СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 25 страница

[бленькати] «швендяти без діла, блу­кати» Ж, Me, [бленкшпи Ба, бленька-тися О] «тс»; ■— запозичення з старо-польської мови; п. ст. błękać «блукати» (сучасне błąkać) є прямим відповідником до укр. блукати (див.).

блешня «блискуча металева принада на рибальському гачку в вигляді рибки, комахи тощо», [блещї] «тс» (мн.), [блеш-нювати] «ловити рибу на блешню» Я; — р. болг. блесна «блешня», бр. блешня, блясна «тс»; — похідне утворення від

блеяти

близна

 

кореня блес(к)-\ пор. лит. blìzge «блеш­ня», blysketi «блискати»; в українській і білоруській мовах с закономірно пе­рейшло в ш під впливом наступного йотованого нь (< -nj-), як у колішня. — Шанский ЭСРЯ І 2, 138; Фасмер І 174; Büga RR І 434, III 780—781.—Див. ще блиск.

[блеяти] «бекати (про овець); базі­кати», [бліяти] «бекати» Г, О, [бляяти ВеНЗн, бляти О) «тс», [блейка] «чутка, неправдоподібна розмова, брехня» Mo;— р. блеять «бекати», бр. бляяць, ч. ст. bleti, болг. блея, м. блее, схв. блё]ати, слн. bléjati, р.-цел. влягати «тс»;—пел. blejati, blëjati «тс»; — давне звукона­слідувальне утворення, споріднене з свн. blaejen, blaen, plëhen «бекати», лте blet «тс», лат. fiere «плакати».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 139; Фасмер І 174; БЕР І 56; Skok І 171—172; ЭССЯ 2, 107; Sł. prasł. І 260—261; Sadn.— Aitz. VWb. I 187; Bern. I 60; Trautmann 34; Holthau-sen ZfSlPh 22/1 146; Walde—Hofm. I 515—516; Pokorny 123—124, 154.— Пор. блекіт¹.

[блєшнявий (на очі)] «сліпучий, блис­кучий» (?) Ж; — схв. блЩешн>ак, блеш-н>йк, блйишйк «іскри з очей» (від уда­ру), блщештити (очі) «засліпити»; — очевидно, похідне утворення від основи blës(k)-; звукова форма блє- може по­яснюватись як результат контамінації фонетично закономірної, але не за­свідченої форми *блі- і форми бле- (як у блешня) або як діалектна вимова неза-свідченої форми *бляшнявий, що була б пов'язана з бляск. — Див. ще блиск, бляск.— Пор. блешня.

[блйгий] «близький», [блигомий] «тс»; — відоме лише в українській мові утворення від варіанта основи іе. *bhlïg- «близький» з непалатальним g при звичайному для всіх слов'янських мов рефлексі цієї ж основи з палаталь­ним g (*bhlïg-).— Див. ще близ.

близ (заст.) «близькість», [блазень] «близька відстань», [блйзець ]«близнюк» Г, Ж, [близиня] «близькість», [близнйця] «близнючка; дерево з двома стовбурами ВеНЗн; рушниця-двостволка», близнюк, близня «близнюк», близнята «близню-

ки; [дві з'єднані посудини]», [блйзці] «близнята Ж; дві з'єднані посудини», близькість, [близєнний] «близький», [близомий] «тс», близький, близити «на­ближати», [блйжити] «тс», ближчати, [блйзчитися] «наближатися», [близнйти] «родити близнят», зближення, зблизька, [наближ] «наближення» Пі, [наблиз] «тс. Пі; близькість Ж», наближення, [на-ближній] «близький, однорідний» Ж, по-ближче «ближче», [поблизнйчити] «на­родити близнят», поблизу, [поблизький] «близький», приблизний; — р. близ «бі­ля», близкий, [блйзый] «близький», бр. блїзкі, др. близь «близько», близь «тс», близъкъ, п. bliski «близький», [blizu, blizo] «близько», ч. blizky, слц. blizo, blizky, вл. нл. bliski, полаб. blaizëk, болг. блйзо «близько», блйзък, м. близу «близько», близок, схв. блйзу, близок, слн. blìz «близько», blizu, blizi «тс», blizek, стел, елизъ, близь, елиз'ък'к;— пел. blìzb, ЬПгъкъ; —очевидно, від ос­нови іє. *bhlig'-/bhleig'- «давити, тисну­ти», яка зберігається також у лте blaîzît «давити, бити, терти», bliêzt «рубати, бити», лат. flïgere «бити», гр. іон. φλϊβω «тисну»; до розвитку семантики пор. фр. près «близько», іт. presso, appresso «тс.» — лат. pressus «стиснутий» або гр. αγχι «близько»—άγχω «зав'язую»; менш переконливе пов'язування (Ma- chek ESJC 57) з гр. πέλασ «близько» з припущенням праслов'янської зміни початкового ρ на Ь; невдалою була спро­ба (Mikkola Bait, u Slav. 37) пояснити як запозичення з давньоверхньонімець­кої мови (двн. bil idi «зображення»), ви­ходячи із значення подібності.— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 139—140; Фасмер— Трубачев І 174; Меркулова Этимология 1967, 170; Sławski I 34; БЕР І 56—57; Skok І 173; ЭССЯ 2, 121—122; Sł prasł. І 268; Sadn.—Aitz. VWb. I 345—348; Bern. I 61—62; Fraenkel 46.— Пор. блйгий.

близна «рана, шрам», [ближнь] «тс», Ж, близна «огріх у тканні», [блезно] «тс», близнуватий «покритий шрама­ми»; — р. [близна] «зморшка; шрам; ог­ріх при тканні», бр. [блізна] «огріх при тканні», [блюзна] «тс», др. близна «шрам», п. blizna «тс», вл. Ыигпа.«шрам,

блйкати

блиск

 

знак», нл. bluzna «шрам, синяк», болг. [близна] «пропущена нитка основи при тканні; пропуск», м. близна «закал у не­допеченому хлібі», схв. блйзни (мн.) «огріх у тканні»; — пел. blizna, blizno, похідне від тієї самої основи іе. *bhlïg'-«давити, бити», від якої походить і близ. близький; · — споріднене з лит. blyze «розрив у тканині», лтс. bliêzt «бити, рубати, кидати», можливо, також слн. [bolzen] «щілина, відстань, діра», р. [бо-лозень] «мозоль» (Bezlaj Eseji 82, 131; Меркулова Этимология 1967, 169—170); припущення зв'язку з *bhlî- «сяяти» (Sławski І 34—35; Sadn.— Aitz. VWb. І 140—141; Specht 117; Pokorny 155— 156) недостатньо обгрунтоване.-— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 140; Фасмер І 175; БЕР І 56; ЭССЯ 2, 118—120; Sł. prasł. I 264— 265; Otrębski LP І 123; Bern. І 61; Fraen-kel 46—47; Walde—Hofin. I 517.—Див. ще близ.

блйкати «блимати», бликотіти «тс», [бликун] «примітивна лампа» Ва, блик «блим» (вигук на позначення блимання світла); — р. [блйкать] «блискати» (про блискавку), ч. blikati, blik «блим», слц. blikat', blik «блимання»; — пел. blikati;—утворення від іє. *bhlT-(*bhlei-) «сяяти», споріднене з блиск. — Sł. prasł. І 262; Sadn.— Aitz. VWb. I 340.— Див. ще блиск.— Пор. бли­мати.

блимати, [блимавка] «блукаючий вог­ник» Ж, блимлйвий, блим (виг.); — слц. blinkat' «блимати»;—паралельне до блйкати утворення від основи іе. *bhlï- (*bhlei-) «сяяти», споріднене з блиск.— ЭССЯ 2, 115—116.—Див. ще блйкати, блиск.

[блин] Ж, [блинець]; — р. болг. блин, бр. блін, п. ч. слц. blin (з p., бр.);—результат дисимілятивної видо­зміни давнішої форми млинъ «млинець»; непереконливою була спроба (Ильин­ский РФВ 61, 239—240) відірвати блин від млинъ і пов'язати його через гіпо­тетичну давнішу форму *бълинъ з нвн. Beule «гуля», гот. ufbauljan «роздува­ти». — Спринчак РЯШ 1958/3, 12; Шанский ЭСРЯ І 2, 141; Фасмер І 175; Преобр. І ЗО; Miki. EW 186.—Див. ще млинець.

14 8-53Э

[блйнда¹] «сильний висип на шкірі» Ж, [бленда] «тс.» Ж; — болг. блънда «пухир на шкірі»; — запозичення з ру­мунської мови; рум. blinda «тс.» є резуль­татом субстантивації прикметника blind «спокійний, м'який» на основі виразу boliä blinda «спокійна (м'яка) болячка»; рум. blind походить від лат. blandus «ласкавий, ніжний, приємний», очевид­но, спорідненого з лат. mollis «м'який», дінд. mrduh «м'який, ніжний», кімр. blydd «ніжний», гр. άμαλδύνω «розслаб­люю, руйную», псл. * mol db «молодий», укр. молодий.— Schei udko 127; БЕР І 58; Nifä-Armas та ін. Romanoslavica 16, 76; Vrabie Romanoslavica 14, 132; Cioranescu 88; DLRM84; Walde—Hofm. І 108, II 103.— Див. ще молодий.

[блйнда²] «жебрак; сліпа особа Ум, Я», [блиндар] «тс»; — не зовсім ясне; можливо, походить від нвн. blind «слі­пий», Blinder «тс» (іменник), спорід­неного з дангл. blendan «засліплювати», псл. blçditi, укр. блудити; може бути зіставлене і з блендати «швендяти, плен-тати ногами».— Пор. блендати, блуд.

блиск, [блеск, блеск'ітка], [блестенці] (мін.) «блиски» Ж, [блестянка] «шкід­ник рапсу» Я, [блещиця] «блищання» Я, [блещі] (мн.) «блешня», [блискавець] (ент.) «світляк, Lampyris noctiluca L.», бли­скавиця, блискавка «блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Blicca, bjoerkna L.; верховодка, Al burnus ai-burnus L. Ж, Л—Г]», [блискавки] «скляні буси», [блйскалка] (бот.) «глечики жов­ті, Nuphar luteum Sm.», [блйскальце] «блискітка» Ж, блискіт, блискітка, [блискун] «каганець Я; блешня Mo», [блискучка] «блискавка» Ва, [блисняк] «слюда», [блища] «блискітка, сяйво» Пі, [блищавка] (іхт.) «гольян озерний, Pho-xinus percnurus Pall.» Г, Л-—Г, [блищак] «блискітка Ж; (ент.) світляк», [блищик] «блискітка», [блищйця] (іхт.) «верхо­водка», [блищ'і] (мін.) «блиски» Ж, блись (виг.), [блесь] «тс», блискати, блиско­нути, блискотіти, блист'іти, блищати, [блескати ВеБ, блескотіти, блеснути], блискавичний «раптовий», блискотливий, блискучий, блищачий, [блищачкйй Я, блискавий] «блискучий», [блескавий Ж,

блйска

блік

 

блестний Ж], виблиск, відблиск, зблиск, [облеск] Ж, переблиск, проблиск, роз­блиск, [розблеск] Ж; — р. блеск, блес­теть, бр. бліск, бліскаць, блісь, др. бльскъ, блискъ, бльстЬти, блискати, п. blask, błysk, błyskać, ч. слц. blesk, błysk, вл. blësk «блиск», вл. нл. błysk «блискавка», болг. бляськ «блиск», блесна «блисну», м. блескот «блиск», блесне «блисне», схв. блесак, блйсак «блиск, блискавка», слн. blèsk «блиск», blisk «блискавка», стел, бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»; — пел. Ыьэкъ, bleskb, blisk-, суфіксальні утворення від іе. *bhlei-*bhloi-, *bhli-, того самого, що і в блідий та ін.; ■— споріднені з лит. blaikstytis «прояснятись», blysketi «бли­скати», лтс. blaiskums «пляма», двн. bleih «блідий», нвн. bleich, дісл. bleikr «тс», blikja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від псл. Ьіь- з ь у сильній позиції (як у blbskb), a звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці псл. bli-, так і на місці псл. Ьіь- з ь у слабій позиції (як у blbscëti).—Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЭСРЯ І 2, 138— 139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ 6, 56; Варбот Этимология 1965, 132, 136; Sławski I 34; Machek ECJĆ 58; Moszyński PZJP 190; Schuster-Śewc Probeheft 24; БЕР І 55—56; Skok І 172—173; ЭССЯ 2, 116—117; Sł. prasł. І 261, 262, 263, 275—276; Sadn.— Aitz. VWb. I 137—138; Jurkowski JP 41/2, 116—126; Bern. I 60—61; Persson Beitr. 339, 880; Trautmann 34; Pokorny 156— 157.— Пор. блекнути, блідий.

[блйска] (орн.) «плиска, трясогузка, Motacilla L.», {блискавка, блйсканка, блйставка ВеНЗн] «тс»; — слц. [błysk] «плиска біла, Motacilla alba L.», [błys­ka] «тс»; — результати видозміни де-етимологізованої форми плиска «тс.» з наближенням до фонетично подібного дієслова блискати. — Див. ще плиска.

[блйтва] «буряк; різновид лободи» Ж; ■— ч. blit «різновид лободи», слц. blit «щир, Amaranthus blitum L.», схв. блйтва «буряк; різновид салату», слн. blitva «буряк столовий, Beta vulgaris L.»; — запозичення з латинської мови;

лат. blitum «лобода, різновид шпінату», яке походить від гр. βλίτον «лобода» (<*mlito), спорідненого з двн. melda, нвн. Melde «тс», зазнало в латинській мові змішування з beta (bleta) «буряк», запозиченим, очевидно, з кельтських мов.— Machek ESJĆ 57; Skok ZfSlPh 2, 396; Sadn.—Aitz. VWb. I 348; Bern. I 61; Walde—Hofm. I 102, 110.

[блйхавити] «марнувати час»; — оче­видно, пов'язане з бліхувшпи «білити (полотно)», п. blechować, blichować «тс.» (при білінні полотна на сонці робота зводилась до нагляду за ним).— Див. ще бліх.

[бліг] «переліг, перелогова земля» Ж, Іблуг] «тс.» Я; — результат деети­мологізації і спрощення форми обліг, [облуг] «тс», утвореної з префікса об- і основи дієслова лежати. — Яворниць-кий 41.— Див. ще лежати, о¹.

блідий, блідавий, блідний, блідува­тий, [блідлий] Пі, блідість, блідота, [бліднйця] «недокрів'я Ж; (бот.) білоцвіт-ник, Leucojum vernum L. Ж», [блідень] «бура» Ж, бліднути, зблідлий, поблід­лий; — р. бледный, бр. бледны, [бляды], др. бледыи, п. blady, ч. слц. biedy, вл. нл. blèdy, полаб. bledaic «блідість», болг. м. блед, бледен, схв. блед, слн. bléd, стел, блїд-к; — псл. blëdb, утво­рення з суфіксом -do- від іе. *bhloi-/ bhlei-, того самого, що і в блиск та ін.; — споріднене з лит. blaïvas «блідий, збляк­лий» (<*blaidvas), двн. bleizza «блі­дість», дангл. blât «блідий», можливо, алб. bl'ehurë «блідий».— Шанский ЭСРЯ І 2, 136—137; Фасмер—Трубачев І 173; Преобр. І 31; ЭССЯ 2, 111—112; SI. prasł. І 260; Sadn.— Aitz. VWb. I 135— 136; Otrębski LP 1,122—123;Fraenkel46.

блік «світла пляма, відблиск»; ■— р. болг. блик, бр. блік, п. buk; — через російську мову запозичено з німецької; н. Blick «погляд, блиск, світле місце» споріднене з гр. φλέγω «горю, блищу», лат. flagro «горю», далі з псл. blikati, blbskb, укр. блйкати, блиск. — СІС 103; Шанский ЭСРЯ І 2, 138, 140—141; Brü­ckner 29; Sadn.—Aitz. VWb. I 340; Kluge-r-Mitzka 82—84; Walde—Hofm. I 510.— Див. ще блйкати, блиск.

бліх

блоха

 

[бліх] «вибілювання; білильня, місце вибілювання полотна», [бліхар] «білиль­них (полотна)», [бліховня] «білиль­ня», [бліхувати] «вибілювати (полотно)», [блішити] «тс», ст. блЪхаръ, блЪхарня (1627); — бр. блех «місце для вибілю­вання полотна», п. blich, blech «місце, де білиться віск, полотно», нл. blejcha «місце для вибілювання»; — через поль­ську мову запозичено з німецької; н. Bleiche «місце для вибілювання» пов'я­зане з bleich «світлий, блідий», спорід­неним з псл. blëdb (<*bloid-), blbskb, укр. блідий, блиск. — Шелудько 22; Richhardt 35; SW І 164; Kluge—Mitzka 83.

блок¹ (тех.), блочний, блокувальний, блокувати; — р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. вл. blok, схв. блок, слн. blók; — запозичення з німецької або голланд­ської мови; н. Block (гол. blok) e нижньо­німецьким варіантом верхньонімецького Bloch, яке походить від двн. bloh «ко­лода», спорідненого з дірл. blog «ула­мок».— Шанский ЭСРЯ І 2, 142; Фас-мер І 176; Kluge—Mitzka 85.

блок² (політ.), блокуватися; — р. бр. болг. м. блок, п. ч. слц. blok, схв. блок; — запозичення з французької мови; фр. bloc «об'єднання, блок, масив, маса, брила, колода» походить від гол. blok «колода», спорідненого з н. Block.— СІС 103; Шанский ЭСРЯ І 2, 142; Dau­zat 93; Kluge—Mitzka 85.—Див. ще блок¹.

блокада, блокувати; — p. блокада, блокировать, бр. блокада, блакіраваць, п. blokada, blokować, ч. blokada, bloko-vati, слц. blokada, Ь1окоуаЇ',вл. нл. blo­kada, болг. блокада, блокйрам, м. бло­када, блокйра, схв. блокада, блокйрати, слн. blokada, blokirati; — запозичено, очевидно, з німецької мови; н. blockie­ren, Blockade походять від фр. ст. blo­quer «блокувати, облягати» (ісп. blo-cquada «блокована, обложена»), утворе­ного на основі валонського чи пікардій-ського blocquehuis «фортеця» (давніше «будинок з колод»), яке було запозичене з снідерл. blochuis «будинок з колод», утвореного з основ іменників bloc «ко­лода» і huis «будинок», спорідненого з двн. hüs, нвн. Haus «тс».— Шанский

14*

ЭСРЯ І 2, 142; Фасмер І 176; Kluge— Mitzka 85.— Див. ще блок¹, блок², хижа.

блокнот; ■— р. блокнот, бр. блокнот, п. bloknotes, ч. (poznàmkovy) blok, слц. blocek, схв. блок; — запозичення з фран­цузької мови; фр. bloc-notes походить від англ. block-notes, утвореного з block «група, об'єднання» і notes «записки, примітки, ноти».— СІС 104; Шанский ЭСРЯ І 2, 143; Dauzat 93.—Див. ще блок¹, блок², нота.

[бломбаї «сорт квасолі» Дз; — ре­зультат контамінації назв бомба (обл. бомбочка, в застосуванні до певних сор­тів квасолі) і пломба (див.).

блондин, блондинка, блондйнис-тий; · — р. болг. блондин, бр. бландзін, п. blondyn, ч. blond, blondyn, слц. blond, blondin, вл. blondinka, схв. блондинка, слн. blondinec; — запозичення з фран­цузької мови; фр. blondin «блондин», biondine «блондинка» утворені від при­кметника blond «білявий», яке похо­дить від кореня *blund-, очевидно, гер­манського. — Акуленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 143; Фасмер І 176; Dauzat 93; Gamillscheg 121.

[блонйця] «круп» (хвороба); — запо­зичення з польської мови; п. błonica «дифтерія» e похідним від błona «обо­лонка», що відповідає укр. [болонаї (див.).

[блоня] «частина поля»; — р. [бло-нье], бр. блонь «тс»; — запозичення з польської мови; п. błonia, błonie, błoń «тс», як і нл. błomje «громадський ви­гін, долина», błon «лука», полаб. blân «лука», Ыапэ «тс», відповідає укр. бо· лань. ■ — Richhardt 35.-— Див. ще бо-лоння.

блоха, [блиха], блохва (зб.) «блохи» Г, Я, блошва Я, блошня «тс», [блошка-ρά] «земляна блоха» Я, [блохар] «той, хто має багато бліх» Ж, [блошанка] «нічна сорочка», [блохйвий, блохастий, блохивий, блохлйвий, блошачий, блошй-вий], блошиний, [блошйстий, блошлй-вий], [блошйти] «заносити блохи»; — р. блоха, бр. блыха, др. блъха, п. pchła, [błycha], ч. blecha, слц. blcha, вл. bka, [pcha, pchica], нл. pcha, ст. błocha, по­лаб. Ыахз, болг. бълха, м. болва, схв.

блоховник

блуд

 

буха, слн. bólha; — пел. Ыъха <*blu-sa; — споріднене з лит. blusa, лтс.blusa, гр. ψύλλα, вірм. lu (<*bhlu-), дінд. plu-sih, алб. plesht, лат. pulex, н. Floh, афг. vraza (<* brusa) «тс».— Критенко Вступ 512; Шанский ЭСРЯ І 2, 143— 144; Фасмер І 176—177; Зализняк ВСЯ 6, 38; Machek ESJĆ 56; Schuster-Śewc Probeheft 21; БЕР І 99; Skok I 229; ЭССЯ 2, 129—130; Sł. prasł. i 273—274; Sadn. — Aitz. VWb. I 354; Liewehr ZfSlPh 23, 97; Bern. I 62—63; Fraenkel 51—52.

[блоховник] (бот.) «м'ята болотна, Mentha pulegium L. Г, Ж; м'ята водяна, Mentha aquatica L. Mak», [блосогпа] «Mentha pulegium L.» Mak, [блошник] «спориш, Polygonum persicaria L. Ж, Mak; уман, Pulicaria vulgaris Gaertn. Mak; злинка їдка, Erigeron acer L. Mak», блошнйця «уман, Pulicaria vulgaris Gaer-tner; [спориш Mak; злинка Mak; вид осоки, Сагех pulicaris Ж1»; — р. блош-ница «блошнйця, Pulicaria Gaertn.; [м'я­та польова, Mentha arvensis L.]», [блош­ник] «м'ята болотна, Mentha pulegium L.; м'ята польова», ч. bîësrrik «блошнйця, Pulicaria; [спориш, Polygonum lapalhi-folium]», слц. bleinik «блошнйця»; — похідні утворення від блоха; назви зумовлені тим, що принаймні частина цих рослин (м'ята, блошнйця, деякі види споришу) застосовувалась для бо­ротьби з блохами.— Machek J m. rostl. 87, 241.— Див. ще блоха.

[блощва] (бот.) «блощична трава, Cimicifuga foetida L.» Ж, Mak, [блощйн-ник] «багно, Ledum palustre L.», [бло­щичник] «тс; зірочник, Stellaria gra-minea L. Mak»; ■— p. [блощичник] «зі­рочник», ч. plośtićnik «блощична тра­ва»; — похідні утворення від блощиця; назви зумовлені тим, що ці рослини ви­користовувались для боротьби з шкід­ливими комахами; пор. р. [клоповник] «багно».— Попов Лек. раст. 22; Machek Jm. rostl. 44.— Див. ще блощиця.

блощиця, [блоска] «блощиця», бло-щйчий; — р. площйца «лобкова воша», [плоскуша] «тс», п. [błoszczyca, płoszczy-са, płaszczyca, płaszka, plos], pluskwa «блощиця», ч. plostice «деревна блощи-

ця», [blosćka] «блощиця», слц. plastica «тс», нл. błusk «лобкова воша»; — похід­не від ncn.*bloska як фонетичного ва­ріанта *ploska, тотожного прикметни­кові ploskb «плоский, сплющений»; — споріднене з лит. bläke, blâkutë «бло­щиця», лтс. blakts «тс»; народноетимо-логічне зближення з блоха, яке помил­ково приймається і в деяких наукових працях, зумовлене випадковим звуко­вим збігом основ обох слів у східносло­в'янських мовах.— Фасмер І 177, III 287; Ильинский ИОРЯС 20/3, 113; Brü­ckner 419; Machek ESJĆ 462; ЭССЯ 2, 124—125; Sadn.—Aitz. VWb. I 355; Bern. I 62; Miki. EW 15; Otrębski LP 1, 124; Fraenkel 47.— Див. ще плоский.— Пор. блоха.

блуд, [блуден] «той, що заблудився, блудить» Ж, [блудень Ж, блудець] «тс», [блудик] (орн.) «кропивник» ВеНЗн (пор. дурець, дурйльце, дурихлопчик, дуриба-ба «тс.» ВеНЗн), [блудило] «блукаючий вогник» Ж, блудник «розпусник», блуд-ство «блудодіяння», [блудяга] «бродяга», [блудяжка] «повія», [блудько] «бродяга, блукач» Я, блудливий, блу~дний, блудя­щий, блудити, [блудити] «блукати, блу­дити» Ж, заблуда «той, що забл удився», заблудний, [зблуда] «заблукання, втрата дороги» Я, [(з) наблуд(у)] «блудячи, випадково» Ж, приблуда «бродяга, зай­да»; — р. блуд, блудить, бр. блуд, блу-дз'щь, др. блудъ, блудити, п. błąd «по­милка», błądzić «помилятися; блукати», ч. blud, biouditi «заблудитись», слц. blud, biaditi, вл. нл. błud «помилка, божевілля», вл. błudźic «блукати», нл. błuźiś «тс», полаб. blçdâl «блудив», болг. [блъдая, блъда], м. блада «мая­чить, говорить з гарячки», бланда «блу­кає», блуд, блуди, схв. блуд «розпуста», блудети «блукати», блудити «блудити», слн. blód «розпуста», blóditi «блукати», стел. блячД-ь. «розпуста», вл^дити «блу­кати; блудити»;—псл. blçdb, bl celi­ti < *blond- пов'язане чергуванням го­лосних з основою blęd-(<*blend-), збе­реженою в слові блядь; — споріднене з лит. blandyti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandus «мутний, темний», дісл. blunda «закри­вати очі» та ін.— Шанский ЭСРЯ І 2,

Блуза

Блюдо

 

144; Фасмер I 177; Sławski I 36; Machek ESJĆ 57; БЕР І 57; Skok I 173—174; ЭССЯ 2, 125—127; Sł. prasł. I 270— 272; Sadn.—Aitz. VWb. I 340—344; Fraenkel 47—48.—Див. ще блядь.

блуза, блюза, блузка; — р. бр. болг. м. схв. блуза, п. ч. вл. bluza, слц. слн. bluza; — запозичено з французької мови через російську (форми з блу-) і через польську або німецьку (форми з блю-); фр. blouse походить від слат. pelusia «пелузький одяг», утвореного від наз­ви єгипетського міста Pelusium.— Аку-ленко141;ШанскийЗСРЯІ2, 145; Фас­мер І 177—178; Илчев Език и лит. 10/4, 309.

блукати, [блугать], блуканина, блу-канка «блукання», блукач, [блуква] «ви­гін, пасовисько», [блукавий Пі, блуклй-вий Я1; — Р- [блукать], [блукала] «блу­кач», [блукаш, блыкун] «тс», бр. блукац-ца «блукати», п. błąkać się, ч. bloukati se, слц. blukat' sa «тс»; — пел. blçkati, яке вважається вторинним утворенням від blçditi, зумовленим, можливо, впли­вом 1скъ, оЫскъ; — паралельне до лит. blankti «бліднути», лте blankstît «піти вбік», blankstîtiês «тинятись, ледарю­вати» (пор. лит. blandùs «мутний, тем­ний», лтс. bluodîtiês «блукати», відпо­відні до сл. blçditi); Ільїнський (PF 11, 190) вважає результатом перерозкладу дієслова ob-lçkati (п. ob-łąkać) «збити з дороги», в якому вбачає корінь lęk-, відповідний до укр. лук. — Фасмер І 178; Sławski І 36; ЭССЯ 2, 128; Sł. prasł. І 273; Sadn.— Aitz. VWb. I 344; Bern. I 62; Boga RR I 434; Mühl.— Endz. I 309.— Див. ще блуд.

[блучка] «волічка, гарус» Ж; — запо­зичення з польської мови; п. włóczka «гарус» є прямим відповідником до укр. волічка; початкове б замість w з'явилось, очевидно, вже після запозичення.—Див. ще волок.

блювати, [блюти Ж\, [блюнути] «хлинути, раптово вилитись» Я, [блювак] «вид отруйного гриба, Agaricus emeticus Harz. (Russula) Mak», блювака «той, що блює; конус псевдовулканічного ви­верження газів» Я, блюваки «блювоти­на», блювачка «блювання», блювота, блю-

вотина, блювотиння, [блеватйни Ж], блювотне, [блювнеЖ, блюватнийЯ]; —р. блевать, бр. блеванне, [блюваць, бляваць], др. бльвати, п. ст. blue, blwaò, ч. blit, слц. bl'uvat', вл. bleć «плювати», нл. blu-waś «плювати, блювати», ст. bluś «тс», полаб. bl'âvs «плює, блює», болг. бълвам «блюю», м. блуіавица «блювотина», схв. блу вати, слн. bljuvâti «блювати, плю­вати», bljeväti «тс», стел. і;льіі<пи «блю­вати»; — псл. blbvati; — здебільшого вважається спорідненим з лит. bliauti «бекати, ревти», bliûti «заревти», лтс bl'aût «ревти, кричати», гр. φλύω «кле­кочу, вивергаю рідину, течу через край», φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»; розглядається також (Труба-чев С.-луж. сб. 161—162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140—141) як давня фоне­тична паралель до плювати; зіставляєть­ся з нл. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biau-rùs «гидкий».— Шанский ЭСРЯ І 2, 136; Фасмер І 173; БЕР І 98—99; Skok І 175—176; Sł. prasł. І 276—277; Sadn.— Aitz. VWb. I 172—174; Bern. I 64; Fraenkel 49; Persson Beitr. 801.

блюдо «велика миска», блюдце, [блю­дя] «блюдце» ВеУг; — р. болг. блюдо, бр. блюда, др. блюдо, блюда, блюдва, п. ст. bluda «дерев'яна миска», вл. нл. blido «стіл», м. блуд «кругла дошка, на якій місять тісто або їдять», блудо «блюдо», схв. блудо «миска», стел, блю­до, елюд-к«тс»;— пел. Ыjudo, bljudb;— запозичено в праслов'янську мову з гот­ської; гот. biujis, род. в. biudis «стіл, блюдо» пов'язане з biudan «пропонува­ти, давати», спорідненим з нвн. bieten «тс», Beute «ночви, вулик», можливо, також псл. bbdëti «бути уважним, не спати», укр. [бодрий]; спроби витлума­чення слова як споконвічно слов'ян­ського (Ильинский ИОРЯС 23/2, 206— 208; Обнорский РФВ 73, 82—85; Мар­тынов Сл.-герм. взаимод. 192—195; От­купщиков 115—117; Milewski RSl 26, 132) недостатньо обгрунтовані.— Кри-тенко Вступ 532; Шанский ЭСРЯ І 2, 145; Фасмер І 178; Трубачев Рем. тер-минол. 278—285; С.-луж. сб. 157; Пре-обр. І 31; БЕР І 58; Skok І 175; ЭССЯ 2, 132—135; Sł. prasł. І 277—278; Sadn.—

блюзнити

блющ

 

Aitz. VWb. I 348—349; Bern. I 64; Miki. EW 15; Kluge—Mitzka 71, 75.—Див. ще бодрий.

блюзнити «богохульствувати, гани­ти», [блюзник] «богохульник, кощун», блюзнір, блюзнірство; — р. [блюзгать] «базікати», [блюзготать] «тс», бр. [блюз-н'щь] «блюзнити», п. bluźnić «богохуль­ствувати», bluzgac «вивергати; плести нісенітницю», ч. blouzniti «говорити ні­сенітницю», слц. blûznit' «маячити», схв. блузгати, блузнути «говорити дур­ниці»; — псл. bljuzniti, утворене за до­помогою суфіксального -zn- від тієї са­мої основи *bleu7blau-, що й блювати; безпосередньо пов'язане з bljuzgati «бризкати», первісне значення — «ви­вергати з себе»;— споріднене з лит. bl iau-zgóti, bliaùzyti «базікати», blevyzà «ба­зіка»; в українській і білоруській мо­вах, очевидно, з польської; спроба ви­ведення від псл. blçditi «блудити» (Ма-chek ESJĆ 57—58) необгрунтована.— Richhardt 36; Sławski I 35; ЗССЯ 2, 139— 140; Sł. prasł. І 281; Sadn.— Aitz. VWb. І 174; Otrębski LP 1, 123—124; Büga RR I 281, 434; Persson Beitr. 801.—Див. ще блюзнути.— Пор. блювати.

[блюзнути] «ударити струменем, бри­знути» Ж, [блюхнути] «тс»; — п. bluz­gac «бризкати», bluz(g)nąc, схв. блуз-гати «з шумом текти; говорити дурни­ці»; — псл. bljuzgati «бризкати», bljuz-(g)nçti, пов'язане з blbvati «блювати», bljuzniti «говорити дурниці».— ЗССЯ 2, 139; Si. prasł. I 280; Persson Beitr. 801.— Див. ще блювати.— Пор. блюз­нити, блюхавйна.

блюмінг «прокатний стан для форму­вання блюмсів», блюме «формований на блюмінгу з великих стальних злитків брус квадратного перерізу»; — р. блю­минг, бр. блюмінг, п. bluming, ч. blu-mink, болг. блуминг; — запозичення з англійської мови; англ. blooming «про­цес виготовлення блюмсів» утворене від bloom «маса ковкого заліза; стальна болванка», пов'язаного з дангл. bloma «грудка металу; пудлінгований метал», походження якого не з'ясовано.— СІС 104; ССРЛЯ 522; Klein 181.