СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 23 страница

бій, бійка, бійниця, бійня, б'ійство бійкувшпий, бійнйй, бійнйчий — див. бити¹.

[бійо] «облямівка килима чи скорей Дз; кант на одязі з іншої матерії Mo»;— неясне.

бік, [бокань] «бокастий», [боківня] «судак малої довжини; 500 штук укла­деної риби», [боковенька] (на боковеньку «спати»), [боковня] «бокові стінки ткаць­кого верстата» Mo, [боцій] «білобокий віл» Ж, [бочуля] «білобока або пузата корова» Ж, [боця] «тс.» ВеНЗн, [боча-нець] «житель протилежного берега річки», [бочанин] «тс», бічний, бокатий, бокастий, [бочастий] «товстобокий», [бочйстий] «тс», [бокувати] «сидіти бо­ком; уникати зустрічі», бочшпи «збочу­вати; дивитися вбік», бочшпися «скоса дивитися», бока «боком», бокаса «тс», [вибочувати] «виводити боки в горшку» Я, [збіч] «схил», збоччя (зб.) «схили», [збочйстий] «схилястий» Ж, [збочити] «ухилитися», [збочйтися] «лягти набік», збоку, [набокуватий] «нахилений», на­бік, [наубочі] «збоку», [наубочу, наузбіч] «тс», [обоч] «схил, об'їзд» Ж, обочина, [обочень] «боковий вітер» Ж, обік, обіч, [обок] «поблизу» Пі, [обоча] «збоку, вбік» Пі, [побічнйця] «бокова дошка колиски, бокова планка стола», [побічка] «печінка риби» Mo, побочень «бокова смуга в шлеї», [побочина] «бокова стіна», по­бічний, побік, побіч, прибічник, [прйбік] «прибудова», спрйбока «збоку», субіч «обіч, поруч», [убіч] «бік; косо: і», [убоч] «бокове місце» Нед, [убічнистий] «з крутими схилами», [убік], узбіч «схил», узбіччя, узбочина «обочина», узбічний «розташований по боках», [узабоч] «збо­ку», узбіч «тс»; — р. бр. болг. діал. м. бок, др. бокъ, п. ч. слц. вл. нл. bok, схв. бок, слн. bòk, стел, ефкъ; — пел. Ьокъ; — остаточно не з'ясоване; мож­ливо, споріднене з дісл. bak «спина», дангл. Ьаес, двн. bah, англ. back «тс.» (Младенов 40; Machek ESJĆ 60); менш переконливе зіставлення з лат. baculum «палка», гр. βάκτρον «жезл», дірл. bace «гак» (через значення «ребро») (БЕР І 64; Bern. І 68; Walde—Hofm. І 92; Zupitza KZ 36, 234); висловлювалось не­обгрунтоване припущення (Hirt PBrB

білавка

білий

 

23, 331) про праслов'янське запози­чення з германських мов.— Шанский ЭСРЯ І 2, 153; Фасмер І 185; Skok І 183-184; ЭССЯ 2, 170; Sł. prasł. I 300-301; Sadn.— Aitz. VWb. I 376—378.

[білавка] (бот.) «стокротка, Bell is perennis L.» Мак, [білило] «зірочник ланцетовидний, Stellaria holostea L.» Mak, [білина] «королиця, ромен, Leu-canthemum vulgare Lam.» Mak, білйця «юринея, Jurinea cyanoides Rchb.; [та­лабан, вередник, Thlaspi arvense L. Maki», [білка] «тс.» Mak, [білочка] «юри­нея» Mak, [білюк] «віхалка гілляста, Anthericum ramosum L.» Mak, [білявка] «стокротка» Mak, [білянка] «бурачок, білоцвіт, Alyssum L.» Я, [біль] «гикавка, Berteroa incana (L.) DC; калюжниця, Caltha palustris L.» Mak, [підбіл] «юри­нея» Mak; — р. [белица] «королиця», [велик] «тс», бр. бялюк «віхалка»; — по­хідні утворення від білий; назви зумов­лені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [белаквет] «королиця», [белая ляхаука] «тс», [макрыца белая] «зіроч­ник середній, Stellaria media Vili.»).— БСЭ 16, 554; 29, 554; 49, 658.— Див. ще білий.— Пор. білоголовець, білозірка.

[біланка] (бот.) «гриб Agaricus со-lubrinus Pers.» Mak, [білас] «білий гриб, Boletus edulis Bull.», [білаш, білик] «тс.» Мак, [білюга] «хрящ-молочник пер­цевий, Agaricus piperatus» ВеНЗн, [бі­лянка] «хрящ-молочник солодкий, Lac-tarius subdulcis (Pers.) Fr. Mak; сиро­їжка, Russula Pers.»;—р. [белевйк] «бі­лий гриб», [белыш, беляк, белянка] «тс», бр. [бялянка] (вид грибів), п. bie­lak «білий гриб»; — похідні утворення від білий; назви зумовлені білим кольо­ром грибів або соку в їх м'якоті.— Див. ще білий.

білет, білетер, оббілетити «роздати квитки» (пасажирам) Дз; — р. болг. м. билет, бр. білет, п. ч. заст. слц. bilet, схв. билет, слн. bil jeter «білетер»; — через російську і польську мови запо­зичено з французької; фр. billet є фор­мою чол. р. до давнішого billette, що виникло з bullette «записка з печаткою», похідного від bulle «булла» (з лат. bulla), під впливом слова bille «кулька»; лат.

13»

bulla (первісно «водяна бульбашка, ґу­дзик, брунька, золота капсула з амуле­том»), очевидно, споріднене з лат. bucca «надута щока», лит. bul is «сідниця», дінд. burih, bul ih «тс». — Шанский ЭСРЯ I 2, 'l 18; Фасмер I 165; Преобр. I 25; Hołub—Lyer 98; Dauzat 89; Walde— Hofm. I 122.

білий, [білавий, біланий Ж], білас-тий, білизняний, білильний, білковий, [біловастий Ж], біловйй, білуватий, білу­жачий, білявий, білястий, більмастий, більматий, [більовйй] «з білої пряжі», [більохий], [білавка] «блондинка; сорт черешні ВеНЗн», білан, [біланя] «біла корова, кобила Я, ВеНЗн; вкрита сні­гом полонина ВеНЗн», [білашко] «білява дитина; білої масті тварина Я», Убіле-ник] «вибілена спідниця», [біленце] «по­лотно», [білень] «липень» (місяць, коли білять полотно) Ж, [білета] «біла ко­рова» ВеНЗн, [білик] (ент.) «білан, Pieris; білий пес ВеНЗн», білйльник, білильня, [біле] «білизна» ВеУг, білина, білизна, білизна, білизнярство, [білйз-нина] «білизна», білизна (іхт.) «Aspius гарах», [билизняк] «тс.» Берл, білило, білйця «непострижена монашка; крейдя­ний грунт; біла осика ВеНЗн; біла коза ВеНЗн», білі, [білІнка] «біла слива» Ж, [білушка, білянка] «тс.» ВеНЗн, білість, [білко] «біла або тверда оболонка ока» Ж, [б'їлько] «тс.» Ж, білковина, [білля] «білило», [білоба] «тс.» Ж, біловйк, білок, [білота] «білість» Я, [білочниця] (див. білко] Ж, [білохи] «сорт білих слив» Мак, [білошка] «тс», [білток] «білок», [біутко] «тс.» ВеЗа, білувальник, білуга (назва риби за кольором м'яса), білу­жина, [білута] (кличка білої корови) ВеБ, білуха «полярний дельфін; блон­динка», [білюга] (іхт.) «білуга Ж; бі­лизна, Aspius гарах ВеНЗн», [білюжча] «білуженя» Mo, [білюза] (іхт.) «Aspius гарах» ВеНЗн, [білюх] (ент.) «білан, Pieris», білюха «блондинка; біла вівця ВеНЗн», [білюхй] «сорт черешень» ВеНЗн, [білявець] «блондин», [білявка] «блондинка», [білявина, білявиця] «тс», [білявша] (ент.) «бабка, Libellula», бі­ляк, біляна «непросмолене біле судно», білянка «білість обличчя; [біла сорочка Me; сорт білих слив]», біляр, [білячка]

білка

білозірка

 

(мед.) «білі», біль «біла пряжа; -білі нитки; білість; білило; біла іржа; [жир, сало; заболонь ВеУг]», [більця] «білі нитки» Me, більмах, [більмакй] «очі зайця» ВеНЗн, більмач, більмо, [більчок] «білок», білити, біліти, білі­шати, білувати «білити», білявіти, вй-біл, забіл «те, чим забілюють страву», [забілка] «тс», [забіль] «гнучкий азбест» Ж, набіл «молоко, молочні продукти», набіло, перебілка «перебілювання, пере­писування начисто», побіл «біла глина, побілка», пробіл «пропуск», пробільний, пробільник, [пробіл у ватий] «білува­тий»; — р. белый, бр. белы, др. бЪлъ, бЪлыи, п. biały, ч. biły, слц. biely, вл. нл. beły, полаб. b'olë «біла», болг. бял, схв. бео, бщел, бела, слн. bel, стел. бФл-ь; — пел. Ьё1ъ, очевидно, з *bël-як результату подовження ё в давні­шому * bel- або з *bhoilos<*bholjos;— споріднене з лит. bài as «білий», rp. φαλός «тс», φάλιος «світлий, білий», ра­зом з якими походить від іє. *bhel-/ *bhol-, спорідненого з *bhä- «сяяти, блищати»; безпосереднє зіставлення з дінд. bhälam «блиск», bhäti «світить», дірл. bân «білий» (Шанский ЭСРЯ І 2, 88; Фасмер—Трубачев І 149; Bern. I 55) здається менш точним; спроба по­в'язати з гр. βαλιός «білий» (Machek ESJĆ 54) фонетично не узгоджується з рештою індоєвропейського матері­алу.— Критенко Вступ 519; Преобр. 160; Sławski І 31; БЕР І 107—109; Skok 1152; ЭССЯ 2, 79—81; Sł. prasł. 1238; Sadn.— Aitz. VWb. I 128—132; Herne 104—105; Pokorny 119; Persson Beitr. 29, 269.

білка, [білик] «самець білки», біл­ченя, більча, білячий; — р. белка, бела, др. бЪла, бЬлъка, п. ст. białka, болг. бялка (зоол.) «ласка»; -— на думку біль­шості дослідників, назва, похідна від прикметника білий; др. бЪла бЪверица вважається свідченням того, що бЪлъка спочатку означало лише рідкісний вид білих вивірок (Соболевский РФВ 67, 214—215; Булаховский Труды ИРЯ І 162; Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 86); інше пояснення припускає спорід­неність з лат. felis «куниця, кішка», двн. bil ih «вовчок» (Petr BB 21, 209; Loewenthal 6). - Див. ще білий.

бЬ'обрйсий; — р. белобрьісьш, бр. белобрысы; — складне утворення з ос­нов слів білий (bel-) і брова (bry), пер­вісне значення «білобровий»; звуковий елемент -с(ий) міг з'явитись під впли­вом слова білорусий; існування слова *брйса «пика» (Бі) нічим не підтвер­джується.— Фасмер І 148; Шанский ЭСРЯ І 2, 87.— Див. ще білий, брова.

[білоголовець] (бот.) «стокротка, Веі-1 is perennis L.» Mak, [білоголовка] «коню­шина гірська, Trifolium montanum L.» Mak, [білоголовник] «деревій, Achillea millefolium L., Ach. nobilis L.; коро-лиця, Leucanthemum vulgare Lam.; га­дючник, Filipendula hexapetala Gilib.» Mak; — р. [белоголовец] «деревій», [бело-головка] «деревій; конюшина гірська», [белоголовник] «конюшина; деревій; ко-ролиця»; — похідні утворення з основ прикметника білий та іменника голова; назви зумовлені білим кольором квітів цих рослин (пор. бр. [подбел] «деревію, [белаквят] «королиця», [белая ляхаука] «тс», [трьслістнік белы] «конюшина гір­ська», [каурыга белая] «тс».— БСЭ 41, 456.— Див. ще білий, голова.— Пор. білавка.

[білоголовка] (бот.), «бугила, Anthris-CUS silvestris Hoff m.» Mak; — p. [бело-головка] «тс»; — результат видозміни де-етимологізованих форм типу [болиго-ловка, болиголов, богила] «тс», зближе­них з назвами рослин, утвореними з основ прикметника білий та імен­ника голова. — Див. ще болиголов, бу­гила.

[білогурка] (орн.) «міська ластівка, Chelidon urbica Boil.» ВеНЗн; — оче­видно, діалектне похідне утворення від білогорла (за характером забарвлення) чи, можливо, від чеського відповідника цього слова bëlohrdlâ.— Див. ще білий, горло.

[білозарка] (бот.) «віхалка гіл­ляста, Anthericum. ramosum L.» Ж, Mak; — очевидно, запозичення з чесь­кої мови; ч. bëlozâïka утворено Преслем у 1819 р. з основ прикметника biły «білий» та іменника zâre «сяйво, блиск», спорідненого з укр. зоря; назва зумов­лена рожево-білим кольором квітів рос-

білозір

білорус

 

лини.—Machek Jm. Tosti. 264.— Див. ще білий, зоря.— Пор. білавка.

білозір¹ «красень; епітет місяця»; [білозор] «тс», білозірець «епітет сокола», білозорець, [білозерець] «тс», білозірка «[красуня]; вид кримської солі», [біло­зорий] «світлоокий»; — п. białozor «кре­чет, сокіл, Falco L.», ст. białozorzec «великий північний сокіл, кречет, Falco gyrfalco L.» (з укр.?), ч. ст. bëlozor, bëlozorec «білий сокіл», слц. [belozor] «тс»; —складні утворення, можливо, вже праслов'янського періоду, з основ слів білий (bel-) і зір (zor-/zar-); оче­видно, в одній частині утворень основа zor- у значенні «погляд, очі», а в іншій — у значенні «вигляд, обличчя» (у крече­тів білявий живіт; північні соколи стар­шого віку білішають); у слові білозе­рець Булаховський вбачає вплив слова озеро (НЗ КДУ 7/3, 56).—Strutyński 113—114; Brückner 24; Basaj Por. jęz. 1961/1, 31; ЭССЯ 2, 76; Sł. prasł. I 237.— Див. ще білий, зір.

білозір² (бот.) «гадай-зілля, Parnas-sia palustris L.», [білозор] «тс.» Mak; — р. белозор, [белозар], болг. белозор «тс»; складне утворення з основ при­кметника білий та іменника зір «погляд, вигляд»; назва зумовлена білим кольо­ром квітів рослини.— БСЭ 4, 459; ЭССЯ 2, 76; Sł. prasł. I 236.— Див. ще білий, зір.

[білоклен] (бот.) «клен польовий, Acer campestre L.» Mak, [білокленина, біло-клень] «тс* Mak; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника клен; виникло, очевидно, як результат протиставлення клена польового кле­нові звичайному (клен) та кленові та­тарському (чорноклен), хоча й клен по­льовий місцями має назву чорноклен. — Див. ще білий, клен.

[білокост] «червона з чорним тка­нина», [білокос] «шовкова узориста тка­нина» Ж; — р. белокос «старовинна шов­кова тканина з візерунками»; — неясне.

білокурий; — р. белокурый, п. ст. białokurowaty (очевидно, з укр.); — складне утворення, в якому роль пер­шого компонента відіграє основа при-

кметника білий, а природа другого ком­понента остаточно не з'ясована; Була­ховський вважає майже в однаковій мірі ймовірними три різні пояснення цього компонента: як видозміненого -кудрий, як р. каурый «світло-каштано­вий» і як похідного від р. кур «півень»; Фасмер (І 148) пов'язує з основою слова курити (пор. укр. курява, п. kurz «пил»), припускаючи первісне значення «покри­тий білим пилом».— Булаховський Мо-возн. 1951 (IX) 74—75; Шанский ЭСРЯ І 2, 87—88; SW І 143.— Див. ще білий.

білолізник (бот.) «Eurotia Adans.»;— p. [белолозник] «Eurotia ceratoides», [бе-лолоз] «верба, Salix Gmelini; Salix sti-pularis Smith.; Salix amygdalina L.»;— складне утворення з основ прикметника білий, іменника лоза і суфікса -ник; назва зумовлена зовнішнім виглядом рослини — її листя покрите білими зір­частими волосинами.— Флора УРСР 4, 339—340.— Див. ще білий, лоза.

[біломуха] (орн.) «синьошийка, Lus-cinia svecica» Ж, [біломушка] «то Ж;— назва пов'язана, очевидно, з білою плямкою (мушкою) на грудях пташки.— Воїнств.—Кіст. 329; БСЭ 6, 620.— Див. ще білий, мушка.

[білоніг] (бот.) «остудник, Негпіагіа glabra L.» Mak; — складне утворення з основ прикметника білий та іменника нога; назва зумовлена тим, що розтер­тий остудник дає піну, яка добре від­миває шкіру.— БСЭ 13, 148.-—Див. ще білий, нога.

[білополя] (бот.) «тополя біла, Ро-pulus alba L.» Mak; — результат злиття словосполучення біла тополя «тс».— Див. ще білий, тополя.

білорус; — р. белорус, бр. беларус, п. Białoruś, ч. Bëlorus, слц. Bielorus, вл. нл. Bełorus, болг. белорусин, м. Бе­лоруски), схв. Белорус, слн. Belorus; —> похідне утворення від назви БЪлая Русь (з XVI ст.), первісна семантика якої остаточно не з'ясована; тлумачи­лась як «Русь, вільна від татар» (По­тебня ЖСт, 3, 1891, 117—118), як по­в'язана з білим одягом і переважно світлим волоссям населення (Карский Белорусы І 117; Perwolf AfSlPh 3, 23;

білотал

біля

 

8, 22; Kretschmer Giotta 21, 117) або з назвою міста Бельск (Ильинский SI α­νία 6, 390).— Фасмер—Трубачев I 149; Никонов 48—49; Rastorgujev ZfSlPh 7, 220; Vakar ASEER 8, 201—213.— Див. ще білий, русин.

[білотал] (бот.) «біла верба, біла ло­за, Salix alba L.; Salix amygdalina L.; Salix viminalis L.» Мак, [білоталь] «тс.» Mak, [білотала] «Salix amygdalina L.» Я, [білотїл] «тс.» Я; —р. белотал «тс; Salix viminalis», [белотальник] (порода верби); — складне утворення, що ви­никло на грунті виразу білий тал (по­рода вербових з білим забарвленням кори); білотіл є результатом зближення з тіло. —Див. ще білий, тал.

[білотернь] (бот.) «обліпиха, плохов-ник, Hippophae rhamnoides L.» Mak; — очевидно, результат контамінації слів [білотал] (порода вербових) і [вербо-тернь] «обліпиха», [терен толовий] «тс».— Див. ще білотал, верботернь.

білотурка «сорт ярої пшениці»; — р. белотурка «сорт пшениці, арнаутка», бр. белатурка «тс»; — складне утво­рення з основ слів білий і турок; назва зумовлена, очевидно, походженням сор­ту з території, яка належала Туреччині (пор. арнаутка). — Див. ще білий, турок.

[білоцвіт] (бот.) «гикавка, Berteroa incana (L). DC.» Mak; — p. [белоцвёт] «тс»; — складне утворення з основ при­кметника білий та іменника цвіт; назва зумовлена білим кольором квітів ги­кавки (пор. p. [белоголовник] «тс.»).— Див. ще білий, цвіт.— Пор. білавка.

[білочник] (бот.) «перстач гусячий, Potentilla anserina L.» Mak; —р. [бе-лочник] «королиця, Leucanthemum»; — неясне; можливо, результат видозміни форми *палечник, [палочник] «тс».

[білпух] (бот.) «підбіл, Tussilago far­fara L.» ВеЗа, [бівпух, бівпушок] «тс»; — р. [белопушица] «скереда, Crépis tecto-rum L.», [белопушка] «тс», п. białpuch (Brückner 24); — складне слово, утво­рене з короткої форми прикметника білий та іменника пух (пушок); назва відображає біле опушення нижнього боку листків рослини. — Вісюліна — Клоков 329—330.— Див. ще білий, пух.

білувати «знімати шкуру із забитої тварини»; — р. беловать, бр. бял'щь «знімати кору; знімати шкуру з забитої тварини», п. biel ic «знімати шкуру з за­битої тварини», слц. biel it «очищати від лушпиння», вл. belie «тс», нл. bë-liś «тс; знімати шкуру з забитої твари­ни», болг. беля «очищаю від лушпиння, лущу; здираю кору», м. бели «здирає кору, очищає від лушпиння», схв. бе-лити «очищати від лушпиння, лущити, [здирати кору]», слн. beliti «знімати лико, [усувати кору, шкуру]»; — по­в'язане з білий; первісно могло стосу­ватися білої деревини, яка відкриваєть­ся після очищення від кори; менш віро­гідним є припущення (Мартьшау Белар. лінгв. 1, 16), нібито основа bel- y цьо­му випадку мала давнє значення «чис­тий».— ЗССЯ 2, 67; Sł. prasł. I 231— 232.— Див. ще білий.

[білюжа] «тоня, яку тягнуть неводом» Берл; — очевидно, видозмінене запози­чення з російської мови; пор. р. [бе­лужья заводина] «перемет, яким загоро­джують білугам вихід у море з Канда-лакшської затоки і Печерської губи».— Див. ще білий.

біля, [бйля, піля, пілі, пиля Л, полі, для, бля, ля], побіля; — р. подле, бр. заст. подлЪ, др. подълЪ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podia «тс»; — результат видозміни давньо­руського складного прийменника по-дьлЪ (укр. ст. подлЪ, подли, подле), ут­вореного з прийменника по і іменника *дьля (*dblja) «довжина», через неза-свідчену стадію *підля, *підлі з наступ­ним випадінням д перед л; заміна по­чаткового π на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника близько; кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов'янською тенденцією до за­міни кінцевого %, 'e в частині випадків більш відкритим голосним 'а (я); пор. відкіля (КотъколЪ), після (<послЪ) і ін.; спроба виведення від *obb-dblë (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в біля.— Мельничук CM III 145— 146; Гумецька Доел, і мат. IV 48; Фас-

біль

бім-бім

 

мер III 297; Brückner 425; ESSJ SI. gr. 1, 68—69, 73; Bern I 252; Miki. VGr. IV 254, 518.— Див. ще бля, для, по.

біль, [бола] «важка хвороба, боляч­ка» Ж, [болещ] «хвороба; туга», [боле-щі] «тс», [болізнь] «хвороба» Ж, [бо­лість] «тс», болільник, [боліч] «біль» Ж, [боля] «хвороба, недуга» Л, [боляк] «бо­лячка», [боляка]. «велика болячка» Я, болячка, [болячівник] «від рослини з лі­кувальними властивостями» ВеУг, [бо-леснїіця] «лікарня» Ж, [больниця] «тс», [боль] «хворий»Ж, боліти, [болізнувати] «хворіти» Ж, [болезний] «болісний», [60-лесний, болізний] «тс», болісний, болю­чий, [болякуватий], болячкуватий, боля­щий, больовий, [болізько] Ж, боляче, [болько], обезболювати, [розбіль] «захво­рювання», [розбола] «причина болю», уболівати, уболівальник; — р. бр. боль, др. боль «хвороба», п. вл. слн. ból, ч. bol «скорбота, сум», слц. ЬоГ, нл. bol, полаб. buie «болить», болг. боли «бо­лить», балка «біль», м. бол, схв. бал, стел. воль, «хворий», волїти;—псл. boljb, boleti; —очевидно, споріднене з двн. baio «згуба, зло», дісл. bçl «злість», дангл. bealu «тс», гот. balwjan «мучи­ти»; менш переконливе виведення (Тру-бачев ВСЯ 3, 124—126; ЗССЯ 2, 187— 189; Vaillant RES 22, 40) від псл. Ьоіь «великий»; безпідставною була думка (Hirt PBrB 23, 331) про запозичення слов'янських слів з германських мов; пов'язування з лат. dolere «боліти; стра­ждати, сумувати» (Machek ESJC 60) не­обгрунтоване.— Критенко Вступ 528; Фасмер — Трубачев І 191; Шанский ЗСРЯ І 2, 155—156; Sławski І 40; БЕР І 64, 65; Skok І 184—185; Sł. prasł. I 304, 315; Sadn.— Aitz. VWb. I 381 — 383; Мартынов Сл.-герм, взаимод. 195— 198; Pokorny 125.

більший, більшйльний, більш, біль­ше, більшати «збільшуватися», [біль-шіти] «тс», [більшити] «збільшувати», [більшак] «старший віком» Ж, [вільши­на] «більшість; величина», більшість, [взбільшки] Ж, завбільшки, збільшувач, перебільшення, убільшки; — р. боль­шой «великий», больший «більший», более «більше», бр. большы «більший», др. болии «більший», больши «більша»,

болг. [боле] «більше», [болье] «тс», схв. боли «кращий», слн. bòij «більше», [bçjlji] «кращий», стел, полин «більший», волкши «більша»; — псл.* bolbjb, bolbsi «тс»; — споріднене з дінд. bé-lïyan «сильніший», bślisthah «найсиль-ніший», bâlam «сила, міць», гр. βέλτερος «кращий», фріг. βαλήν «король», нн. pal (pall) «міцний, тугий», лат. de-bilis «слабкий»; іє. *bel-/bol- «сильний».— Шанский ЗСРЯ І 2, 160; Фасмер—Тру­бачев І 191; БЕР І 65; Skok І 187; ЭССЯ 2, 193—194; Sł. prasł. І 316; Sadn.— Aitz. VWb. I 383—384; Bern. I 72; Ost­hoff IF 6, 3—4; Mayrhofer II 416—417; Pokorny 96.

більшовик, більшовизм, більшовизу­вати, більшовизація; — бр. бальшаєік, п. bolszewik, ч. bolsevik, слц. bol'se-vik, вл. bólsewik, нл. bolsewik, болг. м. болшевйк, схв. болшеейк, слн. boljśe-vik; — калька р. большевик, утвореного в 1903 p. від основи слів больше, боль­шинство для позначення очолюваної Леніним частини РСДРП, яка на II з'їз­ді РСДРП дістала більшість голосів при виборах у центральні органи партії.— ССРЛЯ І 561.— Див. ще більший.— Пор. меншовик.

більярд, більярдна; — р. бильярд, биллиард, бр. більярд, п. вл. bilard, ч. biliar, слц. biliard, болг. билярд, м. бил]'ард(о), схв. билщар, бйлар, слн. bil jard; —запозичення з французької мови; фр. billard «більярд», первісно «кий», утворене від bille «кулька» (спо­чатку дерев'яна), яке походить від нар.· лат. *bïlia, очевидно, запозиченого з галльської мови, в якій означало «стов­бур дерева».— СІС 97; Акуленко НО­НІ; Шанский ЗСРЯ І 2, 119; Dauzat 89.

[бім-бім] (передача звуків, створюва­них при доторканні пальцями до ниж­ньої губи), [бімбувати] «байдикувати; говорити під ніс»; — п. bim-bam «бім-бам», bim (відтворення бою годинника), ч. bim, bimbam (передача звуку від удару), м. бим «тс», схв. бйм-бам (від­творення звуку великого дзвона); — звуконаслідувальне утворення; похід­не дієслово створено на українському грунті.

бомбувати

бір

 

[бімбувати] «чванитися, гордо три­матися»; — очевидно, результат розвит­ку значення «байдикувати» в омоніміч­ному дієслові [бімбувати], похідному від [бім-бім] (див.).

бінокль; — р. бинокль, бр. бінокль, п. binokle «пенсне», ч. binokl «пенсне; бінокль», слц. binokel «бінокль», вл. bi­nokl, болг. бинокъл, м. бинокл, схв. би-нокл, слн. binókel «тс»; — запозичення з французької мови; фр. binocle «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат. bino-culus «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. bini «двічі», спорідненого з псл. dbva, укр. два, і oculus «око»,. спорідненого з псл. око, укр. око. — СІС 97; Шанский ЭСРЯ І 2, 120; Dauzat 89; Walde—Hofm. І 106.—Див. ще два, око.— Пор. біс².

біо- (перший компонент складних слів типу біогеографія, біофізика, який відповідає семантично прикметникові біологічний); — р. болг. м. схв. био-, бр. бія-, п. ч. слц. вл. слн. bio-; — запози­чення з європейських мов; н. фр. англ. bio- «тс.» є результатом скорочення н. Biologie «біологія», фр. biologie, англ. biology «тс» (н. biologisch «біологічний», φρ. biologique, англ. biological «тс»).— Див. ще біолог.

біограф, біографія, біографічний; — р. биограф, бр. біеграф, біяграфія, п. biograf, ч. biograf «кінотеатр», слц. bio­graf «біограф; кінотеатр», вл. нл. bio­grafila, болг. м. биограф «біограф», схв. биограф, слн. biograf «тс»; — запози­чення з французької мови; фр. biogra­phie «біографія» і похідні від нього bio­graphe «біограф», biographique «біогра­фічний» утворено з грецьких слів βίος «життя» і γράφω «пишу»; припускається (Фасмер І 1G6) запозичення в російську мову з латинської (лат. biographia) через польське посередництво.—Марковский РЯШ 1970/4, 97; Шанский ЭСРЯ І 2, 121; Dauzat 89.— Див. ще біолог, графа.

біолог, біологія, біологічний; — р. био­лог, бр. бі'елаг, біялогія, п. ч. слц. bio­log, вл. biologija, болг. м. биолог, схв. биолог, слн. biolog; — запозичення з французької мови; фр. biologie «біоло­гія» (похідні від нього biologue «біо-

лог», biologique «біологічний») утворене Ламарком у 1802 р. з основи гр. βίος «життя», спорідненого з ав. jya-tu-«життя», gaya- «тс», стел, жити, укр. жити, за зразком слів théologie і под., з другим компонентом, похідним від ос­нови гр. λόγος «слово, розум».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 121—122; Dauzat 89; Frisk I 237—239.— Див. ще жити, ло­гіка.

біоніка «наука, яка вивчає біологічні процеси з метою розв'язання інженер­них задач», біонік «фахівець у галузі біо­ніки», біонічний; — р. бионика, бр. біе-ніка; — назва науки, що виникла на основі біології і електроніки (ВКР 6, 219); очевидно, результат злиття назв обох наук; англ. bionics може розгля­датись також як похідне від прикмет­ника bionic «наділений здатністю до передачі в спадок певних морфологіч­них ознак» (про організм), утвореного від гр. βίος «життя».— СІС 99.— Див. ще біолог.

бір¹ «сосновий ліс», [бірнйк] «дріб­ний сосновий ліс, сосновий гай», [боро-вець] «сосновий жук, довгоносик» Ж, боровик «[житель бору]; білий гриб, Bo­letus edulis Bull. Mak», [боровйна] «бір; трясовина», [боровиха], [боровйця] «бір», [боровнйця] «тс», [боровник] «білий гриб» Ж, [борушкй] «шишки» Я, [боряк] «лі­сок» Mo, субір «мішаний ліс (сосна з ду­бом або ялиною)»; — р. бр. бор, др. боръ (бъръ) «сосна; сосновий ліс», п. вл. bór «бір», ч. bor «ліс», слц. bôr «сосна; сосновий ліс», нл. bór «сосна», болг. м. бор, схв. бор, слн. bôr, bòra «тс», стел. воріїк «сосна», ворь. «сосновий ліс»; — псл. Ьогъ «сосна; сосновий ліс» від того самого кореня іє. *bher-/bhor-, що та бо­рода; — споріднене з дісл. bçrr «дерево», дангл. bearu «ліс», двн. baro «тс»; збли­жується також (Persson Beitr. 993) з слн. brìn, brina «яловець, сосна» або (Walter Slavia 36, 260—262) з герм. *forhu «сос­на»; допускався (Brückner 36) зв'язок з псл. bara «болото»; висловлювалась без­підставна думка (Hirt PBrB 23, 331) про запозичення з германських мов.— Кри-тенко Вступ 521; Шанский ЭСРЯ 12, 164—165; Фасмер І 193; Преобр. І 39;

бір

біс

 

Moszyński PZJP 284, 287, 313; ЭССЯ 2, 216—217; Sł. prasł І 335—336; Sadn.— Aitz. VWb. I 398—399; Эккерт ВСЯ 4, ПО; Мартынов Сл.-герм, взаимод. 108— 111; Bern. I 76; Белецкий Принципы 88; Pokorny 109.

[бір²] «податок»; — очевидно, запо­зичення з румунської мови; рум. bir «по­даток, данина», молд. бир «тс.» походить від болг. ст. бир «податок», стел, виръ «подать, данина».— Vrabie Romanosla-vica 14, 132.— Див. ще бйрче.