СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 21 страница

бздиюка

би га

 

*bhes-.— OacMeD I 163; Brückner 54; Machek ESJĆ 79; БЕР І 97; Skok I 125— 126; Fraenkel 42; Trautmann 221; Schmidt KZ 27, 320; Iljinski AfSlPh 34, 12; Walde—Hofm. II 273—274; Mayrhofer II 422—423.

[бзднюка] (бот.) «паслін, Solanum nigrum L.» Mak, [бздюжник ЛексПол, бэдюнка Мак] «тс»; — очевидно, резуль­тат видозміни деетимологізованої форми [поздника] «тс.» (див.).

[бзик] «ґедзь, овід» Ж, [бзік, бзюк] «тс.» ВеНЗн, [бзичшпи] «дзижчати», [бзеніти ВеБ, бзимчати ВеБ, бздунчшпи ВеНЗн] «тс»; — р. [бзык, быз], бр. бзык «тс», п. bzyk (звуконаслідувальний ви­гук, що відтворює шипіння розжаре­ного тіла в холодній воді), bzykać «дзижчати», bzyczeć «тс», [bzik] «ґедзь», ч. слц. bzz (звуконаслідування дзиж­чання), ч. bzi «тс», bzikati «дзижчати», bziti «тс», bzikavka «овід», слц. bzik шурх», bzikaÏ «пурхати», bzućat! «дзиж­чати», bzikavka «овід», вл. bzućeć «дзиж­чати», нл. byzaś «тс», byzk «ґедзь», byz-kaś «ґедзатися», схв. зола (<*bbzolja) «оса», слн. bezljâti «ґедзатися», bezati, bęzgati, bzikati «тс»; — похідні утво­рення від звуконаслідувального кореня bz-/bbz-, що відтворює дзижчання; па­ралельними утвореннями вважаються дінд. bâbhasti «дує», двн. bise, нвн. Biese «північно-східний вітер», bisen «бі­гати, як худоба від ґедзя».— Шанский ЭСРЯ І 2, 113; Фасмер І 164; Sławski І 53; Machek ESJĆ 79; Sł. prasł. I 466— 468; Bern. I 111—112. — Παρ. бжичати, бйдзати.

[бзика] «пасіка» ЕЗб 2, [бзйчник] «вулик» (з жебрацького жаргону); — можливо, залишки похідних утворень від одного з давніх варіантів назви бджоли, похідного від звуконасліду­вального кореня *Ьъг- і спорідненого з п. pszczoła (<*bbz-cela).— Ильинский ИОРЯС 23, 158—162.—Див. ще бджо­ла, бзик.

[бзина] (бот.) «бузина, Sambucus ebu-lus L.», [бзйско ВеНЗн, бзюк, бзик ВеНЗн, бзік] «тс»; — п. [bzina] «бузи­на», [bziak] «кущ бузку», ст. bzik «бу­зок, Syringa», ч. [bzinka] «бузина»; — суфіксальне утворення від кореня bbz-,

того самого, що і в словах бузина, боз. — Див. ще боз.— Пор. баз², бжур, буз.

би (частка для оформлення умовного способу дієслова), б «тс», [бим, бих, бись, бйсьмо, бйсьте] (форми 1-ї і 2-ї ос. одн. і мн.), -би (складова частина складних сполучників, напр., аби, якби), -б «тс.» (напр., щоб); — р. бр. бы, -бы, др. быхъ, бы, быхомъ, бысте, бышя, быхоеЪ, быста, бысте, п. -bym, -byś, -by, -byśmy, -byście, ч. (-)bych, (-)bys, (-)bychom, (-)byste, слц. by, -by, вл. (-)bych, (-)by, (-)bychmy, (-)bysće, (-)bychu, (-)bychmoj, (-)bystaj (bystej), нл. by, -by, болг. m. би, -би, схв. бих, би, бисмо, бисте, слн. Ьі, стел, еы\"к, бы,

ERI, ΕΚΙ^ΌΛΙΈ, БЫСТЕ, ЕЫША, БЫ^СЕ'Ь, GklCTd, ΙίίίΛ, К, БИ, ΕΜΛΙΤν, ВИСТЕ, БА, ЕЫ-

^SE-fe; — залишок (власне, колишня форма 3-ї ос. одн.) окремого різновиду аориста (на by-) або умовного способу (на Ьі-) від допоміжного дієслова byti «бути», яке в східнослов'янських мовах перетворилось у відповідних формах у частку в результаті втрати особових закінчень цих форм.— Іст. граматика 350—351; Мельничук Структ. слов. реч. 78—83.—Див. ще бути¹.

[биба] (дит.) «мамалиґа» Me, [біба] (дит.) «хліб» МСБГ; — п. (дит.) byby (невідм.) «м'ясо»; — очевидно, нове утво­рення на грунті української або поль­ської мови.

[бибак] «чиряк»; — очевидно, пов'я­зане з [буба] «рана» (дит.), [бубачка] «нарив».— Див. ще буба.

[бйвний] «багатий, достатній» Ж, [бивнувати] «мати в достатку» Ж; — утворення від запозичення з угорської мови; уг. Ьб «багатий, рясний, щедрий», очевидно, запозичене з тюркських мов (пор. тюрк. уйг. бег «пан, князь», тур. bey).— Верхратський ЗНТШ 1899 IV 202; MNTESzï 356—357; Bârczi 26.— Див. ще бек¹.

[бйга] «хтивість, пристрасть» Ж, [би-говатий] «запальний, буркотливий, гру­бий» ВеЗн, [беговшпий] «тс.» Ж; — схв. behnuti «спонукати, підбурювати; дра­туватися; озиратися»; — очевидно, по­в'язане з рум. bîha у виразі a prinde b. «норовитися» (про коней, волів); у сер-бо-хорватській мові зіставляється з тур.

бйґа

бикйня

 

bihmak «сердитися» (Rjećnik I 226) або виводиться від вигуку bah (Skok I 133); позбавлене підстав зіставлення (Sche-ludko 126) з рум. behäi «бекати».

[бйґа] (у виразі бйґа збивати «байди­кувати»); — запозичення з угорської мови; уг. bigę «цурка» (загострений з двох кінців цурпалок, яким діти гра­ються, підбиваючи і ловлячи його), büge, pige «тс.» вважається звуконаслі­дувальним утворенням.— MNTESz I 298.— Пор. беґар.

[бйґасень] «телепень, бельбас», [бе-ґас] «негідник, нероба»; — п. ч. діал. bigas, gibas, bimbas «тс», слц. [bibas];— очевидно, запозичення з угорської мови; уг. bibasz «дурень, недотепа» походить від циг. bibaci «лиха доля, нещастя», bibaXt, bibaX «тс».— Machek ESJĆ 54; Sadn.— Ai tz. VWb. I 319—320; MNTESz І 292—293.

[бйдзати] «ґедзатися» Ж, [бйдзатися, бйдзкатися, бызкатися ВеУг] «тс», [бй-дзень] «ґедзь», [бйдзавка] «овід» Я, [бйдзь-кавка, бйзканка ВеНЗн, бызканка ВеУг] «тс»; — очевидно, результат взаємодії в українській мові кореня Ьъг-, на сту­пені подовження byz-, того самого, що і в слові [бзик] (пор. нл. byzać «дзижча­ти»), з коренем гедз-.— Див. ще бзик, ґедзь.

[бидзівнйк] «посуд у вівчарстві» Доп. УжДУ 4; — результат видозміни форми *будзівник, похідної від назви молоч­ного продукту будз; пор. іншу назву того ж посуду [будзов¹ яз] (Дзендзелів-ський Доп. УжДУ 4, ПО).—Див. ще будз.

бидзунка — див. безунка.

бйдло «худоба, скотина», [бидля] «ху­добина», [бидлйна] «тс», [бидляк] «ско­тина» (лайл.), [бидлячка] «екскременти рогатої. худоби», [бидлячий] «скотиня­чий», [бедлюга] «звірина; люта» Я, збид­литися «оскотиніти»; — бр. быдла; — запозичення з польської мови; п. bydło «худоба», як і ч. bydło «прожиток, за­соби до існування», слц. bydl'a «худіб­ка, теля», bydło «житло», вл. нл. bydło «тс», є похідним від дієслова byti (п. być) «бути», утвореним за допомогою суфікса -dl-, що відповідає укр. -л- (пор. укр. билина, (не)билйця); первісне

значення — «житло, місцеперебуван­ня».— Richhardt 38; Sławski I 52; Brück­ner 52; Sł. prasł 1472—473; Sadn.—Aitz. VWb. I 100.— Див. ще бути.

[бгізє] «бузок, Syringa vulgaris» ВеНЗн; — пов'язане з боз, бузок; голос­ний и, можливо, є ступенем подовження голосного ъ з пел. Ьъг-.— Див. ще боз¹, буз.

[бййний] «буйний, дорідний» (про зерно) Кур; — не зовсім ясний у гене­тичному плані варіант основи буйний; можливо, є залишком давнього чергу­вання ои:0 в цій основі (пор. кий: кую з *küj-: *kouj-).— Див. ще буяти.

бик, бича, бичня «стадо волів; загін для волів», [бичйна] «яловичина» Г, Ж, [бичачина] «тс», [бичатниця] «догля­дачка волів» Л, [бичусь] «кличка вола», [бичуш] «тс», [бицюк] «велике теля», бйця (дит.) «бик, корова», [бйня, бйньо] «тс», бичачий, бйчий, [бйшки] (окрик на телят), биць-биць (вигук для підзи­вання телят), [бйцю-бйцю, бицюль ЯІ «тс», бинь-бинь (вигук для підзивання корів), [бись-бись] «тс.» ЛЧерк;— р. бр. бык, др. быкъ, п. вл. нл. byk, ч. слц. byk, ч. ст. bykati «ревти», болг. м. бик, схв. бик «бик», слн. bìk, стел, быкъ; — пел. Ьукъ, похідне від звуконаслідуваль­ного кореня bükVbbk-, який зберігає­ться також у дієслові bukati «глухо ревти», bykati «тс.» (п. ст. bykać, ч. bou-kati, bućeti, ст. bykati, слн. bukati, bu­cati, схв. бучати, болг. буча, п. buczeć, вл. bućeć) і в іменнику *Ьъсе1а (укр. бджола і т. д.); — споріднене з лит. baukti «ревти», bukas «бугай (птах)», лте bucêt «звучати, гудіти»; недостат­ньо обгрунтоване пов'язування з тюрк. buka «бугай» (Korsch AfSlPh 9, 493; Sköld 17) і з кельт, boukkö «корова» (Schachmatov AfSlPh 33, 87).— Кри-тенко Вступ 544; Шанский ЭСРЯ І 2, 243—244; Трубачев Назв. дом. жив. 41—42; Фасмер І 258; Sł. prasł. I 473— 474; Sadn.—Aitz. VWb. І 193—194; Korinek 134—136; Bern. І 112; Persson Beitr. 38—39.— Пор. бджола, букати.

[бикйня] «вика» НЗ УжДУ 26; — запозичення з угорської мови; уг. bük-köny «тс.» походить від німецької ав­стрійсько-баварської форми [wicken]

билеба

бимбас

 

«тс», яка відповідає літературному нім. Wicke «тс.».— Лизанець НЗ УжДУ 26, 130; Bârczi 29.— Див. ще вика.

[билеба] «дурень» (переважно про людину високого зросту) Па (очевидно, *белеба); — пов'язане в якийсь спосіб із бельбас і, можливо, з [белебенити]; пор. також п. bałaban «недотепа».— Див. ще белебенити, бельбас.

[билембатися] «іти повільно, пере­вальцем (у групі — останнім)» Па (оче­видно,* белембатися); — п. [belędać się, belątać się] «тс»; — експресивне утво­рення на грунті таких слів, як плента­тися «тс», [бомбитися] «хитатися, гой­датися» тощо, можливо, під впливом наведеного польського відповідника.

[билйти] «базікати, балакати» Ж» [набилйти] «натякнути» Ж, [набилйни-ти] «тс.» Ж, [набйлувати] «нагадувати» Ба, [набйлюешпи] «натякати» Me, [набі­лити] «тс», [набалюватися] «роїтися в голові» Ба, [набілки] (у виразі я. на­бити «пустити плітки»), [пробилувати] «вимагати, претендувати» Ж; — не зов­сім ясне; можливо, псл. * bil iti «балака­ти», споріднене з лит. bil ti «говорити», bylóti, лтс bilst, прус, billït «тс».— Пор. билиця.

билиця «розповідь, бувальщина», [билинний Ж], небилиця, [небелйця Ж, небилйчний Ж, небелйчно Ж], [небилй-чити] «розповідати нісенітниці» Ж; — р. быль, былина, бр. быль; — очевидно, похідні утворення від давньоруського дієслова быти «бути»; пор. др. былина «героїчна розповідь» (Ухов Вестник МГУ 1953/4, 129—135); може бути пов'язане і з дієсловом [билйти] «балакати».

[било¹] «стебло», билина «стеблина, бур'янина; [(бот.) чорнобиль, Artemisia vulgaris L. Mak]», билйнецъ (бот.) «Gym-nadeniaR. Br.», [билйсько] «заросле бу­р'яном місце», [билиця] «стебло; (бот.) чорнобиль Ж», билля «бур'ян, зілля», [би-лянка] «поле з-під кукурудзи» ДзАтл II, [бильнянка] «тс.» ДзАтл II, [биля-ниця] «тс. ДзАтл II; вижате поле ВеУг», [биль] (бот.) «чорнобиль» Мак, [бйлька] «стебло картоплі», [бильнйк] «черешки в листку; (бот.) чорнобиль; сухореб­риця, Draba verna Mak», [більник] (бот.)

«чорнобиль» Мак, [былянка] «стебло кар­топлі» ВеЛ, [быль] «тс.» ВеЛ; — р. быльё «бур'ян», былина, бр. быллё, [билле], др. былие, быль «трава», п. [byl] «стебло квітки», ст. byle «кущ», ч. byli (бот.) «пажитниця, Lobium», слц. ЬуГ «стеб­ло», п. нл. bylica «чорнобиль», вл. bu­lica, bal(ica) «тс», болг. бйлка «лікар­ська рослина», м. бил]е «рослини, бур'я­ни», схв. бале «тс», слн. bil «стебло, травина», bila, bilka «тс», стел, быль «трава», былик «рослини»; — псл. było, bylbje, похідні від кореня by-(ti); — пор. споріднене гр. φόλλον «листя, зілля» аналогічного утворення. — Шанский ЭСРЯ І 2, 244; Фасмер І 259; Sławski І 53; Mosko Por. jęz. 1959/3—4, 168; Machek ESJĆ 78; Schuster-Śewc Probe­heft 35; БЕР І 47; Skok I 158; Sł. prasł. I 474—476; ЭССЯ 3, 149; Sadn.— Aitz. VWb. 1101; Bern. I 112.—Див. ще бути¹. било² «крило саней; полудрабок, верхня бокова перекладина воза», [бйлка] «тонкий стовбур дерева», бильце «рама колиски; спинка ліжка; частина витушки; паличка у вулику; частина воріт; брус у бороні» та ін., бильця «по­ручні», [бильчак] «дерев'яна колода», [билівнйк] «свердлувальник граблів» Ж, бильчастий «перильчастий»; — р. [било] «передок саней», бр. біла «полудрабок», п. bidło «бильце у бороні», ч. слц. bidlo «жердина», слц. bilnica «орчик», болг. м. било «верхнє ребро даху», м. било «балка», схв. било «брусок граблів»; — семантика не дозволяє ототожнити це гніздо з било, похідним від бшпи; ско­ріше тут ідеться про такі похідні утво­рення від іє. * bhei- «бити», які вже в ран-ньопраслов'янський період утратили зв'язок із слов'янськими формами того ж походження на позначення биття; пор. гр. φΐτρός «колода, поліно, стовбур», похідне від того самого індоєвропей­ського кореня *bhei-/*bhï-.—Трубачев Рем. терминол. 131—132; Machek ESJC 53—54; ЭССЯ 2, 94—95; Sł. prasł. I 248; Sadn.— Aitz. VWb. І 314—315; Boisacq ГО27—1028.— Див. ще бити¹.

[бимбас] «здоровило, бельбас»; — бр. [біндас, бінда, біндус] «тс»; — оче­видно, запозичення з польської мови; и. [bimbas] «довгань, бельбас» є афек-

бинда

бйрів

 

тивним утворенням за зразком слів типу bilbas «бельбас»; можливо, на творення цього слова мало деякий вплив п. bim-bać «байдикувати» (від «гойдатися») або відоме в польській мові турецьке слово bimbasza «начальник тисячі (в турець­кому війську)».— SW І 155.

бинда «стрічка», [биндик] «зв'язка стрічок» Пі, ст. бинда «перев'язка, стьожка», бЪнда «тс.» (XVII ст.); — п. binda «пов'язка», вл. binda «тс»; — через польську мову запозичено з ні­мецької; нвн. Binde «пов'язка, бант» є похідним від дієслова binden, спорід­неного з дінд. bandh- «зв'язувати, зміц­нювати», гр. πείσμα «зв'язка, мотузка» (з *bhendhsmn). — Онышкевйч Исслед. п. яз. 237; ІЙелудько 21; SJP I 524; Kluge—Mitzka 78.— Пор. бант, бинт.

[биндера] (лайл.) (у виразах куди тебе б. несе! щоб тебе б. взяла!) Па; — результат пейоративного переосмислен­ня слова бандерія (бандера) «кінний загін» як назви банди, ватаги і под. або назви міста Бендери (пор. бендерська чума).— Грінч. І 49. — Пор. бенеря.

їбинджук] «ледар»; — бр. [биндзюк] «бельбас»; — очевидно, пов'язане з [бинч] «трутень».— Див. ще биндюк.

биндюг, биндюги, биндюжник —див. бендюга.

[биндюк] «джміль», [бинд'ек] «тс.» Ж, [биндзарь] «ґедзь» ВеУг, [бинч] «тру­тень»; — очевидно, похідні утворення від дієслів [бйнькати] «бриніти», [бин-чати] «дзижчати».·— Див. ще бйнька­ти.— Пор. бинджук.

бинт, бинтувати; — р. болг. м. бинт, бр. бінт; — запозичено через ро­сійську мову з німецької; нвн. Binde «пов'язка, бант» — те саме, від якого походить і давніше запозичення бин­да.— Шанский ЭСРЯ І 2, 120—121; Преобр. І 26.—Див. ще бинда.—Пор. бант.

[бйнькати] «бриніти, дзижчати», [бинчшпи] «дзижчати»; — ч. ст. bink-nouti «заторохтіти», нл. bincaś «дзиж­чати, бриніти», byńcaś «тс»;— утворен­ня звуконаслідувального характеру.— Пор. биндюк, бинджук.

бир¹ (вигук, яким підганяють овець), [бер, бйря Дз] «тс», бир-бир (вигук для

скликання овець), [бар-бар Л, бйра-бйра Бі, бирца-бирца Me, брца-брца Mo] «тс», [бирйк-бирйк] (вигук для скликання індиків) ЛЧерк, [бйркати] (скликати овець), бйря (дит.) «вівця», бирка «вівця; овеча шкура», [биркастий] (про вовну) «у дрібних завитках», [від-бйркатися] «злучитися з бараном» (про вівцю) Ж; — р. бырь-бырь (вигук для скликання овець), [бери-бери, барь-барь, бари-бари] «тс», [бь'ірка] «ягня, ярка», п. birka «вівця, хутро, шапка», слн. bîrka «вівця»; — вигуки бир, бер, бар виникли на основі відтворення крику овець, решта наведених слів є похід­ними від цих вигуків; очевидно, з укра­їнської мови походять уг. birka «вівця, баран» і запозичені з угорської мови ч. bira «вівця з короткою густою вов­ною», birka, birka, слц. birka, схв. бирка «тс», слн. [bîrka] «вівця»; думки про запозичення бирка в українську мову з угорської (Тимч. 90) або ру­мунської (Nifä-Armac та ін. Romanosla-vica 16, 75) безпідставні. — Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 123; Machek ESJĆ 54; Клепикова 54—59; Sì. prasł. I 477;Sadn.— Aitz. VWb. І 241; Kniezsa І 1, 92—93; Bârczi 20.

бир³, бирх — див. бер.

[бирзуватися] «злитися, шалені­ти»; — очевидно, фонетичний варіант дієслова [бирсуватися] «тс»; спроба ви­ведення з рум. bîrzoiâ (Scheludko 127; Cioranescu 84) здається невдалою, ос­кільки значення «сердитися», властиве цьому слову в румунській мові, погано в'яжеться з його основним значенням «чванитися, дерти носа» і через це може саме розглядатись як результат впливу з боку укр. [бирсуватися].— Див. ще бирса.

[бйрів] «війт, сільський староста, сільський суддя», [берів ВеУг, бірів ВеУг, біров ЕЗб 4, биров ЕЗб 4, бірув НЗ УжДУ 26] «тс», [бировка] «війтиха» НЗ УжДУ 26, [бировство] «війтівство» тж, [бировшпи] «бути сільським суддею», ст. бировь (1434); — болг. [бирбф] «сіль­ський староста» Език и лит. 14/3, схв. баров (заст.) «помічник сільського ста­рости; посильний сільської общини»; — запозичення з угорської мови; уг. biro

бирка

бирючина

 

«суддя; староста» є похідним від діє­слова bir «володіти, могти».— Тимч. 1, 91; Sadn.—Aitz. VWb. І 320; MNTESz І 305; Bârczi 20.— Див. ще бірувати.— Пор. биршаґ.

бирка¹ «палка для карбування ра­хунків; вид дитячої гри», [бірка] «тс», [бирки] «вид гри біля мерця у гуцулів» Я, [биркувати] «робити помітки, карбу­вати», ст. бирка «гральна шашка; жереб» (1627); — р. бирка «палка для карбу­вання», бр. бірка «тс», п. bierka «граль­на шашка, гральна кістка, прутик для дитячої гри, балотувальна куля, доля, жереб, вирок; позначка для розрахун­ку», [birka, biera] «тс»;— остаточно не з'ясоване; виводилось від тат. бир, ике «один, два» (Korsch AfSlPh 9, 491; Miki. TEI Nachtr. 1, 15; Тимч. 90); зіставлялося з норв. (і дат.) birk «береза» (Богданов Этногр. обозр. 109, 32—33; Zelenin ZfSlPh 2, 207); пов'язувалося також і з псл. sbbirati «збирати», др. биръ «подать» (Bern. І 57; Брандт РФВ 18, ЗО; Miki. EW 9; Преобр. І 26; Шан­ский ЗСРЯ І 2, 122—123) або з тат. бермек «брати», уг. ber «податок» (SW І 152).— Фасмер І 167.— Пор. біркй.

[бирка²] «сережка, котик; соснова шишка»; — результат видозміни зна­чення слова бирка «вівця, ягня», викли­каної зовнішньою подібністю пухнастих котиків на дереві до ягняти; пор. інші аналогічні назви цього суцвіття: ко­тик, базька, баранчик, бачка тощо.— Див. ще бир¹.

[бирнак] «палка з ключкою для ло-віння овець», [барнак] «загнутий кінець гирлиги, її дерев'яна ключка»; — не зовсім ясне; виводиться (Scheludko 127; Cioranescu 84) від рум. bîrna «балка, ко­лода», яке, в свою чергу, походить еід слов'янського *b^bfvbno (стел. πρκΒΚΝο); може бути зіставлене з тюрк, (крим.-тат. туркм. та ін.) бармак «палець».

[бирса] «сильний вітер, буря; епі­лепсія», [бирсувшпися] «опинатися, шаленіти»; — очевидно, споріднене з р. [бырь] «вир, вихор», [бырйть] «текти швидко, з шумом», [быркать] «кидати», вл. byrać «метати», нл. byraś «тс», які можуть розглядатися як пов'язані чер­гуванням голосних з основою слів буря,

бурити; українські форми можуть бути зіставлені також з борсатися. — ЗССЯ З, 151; Sł.prasł. І 476; Sadn. —Aitz. VWb. I 489; Bern. I 113.—Див. ще бурити.— Пор. бирзуватися, борсатися.

[бйрфи] «щаблі в драбині»; — запо­зичення з угорської мови; уг. f-bérfa?] «драбини воза», bélfa «тс.» етимологічно не з'ясоване, можливо, пов'язане з укр, [берви] «перекладини, колоди» (ВеЗн 3).

[бйрче] «такса для збирання податку» Ж, ст. бирчий «збирач податків» (XVI ст.), бирчое «оплата на користь бирчого» (XVI ст.); — др. биръчии «збирач по­датків»; — похідне від др. биръ «по­дать», якому відповідають болг. бир «подать», м. бир «подать на монастир чи священика», схв. бир «доходи свяще­ника», слн. bîr «придане», стел, виръ «подушна подать»; єдиної точки зору на походження др. биръ, стел, вир-к не­має; виводилось (Mikl. E W 13; Gombocz 43—44) від уг. ber «плата»; вважається (БЕР І 49; Skok І 155; Sadn.—Aitz. VWb.I 281) запозиченням з булгарської чи якоїсь іншої давньої тюркської мови; пов'язується також (Bern. I 57; Шан­ский ЗСРЯ І 2, 122—123; ЗССЯ 2, 98— 99) з слов'янським дієсловом бирати «збирати»; форма бирчий нагадує форми тюркського походження на -чий. — Ба-лецкий St. si. 9, 338; Фасмер І 167; Преобр. І 26.— Пор. бір².

[биршаґ] «кара, штраф», ст. бершаг (XVII ст.), биршаг (XVIII ст.) «тс»; — запозичення з угорської мови; уг. bir-sag «штраф» є похідним від дієслова bir «володіти; спонукати».— Балецкий St. si. 2, 379—380; MNTESz І 306; Barczi 21.— Див. ще бірувати. — Пор. бирів.

бирючина (бот.) «вовчі ягоди, Ligu-strum vulgare L.», [бірючйна Я, Mak, бирючка Ж] «тс», [биручина] «бруслина бородавчата, Evonymus verrucosa Scop.» Mak, [бирюкуватий] «недовірливий, скритний» Ж; — р. бирюк «вовк», [би-рючйще] «відлюдник*, бирючина «вовчі ягоди», [бирюковатый] «скритний», бр. [бірук] «вовк; злодій, відлюдник», біру-чьіна «вовчі ягоди», слц. birjućina «тс»; — похідні утворення від запози­ченого з тюркських мов іменника * би­рюк, який зберігається в російській

бистрий

бити

 

і білоруській мовах; полов, borii «вовк», кирг. бдру, каз. бдрї, узб. бури, тат. буре «тс.» зіставляються з ос. bîraeg, beraeg «вовк». — Шанский ЭСРЯ I 2, 123; Фасмер І 168; Budziszewska 290; Дмитриев 529—530; Räsänen Versuch 84; Абаев ИЭСОЯ І 262—263.

бистрий «швидкий; жвавий; сприт­ний; гострий, меткий; [крутий, обривис­тий ВеЗа; ясний ЛексПол]», [брйстрий] «бистрий» Ж, [бйстрень] «прудкий по­тік», [бистрець, бйстриця] «тс», [бйс-трик] «бистра протока між рукавами Дніпра» Я, бистрина «прудка течія», [бистрина], бистрінь, бистря, [бий-стрик] «тс», бйстрість, бистрота, [биструшка] «бистра істота» Я, \бис-тряк] «бистрий чоловік» Я, бистрянка «бистра глибока річка; (іхт.) Alburnoi-des; [Alburnus baldneriì», [бистрйти] «прудко текти»; — р. бьютрый, бр. быс­тры, др. быстрый, п. вл. bystry, ч. слц. bystry, нл. bytsy «світлий, чистий, ясний», болг. бйстър «прозорий, чис­тий», м. бистар, схв. бйстар «тс», слн. bister «прозорий, чистий; здібний», стел. выстръ «кмітливий, спритний, жва­вий»; — псл. bystnb (<*bysrb) «швид­кий»; — пояснюється по-різному; най­переконливішим є виведення від ко­реня bys- (іє. *bhos-), інший варіант якого *bhous- виступає в слові бушу­вати; в такому разі споріднене з дісл. bysia «прудко мчатись», ex.-фриз, bûsen «шуміти», кімр. buan «швидко» та ін. (Bern. І 113; Преобр. І 56—58; Brückner 54; Schuster-Śewc Probeheft 39; БЕР І 50; Sł. prasł. I 480—481); сюди ж приєд­нується (Вайан Сл. филология І 1958, 74—75) також стел, въ^ъмл «зовсім», б-кшиіж «тс», схв. бахнути «раптово з'явитися; виникнути»; пов'язується та­кож (Machek ESJĆ 78) з дінд. bhüsati «є жвавим, старанно піклується»; інше пояснення (Matzenauer LF 7, 19; Ильинский Jagiò-Festschr. 291) виходить з кореня *byd- як іншого ступеня чергу­вання до bbd- (стел. б"кдїти, въдр-ь і т. д.), поширеного суфіксом -tr-.— Шанский ЭСРЯ І 2, 245; Фасмер—Труба-чев І 259—260; ЭССЯ 3, 153—154; Sadn.— Aitz. VWb. І 490—492.

[бистрини] «прищики на вим'ї» ВеБ; — результат видозміни деетимоло-гізованої форми [пістрики] «прищи­ки», фонетично зближеної з словом бистрий. — Див. ще пістряк². — Пор. бистрий.

[бистричка] (бот.) «стокротка, Bellis perennis L.» Mak; — результат видо­зміни деетимологізованої форми [вйс-трічки] «тс», зближеної з основою бис­трий за ознакою раннього весняного цвітіння стокроток.— Див. ще вгіс-трічки.

бити¹, [біяти] «бити», бивень, [бйй-ниця] «бительня» Л, [бийчак] «тс.» Л, [бйлень] «бич ціпа», било «дошка для від­бивання сигналів», [билка] «вид гри», битва, бительня, [бетельня Ва], битель-ниця, [битець] «каменяр», [битка] «бій­ка; розбите яйце; вид дитячої гри; граль­на кістка; бительня», [бйтниця] «би­тельня», биток (кул.), биття, [битько] «забіяка» Ж, [биюра] «палиця, ломака» Л, бияк «бич ціпа», бій, бійка, бійниця, бійня, [бійство] «бійка», [біяк] «колун» ЛЧерк, боєць, [боїсько] «тік; побоїще Ж», боіще «місце для бою; [тік Ж; бій Ж]», [бойка] «бойня; посуд для збивання масла» Л, [бойко] «забіяка» Я, [бойкун] «забіякуватий півень» Ж, [бойло] «бит­тя», бойнйця «бійниця», бойня, бойовик, бойовисько «битва; поле бою», бойовище «тс», бойок, [бойчак] «бительня» Л, [бояк] «боєць» Ж, битливий, [бійкува-тий], [бійнйй] «буйний» Ж, бійнйчий, [бойкйй] Ж, [бойний] «бойовий», бойо­вий, [вбйтки] «вид гри» Ж, [вбоїско] «нечутливий до биття» ЛексПол, [вибй-ванець] «побитий, покараний» Я, виби­ванка «вид тканини», вибійка «тс», [ви-бивачка] «колотушка» Я, вибивка, вибій «вибоїна; забій (у шахті)», вибійка «тка­нина з набивним візерунком», вибійник, вибоїна, вибійчаний «зроблений з ви­бійки», [вивіяний] «вибитий, штампова­ний» Я, [визбоїти] «очистити від збоїн» Я, відбивальник, відбивач, відбиток, відбиття, відбій, відбивний, добиватися «домагатися; добиратися», збивалка, [збивач] «скнара», збивачка, [збит] «збите з дерев листя» Я, збитень, збиття, [збий] «витоптаний скотиною посів» Л, збій «тс; [витоптаний худобою переліг

бйти

бити

 

Mo; місце, де часто їздять] Я», [збійник] «розбійник», [збой] «ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л; місце з каламут­ною водою Дз; збільшення води при березі від вітру Mo», збойка, [збої] «стоптана худобою цілина» Я, збоїни «побита солома; [ноги, голова, хвіст за­різаної тварини Л]», [збоїч] «ляда (ткаць­ка)», [збоїще] «тирло; битва» Ж, Пі, [збоя] «пробоїна» (мет.) Ж, збивальний, [збоєцький] «розбійницький», забивка «те, чим забивають отвір», [забййця] «убивця», [забййство], забиття, забій, забійник, [завійниця] «знаряддя для вби­вання ховраха; бодня для одягу Я», забіяка, забоїна «вибоїна; [замет]», [за­бой] «завірюха» Л, [забойство] «убив­ство», [забитний] «засніжений» Ж, за­бійний, забіякуватий, [забоїстий] «зане­сений снігом; сніжний», [забойний] «тс», набивальник, набйванка «тканина з на­бивним візерунком», [набивач] «палка для набивання борошна в мішки», [наби­вачка] «тс», набивка «те, чим щось наби­вають», [набивок] «жвавий попит; нав'я­зування» Ж, [набияк] «шомпол» Ж, [набівка] «верхня половина ляди у ткаць­кому станку», набій, набійка «пластин­ка, прибита до каблука», [набивом] «насильно» Ж, набивальний, набивний, [набойчатий] «з набивної тканини» Ж, навбйтки (у виразі гратися н.), навпере­бивки, навперебій, наперебій, недобиток, [обйвка] «обиття» Ж, [обияк] «бияк (ціпа)» ВеБ, оббиття, оббивка, оббивалка, об­бивальник, оббивач, оббивальний, пере­бивальник, перебивач (полігр.), перебив­ка, [перебййко] «хто перебиває мову» Ж, перебій, [перебійниця] «жердина для прибивання дерев у плоті» Ж, перебїєць «борець, учасник поєдинку», [перебоєць Ж, перебійця Пі] «тс», [перебой] «пере­шкода» Ж, [перебоїна] «перекладина, перегородка», [перебойна] «тс.» Ж, пере­бивний, [перебивчастий] «безладний, пе­реривистий», [перебйвчивий] «тс», пере­бійний, підбитися «піднятися вгору; стомитися», підбавка «підкладка», [під-битеняк] «чорний каптан, опушений білими овчинами», [підбитяк] «тс», під­биття, підбій, підбійка, [підбіяк] «сер-дак на овчині», [підбоя] «підпора» Ж, підбивальний, підбившій, підбійчаний,

[побйванка] «поразка», [побійка] «тс.» Ж, [повивачі «покрівельник; колотушка бондаря», Ж, [побивач] «знаряддя для набивання обручів», [побйвачка] «тс», побиття, побій, [побійця] «забіяка» Ж, побої, побоїще, [побойовйсько] «по­боїще», [побойовйще] «тс», [прибивач] «знаряддя для вибивання саморобних мідних ґудзиків», прибавка, прибій, [прибійниця] «частина знаряддя для ви­готовлення коробок», прибивний, прибій­ний, пробивач, пробйвка, пробиття, пробій, пробійник, [пробоєць], пробоїна, [пробишака] «розбишака», пробивний, пробивальний, пробійний, [пробоєм] «на­пролом», [розбивач] Ж, розбивка, роз­биття, розвиток «уламок», [рбзбиш] «розбійник», розбишака, розбишацтво, [розбияка] «забіяка, розбишака», роз­бій, розбійник, розбійництво, [розбій-ство], розбіяка, [розбой] «верстат для виготовлення килимів» Mo, [розбивши], розбитний, розбишакуватий, розбій­ний «узятий розбоєм», розбійничий, роз­бійничати, розбишакувати, убивець, убивця, убивство, [убій] Ж, убійник, убоїсько, убоїще, убивчий, [убійний] Ж, убійчий; — р. бить, бой, бр. біць, бой, др. бити, бой, п. вл. bić, bój, ч. biti, boj, слц. bit, boj, нл. biś, boj, полаб. bajt «молотити, бити», болг. бйя, бой, м. бие, бо\, схв. бити, бо], слн. biti, bòj, стел, вити, бои; —пел. biti(<*bïtei або *beitei), bojb, утворення від двох різновидів того самого кореня; — похо­дить від іє. *bhei(9)-/bhoi-/bhï-,mo про­стежується також у ав. byente «б'ють», двн. bïhal «сокира», нвн. ВеІІ «тс», лат. per-finës «розбиваєш», вірм. bir «дрючок, палка», ірл. benim «ріжу, б'ю», biail «сокира», гр. φΓτρός «поліно, колода, стовбур».— Критенко Вступ 554—555; Шанский ЭСРЯ І 2, 126, 152; Фасмер І 169, 185; Преобр. І 26—27; БЕР І 51 — 52; Skok І 161—162; ЗССЯ 2, 99—100; Sł. prasł. І 251—252; Sadn.— Aitz. VWb. І 310—314; Bern. I 117; Pokorny 117— 118.— Пор. било², бич.