СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 20 страница

берет, беретка; — р. берёт, бр. бе­рет, п. ч. ст. beret, biret, ч. baret, слц. baret, baretka, вл. baret, болг. барета, берета, м. баретка, беретка, схв. бере, берета, берета, беретка, 6àpem(a); — через російську і західнослов'янські мови запозичено з французької і, мож­ливо, італійської; фр. béret «баскська шапка» походить з беарнського berret, яке відтворює пров. ст. berret «ковпак», що зводиться до пізньолат. birrum «ха­лат з капюшоном», можливо, запозиче­ного з галльської мови; від цього ж ла­тинського (галльського) слова походить і іт. berretta «ковпак», ст. barrette «тс», засвоєне французькою мовою в формі barrette.— Шанский ЭСРЯ I 2, 96—97; Machek ESJĆ 47; БЕР І 34; Dauzat 76, 83; Gamillscheg 88, 102.

[бержуля] (кличка корови) Ж; — неясне; можливо, споріднене з [бере-зуна] (пор.).

беричний — див. бїручний.

[берівнйй] «багатий, заможний» ВеУг; ->- очевидно, пов'язане з [біру-вати] «могти, бути спроможним» (див.).

[берізка] (бот.) «дереза, Caragana fru-tescens DC.» Mak; — результат видо­зміни деетимологізованої форми дереза, зближеної з береза. — Див. ще дереза.

[беркати]«заляпувати, задрипувати», [оббйрканий] «забрьоханий»; — болг. бъркам «бреду; мішаю, перемішую», схв. бркнути «зачерпнути; шубовснути»; — очевидно, псл. *[b1k-ati] «ляпати, бризкати»; — пор. схв. брлага «калю­жа», брлати «бруднити; каламутити», лит. burl as «бруд», burlungis «трясови­на»; занадто широкі зіставлення болг. бъркам з різними семантично віддале­ними словами допускає Бернекер (Bern. І 108).— Büga RR І 435.

[беркет] «тонка вірьовка, з якої ви­готовляють «верхи» і «еподи» ставних сіток» Берл; — очевидно, запозичення з турецької чи кримсько-татарської мо­ви; тур. berk et «зміцни, закріпи» скла­дається з прикметника berk «міцний, твердий» і основи дієслова etmek «ро­бити»; пор. тур. berkit «зміцни, закрі­пи», форму наказового способу дієслова berkitmek, похідного від прикметника berk.— Радлов IV 1601 — 1602.

беркиць (вигук на позначення рапто­вого падіння), [берґйць Я, пекець Ж1, беркицьнути; — звуконаслідувальні ут­ворення, можливо, пов'язані з ч. brkati «спотикатися»; друга частина вигуку може бути зіставлена з [кец, кецати] (див.).

берковець (стара міра ваги, 10 пу­дів); — р. берковец, бр. беркавец, др. бьрковьскъ, п. berkowiec, ст. bierkowiec, ч. berkovec, схв. берковец (з p.); — дав­ньоруське слово є прикметниковою фор­мою (як означення до вЬсъ чи пудъ), утвореною від назви шведського міста Bjärkö (лат. Birka, др. *Бьрка); запо­зиченнями з давньоруської мови є лит. bìrkavas, лтс. birkavs «корабельний фунт».— Винник 128—129; Филин Происх. яз. 564; Шанский ЭСРЯ І 2, 98; Фасмер І 156—157; Преобр. І 24; Го-ряев 16; Sadn.— Aitz. VWb.I 273; Bern. І 50; Büga RR І 527; Mühl.— Endz. I 298.

беркут (орн.) «орел, Aquilla regia»;—p. беркут, бр. беркут, п. berkut, bir-kut; — запозичення з тюркських мов

берладйнка

Берца

 

(тат. біркут, тюрк. кирг. буркут, каз. буркіт, башк. бврквт та ін.); у поль­ську мову запозичено через східносло­в'янське посередництво. — Булахов-ский Семас этюды 183; Шанский ЭСРЯ І 2, 98; Фасмер І 157; Супрун Тюркол. иссл. 42—43; Дмитриев 529; Brückner 21; Sadn.- Aitz. VWb. I 273; Радлов IV 1891.

[берладйнка] (бот.) «братки, Viola tricolor L.»; — неясне; у звуковому від­ношенні здається найближчим до нвн. Bernhardinerkraut «стоголовник, Сеп-taurea benedicta» і до давньої назви міс­цевості Бєрладь (між Прутом і Серетом; про етимологію цього топоніма див. Фасмер І 157).

[берлаоки] «витрішкуватий; більмас­тий» Л; — п. ст. brłok (briok) «зизо­окий, косоокий», ч. ст. brlooky «такий, що швидко крутить очима в різні боки», [brlavy] «кривий (про веретено, трубку); кульгавий», ст. «косоокий», слц. brlo-оспу «косоокий», ст. brlavy «тс», схв. брл «овеча вертячка», слн. bfl ja «дзига», brijàv «короткозорий»; —очевидно, пел. *Ь^ьг1оокъ — складний прикметник, ут­ворений з основ *b^bfl- із значенням «вертітися» і ок--«око».—Machek ESJC 67; Skok I 214; Sł. prasł. I 420—421.— Див. ще око.— Пор. березка, вирло, вирлоокий.

[берлик] «шапка» Ж; — п. bermyca «ведмежа військова шапка», [berlica, berlitek], ст. bermica «тс»;—очевидно, через польське посередництво запози­чено з німецької мови; н. Bärenmütze «ведмежа шапка» утворене із слів Bär «ведмідь», спорідненого з лит. bëras «бурий», лте bërs «тс», і Mütze «шапка», яке в формі двн. al muz, armuz походить від лат. almucia «накидка (каноніків)», що через посередництво ар. (al) mustaqah «шуба з довгими рукавами» зводиться до пехл. mustak (перс mustä) «шуба».— Weiss-Brzezinowa Prace językozn. 21, 141; SW I 116; Kluge—Mitzka 50, 497.

берлин (заст.) «вид карети», берлина (заст.) «вид річкового судна, баржі», [берліна Дз], берлйнка «тс», ст. берлинъ («коляска называемая б.» XVIII ст.); — р. берлйн «старовинна карета», берлина

«тс; вид судна», п. beri inka «тс», ч. ber­lina «старовинний вид карети», слц. ber­lina, болг. берлина, схв. берлина «тс»;— запозичення з французької мови (при­наймні, як назва екіпажа); фр. berline «берлінська карета» походить від назви міста Berlin; як назва судна могло бути вперше ужите в польській мові; у цьому значенні пов'язується також (Горяев Доп. І 3; Richhardt 34) з п. berło (укр. берло).— Шанский ЗСРЯ І 2, 98—99; Фасмер—Трубачев І 157—158; Янов­ский І 371; Kopaliński 122; Machek ESJĆ 51; Holub—Lyer 97; Dauzat 84.

берло (заст.) «скіпетр», ст. берло «тс.» (1627); — п. berło «тс»; — через польську мову запозичено з чеської; ч. berla «костур, скіпетр», berle «милиці», мор. [brla] «милиця», як і слц. brla, baria «тс», berla «скіпетр», вл. bjerło «тс», слн. bérgla «милиця, костур», [bfrla] «тс», походить від двн. ferala «дрючок», яке зводиться до лат. ferula «прут, різка», пов'язаного, можливо, з лат. fertüca «стеблина».— Richhardt 34; Sławski I 30; Brückner 21; Machek ESJĆ 51; Sadn.—Aitz. VWb. I 274; Bern. І 44; Walde—Hofm. I 487.

берлога, берліг — див. барліг.

бертвінок — див. бритванник.

[берулька] «ягня»; — найближче по­в'язане з ч. beruska, berunka «овечка, (перен.) лагідна дівчина», похідними від ч. beran «баран».— Див. ще баран.

[берфела] (частина вертлюга, гак для підвішування казанка), [берфела] «тс»; — не зовсім ясне; очевидно, похо­дить від рум. [bîrféi] «занізки; певні частини воза, ткацького верстата; до­щечки для пресування тютюну», яке зводиться до уг. [berfa] «занізка; певна частина воза, ткацького верстата», belfa «тс», від якого походить і укр. [бйрфи] «щаблі в драбині»; зіставлення з бер-вено (ВеЗн 2), з рум. bîrfeala «лихо­слів'я» (Vincenz 12) або з рум. borfä «ганчір'я», boarfele «тс.» (Кобилянський Гуц. гов. 82) фонетично або семантично не вмотивовані.— Кравчук ВЯ 1968/4, 126—127.

берца, берце, берце — див. бердя.

бесаги

бескед

 

бесаги «сакви», [бйсаги, бесеги Ж, бесага] «тс», [бесаг] «тс; мішок», [би-саг] «тс», [бисажина] «половина саков» Me, Ібесега] «велика кишеня» Mo, ст. бисага «торбина» (1627); — п. biesagi, [biesaga, besaga], слц. bisahy, нл. bizagi, bizegi, болг. дисаг(и), [бйсаги], м. ди-саги, дисаги, [бйсаги], схв. бйсаг, бйсага, бисаге, слн. bisâga, [besâga]; — очевид­но, через польське і, далі, чеське посе­редництво запозичено з латинської мови; лат. bisaccium «перекидна торба» утво­рено з основ слів bis «двічі» і saccus «мішок».— Brückner 26; Skok I 156; Sadn.—Aitz. VWb. I 321—322; Bern. І 57.— Див. ще біс², сак¹.— Пор. саква.

бесемер, бесемерівець, бесемерівський, бесемерувати; ■ —р. бессемер, бр. бесе­мер, п. besemerować, ч. besemerovati, слц. besemerovat', вл. bessemerovy, болг. бесемеров, схв. бесемеров, слн. bésemerski; — запозичення з англій­ської мови; англ. Bessemer «бесемер» утворено від прізвища англійського ін­женера Бессемера (Bessemer), який роз­робив спосіб одержання сталі шляхом продування розтопленого чавуну повіт­рям.—СІС 95; УРЕ І 525—527.

[бесєкур] (бот.) «Virga aurea L.» Г, Mak, [бесєгур] «тс», [бусекир] «рід трави з грубим стеблом і довгими вузькими листками» О, [бусєкор] «жовтозілля Фук­са, Senecio fuchsii Gmel.»Mak; — неясне.

[бесиво] «блекота, Hyoscyamus niger» Пі; — p. [бесиво] «тс; дурман, Datura; одуряюче зілля»; — очевидно, похідне від біс¹, біситися (пн.-укр. бесйтися); в такому разі назва зумовлена отруй­ною властивістю рослини. — Див. ще біс¹. — Пор. бесіжнйк, бісйна.

бесіда «розмова; забава, бенкет; това­риство», [беседа] «тс; весільна забава» Пі, бесіда (заст.) «бесіда; гості, товариство» Бі, бесідка «альтанка», [беседка] «лава для гребців у човні», бесідник «співрозмов­ник», бесідувати, [беседувати], [бесід-ливий] «говіркий»; — р. болг. беседа, бр. бяседа «бенкет; [бесіда]», др. бесіда «місце для сидіння; розмова», п. biesia­da «бенкет», ч. слц. beseda «дружня розмова; зібрання для розмови», ч. Ье-sidka «альтанка», слц. besiedka «тс», вл. bjesada «розмова, товариство спів-

розмовників», болг. беседка «альтанка», м. беседа «розмова», схв. беседа «промо­ва, проповідь», слн. beseda «слово, роз­мова, мова, обіцянка», стел, сесіїд*і «слово, розмова»; — псл. beseda, утворене з прислівника bez «зовні» і іменника seda «сидіння»; первісне значення — «си­діння надворі», пізніше «зібрання», «роз­мова» і т. д.; вважається також (Rozwa­dowski RSI 2,104—105; ЭССЯ 1, 211— 212) спорідненим з дінд. bhasâd- «зад» (<*«сидіння»); помилковим було тлу­мачення початкового бе- як префікса, відповідного лит. be- в дієсловах трива­лого виду (БрандтРФВ 21, 207; Погодин РФВ 39, 3), а також пояснення слова бесіда як похідного від гіпотетичної форми кореня *bes- (<*bhes-) «розмова, звуки», нібито того самого, що і в сло­вах баяти, байка та ін. (Горяев 17; Ильинский РФВ 62, 237—239; Brück­ner 26—27); запозиченнями з слов'ян­ських мов є лит. [besieda], уг. beszéd «мова, бесіда».— Шанский ЭСРЯ J 2, 101—102; Фасмер І 160; Преобр. І 25— 26; Machek ESJĆ 52; БЕР І 44; Skok І 140; Sł. prasł. І 215—216; Sadn.— Aitz. VWb. I 291; Wanstrat ZfSlPh 14, 101-103; Bern. I 52.—Див. ще без², сидіти.

[бесіжнйк¹] (бот.) «вороняче око, Pa­ris quadrifolia L.»; — очевидно, резуль­тат контамінації назв [бешезнйк, бешиз-ник Мак] «тс», [бешйшник] «лобода гібридна, Chenopodium hybridum L.» i слів біс, біситися (пн.-укр. бесйтися), зв'язок з якими міг бути зумовлений отруйністю рослини; -сі- замість очіку­ваного -си- могло з'явитися в резуль­таті деетимологізації слова під впливом бесіда чи бесідка, зокрема через збли­ження з назвою [бесіжнйк огородный] «рожа, мальва, Аісеа rosea L.».— Див. ще бешезнйк, біс¹.— Пор. бесиво, бе­сіжнйк², бісйна.

[бесіжнйк² (огородний)] (бот.) «рожа, Alcea rosea L.»;—очевидно, пов'язане з бесідка «альтанка».— Див. ще бесіда.

[бесіт] (бот.) «зніт, Epilobium angu-stifolium»; — неясне.

бескед «крутизна, прірва, яруга; скеля, гора», бескид, бескет «тс», бескеддя (зб.), бескеття (зб.) «тс», [бес-кеда] «крутизна, прірва, яруга», [бес-

бестія

бетанґ

 

кедина, бешкеті «тс», бескеди «гори, гірський хребет», [бискети] «тс», [бес-кидник] (заст.) «народний повстанець у Західному Прикарпатті» УЇЖ 1962/2, Бескид (частина Карпат), Бескиди, Бе-щ&д, Бещади «тс», [бескйдувати] «пас­ти худобу в горах»; — р. Бескйды, др. Бескыдъ, п. [beskid] «гірський хребет, через який можна перейти; ліс на горі», Beskid, Beszkid, ст. Bieszczad, ч. [bes-kyd] «гірська сідловина; голий гірський хребет», [beskydy] «гори», Beskydy, слц. [beskyd, bezkyd] «гірський хребет»; — загальноприйнятого етимологічного по­яснення не має; частина дослідників (Perwolf AfSlPh 7, 625; Brückner 21 — 22) пов'язує з назвою фракійського пле­мені βέσσοι «бесси», βίεσσοι «тс» або з алб. (фрак.) bjeske «полонина, ряд висо­ких гір» (Dobrowolski RS1 15, 177), але при цьому залишається нез'ясованим компонент -{к)ед; з формального боку дещо переконливіша спроба пов'язати з снн. besehet «відокремлення», нн. besehet «границя», утвореним з префікса Ье-і основи дієслова нвн. scheiden «відо­кремлювати», спорідненого з гот. skai-dan, лит. skiesti, skâidyti, лте śkiest «тс», slpedet «ділитись на частини» (пор. [діл] «гірський хребет» або назву гірського хребта рум. Deal від сл. dëlb), а також двн. gaskeiti «вершина гори» (Schachmatov AfSlPh 33, 54; Соболев­ский РФВ 64, 101; Rozwadowski JP 2, 162—163; Sł. prasł. I 217—218), але таке пояснення недостатньо підтримується історичними стосунками між слов'яна­ми і германцями на відповідній терито­рії; можливо, що назва є залишком іллір. *biz-kit-/biz-ket- (<*buz-) букв. «буковий ліс» (О. Н. Трубачев Назва­ния рек Правобережной Украины 281; Α. Mayer Die Sprache der alten Illyrier

11 65, 190); інші пояснення (розглянуті
у Марусенко) обгрунтовані слабіше.—
Марусенко ЛБ IX 65—73; Кобилянський
Діалект і літ. м. 243; Фасмер І 161;
Кореспу Ad. Kelìnerovi 158—173; Klu­
ge—Mi tzka 641.

бестія, [бестіянка, бесті янський], бестія льський Б і, бестіярськи Я, ст. бестиа, бестія (XVI ст.), бествЪю (1627), бестіялський (XVII ст.), бес-

12 8-539

тіалство (XVIII ст.); — р. бестия, бр. бэстыя, п. bestia, ч. bestie, слц. bestia, вл. bestialski «звірячий», м. бестща, схв. бестща, бештща, слн. bêstija, béstija; — основне слово запозичено з латинської мови книжним шляхом чи, можливо, через польське посередницт­во; лат. bestia «тварина» споріднене з лте dvësele «дихання, душа, жит­тя», лит. dvësti «задихатися», dva-sià «дух», псл. duxb (<*dous-), dąsa (<*dousja), укр. дух, душа; похідні форми утворено від запозиченого слова на грунті української і польської мов.— Шанский ЭСРЯ І 2, 109; Фасмер І 162; Преобр. І 25; Machek ESJĆ 52; Sadn.— Aitz. VWb. I 288—289; Walde—Hofm. I 102.— Див. ще дихати, дух.

бесур — див. бісурман.

[бета] «уміння Пі, кебета Ж»; — п. [bietka] «клепка (в голові)»; — оче­видно, пов'язане з р. [беть] «поперечна скріпа барок; колода, що перекидає­ться з борта на борт і врубується», [бетины] «поперечні балки в човні як упори бортів» (пор. нвн. Biet «підмостки, риштування; дошка на кінці судна»), яке зіставляється з дісл. biti «балка, колода», шв. [bita] «лави на човні», що зводяться до дісл. bîta «кусати», пер­вісно «розколювати», спорідненого з нви. beißen «кусати», дінд. bhédâmi «розко­люю, розламую», лат. findo «розколюю»; в такому разі значення українського слова розвинулось через значення «планка, клепка»; у морфологічному відношенні можливий зв'язок із словом кебета.-— Фасмер І 162; S W I 153; Meyer AfSlPh 5, 142—144; Falk—Torp I 67, 72; Jóhannesson 602—603.— Пор. кеба.

[бетанґІ «волоцюга» ВеЛ, [битанг{а\, бітангаї «тс.» ЕЗб 4, ст. битанка «воло­цюга» (XVIII ст.); — слц. bitang «нік­чема», схв. бшпанга «ледар»; — запози­чення з угорської мови; уг. bitang «во­лоцюга», первісно «здобич» походить із свн. bütunge «здобич», спорідненого з снн. bute «обмін, поділ», (üt)büten «ді­лити, брати здобич», нвн. Beute «воєнна здобич» і, можливо, з дісл. yta «пода­вати», дат. yde «надавати» або з дірл. büaid «перемога», кімр. budd «здобуток,

бетега

бетяр

 

виграш».— ВеЛ 391; Тимч. 92; Skok I 58; MNTESz I 306—307; Bârczi 21; Kluge— Mitzka 72.

[бетега] «хвороба; нікудишня лю­дина», [бетегота] «нездара», [бетюг] «слабість» ВеУг, Ібетежний) «хворий», [бетегшпи] «хворіти» ВеУг, ст. бетегъ, бетюг, бетЪгъ (XVII ст.), бетюгъ (XVIII ст.), бетежный (XVI ст.), бе-тЬжный (XVIII ст.); — слц. betah, схв. бетег, слн. bêteg; — запозичення з угор­ської мови; уг. beteg «хворий» задовіль­ної етимології не має.— Дэже St. si. 7, 150, 160; Sadn.—Aitz. VWb. I 292— 293; MNTESz I 290; Bârczi 19.

бетеги — див. бетлах.

бетель (рослина родини перцевих; суміш для жування з листя цієї рослини та інших складників); — р. бетель, бр. бётэль, п. ч. слц. betel, болг. бетел, слн.bétel; — запозичено через росій­ське посередництво з французької або португальської мови; фр. bétel «тс.» через посередництво порт, betel запози­чено з мови гінді, в якій відповідне слово в формі véttila походить від мал. vettila, утвореного шляхом лексикалізації ви­разу veru ila «простий листок».— СІС 95; ССРЛЯ 1, 445; Kopaliński 124; Dau-zat 85; Klein 167.

[бетка] «гриб» Ж, Я; — запозичення з польської мови; п. betka, bedłka, bedłek, ст. bdła «тс», як і p. [блйцьі] (<*бъдлицы) «гриби, губки», ч. bedìa (вид грибів), вл. bodło, нл. bedło, bla «тс», походять від псл. [*bbd-bla], по­в'язаного з лит. budèlë, bude (вид гри­бів) (на думку Махека, литовські слова є запозиченнями з слов'янських мов); не зовсім певним є зв'язок з гр. βωλίτης «гриб».— Меркулова Этимология 1964, 96—97; Фасмер І 176; Vasmer RS1 4, 170; Sławski I 29; Machek ESJĆ 50; Sł. prasł. I 459-460; Trautmann 39.

[бетлах] «відходи при молотьбі, сміт­тя», Ібетлих, бетляг Me, бетяг Mo, бетюг Ж, бетеги Ж\ «тс»; — очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови; нвн. Béttel «мотлох; нісенітниця» пов'язане з bitten «просити», спорідне­ним з гр. πείθω «переконую», псл. u-bë-diti, p. убедить; українські звукові

форми могли розвинутися через про­міжні форми *бетля, *бетла з доданням кінцевого -х під впливом мотлох і кін­цевого г під впливом тягти, лягти.

бетон, бетоніт «штучний камінь з бе­тону», бетонник, бетоняр, бетонярка, бетоньерка, бетонувати, обетонити; — р. бр. болг. бетон, п. ч. вл. beton, слц. слн. betòn, м. бетон, схв. бетон; — основне слово запозичено з німецької мови; н. Betòn походить від фр. béton, що зводиться як запозичення до лат. bitumen «намул, пісок; мінеральна смо­ла, асфальт», спорідненого з дінд. jätu «лак, гума», двн. quiti «клей», cuti «тс», нвн. Kitt «замазка, цемент»; від фр. betoniere походить і бетоньерка, решта похідних форм утворена в укра­їнській мові від запозиченого бетон. — СІС 95; Шанский ЭСРЯ І 2, 112; Фасмер І 162; Kluge—Mitzka 71; Dauzat 85; Walde—Hofm. I 107.—Пор. кит².

[бетоніка] «буквиця, Betonica offici­nalis L.», [бетонька] «тс.» Пі; — р. бе-тоника, п. ст. betonika; — запозичено з латинської мови, можливо, через ро­сійську чи польську; лат. betonica (bet-tonica, vettonica) пов'язується з кельт­ською чи іберійською етнічною назвою Vettones «веттони» або з кельтськими словами ben «голова», ton «гарний».— Нейштадт473; Walde—Hofm. II 776.

бетюг, бетяг — див. бетлах.

[бетяр] «волоцюга, розбійник», [ба-тяр, бацяр] «тс.» О, [бетярчук, батяр-ня (зб.), батярний О, батяруеати О];— п. [baciârz] «підліток; волоцюга», [Ьа-tiar, byciâr] «тс», ч. діал. слц. bet'är «пройдисвіт, розбійник», болг. бекярин, бекяр «холостяк, бобиль», м. бейар «хо­лостяк, гультяй», схв. бепар «тс»; — в українську і західнослов'янські мови запозичено через посередництво уг. Ье-tyâr «нероба, волоцюга, розбійник» з болгарської або сербської мови, де це слово походить від тур. bekâr «холостий», що зводиться до перс bïkâr (bï kär) «без заняття»; виведення від ар. bikr «дівчина» чи перс bekr «незайманий, непорочний» (БЕР І 41) помилкове.— Zaręba JP 31, 117; Reychman JP 31, 208; Machek ESJĆ 52; Śkaljić 127;

бех

бешиха

 

Sadn.—Aitz. VWb. I 267; MNTESz I 291; Bärczi 19.— Пор. бекерник.

бех¹ (вигук на позначення шуму від удару при падінні), бехати «грюкати; бити», набехкати «щільно втискуючи, наповнити; [багато в щось накидати]»;— звуконаслідувальне утворення, пара­лельне до бах, бух.

[бех²] (бот.) «болиголов, Cicuta vi-rosa L.; сусак зонтичний, Butomus um­bell atus L. Mak»; — p. [бех] «болиго­лов»; — результат видозміни деетимо-логізованої форми [вех] «цикута», мож­ливо, зближеної з [бесиво] «блекота» (пор. [бєс] «сусак» Мак).— Див. ще вех.

[бех³] «вид хвороби; бешиха Ж» (зга­дується в заклинаннях поряд з бешиха); — очевидно, утворене шляхом зворотного словотвору від бешиха, в якому компо­нент -иха був сприйнятий як суфікс.— Див. ще бешиха.— Пор. бех².

[бехтірь] «вид військового обладун-ку» Я, ст. бехтеръ «кольчуга, кіраса» (XVI ст.); — р. [бехтеръ] «велика кор­зина з дранки», ст. бехтерецъ, бахте-рецъ «обладунок з металевих пластинок», бр. ст. бехтеръ «обладунок», п. bechter «обладунок, панцир», ст. bechtyr, bech-terz, схв. бехтер «кольчуга», ст. бахте-рец; — запозичення з перської або мон­гольської мови (перс, bagtar, монг. begter «вид панцира»); помилково пов'я­зувалося (SW І 110) з тат. бахта «ткани­на».— Абаев ИЭСОЯ І 241; Brückner 19.

бецай — див. бацман.

бецман «телепень, вайло», [бецманка], [бицман] «вайло» Ж, [бйцман] «велика товста дитина Бі; великий палець Я»;— очевидно, похідне утворення від бец (бець) «грудка; телепень», паралельне до [бацман] «щось велике».— Див. ще бець.— Пор. бацман.

[бець] «грудка (тіста, глини і т. д.); вид великого хліба (?)», [бецок] «теле­пень» Ж; — п. [bec] «товста дитина» (з укр.); — афективне утворення, по­дібне до м. беца «неповоротка жінка», молд. боц (рум. Ьо|) «грудка, брила, кулька». — SW І 109.— Пор. бецман, боц.

[бецьком] «міцно» (у виразі б. посну­ти); — можливо, пов'язане з [бець] «грудка, брила» (пор. лежати каменем).

12*

бечова, бичова «вірьовка; линва; при­прягання додаткових коней чи волів», бечівка, бичівка «вірьовка», бечівнйк, [бичівнйк] «жердина коло воза для при­прягання третього коня», [бичивнйк] «берегова смуга, якою тягнуть невід» Mo, [бичівнйця] «мотузяна крамниця» Пі, [бичовнйк] «підвищений берег» Лекс-Пол, [бичовий] «пристяжний», бечувати, бичувати «припрягати додаткового коня чи вола»; — р. бечева, бичева, бр. [би-чейка], п. [bicz] «мотузка чи жердина коло воза для припрягання третього коня; шнурок (намиста)», [biczowia] (y виразі koń na biczowie «припряжений кінь»); — задовільного пояснення не має; вважається (Matzenauer LF 7, 6) запозиченням з тюркських мов (уйг. бак, бек «стрічка, мотузка», кирг. бак, бог «ремінь»), можливо, через стадію суб­стантивації похідного від *бек прикмет­ника *бечовий із словосполучення *бечо-ва тяга; пов'язується також (Sköld 5—6) з перс, ріс «вигин, звивина»; де­які дослідники (Iljinskij PF 11, 187; БЕР І 45) залучають сюди також схв. бечва, б]Ьява «панчоха», болг. бечви, беч-вища «вузькі штани» і виводять з *beći < <*obveći, в якому припускають той самий корінь, що і в р. болг. вица «прут»; зіставлялося (Горяев 17) ще з гр. φάκε­λος «зв'язка», лат. fascis «тс»; Даль виводив від бич; насправді варіанти з би- виникли, очевидно, лише як ре­зультат впливу з боку бич і його похід­них.— Шанский ЭСРЯ І 2, 112; Фасмер І 162; Даль І 90.

[бешезнйк] (бот.) «вороняче око, Pa­ris quadrifolia L.», [бешиха] «лобода міська, Chenopodium urbicum L.» Mak, [бешишник] «лобода гібридна, Chenopo­dium hybridum L.», [бешичник Mak, бишйшник Ж, бишівник Mak, бішиш-ник Мак] «тс»; — похідні утворення від назви хвороби [бешеги], бешиха; назви лободи зумовлені застосуванням її в давнину для загоювання ран.— Machek Jm. rostl. 82—83.— Див. ще бешиха.— Пор. бесіжнйк¹, бишник.

бешиха «інфекційне запалення шкі­ри», [бишйха, бешйга, бишйґа, беш Я, бешишник] «тс», [бешеги] «збудники яко­їсь хвороби»; — р. [бешиха] «запалення

бешкет

бздйрка

 

шкіри; пухир, ґуля, опух», п. [beszycha, beszyga] (з укр.), схв. бешика «міхур»;— запозичення з східнороманських мов; молд. бешйкэ (бэшйкэ) «міхур, пухир», рум. basica (besicä) «тс.» походять від лат. *bessica (<vésîca) «сечовий міхур, пу­хир», яке пов'язується з дінд. vastih «сечовий міхур», vanisthuh «пряма киш­ка», лат. venter «живіт»; в українській мозі кінцевий компонент -іка уподіб­нився до суфікса -иха (пор. пов'язане з цим виділення діалектної форми беш, а також слово бех); форма бешеги, можливо, зумовлена впливом з боку іншого запозичення — бетега «хворо­ба».— Шаровольський 36. заходозн. 54; Schei udko 127; Vincenz 3; Фасмер І 163; Sadn.— Aitz. VWb. I 292; Bern. I 53; СДЕЛМ 50; Puscariu 15—16; DLRM 74; Walde—Hofm. II 750—751.—Пор. бех³, бетега.

бешкет, [бешпет], бешкетник, беш­кетництво, бешкетувати, [бешпетити] «бруднити»; — остаточно не з'ясоване; виводилось (Потебня РФВ І 264) від нвн. Beschiss «обман, хитрість», снн. beschiten «обдурювати», утворених за допомогою префікса Ье- «об-» від основи дієслова scheißen (снн. schiten) «випо­рожнятися, бруднити», спорідненого з лит. skiesti «розбавляти, розділяти», лтс. skidrs «хворий на понос», лат. scindere «розколювати»; але можливість запозичення з нижньонімецьких гово­рів слова, відомого лише на східноукра­їнській території, сумнівна.— Фасмер І 163; Kluge—Mitzka 641.

бешмет «вид верхнього одягу; кап­тан під черкеску»; —■ р. бешмет «стьо­бана ковдра; суконний каптан», бр. бешмет «вид одягу», слц. besmet«TC»;— через російську мову запозичено з та­тарської; тат. бишмат «ватний одяг» споріднене з башк. бишмэт, аз. бэш-мэт, кирг. бешмант, каз. бесбет «тс».— Дмитриев 529; Радлов IV 1789.

бештати «лаяти, ганити», [бештанй-на]; — запозичення з польської мови; п. besztać «тс.» походить від ст. beszte «бестія», яке разом із слц. beste «тс.» зводиться до уг. beste(lélek) «тс; скотина» (лайл.), утвореного з bestia «бестія» (з лат.) і lélek «душа».— Rich-

hardt 10, 35; Zaręba 31/3, 118; Brückner,22; Gregor St. sl. 17/1—2, 110; Sadn.— Aitz. VWb. I 288.— Див. ще бестія.

[бждирка] (іхт.) «гольян, Phoxinus rivularis», [бздйрка] «рід дрібної риби» О, [бздерка, здерка] «тс.» О; — р. [бздерка] «гольян», [бздырка] «тс»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. [bzder-ka, psterka, zderka, zdyrka] «тс» є ре­зультатами видозміни деетимологізова-ної форми pstrąg «[тс]; форель».— Див. ще пструг.

[бжичати) «дзижчати» (про комах) ВеБ, [бжуніти] «дзижчати, гудіти», [бжук] (ент.) «гнойовик, Scarabeus ster­coraria», [бжун, бзюк ВеНЗн] «тс»; — похідні утворення від звуконасліду­вання бжж, що передає дзижчання ко­мах (бжук, очевидно, під впливом жук). —' Пор. бзик.

[бжур] (бот.) «бузина, Sambucus ebu-lus L.» Ж;—ДР· бжуръ «вид росли­ни»; — східнослов'янське утворення від кореня Ьъг- за допомогою рідковжива­ного суфіксального комплексу -iour- (як у дівчур, німчура). — Пор. бзина.— Див. ще боз¹.

[бздйрка] «широка скіпка, скалка; віддертий кусок, клапоть» Ж, [здйрка] «тс.» Ж; — похідне утворення від діє­слова здирати; початкове б- не зовсім ясне; можливо, зумовлене зближенням з фонетично подібною назвою [бздйрка] «рід дрібної риби».— Пор. бждирка.

бзді'ти, [биздіти, пездіти], бздйкати, [бздик] «бздун» Ж, Ібздила] «жук вонюч­ка, Blaps», бздйни, [бздільня] «спальня» Я, бздо, бздун, бздунка, бздюх, бздюха «порхавка, Lycoperdon L.; вид комахи», [бзьдоха] (ент.) «кровососка коняча; овід» Ж; — Р- бздеть, бр. [бздюль] «вид комахи», п. bździeć, bzdnąć, ч. bzditi, слц. bzdiet', вл. bzda, нл. bźeś, болг. бъздя, м. базди, схв. базд(]')ети, слн. pezdéti; — пел. *bbzdëti <*pbzdëti; — споріднене з лит. bezdëti «випускати гази», лтс. bezdêt, гр. βδείν (<*bzdein), лат. pëdere, нвн. fisten «тс», можливо, також з дінд. bhasâd «зад», bastâh «цап» (первісно «смердюх»); вважається індо­європейським утворенням від звукона­слідувального кореня *bz-/*ps- або