СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 18 страница

pinella L.», бедринець «тс.» (XVIII ст.);— р. бедренец «Pimpinella L.; [перстач гу­сячий, Potentina anserina L.]», бр. бяд-рынец «Pimpinella L.», n. biedrzeniec, ст. wiedrzeniec, 4. bedrnik, слц. bedrov-nik, ст. bedernik, схв. бедренац, бедри-нац «тс», слн. [bedrenec] «бедринець ломикаменевий»; — загальноприйнятої етимології не має; з огляду на гострий смак бедринцю пов'язується з основою bed-/bod- «колоти», від якої виводиться і псл. bedro, укр. бедро (ЭССЯ 1, 177— 178); менш переконливе пов'язання (Lunt Language 29/2, 128—133; Sł. prasl. I 200—201) з стел. ведр^т^ «багатий», дінд. bhadrâh «щасливий, добрий», зі­ставлення (Преобр. І 21) з тур. (перс.) badränz «меліса, Melissa officinalis», а також зведення до пел. *Ьъагъ «бадьо­рий» (Brückner 25).— Фасмер—Трубачев І 142—143; Machek ESJĆ 50; Sadn.-Aitz. VWb. I 261—262; Miki. EW 8.-Див. ще бостй.

бедро, [бедрйця] «бедро» Ж, [бедре· ниця] «біль у бедрі, ішіас» Ж, бедратий «широкобедрий», [бедрата] «чорна, руда або сіра, через середину впоперек біла» (про корову) ВеБ (первісно, мабуть, «з бедрами іншої масті»), [бедршпи] «привалюватись бедром до голоблі» (про коня) ЯЛмежибедренний] Ж,[підбедрє] Ж, [победрина] «горизонтальна перекла­дина в різних пристроях; перехрестя»; — р. бедро, [бедра], бр. бядро, др. бедра, бедро, п. biodro, ч. bedra (мн.) «спина, крижі», слц. bedro, вл. bjedro, нл. ст. b'edro, болг. бедро, м. бедро, схв. бед-рица, бедро, слн. bêdro, [bédra], стел. ведра; — псл. bedra, bedro; — загально­прийнятої етимології не має; виводиться (ЭССЯ 1, 179) від основи bed-/bod-«колоти, бити»; менш переконливі зі­ставлення (Petr BB 21, 210; Eckert ZfSl 8/6, 881; Bern. I 47—48) з лат. fernen «бедро, стегно» (< іє. *bhed-), а також (Rozwadowski RS1 2, 104) з лтс. bedre «яма, западина», спорідненим з укр. бостй або (Osten-Sacken IF 23, 377—378) з дінд. jnu-bâdh «коліна зги­наючий», дісл. knë-beet «колінопрекло­ніння», другий компонент яких пов'я­заний з дінд. bâdhatë «давить, стискує», гот. bida «молитва, прохання» і ін.; без-

бедроокий

безгар

 

підставно пов'язується (Macnek ESJĆ 50) з свн. zimere (zimb(e)re) «бедро».— ■ Шанский ЗСРЯ I 2, 69; Фасмер I 143; Sławski I 33—34; Sł. prasł. І 199—20G; Sad п.— Aitz. VWb. I 263—264.

[бедроокий] «витрішкуватий, виряч­куватий» ДБ V; — результат видозміни деетимологізованої форми *берлоокий. — Див. ще берлаоки.— Пор. вирлоокий.

беж (невідм.) «світло-коричневий з жовтуватим відтінком», бежевий «тс»;— р. беж, бр. бзж, п. beż, ч. beż, слц. bézovy, болг. бежов, схв. беж; — не­давнє запозичення з французької мови; фр. beige, ст. bege «тс.» походить, оче­видно, від лат. baeticus «із провінції Бетіка» (у південно-західній Іспанії, де вироблялась славетна вовна).— Шан­ский ЗСРЯ І 2, 70; Machek ESJĆ 53; БЕР І 39; Gamillscheg 99.

[без¹] «бузок», Ібевз ЛЧерк, беш Мак] «тс»; —р. [беза], бр. бэз; — запозичення з польської мови; п. bez «тс.» є законо­мірним відповідником укр. боз «тс».— ЭСБМ І 434.—Див. ще боз¹, б уз.

без² (прийм.) «при відсутності; крім», Шз] «тс.» Ж; — р. бр. болг. м. схв. без, др. безь, п. ч. слц. bez, вл. нл. bjez, слн. brez, стел, везъ, без; — псл. bez «без», давніше «зовні, поза»; — спорід­нене з лит. bè «без», лте bez, прус bhe «тс», дінд. bahih «зовні», bahir-dhâ «ззовні»; іє. *bhegh-.— Шанский ЭСРЯ І 2, 70—71; Фасмер І 144; Sław­ski І ЗО; ЗССЯ 2, 7—13; Sł. prasł. І 218-219; ESSJSl.gr. 1, 45— 46; Satin.— Aitz. VWb. I 291—292; Bern. I 54; То­поров I 217—218; Trautmann 28; Mühl.—Endz. I 281; Pokorny 112.— Пор. бесіда.

[без³] «через, протягом», Ібрез, пез] «тс»; — п. bez «через»; — результат фо­нетичної видозміни форми [перез] «че­рез» (і преЗ < п. przez «тс») при одно­часному впливові давнього без «при від­сутності, крім».— Тимч. Акузатив 20; Мельничук CM III 148; Sł. prasł. I 218— 219.— Див. ще без², перез, през.— Пор. брез.

[безбач] «без мети, як попало, вроз­брід, світ за очі», [безбеш, бйзбач Ж] «тс», [безбаш] «гармидер», заст. безбаш-ний «безпорядний» Я, ст. безбашъ

11 8-539

(XVII ст.); — видозмінене пізніше під впливом бачити утворення з приймен­ника без і турецького за походженням слова баш «голова».— Кравчук ЛБ VIII 71; Sadn.— Aitz. VWb. I 253.—Див. ще без², башка.

[безвершки] (бот.) «вероніка дібров­на, Veronica chamaedrys L.»; — слн. bezvrsec, ч. bezekvitek «тс»; — резуль­тат злиття прийменникового виразу без вершків; назва мотивується тим, що квітки рослини легко відпадають.— Machek Jm. rostl. 213.— Див. ще без², верх.

[безвини] «дикі незаселені місця», [безва] «провалля, прірва; глибінь» О, [бевза, бевз, бевзина] «тс.» О; — оче­видно, результат контамінації форм [безна] «запущене поле; погане, непри­датне місце» і [язвини] «нори, ущелини, яри»; могло асоціюватися з словосполу­ченням без вини («без повинності»?).—■ Див. ще безна, язвина.

[безвіч] «наосліп, не дивлячись» Ж; — бр. [безвач] «сліпо»; — очевидно, результат злиття виразу без віч (*без (в)очь) «без очей».— ЗССЯ 2, 35.— Див. ще без², око.

[безвіччя] «покалічення, каліцтво» Ж, [обезв'їчшпи] «скалічити», [убезвічи-ти] «тс»; —р. [безвечье] «покалічення», бр. [бязьвечча] «тс»; — давнє східно­слов'янське утворення від еЪкъ «вік, сила», пор. р. увечье. — Фасмер І 144; ЭССЯ 2, 50—51.—Див. ще без², вік.

[безгамульний] «невгамовний» Ж; — запозичення з польської мови; п. [bez-hamulny] утворене з прийменника bez «без» і скороченої основи іменника hamu­lec «гальмо; гамулець»,— Див. ще без², гамулець.

[безгар] «надмір; занадто велика ціна; перевага» Ж, [безгарний] «надміру великий; незграбний» Ж;— п. [bezhar] «надмір» (з укр.); — утворення з прий­менника без і тієї самої основи гар- «данина», що і в прикметнику гарний; первісно означало, очевидно, переви­щення збирачами данини встановлених норм, а також непридатність для данини.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 33.— Див. ще без², гарний.

бездобний

безодня

 

[бездобний] «неможливий, даремний» Ж, [не-без-діб] «недаремно» Ж; — др. бездобь «даремний; даремно», р.-цсл. Бездсжкмъш, стел, г.єздог.ь «даремно; невчасно»; — псл. bezdobb, утворене з прийменника bez і основи іменника doba.— ЭССЯ 2, 17.—Див, ще без², доба.

[бездрикі (ент.) «сонечко, Coccinella L.»;— результат видозміни деетимологі-зованої форми [бедрик] «тс», зближеної з формою *бездрік (*бездрик) «через рік, протягом року», яка в зв'язку з цим сама змінилась у [бедрик] (у виразі на бедрик «на майбутнє»).— Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52.—Див. ще бед­рик¹, бедрик³, безрік.

[беземстний] «немстивий»; — запо­зичення з польської мови; п. *bezem-stny утворене з прийменника bez «без» і іменника msta «помста».— Див. ще без², мстити.

[безецний] «безсоромний, ганебний», [безецникі «безсоромник», ст. безецный «поставлений поза законом (1574); не­честивий, ганебний, безсоромний (1690)»; — бр. [безецны] «безсоромний, безчесний»; — запозичення з польської мови; ri. bezecny «безчесний, ганебний», bezecnik «безчесна людина» утворені з прийменника bez «без» і основи ct-(<ćbst-) «честь».— Див. ще без², цнота, честь.

беззаві'тний; — книжне запозичення з російської мови; р. беззаветный утво­рено з прийменника без і старокнижного іменника завет «заповіт, умова», пов'я­заного з стел, завЇціати, утвореним з префікса 3d- і основи дієслова е'Етити «говорити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 76; Преобр. І 109; Machek ESJĆ 687.— Див. ще без², вітати, за¹.

[беззуб] (бот.) «вовконіг європей­ський, Lycopus europaeus L.» Mak; — результат злиття виразу без зубів або спрощення форми беззубий; назва мо­тивується, очевидно, тим, що листя рослини має позублені краї.— Machek Jm. rostl. 202.— Див. ще без², зуб.

[безйменка] «дошка, тонша від верш­кової, але товстіша від шалівки», \бе-зуменка] «дошка завтовшки 50 мм» Л, [базуманка] «тс.» Л; — р. [безыменна]

«дошка, тонша від вершка; всякий не­сортовий товар»; -- утворення від при­кметника безіменний, зумовлене пре* міжним, нестандартним розміром дош­ки.— Див. ще без², ім'я.

безмін «прилад для зважування», безмен, [бёзмин Ж, безьман Л, безьмин Л, безьмін Л, безвін Ва, безмір ЛЧерк], ст. безл'.Ънъ (1396), безменъ (1518);— р. безмен, бр. бязмен, п. bezmian, przezmian, ч. prezmen (з польської);— запозичення з якоїсь тюркської мови; здебільшого виводиться від тур. vezne «ваги», що походить від ар. uizna «тс.» (Шанский ЭСРЯ І 2, 77; "Фасмер І 144—145; Lokotsch 169; Korsch AfSlPh 9, 489; Brückner 23); пов'язується також (Machek ESJĆ 492) з кумик. bazman; непереконливими були спроби визнати слово власне слов'янським (Bern. I 53— 54; Худаш 144—145), германським (Срезн. І 60; Горяев 1892, 5; насправді дісл. besman, снн. besemer, bisemer, як і лтс. bezrnSns, vezmëns «тс», запози­чено з російської мови) або пов'язаним з чув. *viśmen «вимірювач» (Räsänen Mélanges Mikkola 274).— Винник 129—-131; Sadn.—Aitz. VWb. I 258—259.

[безна] «запущене поле; погане, не­придатне місце», [забезнити] «запустити (поле)»; — очевидно, результат видо­зміни форми [безно] «безодня, провалля, прірва» ЛЧерк, утвореної з прийменни­ка без і іменника дно. — Див. ще безо­дня.— Пор. безвини.

безнастанний; — видозміна форми безустанний, викликана, можливо, впливом виразу настане кінець. — Див. ще без², стати.

безодня, [безоднява] «безодня», [бе­зодень Ж, безно ЛЧерк] «тс», [бездно] «дуже глибоко» Mo, [безодний] «дуже глибокий» Пі; — р. болг. м. бездна, бр. бездань, бяздонне, др. бездъна, без-дъны, бездънь, бездъние, п. bezdeń, bezdnia, ч. bezedno, ст. bezdeń, bezedna, bezednie, слц. bezdno, вл. bjezdno, bje-zedno, СХВ. бездан, бездана, бездно, слн. brêzno, заст. brêzen, стел, вездъыл, ызА-hHaia, бездъмик; — псл. bezdbnb, tyezdbna, bezdbno, bezdbnb, bezdbnbje, утворені з прийменника bez і основи іменника d-ьпо (<*dbbno) «дно».—

безпардонний

бейдак

 

ЭССЯ 2, 21—23; Sł. prasł. I 319—320.— Див. ще без², дно.·-Пор. безна.

безпардонний «безцеремонний, зу­хвалий»; — бр. беспардонны, п. bezpar­donowy, bezpardonny; — запозичення з російської мови; р. беспардонный утво­рено на основі виразу без пардона «без пробачення»; слово пардон похо­дить відфр. pardon «пробачення», пов'я­заного з дієсловом pardonner «проба­чати», утвореним з префікса par- від лат. per-, спорідненого з укр. пере-, і дієслова donner «давати» від лат. do­nare «дарувати», спорідненого з укр. дати.— Шанский ЭСРЯ І 2, 103; Dau-zat 254, 530, 532; Walde—Hofm. I 360— 363, 371, II 283—286.—Див. ще без², дати, пере-.

безпека, [безпеченство] «безпека», безпечний, [безпечити, безпечати], за­безпечити, [обезпека, обезпечати, обез-печити] Ж, [убезпека], убезпечати, убез­печити; — р. беспечный, бр. бяспека, [безпечаць] «обнадіювати», п. bezpieczny, ч. bezpećny, слц. bezpeka, болг. безпе-чен; — псл. bezpećbnb(jb), утворене з прийменника bez і основи іменника *реса «турбота, клопоти», пов'язаного з дієсловом *pekti, укр. пекти. — ЭССЯ 2, 38.— Див. ще без², пекти.— Пор. опіка, печаль, піклуватися.

безперечний, безпереч — див. пе-река.

безпутний, безпутник, безпутство, безпуття — див. путь.

бе'зрік (у виразах на б. «назавжди», в б. «тс», за б. «дуже нескоро; ніколи»), [бедрик] (у виразі дай боже й на б. «дай, боже, й на майбутнє»); — резуль­тат злиття і семантичної та фонетичної видозміни виразу * без рік «через рік».— Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52.— Див. ще без³,· рік.

[безслинникі (бот.) «паслін чорний, Solanum nigrum L.» Mak, [слинник] «тс.» Mak; — результат видозміни де-етимологізованих форм паслін, [паслин, паслйна] Ж, зближених з основою імен­ника слана. — Див. ще паслін.

безсмертник (бот.) «цмин, Helichry-sum Gaertn.; безсмертки, Xeranthemum L.», безсмертка «тс», безсмертки, [не-смертельник] «безсмертки» Мак; — р.

II*

бессмертник «цмин», бр. бяссмертнік «тс»; — похідні утворення від безсмépm-ний; назви зумовлені тим, що ці рос­лини, засихаючи, надовго зберігають вигляд свіжих квітів.— Див. ще без², смерть.

[безунка] «молода корова, що перед­часно отелилась Ж; ягниця, що перед­часно покрилась ДзАтл І», [безумкаі «ягниця, що передчасно покрилась», [безонка] «тс.» ДзАтл І, [бидзунка] «ко­рова або вівця, що в другім році має теля або ягня» ВеНЗн; — не зовсім ясне; вважається похідним від прикмет­ника [бізовний] «дійсний, справжній», як, нібито, вказівка на перетворення в справжню корову чи вівцю (Дэжэ St. si. 7, 160—161); разом з тим, можливе зіставлення з бр. [безуля] «пустун, пус­тунка, свавільник, свавільниця, роз­пусник, розпусниця», [безульный] «роз­пусний», п. [byziówka] «повія», [byziaj «овечка, базя»; на формі бидзунка від бився вплив дієслова \бйдзати(ся)] «ґе­дзатися»; можливо також, що всі варіан­ти назви зводяться до форми безумка, яка вказує на передчасність заплід­нення.

безшабашний «нестримний, відчай­душний»; — р. бесшабашный, бр. бес­шабашны; — запозичення з російської мови, в якій вважається утворенням на основі виразу без шабаша «без перерви, без відпочинку».— Шанский ЭСРЯ І 2, 111; Булаховский Труды ИРЯ I 177.

без'язйчник — див. язичник.

бей «титул дрібних феодальних влас­ників або вищих чиновників у султан­ській Туреччині та в давні часи у та­тар», ст. беіове (наз. в. мн.— XVIIÌ ст.); — ρ. бр. болг. бей, п. ч. слц. bej, м. 6ej, схв. беу, — запозичення з ту­рецької мови; тур. bey «пан», ст. beg «тс», споріднене з аз. бж, каз. бий, єніс-орх. бег, як. ЬТ «старший», є, очевидно, давнім запозиченням з китай­ської мови.— Тимч. 81—82; Шанский ЭСРЯ І 2, 82; БЕР І 40; Дмитриев 528—529; Räsänen Versuch 67; Clauson 322—323.— Пор. бек¹.

[бейдак] «дурень, йолоп», [бейдуля] «дурепа»; — неясне; можливо, пов'я­зане з бейла (пор.).

бейкати

белебенити

 

[бейкати] «кричати на звірів, тюка­ти»; — похідне утворення від діалектної вимови вигуку [бей] «бий», з яким прога* няють звірів.— Грінч. І 48; Желех. І 23.— Див. ще бити¹.

[бейкатися] «волочитися», [бекати-ся] «тс», [забейкувати] «задрипувати» Me, [оббвикувати, підбейкувати] «тс.» Me, [убейкатися] «забруднитися»; — неясне; можливо, похідне від дит. бека «бруд».— Див. ще бе².

[бейла] «йолоп, дурень»; — неясне; можливо, пов'язане з бейдак, байло (лор.).

бек¹ «пан, князь», ст. бегъ «пан у турків» (XVIII ст.); —р. бр. бек, п. beg, bek, beh, ч. слц. beg, м. бег, схв. бег; — запозичення з турецької мови; тур. ст. beg «намісник», споріднене з тур. bey «пан», аз. бж, каз. кирг. узб. бек «пан», є, очевидно, давнім запозиченням з ки­тайської мови.— Тимч. І 65; Шанский ЭСРЯ І 2, 82; Дмитриев 528—529; Clauson 322—323.— Пор. бей.

бек² (спорт.) «захисник»; — р. бр. болг. м. бек, п. слц. bek, ч. bek, back, схв. бек, слн. bék; — запозичення з ан­глійської мови; англ. back «захисник» є результатом видозміни значення back «задній», спорідненого з пел. Ьокъ, укр. бік.— СІС 92; Шанский ЗСРЯ І 2, 82— θ3; Klein 139.— Див. ще бік.

бека — див. бе².

бекас (орн.) «Capeila gallinago L.», СУМ, Г, бекасинник «сорт дробу для стрільби по дрібній дичині», бекаси­ний; — р. болг. бекас, бр. бакас, п. bekas, ч. bekasina, bekasina, схв. бе­касина; — запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посе­редництво; фр. bécasse (н. Bekassine) «бекас» є суфіксальним утворенням від bec «дзьоб», що походить від лат. beccus «тс», запозиченого з галльської мови.— Шанский ЭСРЯ І 2, 83; Булаховский Семас этюды 184; Dauzat 80; Walde— Hof m. I 99.

[бекерник] «китиця (на кептарі у па­рубка); кутас у байбарака» ВеУг; — похідне утворення від запозичення з ру­мунської мови; рум. bêcher «парубок, хо­лостяк» походить від тур. bekâr «холос­тий, нежонатий», яке зводиться до перс.

bikar (bi kar) «без заняття».— Vincenz 9; DLRM75;BEPI41.—Пор. бетяр.

бекет (іст.) «військовий пікет, сто­рожа»; — р. [бекет] «тс»; — розмовне запозичення з німецької мови, пара­лельне до літ. пікет. — Фасмер І 146. —-Див. ще пікет.

бекеша «вид шуби», ст. бекеша (XVII ст.); — р. бр. бекеша, п. bekiesza, ст. bekieszka, ч. слц. bekę s, bek'eë, болг. бекеш, схв. бЬкеш; — здебільшого вважалося запозиченням з угорської мови, можливо, через польське посеред­ництво; уг. bekecs, bekes «тс.» пов'язу­валося або з тат. бикач, bikäc «телиця; ярка», або з рум. oachesä «світлошерста вівця з темними колами навколо очей» (Тимч. 82; Richhardt 34; Фасмер І І46; Bärczi 18); останнім часом підтверджує­ться думка Лінде про польське похо­дження слова; п. bekiesza розглядається як зворотне утворення від п. bekieszka, похідного від прізвища угорського пол­ководця К. Бекеша (Киш ЭИРЯ IV 48; Балецкий St. si. 9, 346; Шанский ЭСРЯ I 2, 83).

[бекешкаї «брила землі»; — неясне. [беклемеси] «компліменти» Я; —не­ясне; не зовсім переконливо пов'язує­ться (Кравчук ЛБ VIII 72) з тур. bek-lemez «той, хто не чекає» (нібито про залицяльника, який через свою нетер­плячість сипле компліментами).

бекмес «згущений сік фруктів або овочів; штучний мед»; — р. [бекмес] «ви­варна патока з фруктів», схв. пекмез «повидло, джем»; — запозичення з ту­рецької мови; тур. bäkmäz, päkmäz «густо зварений виноградний сік» по­ходить від перс, bakm äz «тс».— Фасмер І 146; Радлов IV 1220, 1580; Räsänen Versuch 68.

[бекса] «плаксій, скиглій» Ж, [бек-сати] «з усіх сил кричати», [бексання] «плач дитини» Я; — п. beksa «плаксій, плакса»; — похідне утворення від зву­конаслідувальної основи бек-, однотип­не з плакса. — Bruckner 20.— Див. ще бе¹.

[белебенити] «теревенити»; — р. [бе-лебенить] «тс»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до балабонити «тс.».— Фасмер І 147; ЭССЯ 1, 184.

белебень

белька

 

белебень «підвищене і відкрите міс­це; [глибоке місце у воді]», [бєлибень] «незарослий горбок, пустка» Mo, [бйли-бінь] «глибина» ЗССЯ; — очевидно, зву­конаслідувальне утворення, пов'язане з белебенити; назви мотивуються шу­мом вітру або води у відповідних міс­цях.—ЗССЯ 1. 184; Балецкий St. si. 5, 183—184.

[белей] «личинка хруща, борозняк; йолоп»; — виводиться від рум. baiai «білий».— Scheludko 127; Cioranescu 60.

[белелюга] «гнила кров, сукровиця» Ж, [белелюжити] (про погану погоду) Ж; — неясне.

[белена] «блекота чорна, Hyoscya-mus niger L.; паслін, Solanum L.» Mak, [белена бараболя] «картопля, Solanum tuberosum L.» Ж, [белень] «блекота» Черніг., [беленуеаті] «пасльонові Ж; тютюнові Мак», [білун] «блекота чорна» Мак, сбеленипи «роздратуватися, роз­лютуватися»; — р. белена «блекота», др. беленъ, п. слц. bien, ч. blin, болг. блян, схв. бун, буника, слн. bien «тс»; — псл. *Ье1пъ (*belna): *Ьь1пъ (*Ьь1па);— спо­ріднене з дангл. belene, beolone, снн. billeri, двн.. bilisa, нвн. Bilse(nkraut), гал. βελένιον, belinuntia «тс», похідними, очевидно, від іє. *bhel- «говорити; гав­кати; ревти; звучати»; виводилось також (Шанский ЗСРЯ І 2, 84; Фасмер І 147— 148; Bern. І 48; Sadn.— Aitz. VWb. I 134; Specht 140; Pokorny 120) від *bhel-«блискучий, білий»; безпідставно відно­силось (Тогр 267; Преобр. І 23) до за­позичень з германських мов.— БЕР І 59; ЭССЯ 1, 185—187; Sł. prasł. I 202.— Пор. блена.

[белендіти] «базікати», [беленда] «дур­ниці» О; — результат видозміни звуко­вої форми [баландіти] «тс», очевидно, зближеної з- белькотати. — Див. ще баланда¹.

белетрист, белетристика, белетри­зація, белетристичний, белетризува­ти; — р. беллетрист, бр. белетрист, п. beletrysta, ч. слц. beletrista, вл. bele-tristika, болг. м. белетрист, схв. беле­трист, слн. beletrist; — очевидно, запо­зичення з німецької мови; н. Belletrist утворено на основі фр. belles-lettres

(мн.) «красне письменство», утвореного з прикметника belles (мн. жін. р. від beau «гарний»), що походить від лат. bellus (<*duenlos) «гарний», спорідне­ного з лат. bonus «добрий», дінд. duvah «виявлення пошани», і lettres, яке по­ходить від лат. littera «буква».— СІС 92; Шанский ЭСРЯ І 2, 87; Фасмер І 148; Kluge—Mitzka 64; Dauzat 80, 434; Walde—Hofm. I 101, 111.—Див. ще літера.

[белех] «швець; чинбар» Ж, ст. бе-лехъ «шевський інструмент для обробки міздрі» (XVIII ст.); — запозичення з ту­рецької мови; тур. belek «лопатка» по­ходить від перс, bil «лопата, заступ», ст. bèi «тс», яке зводиться до ав. bray-«різати».— Тимч. 82; Räsänen Versuch 69; Horn 59.

[белечка] «овечка»; —загальноприй­нятої етимології не має; пов'язується з рум. bäl «білий (про тварину)» (Sche­ludko 127; Vrabie Romanoslavica 14, 131); пор. ще слц. belicka «біла овечка».

[белмет] (бот.) «очанка, Euphrasia odontites L.» Mak, [бельмет] «Euphrasia lutea L.» Mak, [белмец] «хрінниця ши­роколиста, Lepidium latifolium L.» Mak; — неясне.

бельбас «вайло, ледар», белбас «тс»; — р. балбес «тс», [бейбус] «ледар, розбещений», бр. [балбес] «бельбас», п. [belbas] «тс.» (з укр.); — очевидно, за­позичення з якоїсь тюркської мови; каз. кирг. ног. билбес «він не знає, невіглас», споріднене з тур. bilmez «не­знаючий, невіглас»; відрив р. бейбус від балбес (Фасмер І 145) безпідстав­ний.— Шанский ЗСРЯ І 2, 22; Фасмер І 114; Преобр. І 14; Шипова 55; Мен-гес 91; Дмитриев 525; Корш ИОРЯС 8/4, 27; Sadn.— Aitz. VWb. I 319; Lokotscb 26.— Пор. бельмес.

бельбахи «нутрощі», [бельбехи], бёль-бухи «тс»; — результат контамінації форм бебехи і тельбухи (див.).

[белька] «балка; колона», [бельок] «тс»; — бр. бэлька «балка у стелі, сво­лок»; — запозичення з польської мови; п. belka «балка, брус» походить від снн. bal kë «тс».— Richhardt 32; Brückner 20.— Див. ще балка².

белькнути

беидюх

 

белькнути, белькотати, белькотіти, белькіт, [белькот, белькотня], белько­тун; — п. bełkotać «белькотіти; буль­кати», ч. blkotati «булькати; воркувати; мимрити»; — утворення від звукона­слідувального кореня псл. *Ьь1к- «бель­котати».— Bruckner 20; Bern. I 117— 118.

бельмес (у виразі ні б. не знати «нічого не знати»); — р. [бельмес] «бель-бас, дурень», п. [ani bel mesa, ani bel-meza, ani bilmeza]; — запозичення з ту­рецької мови; тур. bilmez «незнаючий, невіглас» споріднене з каз. кирг. ног. бильбес «він не знає, невіглас».— Фасмер 1 149—150; Дмитриев 525, 529; Korsch AfSlPh 9, 491; Sadn.—Aitz. VWb. I 319—320; Bern. I 40; Lokotsch 26.— Пор. бельбас.

бем (вигук на позначення удару дзвона), бемкати «звучати від ударів» (про дзвін і т. ін.); — звуконасліду­вальне утворення, паралельне до бам <пор.).

[бемба] «йолоп, телепень», [бембул] «тс»; —неясне; можливо, результат ви­дозміни форми бамбула (пор.).

бемський (у виразі бемське скло «ві­конне скло високої якості»); — бр. бем-скі; —запозичення з російської мови: р. бемское (стекло) походить від н. böhmisch «богемський» («чеський»), утво­реного від географічної назви Böhmen «Богемія» («Чехія»), що походить від слат. Bohemia «тс.».—Фасмер І 150; Шанский ЗСРЯ І 2, 90.

[бендзь] (вигук на позначення рапто­вого падіння), [бенц Me, бедзь Я, бень Я] «тс», [бемцнути] «упасти» Я; — бр. [бэнц] (вигук на позначення швидкої дії, удару, раптового падіння зі зву­ком); — очевидно, запозичення з поль­ської мови; п. bęc «бах, беркиць» є зву­конаслідувальним утворенням, яке фо­нетично відповідає укр. буц (див.).

[бендюга] «ломака, дрюк; колода для повертання вітряка; одна з чотирьох жердин для підкладання під снопи на возі», [бендюжина] «тс», бендюга «вид простої підводи, ломовий віз» СУМ, Г, Ж, биндюги «тс», бендюг «кінь-ломо-вик», биндюг «тс; [биндюги]», [бендюхй] «колішня», бендюжник «ломовий віз-

ник», биндюжник «тс»; — р. [бендюги] «прості сани для соломи, гною», [бйн-дюх] «великий ломовий віз», бр. [бинь-дзюк] «підвода на залізних осях, верхня частина воза»; — походження остаточно не з'ясоване; вважається (Шелудько 21) запозиченням з польської мови; п. Ьіп-duga «прибережний пліт у гавані: сплав дерева; склад дерева для сплаву», [Ьіеп-duga], заст. winduga «тс.» виводиться від н. Winde «коловорот, лебідка, дом­крат»; українські форми виводяться та­кож (Потебня РФВ І 263; Добродомов Этимология 1967, 259) від нім. Bind­wagen «дроги, биндюги»; з української мови запозичено п. [bindiuha] «бендю­ги».— Brückner 27; SJP І 156; Фасмер— Трубачеві 150, 166; Kiparskv Neuphilol. Mitt. 53, 44.

[бендюги¹] (бот.) «півники садові, Iris germanica L.» ВеНЗн, [бендаш] «тс.» ВеНЗн, [биндаси] «півники болот­ні, Iris pseudacorus L.» Mak, Ібенда] «осока струнка, Carex gratilis Curt.» О; -- неясне.

[бендюги²] «сорт слив» Мак; — не­ясне; можливо, пов'язане з [бендюх] «пузо; низька пузата людина» Па, [бен­дюг] «шлунок» ВеУг.

[бендюжина) «повія»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від [бендюжити] «ганьбити, зневажати»; пор. також [бен­дюжина] «одна з чотирьох жердин для підкладання під снопи на возі».

[бендюжити] «ганьбити, зневажати» ВеБ, [збендюжшпи] «сильно угнівати» ВеУг; —очевидно, результат видозміни форми бентежити під впливом бендюга, бендюх і, можливо, словацького діє­слова bendećit' «лаятися».— Див. ще бентежити.

[бендюх] «пузо», [бендюг] «шлунок» ВеУг, [бендюх] «низька пузата людина» Па; — р. [пендюх] «пузо», п. [bandzioch], ч. [bend'ur, band'och] «тс»; можливо, сюди ж укр. [бандури] «нутрощі», ч. bandur «пузо», pandur «тс»; — похо­дження неясне; можливо, результат кон­тамінації бембух (бамбух) і кендюх; з інших мов найближче стоять уг. bendo «пузо» і лтс pendens «шлунок, пузо», обидва без певної етимології; чеські форми [bend'ûr, bandur, pandur] і т. д.

бенево

бентачка

 

пов'язуються з ісп. pandero «військовий барабан».— Верхратський ЗНТШ ЗО, 202; Machek ESJĆ 432; Mühl.—Endz. III 199—200; Barczi 18; MNTESz I 278.— Пор. бамбух, бандури, кендюх. [бенево] «водяна поверхня річки, що не замерзає і не пересихає»;— очевидно, результат видозміни фр. bas niveau «низький рівень».— Див. ще бас, ніве­лювати.

Бенедикт, [Бенегда Ж, Бенедь, Бе-недьо Ж, Бенько Ж], ст. Бенко (1398), ЕЪнко (1399); — бр. Бенядзікт, п. Bene­dykt, ч. слц. Benedikt, схв. Benedikt, слн. Benedikt; — через польську мову запозичено з латинської; лат. особове ім'я Benedictus утворене з дієприкмет­ника benedictus «благословенний», до складу якого входить прислівник bene «добре», пов'язаний з лат. bonus «доб­рий», спорідненим з дінд. duvah «вияв­лення пошани», і пасивний дієприкмет­ник dictus від дієслова dicere «говори­ти».— Петровский 63; Walde—Hofm. I 111.— Див. ше диктант.— Пор. беле­трист, Венедикт.

бенеря (лайл.) «лиха година; нечи­ста сила; біс», [бенеберя] «тс»; — оче­видно, результат видозміни лайливого виразу [биндера] (див.).

[бенже] «ніби, як» Л; — неясне.

[бензель] «віхоть для мазання до­лівки» Л, [бендель] «тс.» Л; — р. [бен­зель] «малярський пензель»; — очевид­но, результат видозміни слова пензель. — Даль І 81.— Див. ще пензель.

бензин, [бензина] Ж, бензинка; — р. болг. бензин, бр. бенз'їн, п. benzyna, ч. benzin, слц. benzin, вл. нл. Ьепсіп, м. бензин, схв. бензин, слн. bencin; — через російську і польську мови запо­зичено з французької; фр. benzine по­ходить від латинської ботанічної назви benzoe, утвореної на основі ар. lubân-djâwi «яванський ладан». — СІС 93; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 91; Фасмер І 151; Śmi-lauerNase fee 26,51; БЕР І 42; Dau-zat 83.