double arrow

СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 24 страница

бір3 — див. бор.

біржа «у капіталістичних країнах — установа для укладання торговельних угод; торгова площа; місце найму робо­чої сили; (заст.) стоянка візників», [бир­жа] «тс», біржак «біржовий візник» біржанйк, [биржанйк], біржовик, [бир-жовйк] «тс», [збіржа] «екіпаж візника» Ж, [збіржанйк] «візник» Ж; — р. бир­жа, бр. біржа, п. birża «стоянка візни­ків» (з рос), ч. bursa, слц. burza, болг. барса, м. берза, схв. берза, слн. bórsa;— очевидно, запозичення з німецької мови; н. Börse «біржа» походить від фр. bour­se «гаманець; біржа», в якому зберігає­ться слат. bursa (byrsa) «гаманець», що зводиться до гр. βύρσα «шкіра; шкіряна сумка», етимологічно неясного.— Ше-лудько 22; Шанский ЗСРЯ І 2, 122; Фас­мер І 166; Преобр. І 26; Kluge—Mitzka 92; Dauzat 106; Frisk I 277—278.

[бі'риші «парубок до волів» ЕЗб 4, [биреш] «тс», [бирешити] «служити»; — запозичення з угорської мови; уг. béres «наймит, сільськогосподарський робіт­ник» є похідним від іменника ber «пла­та за найми», запозиченого або з тюрк­ських, або з слов'янських мов (пор. дтюрк. чаг. bär- «давати», др. биръ «по­дать», болг. бир «тс», схв. бйр «плата священикам і учителям»). — MNTESz I 280; Bârczï 18—19.—Пор. бйрче.

[бірки] «дрібні річкові черепашки» Я; — очевидно, результат зміни зна­чення слова бірка (бирка) «гральна кіст­ка, шашка» і т. п.— Див. ще бирка1.

бірмак — див. бармаки.

[бірувати] «могти, бути спроможним Ж; намагатися О», ст. бировати «воло­діти, рядити» (XVIII ст.); —запозичен­ня з угорської мови; походження уг.


bir «володіти, могти» остаточно не з'я­соване.— ВеЛ 392; Тимч. 90; MNTESz І 303—304; Bârczi 20.

[бі'ручний] (ніж) «струг», [биручний, беричний] «тс.» ДзАтл II; — результат видозміни слова [обіручний], утвореного від основ слів оба, (обі, обидві) і рука. — ДзАтл II 220.— Див. ще оба, рука.

б{рше — див. борзий.

бірюза;— р. бирюза, ст. берюза, бр. біруза, схв. пйруз; — запозичення з ту­рецької або половецької мови; тур. рі-ruzä, firuze, полов, паруза походять від перс, pirüzä «тс», яке зводиться до ав. *paitiraoćah-, утвореного з префікса раі-ti- «назад, знову, проти, з-» і основи діє­прикметника raoćant- «блискучий», від дієслова raok «блищати, сяяти», спорід­неного з дінд. rócate «блищить, сяє»,, rokśh «світло», лат. lüceo «сяю», псл. Іись (<*1оись), укр. лучина — СІС 100; Шанский ЗСРЯ 12, 123; Фасмер І 167— 168; Дмитриев 556; Горяев 1896 17; Lokotsch 49; Räsänen Versuch 384; Horn 78; Bartholomae822—829, 1491; Walde— Hofm. I 823—824.— Див. ще лучина.

біс1 «чорт; [шал, скаженість ВеУг]», бісеня, [біситель] «чорт, який сварить людей між собою» Я, [бісйха] «чортиця» Я, [бісиця Я, бісурка] «тс», [бісовщина], бісота «нечиста сила», біснуватий, [бі­шений] (у виразі [бішені огірки] (бот.) «дурман, Datura stramonium L.») Mak» бісити, біснуватися, добіса, достобіса, забісований, [збіс] «шал, скаженість» ВеУг, [збіса] «багато», [збісиніти Я, збісноватіти Ж, збішілість Ж], обісі­ти; — р. м. бес, др. бЪсъ, п. bies, ч. вл. нл. ст. bës, слц. bes, болг. бясу схв. бес «лють, злість, шал», слн. bés, стел, бїсь;— псл. ЬёБЪ < *boids- (<ie. *bhoidh-), очевидно, пов'язане з bojati sę «боятися»; — у такому разі спорід­нене з лит. baisà «страх», baisùs «жахли­вий, бридкий», лат. foedus «бридкий», гр. πίθηκος «мавпа» та ін.; менш пере­конливе зведення (Moszyński PZJ Ρ 191 -192) до іє. *bhös- «блищати, світити» і пов'язування з дінд. bhâsati «блищить», bhâsâ «світло, блиск», як і зіставлення (Ильинский РФВ 65, 215—216) з бо­сий.—Шанский ЭСРЯ І 2, 100—101; Фасмер — Трубачев І 160; Преобр. І


біс


біць


 


60; БЕР І 109—110; Skok І 149; ЭССЯ 2, 88—91; SI. prasł. І 244; Sadn,— Aitz. VWb. I 296-298; Bern. I 56; Mühl.— Endz. I 251; Топоров I 182; Pokorny 161—162; Persson Beitr. 234.—Пор. боятися.

біс2 (вигук, яким глядачі запрошу­ють повторити виступ), бісирувати «ви­кликати і виступати на біс»; ■— р. -болг. бис, бр. біс, п. ч. слц. bis, схв. бис, слн. bis; — запозичення з французької мови; фр. bis являє собою запозичене лат. bis «двічі», яке походить від іе. *dui- і e спорідненим з лит. dû (dvi) «два», дінд. duva, гот. twai «тс», стел. дъв<а, укр. два. — СІС 100; Фасмер — Трубачев І 168; Шанский ЗСРЯ 12, 124; Fogarasi St. si. З, 413—416; Walde —Hofm. I 107.— Див. ще два.

[біедеревої (бот.) «дурман, Datura stramonium L.», [біедрево Пі, бізьдерево, бузьдерево] «тс»; - складна назва, ут­ворена із слів біс і дерево; назва зумовле­на отруйними властивостями рослини.— Див. ще біс1, дерево.—Пор. біждерев1·2, бісина.

бісер «кольорові бусини», [бйсер\ «тс; перлина Ж», [бісері] «намисто» ЕЗб 4, [бісор, бісур, бйсюр] «тс.» ДзАтл II, бісе­рина, [бисерниця (річна)] (зоол.) «пер­лівниця річкова, Margarita margariti-fera» Ж; — р. бисер «кольорові буси­ни», бр. бісер «тс», др. бисеръ, бисьръ «бісер, перли», п. bisior «вісон; морський шовк; бісер», ч. ст. biser «перли», болг. м. бйсер, схв. бисер, слн. biser, стел. і;нс£р'к, вискръ, висьръ «тс»; — оче­видно, через старослов'янську мову за­позичено з тюркської (булгарської); гі­потетичне булг. *büsrä виводиться від ар. busra «штучні перли, стеклярус»; Ільїнський (PF 11, 189) непереконливо виводив з *обвисерь (висіти).· — СІС 101; Шанский ЗСРЯ І 2, 124; Филин Образ. яз. 170; Трубачев КСИС 33—34, 208; Фасмер І 168; Преобр. І 26; Sławski І 34; Machek ESJĆ 54; БЕР І 49; Раче-ва ZfSl 24, 107—108; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 117; Sadn.—Aitz. VWb. І 322—323; Bern. І 58; Lokotsch 30.— Пор. буси.

[бісина] (бот.) «блекота чорна, Hyos-cyamus niger L.; дурман, Datura stra-


monium L.» Дз, [бісина] «дереза» Mo; — похідне утворення від основи біс (біси­тися); назва зумовлена отруйними влас­тивостями рослин.-— Див. ще біс1.— Пор. бесиво, бесіжнйк.

біскуп «католицький єпископ», [бис-куп, бискупство], бискуплянин (ст.) «се­лянин, що живе на землях єпископства», [бйскупщина], ст. бискупъ (1347); — p. ст. бйскуп, бр. біскуп, п. ч. слц. biskup, вл. нл. biskop, схв. бйскуп, слн. biskup, стел, вискочіть; — запозичено з дав­ньоверхньонімецької мови, очевидно, че­рез польську і чеську; двн. biscof похо­дить від лат. episcopus, яке зводиться до гр. επίσκοπος «єпископ».— Тимч. 91; Дзендзелівський УЗЛП 20—21; Фас­мер І 168; Richhardt 38; Sadn.—Aitz. VWb. І 323—324; Bern. І 58; Kluge-Mitzka 79.— Див. ще єпископ.

бісма «немає», бі'с-ліає «тс»;—склад­не утворення з іменника біс і дієслівної форми має; пор. чортма «тс».— Див. ще біс1, мати2.

бісмут — див. вісмут.

[бісурман] «бусурман», [бісурма-нець, бесур] «тс.»; ■— результат видо­зміни негативно забарвленого слова бу­сурман під впливом слова біс1.— Див. ще бусурман.

[біхреса] «чорт (у лісі в червоній шап­ці)»; — неясне; можливо, первісне *без-хреста (дитина), *безхрестий (пор. [біз] «без») із формальною зміною, виклика­ною евфемістично-табуїстичними мір­куваннями або затемненням первісного значення; вірування про походження частини «нечистої сили» від померлих нехрещених дітей були дуже пошире­ні.— Див. ще без2, хрест.

[біцаня] (назва вівці) Доп. УжДУ 4; — неясне; можливо, пов'язане з уг. biceg «шкандибати», [bice] «кривий», що вважається звуконаслідувальним утво­ренням (MNTESz I 296); може бути зі­ставлене і з [бечка] «вівця», [біська] «тс.» (дит.) О (щодо звукових співвідно­шень пор. бичок ■биця).

[біць] «брат» Я; — запозичення з мол­давської мови; молд. бйцэ (рум. bi\à) «братик, дядько» є результатом скоро­чення зменшувальної форми молд. бэ-


блават


благобйт


 


дйцэ (рум. badila) «тс», похідної від молд. баде (рум. bade) «тс».— Див. ще бадьо.

блават «блакитна шовкова тканина; (бот.) волошка, Centaurea L.», [блава-тень] «тс» Ж, [блаватас] «блакитна шовкова тканина», [блаватус] «тс», [бла-ватинь] «волошка синя, Centaurea суа-nus L.» Mak, [блаваток, блавшп] «тс» Мак, [блевіт] «волошки», [глават] «тс.» Мак, [блаватний] «шовковий», ст. бла-ваты «вид тканини» (XVII ст.); — p. [блаватка] «волошка», п. bławy «блідо-блакитний», bławat «волошка; шовкова тканина», ч. ст. blavat «волошка», по­лаб. blovë «блакитний»; — запозичено через польську мову з середньоверхньо­німецької; свн. blawe (blaw, blâ) «синій, темний; фальшивий» (нвн. blau «синій») споріднене з англ. blue «тс», лат. fia-vus «жовтий, мутний».— Шелудько 22; Richhardt 35; Sadn.— Aitz. VWb. I 235—236; Herne 93; Bern. I 58; Miki. EW 13; Kluge—Mitzka 82.

[блавучити] «сидіти без діла, лінува­тися»; — очевидно, пов'язане з нім. blau у виразі blauen Montag machen «не ви­ходити в. понеділок на роботу» (букв. «робити синій понеділок»); німецький вираз пов'язується з тим, що раніше при фарбуванні вовни в синій колір ЇЇ на неділю клали в розчин, а весь понеділок вона повинна була висіти на повітрі, що давало змогу робітникам гуляти без діла; пор. рум. a face blau «не виходи­ти на роботу після свята» (з нім.).— Kluge—Mitzka 82; DLRM 83.—Див. ще-блават.

благати «просити, молити», [блага-щий, благущий), благальний, [благач], невблаганний, ублажати; —запозичен­ня з польської мови; п. błagać «благати», походить від ч. ст. blahati «величати», пов'язаного з błaho «благо». — Sławski І 35; Urbańczyk Biblia król. Zofii 100.— Див. me благо.

благо «добро, щастя», благість, бла­гостиня, блаженство, благий «блажен­ний; [тихий, спокійний ВеУг]; пога­ний», благенький «поганенький, сла­бенький», [благуватий] «недоумкуватий» Г, блаженний, блажнйй «божевільний» Бі, [благувати] «допомагати (хворому)»


Ж, іблажитися] «згоджуватися» Г, бла­женствувати, [зблажшпися] «присмир­ніти» Ж, [наблажити] «принести бла­го»;— р. благо «добро; добре; погано», благай «добрий; [поганий]», бр. блага «погано», благі «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»; — запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов'янської; стел, клаго «добро, щастя», іілагк «добрий» з неповноголос-ним -ла-, як і болг. м. благо, схв. благо «тс», слн. blago «майно, скот, добро», ч. слц. błaho, ч. blahovy «нерозумний», відповідають р. [болого] «благо; добре», укр. \не-з-болога] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blâd'iitnë (< blagotbnb) «веселий, безжурний»; — псл. * bol go, *bolgb; — вважається спо­рідненим з дінд. bhàrgah «сяйво», лтс. baigans «білявий», лат. fulgor, flagro «горю, палаю, тлію», гр. φλέγω «горю», можливо, також з ав. Ьэгэ]ауеШ «за­прошує, виявляє пошану», Ьэтэ%8а- «до­рогий, бажаний», barag «релігійний ри­туал», дінд. brhas-pâtih «господь», лат. fi agitare «вимагати»; припущення про зв'язок благий «поганий, дурний» з гр. βλαξ «дурний», лат. fi accus «слабий, безсилий» (Miki. EW 13, 17; Bern. I 58; Machek ESJĆ 55; Walde-Hofm. I 507) малопереконливе: йдеться про та-буїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв'яз­ком одного із значень слова блаженний «юродивий» із значенням слова дурний.~ Шанский ЭСРЯ І 2, 131—132; Зализняк ВСЯ 6, 36; Фасмер І 170, 171; Преобр. І 27—28; Sławski І 36; Schuster-Śewc Probeheft 23; БЕР І 52—53; Skok І 166— 167; ЭССЯ 2, 173; Si. prasł. I 306—307; Sadn.—Aitz. VWb. 1327—333; Moszyń­ski PZJP 85, 316; Fick I3 153, I4 94.

[благобйт] «добробут» Ж; — заста­ріле запозичення з чеської мови; ч. слц. blahobyt «добробут, достаток» є книжним складним утворенням з основ błaho i byt, пов'язаним, можливо, ще з стел. і;лагоі;кп ик, що було калькою гр.ευεξία «добре самопочуття», утворе­ного з основ εύ «добре» і ε χω «маю».— Див. ще благо, бути.


благоговіти


блак


 


благоговіти «ставитися з глибокою пошаною», благоговіння, благоговій­ний; — р. благоговеть, др. благоговіти, болг. благоговея; — запозичено в дав­ньоруську мову з старослов'янської; стел, Благоговіти, утворене з основ влаго «добре» і говїти «ставитися з ре­лігійною пошаною», є калькою гр. εύλαβεΐσΟοα «тс», утвореного з εύ «доб­ре» і λαβεΐσΟοα «поважати, боятися».— Шанский ЭСРЯ І 2, 129.— Див. ще благо, говіти.

[благодйш] (бот.) «бородата трава, бородач, Andropogon citratus» Ж, Mak;— очевидно, запозичення з чеської мови; пор. ч. blahodysny «дихаючий блажен­ством, блаженний», слн. blàgo dyséc «пахучий»; назва, можливо, пов'язана з тим, що ця рослина добре поїдається худобою.— Словн. бот. 62.— Див. ще благо, дихати.

благословити, благословляти, благо­словенний, [благословенство]; ■ — р. бла­гословить, бр. благаслав'щь, др. благо­словити, п. błogosławić, ч. blahoslaviti, слц. blahoslavit', болг. благославям, бла­гослови, м. благослови, схв. благослови­ти, слн. blagosloviti; — запозичено в давньоруську мову церковно-книжним шляхом із старослов'янської; стел. Бла­гословити, складне дієслівне утворення з основ Благо і слово, є калькою гр. εύλογείν, утвореного з основ εύ «добре» і λόγος «слово»; менш переконлива дум­ка (Moszyński PZJP 85, 316) про власне слов'янське походження слова.-— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 133; Фасмер — Труба-чев І 171; Meillet RES 1, П. —Див. ще благо, слово.

[благузнити] «теревенити, базікати» Г, [благутити] «марити» Ж; ■— резуль­тат видозміни деетимологізованої фор­ми [блевузнити] «варнякати», аналогіч­ний до діалектної видозміни [наут] «нут (вид бобових)» > [навут, нагут] «тс.» (Мельничук ЛБ II 86); на звукову форму могли вплинути слова з основою благ-; до [благутити] пор. схв. блутити «плести нісенітницю», слн. blagutati «хи­татися на ходу».— Див. ще блевузнити, блюзнити, блювати. — Пор. блягуз-кати.


[бладарїя] «мережка до косинок, ниж­ніх сорочок» Mo; — можливо, пов'яза­не з молд. блэнэрйе (рум. blänärie) «хутро, хутряні вироби», похідним від молд. бланэ (рум. blänä) «шерсть, хут­ро».— Див. ще блан.

блазень «паяц; дурень; молокосос», [блазен], блазнюк «тс», блазенство, [бла-зеня] «розбещене дитя», [блазня] «тс; жарт Бі», [блазеньки, блазенщина Бі] «пустощі», [блазнйця] «пустунка, бала­гурка» Я, [блазнуха] «молокососка; дур­на», [блазнюка, блазнючка] «тс», [блазнй-тися] «пустувати; спокушатися», [блаз-нувати] «дуріти», блазнювати «бути блазнем», [облазнйти] «обдурити»; ■— р. [блазень] «дитинча; пустун; привид», [блазншпь] «спокушати», бр. блазан «бла­зень, молокосос», блазен «тс», др. блазнъ «спокуса, обман», блазнити «спокушати, обманювати», блазовати «чванитися», п. błazen «блазень», ч. слн. błazen «боже­вільний», слц. blazon «божевільний; бла­зень», вл. błazn «дурень», нл. błazan, błazn «тс», болг. блазня «спокушаю», м. блазни «спокушає», стел, плазпк «ома­на, спокуса»; — загальноприйнятої ети­мології не має; найчастіше зіставляється через початкове значення «омана, блу­каючий вогник» з лте bläzt «блимати», bläzma «блимання, блиск, відображення» (Petersson BS1. Wortst. 55), лат. flagrare «горіти, сяяти», fiamma «полум'я» або з лат. fłagrum «бич», flägito «бичую», дісл. blak «удар» (Георгиев Бълг. етим. и оном. 9; БЕР І 53—54), лат. flägitium «ганьба, мерзота» (Petr BB 18, 283; Meil­let Etudes II 442); менш обгрунтовані зіставлення з двн. blâsan «дути», блаэа «міхур», лат. flâre «дути», гр. φλήναφος «балаканина» (Bern. I 59; Schuster-Śewc Probeheft 21—22), з благо, благий (Miki. EW 14; Charpentier AfSlPh 29, 5), з стел. еладж «розпутничаю» (J oki AfSlPh 28, 1—2).— Фасмер І 171—172; Pierni-karski Por. jęz. 1960, 297—298; Skok I 170—171; ЭССЯ 2, 105—107; Sł. prasł. I 254; Sadn.— Aitz. VWb. I 333—335; Korinek 53; Mühl.— Endz. I 312; Wal­de—Hofm. I 510—511, 513.

[блак] «смола, якою просмолюють човни та рибальські снасті» Дз, [бла-


блакить


бланк


 


кувати] «просмолювати блаком» Дз; — р. блак «вид смоли, дьогтю»; —неясне; можливо, пов'язане з нн. bläk «кіптява на лампі».— Фасмер—Трубачев І 172; Kiparski Neuphilol. Mitt. 53, 441.

блакить «голубий колір», блакшп, [блакіть Ж, блак'ипє Ж, блякіт ЖІ «тс», блакитний, блакитнавий, блакит­навий, блакитнуватий, блакитніти, блакитнішати,ст. блакитний (1562); — бр. блак'ип, п. błękit, ч. слц. blankyt «тс», схв. blakitan «блакитний»; — за­позичення з польської мови; походжен­ня польських форм остаточно не з'ясо­ване; вони виводяться або з свн. blanc-heit «біла, сталево блискуча фарба» (Zaręba JP ЗО, 21—22; Sławski І 36; Шелудько 22), або через чеське посеред­ництво з пізньолат. blanchetus.blanketus, blanquetus (назви різних кольорів) (Ge­bauer І 60; Bern. I 58; Machek ESJĆ 55); пізньолатинське слово походить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з н. blank «тс».— Richhardt 34; Sadn.— Aitz. VWb. I 336—337; Herne 93; Dau-zat 92.— Див. ще бланк1.

[блам] «хутряний виріб», ст. бламы (1496), бламъ (1596); — бр. блам«тс»; — запозичення з польської мови; п. błam «шматок хутра» виводиться з н. Flamme, Flamm «тс», що e продовженням свн. vlamene «тс»; пізніше на українському грунті міг мати місце взаємовплив між блам і запозиченим з румунської мови блан, бланя «хутряний одяг».— Rich­hardt 35; Brückner ЗО; Шелудько 22.— Пор. блан.

[бламанка] «ласощі»; — неясне; мож­ливо, пов'язане з фр. blanc-manger «бланманже (солодка страва): желе з мо­лока з мигдалем і цукром», букв, «біла їжа» (за кольором основних складни­ків), утвореним з прикметника blanc «білий» і іменника manger «їжа, страва», похідного від дієслова manger «їсти», що продовжує лат. manducare «жувати; їсти», похідне від mandücus «ненажера», пов'язаного з mando «жувати», спорід­неним з гр. μασάομαι «жую, кусаю», двн. mindil «вудила», гот. munjs «рот», двн. mund (нвн. Mund) «тс». — СІС 102; ССРЛЯ 1502; Dauzat455; Walde—Hofm. II 24—25.— Див. ще бланк1.


[блан] «гуцульський хутряний одяг», [бланя] «тс; хутряна опушка», [блане-ний] «опушений хутром»; — вважається запозиченням з румунської мови; рум. blâna «хутро, шуба» виводиться від болг. [блана] «вичинена шкура з вовною»; форма чол. р. блан могла бути зумовлена впливом запозиченого з польської мови блам «хутро», але відповідне слово існу­вало і в чеській та словацькій мовах, пор. ч. ст. blâna «шкіра, шкурка», blâny «хутро», blanaf «кушнір», слц. ст. blanâr «тс»; усі ці форми пов'язані з [блана] «шибка», ч. blâna «плівка, (заст.) пергамен».— Шаровольський 36. заходозн. 58; Scheludko 127; DLRM 83; Cioranescu 86—87; Machek ESJĆ 55; Sadn.—Aitz. VWb. I 133—134.—Див. ще блана.— Пор. блам.

[блана] «шибка НЗ УжДУ 26; шкір­ка, пергамен Ж; плівка Дз УЗЛП», [бланар] «скляр» Ж, [бланяр] «тс», [бла-новйтий] «такий, що має багато пліви» (про м'ясо) Дз УЗЛП; — запозичення з словацької мови; слц. blana «шкірка, плівка, оболонка», ex.-слц. [blafiar] «скляр», як і п. [błoniarz] «тс», ч. blâna «плівка, (заст.) пергамен», ст. blanaf «кушнір», слц. blanâr «тс», слн. blâna «оболонка, пергамен», відповідають укр. болона «оболонка»; розходження в се­мантиці наведених відповідників пояс­нюється тим, що в давнину вікна робили не з скла, а з прозорої шкіряної плівки, проолієного паперу тощо; менш перекон­ливе припущення (Richhardt 35) про за­позичення з польської мови і асиміля­ційну зміну bło- в бла-. — Дзендзелів-ський УЗЛП 148; Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; Machek ESJĆ 55; Sadn.—Aitz. VWb. I 133—134.—Див. ще болона.

бланк1 «оформлений друкарським способом папір для офіціальних справ», бланківка «видрукувана карта для нане­сення різних спеціальних позначок»; — р. бр. бланк, п. blankiet, ч. blanket, слц. blanketa, болг. бланка, м. бланкет, схв. бланкет, слн. blanket; — через ро­сійську мову запозичено з французької; фр. blanc «білий, чистий; бланк» похо­дить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з нвн. blank «блискучий, чистий», гр. φλέγω «горю, блищу», лат.



бланк


блекіт


 


flagro «горю»; менш переконливе виве­дення (Фасмер І 172) від н. blanko «чис­тий, незаповнений», запозиченого з іта­лійської мови (іт. bianco < blanco).— СІС 102; Шанский ЭСРЯ I 2, 135—136; Dauzat 92; Kluge—Mitzka 81.

І бланк2] «товстий шкіряний товар на підошви» Я; — запозичення з польської мови; п. blank «тс», очевидно, походить від свн. blanke «планка, товста дошка», варіанта форми свн. piankę (нвн. Planke) «тс», що через пікардійське посередни­цтво зводиться до лат. ріапса «дошка».— SWI 162; Kluge—Mitzka 553.—Див. ще планка.

блат «злодійський жаргон; особисте знайомство в офіціальних установах, використовуване заінтересованими осо­бами», блатний «босяцький, злодій­ський»; — р. бр. блат; — вважається запозиченням з польської мови; п. blat «переховувач украдених речей» пов'я­зується з ід. blat «утаємничений; згод­ний» (Фасмер І 172; Шанский ЭСРЯ І 2, 136; Landau AfSlPh 24, 142; Christian! AfSlPh 32, 265; Трахтенберг Блатная музыка 7—8); інакше Łoś JP I 297 (ні­бито з нім. *Blatt «паперові гроші»).

[блахван] «лист, на якому печуть кор­жики, пиріжки» Mo; — запозичення, джерелом якого може бути або польська мова (п. blachman «металева пластинка», Ыachmal «тс» походять з н. Blâchmal «прикраса з чорної емалі; накип на ме­талі»), або німецька (н. Bratpfanne «ско­ворода», утворене з основи дієслова braten «смажити» і іменника Pfanne «ско­ворода»).— Див. ще блахман.

[блахман] «туман перед очима», [блях-ман\ «тс.» Ж, ст. бляхмаль «емаль» (XVIII ст.); —запозичення з польської мови; п. blachman «більмо, полуда», blâchmal «тс.» походить від н. Blâchmal «прикраса з чорної емалі або з золотих чи срібних бляшок; накип на металі», свн. blachmâl «прикраса з чорної ема­лі», blamâl «тс», утвореного з основ прикметника свн. blach «плоский, глад­кий», спорідненого з нвн. flach «плоский», лит. pläkanas «тс», укр. плоский, та іменника, mal «прикраса, знак». — SW І 161; SJP І 540—541; Lexer 22, 132,


290; Kluge—Mitzka 200.—Див. ще ма­лювати, плоский.

[блевузнити] «плести нісенітницю,вар-някати»;— бр. пляві/згаць, п. blewązgać «тс»; — похідне утворення від тієї са­мої основи псл. *bleu-/*bl9U-, щойв блю­вати, блюзнити; первісне значення — «вивергати з себе»; — споріднене з лит. blevezgoti «непристойно говорити», ble-vyzgoti «тс»; білоруський відповідник виявляє пізнішу видозміну. ■— Brück­ner 50; Otrębski ŻW 255—256; Sadn.— Aitz. VWb. I 175—176; Fraenkel LP 5, 11.— Див. ще блювати.— Пор. блюз­нити, благузнити.

Іблейвас] «свинцеве білило», ст. блейвасъ, блейвесъ «тс» (XVIII ст.); — п. blejwas, blejwajs, blajwas, ч. ст. blaj-vajs, blejvajs «тс»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Blei­weiß (пізньосвн. bllwi3) «тс» є складним словом, утвореним з основ іменника Blei «свинець», двн. Ь1їо«тс», спорідне­ного з лит. blyvas «фіолетовий», і при­кметника weiß «білий», двн. (h)wïz, дангл. hwit «тс», спорідненого з псл. svëtb, укр. світ. — Шелудько 22; Rich-hardt 35; Brückner 28; Kluge—Mitzka 83—84, 849.— Див. ще світ.

[блейтрам] «вузька поличка для ікон» Я; — п. Ы ej tra m «підрамник; рама для виготовлення ікони»; — запозичення з німецької мови; н. Blendrahmen «під­рамник» є складним словом, утвореним з основ дієслова blenden «затуляти, мас­кувати, засліплювати», спорідненого з дангл. blendan, стел, елждити, укр. блу­дити, і іменника Rahmen «рама».— SW І 165; Kluge—Mitzka 84.— Див. ще блуд, рама.

[блекіт1] «бекання (овець)» Ж, [бле-котати] «белькотати, бекати» Ж; — р. [блекотать] «теревенити; бекати», бр. [блекатаць] «бекати», п. [blekotac] «бель­котати; гавкати», [blekać, bleczeć, błą­kać] «жалібно озиватися» (про тварин), ч. blekot «бекання», blekotati «бекати», слц. bl'akat' «бекати», bl'akot «бекання», bl'akotat', bl'aćat', [blekotif], вл. bja-kac «бекати», нл. bjakaś «тс», blakaś «базікати», blakotaś, заст. blekotaś «тс», схв. блек «бекання», блекёт «тс», бле-



блекіт


блешня


 


кетати, слн. blekati «бекати», bleke-täti «тс», blekotati «белькотати», blek-niti «сказати, ляпнути», р.-цел. илеклти «бекати», плЕкотлти «тс»; — псл. ble­kati, blekotb, blekotati; — звуконаслі­дувальне утворення праіндоєвропейсько-го періоду, споріднене з гр. βληχάομαι «бекаю», н. blöken «бекати», алб. bl'éga­rés «тс.».— Фасмер І 173; Machek ESJĆ 56; ЭССЯ 2, 108—109; Sł. prasł. I 256 — 257; Sadn. — Aitz. VWb.I 187—188; Bern. I 59.— Пор. блеяти.

[блекіт2] (бот.) «цикута, Cicuta L.; болиголов, Conium maculatimi L.; со­бача петрушка, Aethusa cynapium L. Mak», [блекот] «блекота, Hyoscyamus niger L.; собача петрушка Mak», бле­кота «Conium maculatum; Hyoscyamus niger; Cicuta virosa Mak», [блекотець] «болиголов» Mak, [блекотйця] «болиго­лов; блекота», [зблекотйтись] «збожево­літи» Ва; — р. [блекот] «болиголов; бле­кота», [блекота] «тс», бр. блёкат «бле­кота», п. blekot «собача петрушка», ч. [blekot] «тс.» (з укр.?), слц. bl'akota «болиголов», вл. blek «блекота», болг. [блек] «тс»; ■— очевидно, пов'язане з бле-котати «белькотіти, невиразно говори­ти», псл. blekotati, blekati «тс.» (nop. українську діалектну назву блекоти німиця); подібні назви зумовлені от­руйними властивостями відповідних рос­лин; виведення від кореня іе. *bhleik-«сяяти» (OtrębskiLP 1,122; Sadn.— Aitz. VWb. I 141—142) позбавлене підстав.— Machek ESJĆ 56; Jm. rostl. 160, 170, 205; БЕР І 55; ЗССЯ 2, 108, 109; Sł. prasł. I 257.— Див. ще блекіт1.

[блекі'тниця] (бот.) «мухомор зеле­ний, бліда поганка, Agaricus phalloïdes (Agaricus verrucosus, Amanita)» Ж, Mak; — очевидно, пов'язане з [блекіт] «цикута, болиголов, блекота» (пор. ні­мецьку назву цього гриба Schierlingsblät-terschwamm — букв, «цикутний гриб» Ж); назва могла бути зумовлена подіб­ністю отруйних властивостей блідої по­ганки і цикути, болиголова чи блеко­ти.— Див. ще блекіт2.

блекнути, блеклий, [блекній] «бляк­лий, блідий» Ж, блеклість, зблеклий, поблёклый; — р. блёкнуть; — очевид­но, псл. *blbknçti (<*bhlïk-), поряд з


яким, можливо, існувала форма псл. *blëknçti 3*bhloik-;— споріднене з лит. nubliëkti «блякнути»; похідне від того самого кореня *bhel-/bhl-, який збе­рігається і в словах білий, блиск, блі­дий; зв'язок з блекота, [блекіт] (Bern. I 63; Sadn.— Aitz VWb. I 141 —142) не­достатньо обгрунтований.-— Шанский ЗСРЯ І 2, 137; Фасмер — Трубачев І 173; Преобр. І 29; Otrębski LP 1, 122; Sł. prasł. I 274—275; Persson Beitr. 929; Pokorny 157.— Пор. блякнути.

Іблекотора] «дійна матка з сисунцем», [блекоторя, бликоторя] «тс»; — ре­зультат видозміни запозиченого з румун­ської мови плекотора «тс», зближеного з блекіт, блекотшпи. — Див. ще плеко­тора.

[блена] (бот.) «блекота» Ж, [блено-вина] «гіосціамін» (речовина, що є в на­сінні блекоти) Ж; — запозичення з поль­ської (п. bien «блекота») або чеської (ч. blin, ст. bien) чи словацької (слц. bien «тс») мови, на що вказує неповноголос-на форма кореня, відповідна до рідкіс­ного власне українського утворення з повноголосною формою кореня белена (див.).

бленда — див. блйнда1.

[блендати] «швендяти, повільно йти Пі; плентати (ногами)», [блендиґшпи] «тс.» Ж, [блйнда] «нездара» ВеБ, [блин-дар] «віл, що косо ступає»; — бр. [бл'зн-даць] «блукати»;—очевидно, запозичення з якогось польського говору, в якому могло бути утворення *błędać, похідне від błęd «блуд», błądzić «блудити» (пор. бленькати); запозичення підтримане си­нонімічним і фонетично близьким плен­тати (пор.).— Онышкевич СЛиЛ 82; Richhardt 35.— Див. ще блуд.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: