СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 26 страница

[блюса] «смужка шкіри для прикрит­тя шва у шубах» Ж; — запозичення з ні-

мецької мови; нвн. Blosse «шкіра, ціл­ком підготовлена для дублення, звільне­на від волосся» пов'язане з нвн. bloss «голий, оголений», спорідненим з свн. blög, дангл. blëat «тс», двн. blôg «гор­дий», дісл. blautr «м'який, свіжий, ніж­ний», гр. φλυδαρός «м'який від вологи», φλύω «клекочу», лат. fluo «течу».— Klu­ge—Mitzka 86.

[блюсти, блюдйть ЛПол]; — р. блюс­ти, бр. блюсць, др. блюсти, схв. ст. блусти, стел, вдюсти, скБЛіедати; — псл. bljusti <*bjudti < *beudtei, по­в'язане чергуванням голосних з budi-ti < *boudTtei «будити».— Шанский ЗСРЯ І 2, 146; Фасмер І 178; Преобр. І 31—32; Skok І 175; ЗССЯ 2, 136—137; Sł. prasł. І 278—279; Sadn.—Aitz. VWb. I 349—354; Bern. I 64.— Див. ще будити.

[блюхавйна] «сльота, негода»; —п. plucha «негода», pluchota «тс», pluchać «хлюпати», слн. pljuzga «рідке болото», bljuzgati «брести по болоті»; — очевид­но, похідне від тієї самої основи blju-(<*bhleu-) «бризкати, вивергати ріди­ну», що й у слові [блюхнути] «бризнути»; стосунок до польського варіанту з по­чатковим pi- є таким самим, як між словами блювоти і плювати, хоча Брюк-нер утворення з pi- вважає звуконаслі­дувальними (Bruckner ЗО, 419); менш переконливе зіставлення (Büga RR III 780) з схв. блуштити «відчувати оги­ду», лит. bläustis «хмуритись», bluostas «змикання очей».— Див. ще блювати, блюзнути.— Пор. плющгти.

[блющ] (бот.) «плющ, Hedera helix L.» Ж, Mak, [блюш] «виткий паслін, Solanum scandens, Solanum dulcamara L.» Ж, Mak; — р. [блющ] «плкщ», п. bluszcz, ч. ст. bl'usè «тс», слц. [bl'ust] «тс; паслін чорний, Solanum nigrum L.», вл. нл. bluse «плющ», болг. [блюш] «хміль, Humulus lupulus L.; вид виткої рослини, тамус, Tamus communis», схв. бл$шт «Tamus», [блушац] «пересту­пень, Bryonia alba L.», слн. bljusć «плющ; Tamus»; — псл. bljusćb, пов'язане з Ьіь-vati, bljujç «блювати, блюю»; пор. схв. блуштити «гидувати»; назва зумовлена блювотними властивостями ягід плюща,

бля

бляск

 

отруйністю переступня і схожістю з ними інших названих так рослин, зо­крема тим, що всі вони виткі; зіставлен­ня з гот. biugan «гнути», дінд. bhujâti «гне» (Meillet IF 5, 333; Ильинский РФВ 62, 257; AfSlPh 29, 486), з прус, bleusky «очерет» (Osten-Sacken IF 33, 213; То­поров I 234—235), з гр. άνα-βλυστονεΐν «знову пускати паростки» (Фасмер І 179), з лит. blùkti «бліднути» (Machek ESJC 58; Sadn.— Aitz. VWb. I 142—143) або, як запозичення, з свн. bluost «цвіт, цвітіння», нвн. Blust «тс.» (Karłowicz SWO 57; Petr BB 21, 210) недостатньо обгрунтовані.— Преобр. І 32; Sławski І 35; Schuster-Śewc Probeheft 24; БЕР І 58; Skok І 175; ЭССЯ 2, 138—139; Sł. prasł. I 279—280; Śtrekelj AfSlPh 27, 64—65; Bern. J 64—65.— Див. ще блю­вати.— Пор. плющ.

[бля] «біля; для»; — результат ре­дукції прийменника біля (у минулому з кінцевим наголосом), характерної для різних службових слів; значення «для» з'явилося внаслідок змішування з фоне­тично близьким прийменником для. — Див. ще біля.— Пор. для.

[блявдати] «плямкати» Пі; — звуко­наслідувальне утворення, аналогічне до плямкати.

[блявкати]«ляпати язиком; говорити дурниці», [блякати] «тс»; — п. [blakać] «жалібно озиватись» (про кота та ін.), ч. blafkati «гавкати; патякати», blafati «тс», слц. blavkat' «гавкати, дзявкати», вл. blawkać «тс», нл. blawkaś «гавкати; лаяти»; — звуконаслідувальне утворен­ня.— Schuster-Śewc 41.

блягузкати «плести нісенітницю; бре­хати, зводити наклепи»; — п. blazgonic «теревенити»; — очевидно, результат контамінації українських слів [блякати (блявкати)) «ляпати язиком; плести дур­ниці» і [благу знити, блевузнити блюз-кати] «тс».— Див. ще блявкати, благуз-нити, блевузнити, блюзнити.

блядь «повія», блядйна «тс», блядун «розпусник», [блядка] «розпусниця» Пі (тут дано тлумачення латинською мовою з позначкою «растение»), блядство, бля-дувати, вйблядок «байстрюк»;— р. блядь

«повія», др. блядь «обман; повія», блясти «помилятися; розпусничати»; п. [blędzieć] «говорити не до речі, верзти», ч. ст. blesti «верзти», вл. biedzić «базіка­ти, верзти», нл. blada «базікання; плітки», полаб. bl'çds «марить; бачить уві сні», схв. blesti, Ы èditi «говорити дурниці, ганьбити», слн. blêsti «марити, верзти», стел, владь. «базікання, марен­ня; єресь; розпуста»; — псл. blęd-, по­в'язане чергуванням голосних з blçdb «блуд»; — споріднене з лит. blesti «за­мішувати (їжу)», Mastis «темніти, смут­ніти», лте blensties «недобачати», гот. blinds «сліпий», двн. Ыint «тс», дангл. blundren «збовтувати, змішувати»; іє. *bhlendh- «блудити; погано бачити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 144; Фасмер І 180; Преобр. І 31; Machek ESJĆ 56; Skok I 173—174; ЭССЯ 2, 114—115; Sł. prasł. І 258—259; Sadn.— Aitz. VWb. I 340— 342; Bern. I 61; Brückner 31; Lidén Stu­dien 76—77; Pokorny 157—158.—Пор. блуд.

блякнути, [блякувати] «линяти», [бло­кувати] «тс.» Я, бляклий, блякуватий, бляклість, збляклий, побляклий; — бр. блякнуць, п. blaknąć, blakować «бляк­нути», вл. blak «блідість, бляклість»; — вважається запозиченням з польської мови, в якій форма з bla- замість очіку­ваного *Ь1е- відповідно до укр. блёкну-ти, р. блёкнуть пояснюється як резуль­тат впливу з боку blady «блідий» (Bern. І 63); лит. nubliëkti «блякнути» вказує на можливість поряд з формою псл. blbknçti, збереженою в укр. блекнути, р. блекнуть, паралельної форми псл. *blëknçti з основи *bhloik-, похідної від того самого кореня іє. *bhel-/bhl-, який зберігається і в словах білий, блек-ні/ти, блиск, блідий. — Шанский ЭСРЯ і" 2, 137; Фасмер — Трубачев І 173; Преобр. I 29; ЭССЯ 2, 112—113; Sł. prasł. І 274—275; Sadn.—Aitz. VWb. І 141 — 142; Persson Beitr. 929; Pokorny 157.— Пор. блекнути.

[бляск] «блиск», ст. бляскъ «блиск; розкіш» (XVII ст.); — бр. бляск; — за­позичення з польської мови; п. blask, як і нл. ст. blask, походить від прасло­в'янського варіанта основи *blësk-(<*bloisk-), збереженого також у др.

блят

бобйль

 

бліскг, укр. [бліеск]. — Jurkowski JP 41/2, 118; Sławski ΐ 34.— Пор. блиск.

[бляті «ткацьке бердо; пластина; дош­ка для малювання; дошка стола» Ж, [блятівнйк] «бердник», ст. блят, «плита; плоска тарілка» (XVIII ст.); — п. blat «верхня дошка стола, верстата», вл. bio­ta «пластина»; — через польську мову запозичено з німецької; нвн. Blatt «лист, дошка, бердо» споріднене з днн. гол. дат. шв. blad «лист; лезо», дангл. blaed, англ. blade «лезо; довгий лист», дісл. blad", двн. blat «цвіт», лат. flös «квіт­ка». — Шелудько 22; SW І 163; Kluge— Mitzka 81, 86.

бляха «жерсть; [полиця Дз]», бляхар, бляхарня, бляхарство, [бляхівка] «літ­рова бляшанка», бляшанка, [бляшка] «мірка на горілку, децилітр» ЕЗб 4, Іблехлик] «бляшана мірка» ВеУг, [блеш-ник] «тс.» ВеУг, [бляхований] «критий бляхою; карбований» Пі, бляшаний, [бляхувати] «оббивати бляхою», ст. бля­ха «зброя (XV ст.); жерсть (XVII ст.)»; — р. бляха «металева пластинка», бр. бляха «жерсть», п. blacha, ч. рІесЬ.слц. bl'ach, plech, вл. нл. blach «тс», болг. блех, блях «жерсть; пряжка», бляха «ме­талева пластина на осі колеса»; — через польську мову запозичено з німець­кої; свн. blëch, нвн. Blech, спорід­нене з дісл. blik «сітка шолома», псл. blbskb, укр. блиск; непереконливою бу­ла спроба (Соболевский ЖСт 1892/2, 124) пов'язати з фр. plaque «пластинка, бляха з номером».— Дзендзелівський УЗЛП 21; Шелудько 22; Richhardt 35; Шанский ЭСРЯ І 2, 146; Фасмер І 180; Преобр. І 32; Zaręba JP 41/1, 5; Brück­ner 28; Sadn.— Aitz. VWb. I 338—339; Bern. I 59; Kluge—Mitzka 82, 83.— Див. ще блиск.

бо (сполучник причини; підсилю­вальна частка); — бр. др. бо, п. bo «тс», ч. слц. нл. ст. схв. ст. bo «тому що», стел, во «тому що; отже»; — псл. bo, один з формальних варіантів займенни­кового кореня Ь-, того самого, що і в сполучнику ба; пов'язання з хет. та «або» (Ma che k ES J С 58) необгрунтова­не.—Sławski І 37—38; ЭССЯ 2, 141— 142; Sł. prasł. І 285—286; Sadn.— Aitz.

VWb. I 59—61; Bern. I 65; Абаев ИЭСОЯ I 229.— Див. ще ба¹.

[бобалька] «вид галушки», [бобаль-чакй] «тс.» (мн.); — слц. [bobal'ky] «пе­чені або варені пампушки»; —очевидно, похідне утворення від псл. ЬоЬъ «біб»; пор. ч. bobule «кулястий (невеликий) плід».— Див. ще біб.

[бобачик] (бот.) «підмаренник, Gali­um verum L.»; — очевидно, похідне від др. бобъ «біб» у зв'язку з круглою фор­мою плодів, у більшості різновидів рос­лини відкритих, або з круглими наро­стами на стеблі, які викликаються яй­цекладкою комарика Cecydomyia Gabii; пор. ч. (мор.) [kabaćka] «підмаренник».

— Нейштадт 402—404.— Див. ще біб.
бобер (зоол.) «Castor fiber», [бібр,

бобро], бобрйця «самка бобра» Я, бобро-вйк «мисливець на бобрів», бобровник «тс», бобровина «м'ясо бобра» Я, бобро-вйна (фарм.) «бобровий струмінь» Ж, [бобровка] «шапка з бобра» Я; — р. бобр, бобёр, бр. бабёр, др. бобръ, п. bóbr, bober, ч. вл. нл. bóbr, слц. bobor, болг. бобър, схв. bobr, böbar' дабар, слн. bóber; — псл. ЬоЬгъ, ЬеЬгъ, ЬьЬгъ; — споріднене з лит. bebras «бобер», bebrùs, ex.-лит. bâbras, лте bebrs, прус, bebrus, двн. bibar «тс», дінд. babhru- «коричне­вий; крупний іхневмон», ав. bawra-(bawri-) «бобер», лат. fiber, feber «тс»; іє. *bhebhru- є результатом неповного подвоєння кореня *bher-, який зберіга­ється в укр. бурий, лит. bëras «бурий» та ін.— Критенко Вступ 510, 544; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 147; Фасмер І 180—181; Преобр. І 32; Откупщиков 183; Sławski I 40: Machek ESJĆ 59; Schuster-Śewc 46— 47; БЕР І 60; ЭССЯ 2, 145—146; Берн-штейн Очерк 1974, 247; Sł. prasł. I 290— 291; Эккерт ВСЯ І 107—109: Sadn.— Aitz. VWb. I 150—151; Bern. 1 47; Топоров I 203—205; Pokorny 136.

[боберки] «котики» (на дереві) ВеНЗн;

— не зовсім ясне; може бути пояснене як
похідне від бобер (пор. інші назви того ж
суцвіття, похідні від назв тварин: ко­
тики, базьки і под.) або як афективне
утворення, паралельне до [бамбульки]
«кульки, бутони».

бобйль «одинокий чоловік; (іст.) бід­няк»; — бр. бабьіль, п. bobyl, bobył

бобйр

бобчук

 

(з бр.); — запозичення з російської мо­ви; р. бобь'иіь остаточного пояснення не дістало; пов'язувалося з шв. ст. boaböle (boabyle) «селянин-орендар» (Mikkola Berühr. 89), з лит. bumbilas «батрак; ледар» (Mikkola AB 50) тощо; Фасмер (І 181) звертає увагу також на нез'ясо-ване рум. bobîlca «вид танцю», bobîlnic «настурція».— Шанский ЭСРЯ І 2, 147—148; Преобр. І 32—33; ЭСБМ І 258.

бобир (іхт.) «йорж, Асегіпа сеггша L.», [бобір] «коблик, Cyprinus gobio» Mo, [бобур] «йорж»-ЛЧерк, [бубар] «тс», [бубйр] «тс. Берл; вид риби Ва»; — р. Ібобарь] «коблик; йорж», [бубырь] «йорж», п. [bobyr] «йорж» (з укр.);— задовільного пояснення не має; слід врахувати нез'ясоване болг. бобой «вид річкової риби», бабой «тс.» (БЕР І 59), укр. [бабець] «бичок, Gobius», [бабик, баб'юк], п. babec «тс».

бобівник¹ (бот.) «трифоль, Menyan-thes trifoliata L.; [вероніка поручайна, Veronica beccabunga L.] Ж», [бобовник] «Menyanthes trifoliata»; —р. [бобовник] «Menyanthes trifoliata», бр. бабок, [бобік, бабоунік], п. bobownik, [bobrek] «тс», ч. слц. [bobovnik] «вероніка», болг. бобов-ляк, слн. bobóvnik, bôbovec «тс»;—пел. bobovbnikb, похідне від ЬоЬъ «біб»; назва зумовлена подібністю листків цих рос­лин до бобових.— Меркулова 36—37; Machek Jm. rostl. 213.— Див. ще біб.

[бобівник²] (бот.) «сусак, Butomus um-bellatus L.»; — p. [бобовник] «тс; калю­жниця, Caltha palustris L.; білокриль-ник болотний, Calla palustris», бр. [ба­бо у ник] «б ілокрильник болотний»;— оче­видно, результат видозміни форми *боб-рівник, похідної від бобер, як назви болотяних і водяних рослин (біля яких водяться бобри), зближеної з назвою бобівник, що здавна означає рослини Menyanthes trifoliata і Veronica becca­bunga, також' болотяні або водяні; пор. р. [бобровник] «бобівник, Menyanthes trifoliata L.», бр. [баброунік, бобрык], п. bobrek, ч. [bobfek] «тс», які зазнали протилежної звукової зміни (з давнішого bobovbnikb, очевидно, під впливом нім. Biberklee «тс», букв, «боброва конюши-

на»).—Machek Jm. rostl. 183.—Пор. бобряк.

бобка «спортивна блуза Л; літня со­рочка з короткими рукавами; [зимова чоловіча сорочка з застібкою на змійці] МСБГ», [бубка] «спортивна блуза» Л; — очевидно, запозичення з російської мо­ви; р. [бобка] «сорочка, дитяча сорочка», [боба] «дитяча сорочка», [бобанька] «тс.» може бути пов'язане з [бобка] «дитяча іграшка», бр. бобка «кругла цятка на матерії, кулька; зернина бобу», що зводяться до боб «біб».— Див. ще біб.

[бобовх] (виг.) «шубовсть»;— звуко­наслідувальне утворення, аналогічне до бовть, шубовсть, бр. боук, рос. бултьїх і т. д.

[бобок] (бот.) «лаврова ягода» Мак, бобкй «тс.» (мн.), [бобковець] «лавр, Laurus nobilis» Г, Ж, бобковий «лавро­вий», [бабковий] «тс.» Me; — р. бобкй «лаврові ягоди», бр. бабкі «тс», п. ч. bobek «лавр», слц. bobok «тс»; — похід­ні утворення від біб (< ЬоЬъ); назва зумовлена характером плодів лавра — невеликих овальних кістянок; збере­ження кореневого о замість закономір­ного і викликане, очевидно, впливом польської мови.— Див. ще біб.

бобона — див. забобон.

бобрик¹ «вид сукна з стоячим ворсом», бобриком (присл.) «чоловіча коротка стрижка з стоячим волоссям спереду»; — р. бобрик, бр. бобрык, ч. bobrik (з рос); — запозичення з російської мови, в якій утворено від назви бобр, бобер за подібністю до бобрової шерсті.

Ібобрик²] «саморобна мідна бляшка у вигляді ґудзика», [боблик] «плід кар­топлі після цвітіння; овечий послід; кулька, балабончик, невеликий круглий предмет» МСБГ; — очевидно, похідні утворення від біб (див.).

[бобряк] (бот.) «латаття, Nymphaea alba L.» Mak; — очевидно, пов'язане з бобер як назва водяної рослини, що мо­же рости там, де водяться бобри.— Див. ще бобер. — Пор. бобівник².

бобчук (бот.) «дикий мигдаль, Amyg­dalus nana», [бобівник] «тс.» Ж; — Р· [бобовник] «тс»; — похідне від біб; наз­ва зумовлена характером плодів, подіб-

ббб'ястий

бовкун

 

них до бобів (пор. р. полевые, калмыцкие орешки «тс.»).— Див. ще біб.

[боб'ястий] (про смушок) «з велики­ми слабими завитками»;—п. bobiasty «подібний до бобу», слн. bóbast «тс»; — похідне від слова біб, утворене на основі подібності форми завитків до великих зернин бобу.— Див. ще біб.

бов (вигук для передачі глухого звуку, дзвону), бовк (вигук для передачі звуку при падінні важкого тіла), бов­кати «глухо звучати; необдумано гово­рити», [бовкало] «язик у дзвона, било; дурний балакун», [перебовком] «пере­дзвонюючи»;—звуконаслідувальні утво­рення, аналогічні до бр. [бовк] «шу­бовсть», [бовкаць] «шубовтати».

бовван «ідол, кумир, істукан; І χ вил я Пі]», [болван] «ідол» Ж, [болван Ж, бу­вай] «тс.», [буванець] «колодка для роз­тягування шапок», бовваніти «виднітися в далині», [бованіти, бовванячити, бо-ванячити, буваніти] «тс»; — р. болван «ідол; дурень», бр. болван «тс», др. бълъванъ «пень, стовп, колода, йолоп, ідол», болванъ, блъванъ, балъванъ «тс», п. bałwan «ідол; снігова баба; колода; йолоп; клуб; велика хвиля», ч. balvan «скеля», [blvon] «дурень, йолоп», слц. bolvan «йолоп, ледар», болг. балван «скеля», болван «тс», схв. балван «ідол; колода, брус», bòlvan «ідол», слн. bal­van «брила», bolvan «тс»; — пел. Ьъ1-vanb, bolbvanb, Ьа1ъуапъ; —запозичен­ня з тюркських мов, можливо, подвійне; пор., з одного боку, дтюрк. bal bal «на­могильний камінь, пам'ятник» і, з дру­гого, каз. балуан «борець», кирг. бал-бан «тс», ex.-тюрк, palvan «борець, си­лач, герой», узб. полвон, [palvan], тур. pählivan «тс», що походить від перс pählivän «герой, борець», пов'язаного з pählu.«сила, хоробрість; бік»; менш переконлива думка (Ильинский ИОРЯС 24/1, 115; Шанский ЭСРЯ І 2, 154—155; Torp, 266) про утворення від гаданого псл. *baly, *balbve, яке мало б бути спорідненим з дісл. bulr «стовбур, ту­луб», bolr «тс», свн. bole «дошка», нвн. Bohle «брус» і т. д.; безпідставними є спроби (Prellwitz 342; Meringer IF 17, 159) пов'язати з гот. balwawêsei «злість», balwjan «мучити», гр. φήλος, φηλός

«облудний» або через посередництво шв. bulvan «солом'яне опудало» з ірл. bal-bân «тс.» (Sköld 12—13), оскільки шв. bulvân, як і нім. [BalbahnI «тс» самі є запозиченнями з східних мов; непри­йнятною залишається давня спроба (Miki. TEI, Nachtr. 1, 10; 2, 81) виве­дення від тюркського balaban «великий, товстий».— Фасмер—Трубачев І 186— 187; ЭССЯ 3, 121—122; Дмитриев 530; Корш ИОРЯС 8/4, 2—6; 11/1, 46; Мелио-ранский ИОРЯС 7/2, 280; 10/2, 68; Mazon RES 43, 91—92; Sł. prasł. I 187—188; Sadn.—Aitz. VWb. I 482-484; Менгес 87—91; Lokotsch 129.

[бовгар] «пастух худоби, волів», [бов· гаркаі «загін для худоби, загорода», ст. бовгарь (XVII ст.); — п. [bouhar] «пастух»; — запозичення з румунської мови; рум. bouâr (boâr) «пастух» (молд. боуар «тс») походить від лат. bovärius «бичий, воловий», в основі якого лежить лат. bös (bovis) «бик», споріднене з псл. govedo «худоба».— Шаровольський 36. заходозн. 55, 63; Scheludko 127; Vincenz 9.— Див. ще гов'єдо.

[бовдур¹] «димар; густий клуб диму, густа хмара; бовван, неотеса, йолоп», бовдуритися «здійматися високими стов­пами» (про дим); — р. [болдырь] «ди­мар», [булдьїрь] «будинок на белебні; димар»; — неясне; виведення від чув. pal dar «прибудова біля хатини; літня кухня», рзі «дерев'яний димар» (Räsänen FUF 26, 136; Кравчук ЛБ VIII 68; Фасмер І 187, 238) з погляду географіч­ного поширення слова є занадто сум­нівним; може бути зіставлене з [болдйга] «кам'яна брила» (див.).

[бовдур²] «рибальська жердина, бовт»; — результат видозміни слова бовт «тс», викликаної звуковою подіб­ністю до бовдур¹ «димар; йолоп»; безпід­ставно ототожнювалось (Кравчук ЛБ VIII 68) з бовдур¹ «димар».— Див. ще бовдур¹, бовтати.

бовкун «запряжений одинцем віл; великий сніп очерету»; — р. [бовкун] «запряжений одинцем віл», [болкун] (про волову упряжку); — неясне; вважалося утвореним за допомогою суфікса -ун від рум. bóu (молд. боу) «віл» (Шаро-

бовт

Бог

 

вольський 36. заходозн. 55; Cioranescu 100—101); виводилось також із префікса об- і основи дієслова волокти (Фасмер І 188; Кравчук ВЯ 1968/4, 127).

[бовт] «склепіння ВеУг; магазин Дз Атл І», [бовта] «купецька ятка» Шух, [бовтар] «купець» Шух, [бовташ] «кра­мар» УЛГ, [бовдованя] «склепіння» ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. boltiv «склепіння», bolt «магазин, крам­ниця» походить від іт. volta «склепіння», яке зводиться до лат. vola «тс.» (volvo «обертаю, кручу»), спорідненого з укр. валяти, р. волна. — Дзендзелівський Доп. УжДУ 4, 61; Лизанець НЗ УжДУ 26, 119; Bârczi 23; MNTESz I 335; Wal­de — Hofm. II 825, 832—833.

бовтати, бовт «жердина з порожнис­тим потовщенням на кінці, якою зага­няють рибу в сітку; палка для розмішу­вання рідини; [зіпсоване яйце ЛЧерк]», [бовта] «жердина для полохання риби» О, [бовтач, бовч Я, Ж, болт Берл] «тс», [бовтало] «палка для розмішуван­ня» Я, бовтанка «розбовтане пійло», [бовтиця] «підвісна прикраса», [бовтй-ще] «болт» Дз, [болтйще] «тс», бовтуш-ка «вид яєчні; [глечик для води Я]», [бовтень] «зіпсоване яйце» Я, [бовтйш Я, бовток, бовтун, бовтюк, бовтяк Я1 «тс», [бовтуха] «рибальська снасть» Л, бовть (вигук на позначення одноразо­вого збовтування), [вйбовт] «вибоїна в річці» ВеНЗн, розбовток «бовтун»; — р. болтать «бовтати; базікати», бр. боутаць, п. bełtać «бовтати; белько­тати»; — пел. *Ьъ1 tati; — споріднене з лит. bildëti «лунко звучати, стукати», дат. buldre, шв. bulta «стукати», снн. bulderen, нвн. poltern «тс»; іє. *bhel-звукокасліду вального походження.— Шанский ЭСРЯ І 2, 158; Фасмер І 190; Преобр. І 35; ЭССЯ 3, 119—120; Sł. prasł. I 284; Sadn.— Aitz. VWb. I 170— 171; Bern. I 118; Kluge—Mitzka 559.

[бовчі «ковбаня в річці» ВеУґ, [бов­ти] «вимита водою калюжа» ВеУг; — п. bełt «вир, ковбаня», bełk, bełczak «тс», слн. bôlt «прірва, вир»;—вважаєть­ся пов'язаним з бовтати як звукона­слідувальне утворення.— Балецкий St. si. 4, 400.— Див. ще бовтати.

бог¹ «господь», біг, бі, божок «ідол», [богйця], [божйця] «ікона з жіночим зображенням» Me, боженя, божество, божниця «полиця (тумбочка) для ікон; церква», [біжнйця] «тс», божник «поли­ця для ікон», [біжнйк] «тс», [боговйк] «продавець ікон» Я, [божка] «богиня; піст Ж; божіння Г», божба «божіння, клятва», біжба, [божотва Я] «тс», [божкар] «святенник», [божуха] «той, хто часто божиться» Я, [бозюн] «святенник, богомільний» Я, божий, божеський, бо­жественний, богувати «бути богом; чак­лувати; [лаятися в бога Дз]», божестви­ти, [божйти] «брати присягу» ВеУг, божитися, божкати Я, [божкувати] «постити», безбожник, збезбожніти Ж, [набіжливість] «набожність» Ж, [набіж-ний] Ж, набоженство «богослужіння», [набожник] «рушник до ікони», набож­ний, [незбожний] «безбожний», обожа­тель, обожати, обожнювати, обожу­вати, побожний; — р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bûh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. бог, стел, вогъ; — пел. bogb; — споріднене з дінд. bhâgah «наділяючий, податель, пан, владика», bhâjati, bhajate «наді­ляє», ав. Ьа7а «господь, бог», ba^saitì «бере участь»; можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов'язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богун «тс», гр. φαγεΓν «їсти, пожирати», алб. Ьа-gëti «велика рогата худоба»; неоднора­зово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Moszyński PZJP 92—93 та ін.) не витримує критики.—Ко-ломієць УЛМШ 1967/6, 12; Критенко Вступ 523; Трубачев Этимология 1965, 10—11, 25—30; Филин Образ, яз. НО­НІ; Шанский ЭСРЯ І 2, 148; Фасмер— Трубачев І 181 — 182; Зализняк ВСЯ 6, 34; Преобр. І 33—34; Sławski І 40; Brü­ckner 33—34; Machek ESJĆ 75; Skok I 179; Dukova ZfSl 24, 11—13; ЭССЯ 2, 161—163; Sł. prasł. І 296; Sadn.— Aitz. VWb. I 361—363; Bern. I 67.—Пор. бог², бажок, збіжжя, небіж, небіжчик, убогий.

[бог²] «шлунок; перше відділення шлунка жуйних тварин, рубець» Ж,

богад

богйла

 

[богун, богиня ВеУг] «тс.», [божок] «сви­нячий шлунок» Г, Ж, [богук] «начинений свинячий шлунок» ЛексПол, [бігун] «сальцесон, копчена ковбаса» ВеЗн; — споріднені з бажок «шлунок» і збережені в українській мові слов'янські відповід­ники до гр. φάγω «їм, пожираю», яке через давніше значення «їжа, майно, доля» може бути споріднене з бог¹; спроба витлумачити божок як запози­чення з румунської мови (Vincenz 2) позбавлена підстав, оскільки саме рум. bojóc, bojóg «легені, нутрощі», молд. божок, божог «тс.» не може бути пояснене інакше, як запозичення з української мови.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 12.— Див. ще бог¹. — Пор. бажок.

[богад] «посад, посаг, місце для мо­лодих» (на весіллі); — неясне; можливо, пов'язане з багатий — пор. [богаття] «багатство, придане» ЛЧерк.

[богаділати] «благати, дуже просити» О, [богоділати] «тс.» О; — утворення на основі давньоруського виразу бога оЬля «бога ради»; пор. схв. богара­дити «жебракувати» з бога ради. — Пор. богадільня, богарадити.

богадільня «будинок для бідних»; — бр. богадзельня; — запозичення з ро­сійської мови; р. богадельня утворилось на основі давнього виразу бога дЪля «бога ради».— Шанский ЭСРЯ І 2, 148; Фасмер І 182.— Пор. богаділати.

[боґар] «жук, хрущ» ВеНЗн, ВеУг; — запозичення з угорської мови; уг. bogâr «жук» етимологічно неясне.—MNTESz І 321.

[богарадити] «виявляти доброчин­ність, (матеріально) підтримувати», [збо-гарадитися] «виблагати»; — р. [богарад-ный] «жебрак», схв. богарадити «жебра­кувати»; — складне утворення на ос­нові виразу бога ради. — Фасмер І 182; Jagić AfSIPh ЗО, 458—459.— Див. ще бог, ради.

[богастійник] «польовий жайворонок, Alauda arvensisL.» ВеНЗн, [богостійник] «тс»; — неясне утворення, можливо, ре­зультат видозміни форми *богаспівник.

богатир «герой», богатирство, ст. богатырь «герой, муж великої сили» (XV ст.), богатыръ «тс.» (XVIII ст.); —

р. богатырь, др. богатырь, богатуръ, п. bohater, bohatyr (з укр.), ч. bohatyr (з рос), слц. bohatier, болг. богатир (з рос), схв. богатир (з рос); — запози­чення з тюркських мов; дтюрк. bayatur «герой», споріднене з тур. bahadir «хо­робрий, герой», чаг. batur «смілий, воє­начальник», шор. pa-j-attyr «герой» та ін., походить від перс, bahädur «силач».— Шанский ЭСРЯ І 2, 149; Фасмер І 183; Преобр. І 33; Корш ИОРЯС 7/1, 45; Brückner 34; Sadn.— Aitz. VWb. I 374— 375.— Пор. багатий.

Ібогач] «хліб, малай, пиріг» ЕЗб 4, [богаж] «тс»; — запозичення з угор­ської мови; уг. pogâcsa «тс.» походить від схв. погана «прісний хліб, корж», яке разом з болг. погана, м. погана «тс», слн. pogaća «булка» зводиться до іт. focaccia «пшеничний корж», що похо­дить від пізньолат. focacea «коржик», утвореного від лат. focus «вогнище, во­гонь».—ЕЗб 4, 235; Bârczi 245; Младе-нов 437; Miki. EW 254; Battisti—Alessio 1673.— Див. ще фокус.

Богдан, Богдана, [богданка] «дочка, богом дана»; — р. Богдан, бр. Богдан, [богдан] «підкидьок», п. bogdan, bohdan (з укр.) «дорогий, кавалер», ч. слц. Boh­dan, м. богодан «богом даний», схв. бо-годйн «богом даний», Bogdan; — спіль­нослов'янське власне і загальне ім'я, утворене з основи іменника bogb і діє­прикметника danb від дієслова dati; на думку Мілевського (І Międzyn. Sla­wist. konf. onomast. 243—244), псл. *Bogodanb походить як запозичення-калька від мідійсько-скіфського Baga-dâta (дперс Baga-däta).— Див. ще бог¹, дати.

богйла (бот.) «Anthriscus Hoffm.» Г, Ж, [бугиль] «тс.» Ж, бугила «тс. Г, Ж; [болиголов, Conium maculatum L. Maki», [буглав] «болиголов», [булав] «тс.» Мак; — р. [богула] «таволга, Spiraea ul-maria; таволожник, Aruncus Silvester», [багуля] «отруйний, лікарський гриб», [багульный] «терпкий, гострий; отруй­ний, одурманюючий»; — очевидно, по­хідне від основи псл. bog- «поїдати, по­жирати», збереженої в укр. Їбог] «шлу­нок», [богун] «тс.» і спорідненої з гр. φάγω «пожираю»; щодо розвитку зна-

богме

бо дня

 

чення пор. р. яд від пел. jësti (*jêd-ti); пізніше зазнало впливу з боку складного слова болиголов. — Пор. бог²,болиголов.

богме, богмитися — див. бігме.

[богорожник] (бот.) «берека, Sorbus terminal is Crtz. (Pyrus torminalis Ehrh.); глід, Sorbus aria Crtz. (Crataegus aria L.)», [богорошник] «горобина, Sorbus au-cuparia L.» Мак, [богошник] «берека; глід» Пі; — p. [богорожник] «вид гло­ду, Crataegus torminalis», п. bożorożec «берека; рослина з родини метеликових, гуньба, Trigonella»; — не зовсім ясне; очевидно, утворене з основ слів бог¹ (або бог²) і ріг (rog-) з огляду на те, що відповідні рослини покриті колючками; може розглядатись і як результат ви­дозміни форми [боярйшник] «глід».— SW І 194.— Див. ще бог¹, бог², боя­рйшник, ріг.