен тощо.— Шанский ЭСРЯ І 2, 96; Фасмер І 156; Machek ESJĆ 69; Jm. rostl. 141; Sł. prasł. I 409—410.

берест¹ (бот.) «в'яз, Ulmus L.», [бере­сток] Mak, берестюк «тс», берестина, [берестнйк] «берестовий гай», [берест· няк] «тс», [берестянка] «гриб, що росте на берестових пнях»; — р. берест, бр. бераст, др. берестъ, п. brzost, ч. bfest, слц. brest, болг. бряст, бреет, м. бреет, схв. бреет, брщест, слн. brést, стел. вр^стть.; — псл. * berste. <*berztb, по­хідне від основи, яка зберігається в сло­ві берёза (<*berza); — паралельне до двн. beraht «світлий, блискучий», гот. bairhts «тс»; не може бути категорично відкинуте і припущення (Moszyński PZJP 32—33) про псл. * berste як ко­лишнє прикметникове означення до

берест

беркут

 

іменника vęzb «в'яз», утворене через проміжну форму *berd-to- від кореня іє. *bher- «рубати, колоти» (з огляду на потріскану кору береста Ulmus campes-tris) або від омонімічного кореня *bher-«виступати, стирчати, утворювати гос­трі грані» (з огляду на характерні для береста коркові нарости); пор. запере­чення Славського (JP 33/5, 399).— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 96; Фасмер—Трубачев І 156; Sławski І 47; БЕР І 85; Skok І 207; ЭССЯ 1, 199—200; Sadn. —Aitz. VWb. I 147—148; Sł. prasł. I 209; Bern. I 52.— Див. ще береза¹.

[берест²] (бот.) «верес, Erica L.» Mak, [берестовисько] «вересовисько» Мак; — результат видозміни деетимо-логізованої форми верес, фонетично зближеної з берест «Ulmus L.».— Див. ще верес.

берестянка (орн.) «пересмішник, Hip­polais icterina Vieill.»; — пов'язане з берест «березова кора»; назва птаха зумовлена тим, що своє гніздо на де­реві він маскує березовою корою.— Воїнств.— Кіст. 310—311.— Див. ще береза.