СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 22 страница

[бити²] «бути» ЕЗб 4, [витувшпися] «жити в достатку» Ж, [бшпность] «пе­ребування» ЛЧерк, [вбшпок] «шкода, втрата, збиток» Ж, Я, [відбит] «збут;

битюг

бичкар

 

відхід» Ж, [добивати] (у виразі д. віку «доживати віку»), [добиватель] «видобу-вач» Я, добйток «добування; грабіж; [скот; велика кількість Ж]», [добих] «здобич, здобуток», добич «здобич; [скот]», добйча «тс.» Ж, [добшпча] «ху­добина» Ж, добйчник «розбійник», [до-бйччаний] «скотинячий», [збити] «по­збутися» Ба, [збит] «збитки», збитки, збиточник, збитошник, збиточний, зби-тошний, [збитку вшпи(ся)], здобшпок «здобуття, здобуток», [здобах] «здобу­ток» Я, здобич, [здобичник] «розбійник», [здобйшник] «тс», [набйток] «майно, на­дбання; здобуток» Ж, [небшпь] «непри­ємність, прикрість» Ж, [непобит] «від­сутність» Ж, обиватель, обиешпельство Ж, обивательщина, побйвка, побит «побут; спосіб, причина», [прибйлець] «прибулець» Ж, [прибиль] «прибуток» Ж, [прйбіль] «тс.» Ж, прибйток «прибу­ток», [прйбиш] «новоприбулий» Ва, [прй-бишень] «прибулець; загарбник, оку­пант» Ж, іпрйбіч] «прибуток», [пробй-ванка] «існування», [пробиванки] «тс.» Ж, [роздобити] Ж, роздобйча, [убыток] «збиток» Ж; — діалектні або літера­турно-традиційні залишки давньої фо­нетичної форми дієслівної основи бы-ти, витісненої в сучасній українській мові фонетичною формою бу-ти; збереження основи би- в діалектах здебільшого по­в'язане з деетимологізацією відповід­них слів або зближенням їх з основою бати «вдаряти».— Див. ще бути¹.

битюг «ломовий кінь», битюк «тс»;— бр. біцюг «тс»; — запозичення з ро­сійської мови; р. битюг, битюк «тс.» походить, очевидно, від назви річки Битюг (ліва притока Дону), як «кінь з річки Битюг» (Даль Τ 90; Преобр. І 27); менш переконливе виведення від чаг. биту «верблюд» чи узб. бит «тс» (Корш ИОРЯС 8/4, 42; Дмитриев 556) або від тюрк. ст. bitük «цілий, здоровий, міцний» (Будагов І 271; Menges Festschr. Cyzevskyj 189).—Шанский ЭСРЯ I 2, 126; Сетаров Тюркизмы 234; Фасмер I 169; Отин Этимология 1970, 230—234.

бич «палиця, частина ціпа; частина сукновального товкача; батіг», [бичага] «велика палка» Я, Ібичар] «бич» Ж, [би-чйна\ «палиця», [бичиня] «пужално» Ж,

Ібичівнб Ж, бичвина ВеБ] «тс», [бичись­ко] «плетене пужално; довга лозина (до коней)» Mo, [бичок] «бич ціпа» Л, [бі-чук] «тс.» Л, бичувати «бити батогами»;— р. болг. м. бич, бр. біч, др. бичь, п. bicz, ч. слц. вл. bić, нл. Ьіс, схв. бич, слн. bić, стел, бичь; — псл. Ьісь, похідне з суфіксом -сь від дієслова biti «бити»; — за походженням не має нічого спільного з бичувати «припрягати додаткового коня чи вола», бичівка «мотузка» і т. д., які з'явились у результаті позиційного звуження ненаголошеного e (з бечіека і под.).— Шанский ЗСРЯ I 2, 127; Фасмер І 169; ЭССЯ 2, 94; Sł. prasł. І 247; Sadn.— Aitz. VWb. I 315.— Див. ще бити¹.— Пор. бечова.

[бичак] «ніж з невеликою колодоч­кою», [бічко, бічок Доп. УжДУ 21 «тс»; — п. biczak «кишеньковий ніж», слц. bićak, схв. бйчак «тс», м. ст. бичак-чи ja «ножар»; — запозичення з угор­ської або турецької мови; уг. bicsak «кишеньковий ніж» походить від тур. biçak «ніж», спорідненого з уйг. byćak, алт. пычак «тс», що зводяться до спіль-нотюркського кореня bić- (тур. biç) «різати».—Machek ESJĆS 31; Радлов IV 1734, 1780; Räsänen Versuch 73.

[бичилувати] «оцінювати» ВеБ, [би-чалувати] «шанувати, поважати» ЕЗб 4, [бічалувати] «тс», [бичилунок] «оцін­ка», [бичелний] (лист) «оцінка, такса­ція» тж, ст. бечелоеати «цінити» (XVIII ст.); ■— запозичення з угорської мови; уг. becsülni «оцінювати» є похідним від іменника becs «вартість, цінність», етимологічно неясного.— Тимч. 88; MNTESz I 266; Barczi 17.

[бйчка] «сережка, котик», [бечка] «верба з розпущеними сережками» Ж;— очевидно, результат перенесення ко­лишньої в українських джерелах не засвідченої назви *бичка «овечка», спо­рідненої з слн. bîcica «ягничка», bica «вівця», бїс «баран» (пор. інші назви цього виду суцвіття: баранчик, базька, багнітка); варіант з бе- є результатом закономірного для карпатських говорів переходу наголошеного иве.

[бичкар] «піскар, коблик» Mo; —ре­зультат контамінації назв риби бичок

Бичованець

Бі'бла

 

«Gobius; Coitus» і піскар «Gobio vulga­ris».— Див. ще бичок, пісок.

[бичованець] «дворебрий ячмінь» ВеНЗн; — неясне; можливо, пов'язане з бич за подібністю колоса до плетеного батога.

[бичок] (іхт.) «бабець-головач, Coi­tus gobio L. (Gobio fluviatilis); пічкур, коблик, Gobio gobio L.; чіп, Aspro zin-gel L. Л—Г», бичкй «невелика головата морська риба, Gobiidae», [бичешник] «ри­балка, що ловить бички» Mo; — р. [бы­чок] «бабець-головач; йорж, Acerina cer-nua L.; амурський бичок, Rhinogobius similis Gill.», бычки. «Gobiidae», бр. [бы­чок] «бабець-головач», бьічк'і «Gobiidae»;— пов'язане з бичок «молодий бик, теля»; назва зумовлена, очевидно, великими розмірами голови цих видів риби (пор. англ. bullhead «бабець-головач», букв. «бичача голова») або, можливо, як і р. [ревяк] «тс», перебуває в зв'язку з ха­рактерним звуком, що його видає ба­бець-головач своїми зябрами (Leder 149); назва може бути калькою герм, (гот.) *kalba- «теля», застосування якого в функції назви риби припускається на підставі р. [колб] «бабець-головач», [колбь], п. kiełb «тс.» (пор. укр. коблик «тс»), що можуть бути запозиченнями з готської мови (Трубачев ЭИРЯ И 38); пор. також лат. bös «бик, віл; (іхт.) бичок, риба родини камбало­вих».— Див. ще бик.

бишак «сорт астраханських оселед­ців»; — р. [бишак] «великий оселедець», [бешак, бежак] «тс»; — неясне; зістав­ляється (Миртов 20, 22) з р. бешеная рыба (бешенка) «тс».

[бишва] «чинбарська кадка для ви­правляння шкір» ВеЗн; — очевидно, за­позичення з словацької мови; слц. [Ьес-va] «кадка», як і болг. бъчва «бочка», м. бочва, сх-в. бачва, [бецва, бочи], слн. [becvàj, bâcva, [bâcev], стел, бъчьвд «тс», походить від псл. *Ьгсі, -cbve.— Бернштейн Очерк 1974, 238; Sadn.— Aitz. VWb. I 210.— Див. ще бочка.

[бишник] (бот.) «частуха, Alisma plantago L.» Mak, [бишняк] «тс.» Mak;— очевидно, результат скорочення форми бешйшник, можливо, зумовленої тим, що ця рослина містить речовину, яка

викликає подразнення шкіри.—Див. ще бешиха. — Пор. бешезнйк.

[бі] «бігме, їй-богу» Ж; — результат редукції виразу *біг мене чи *біг мені з опущенням другого компонента і на­ступним відпадінням придихового г в кінці слова [біг] «бог»,— Див. ще бігме, бог.— Пор. далебі, пробі.

бі- (перша частина складних слів типу біквадрат, білабіальний, яка се­мантично відповідає укр. дво-); — р. болг. м. би-, бр. бі-, п.ч. слц. слн. Ьі-, схв. би-, би-; — через західноєвропейські мови (фр. н. Ьі- запозичено з латин­ської, в якій Ьі- «дво-», що є спрощеним різновидом самостійного слова bis «двічі», здавна виконувало аналогічну функцію в структурі складних слів (пор. лат. bicolor «двокольоровий», Μ­Ι inguis «двомовний» і ін.).—Див. ще біс².

біб (бот.) «Vicia faba L.», бібка «ове­чий і под. послід; маленька кулька», бібок, [бйбка] «тс», [бібки] «гвоздика (прянощі) Ж; ягоди ялівцю», [біб'яшок] «овечий послід; брунька», [бобик] «біб дрібний, Vicia faba var. parvula L.; лю­церна, Medicago sativa L.» Мак, бобина «зернина бобу», [бобівник] «конюшина, Trifolium fibrinum», [бобовйна] «стебла бобу» Ж, бобовиння, [бобовйця, бобов'ян-ка Ж] «тс», бобовйсько «поле з-під бобу» Ж, бобовйще «тс» Ж, [бобавець] «вид з родини бобових» Ж, [бібчастий] «бо-боподібний» Я, бобові; — р. бр. боб, др. бобъ, п. bób, ч. вл. нл. bob, слц. bob, полаб. büb, болг. м. діал. боб «квасоля», схв. боб, слн. bob, стел, бое-к; — пел. ЬоЬъ;— споріднене з прус babo, лат. faba «тс.» і, мабуть, з алб. bathë «тс», гр. φακός «сочевиця»; іє. *bhäbhä; сум­нівним є зв'язок з двн. bona «біб», дангл. bean, нвн. Bohne «тс», що мають дов­гий голосний.— Критенко Вступ 548; Шанский ЭСРЯ І 2, 147; Фасмер І 180; Machek ESJĆ 58; Schuster-Śewc Probe­heft 25; БЕР І 59; Skok I 176—177; ЭССЯ 2, 148—149; Sì. prasł. I 291—292; Sadn.— Aitz. VWb. I 355; Bern. I 65; Trautmann 23; Топоров І 181; Саба-ляускас Rakstu kr. Endzelïnam 232— 233; Pokorny 106,

[бібла] (іхт.) «вобла, плітка, Rutilus rutilus L.», [біблиця, бібля,бублицяЛ —Г,

бібліографія

бівуак

 

Ж] «тс»; — результат видозміни деетимо-логізованої назви вобла (вібла); зміна початкового в на б викликана асиміля­цією до наступного б і, в одній з форм, впливом слова бублик. — Див. ще вїб-лий, вобла.

бібліографія, бібліограф, бібліогра­
фічний; — р. болг. библиография, бр.
бібліяграфія, п. слц. bibliografia, ч. bib­
liografie, м. библиографща, схв. библио-
графща, слн. bibliografija;— запози­
чення з французької мови; фр. biblio­
graphie утворено з основ грецьких слів
βιβλίον «книга» і γράφω «пишу» (пор.
гр. βιβλιογραφία «переписування

книг»).— СІС 96; Шанский ЭСРЯ І 2, 114; Dauzat 86.— Див. ще біблія, графа.

бібліотека Г, Ж, бібліотекар, ст. библиотека (XVII ст.); — р. библио­тека, заст. библиотека, болг. схв. биб­лиотека, бр. бібліятека, п. biblioteka, ч. слц. biblioteka, м. библиотека, слн. biblioteka;—запозичено (можливо, че­рез польське посередництво) з латин­ської мови; лат. bibliothëca походить від гр. βιβλιοθήκη, утвореного з основ слів βιβλίον «книга» і θήκη «сховище».— СІС 96; Тимч. 88; Шанский ЭСРЯ І 2, 115; Кузнецов ЭИРЯ І 39—45; Hüttl-Worth 14.— Див. ще біблія, тека.

біблія, [біблея] ВеЛ, біблейщина, ст. библія (XVII ст.); — р. болг. биб­лия, бр. біблія, п. слц. biblja, ч. bible, вл. нл. biblija, м. библща, схв. бйбли/а, слн. biblija, цел. г.иг.лии (XV ст.);— запозичення з латинської мови; лат. biblia «книга» походить від гр. βιβλία «книги», пов'язаного з βίβλος (βύβλος) «єгипетський папірус», що зводиться до назви сірійського міста Бібл (гр. Βύβλος), звідки папірус довозили до Греції.—СІС 96; Тимч. 88; Шанский ЭСРЯ І 2, 116; Фасмер І 164; Kopaliń-ski 124—125; Machek ESJĆ 53; Hołub-Lyer 97.

[бібнйкі (бот.) «трилисник, Menyan-thes trifoliata L.», [бобовник] «тс», [бо­бівник] «тс; сусак, Butomus umbell a-tus L.; вероніка струмкова, Veronica beccabunga L.» Ж;— р. бобровик, бобро-вица «трилисник»;— очевидно, резуль-

тат спрощення форми *бібрник і інших пов'язаних з нею похідних від бобер; пор. [боброк] «трилисник» Мак, [бобряк] «ла­таття біле» Мак; первісна назва зумов­лена тим, що відповідні рослини ростуть у воді і на болотах (біля бобрів).— Див. ще бобер.

[бібок] (орн.) «волове очко, кропив­ник, Troglodytes parvulus» ВеЗа, [бо­бик, бобік] «тс.» ВеНЗн; — похідне утво­рення від біб; назва зумовлена малим розміром птаха.— Верхратський ЗНТШ III 189.— Див. ще біб.

[бібула] «обгортковий папір; промо­кальний папір», [бебі)ля] «обгортковий папір», [бібулйна] «подібний до бібули матеріал» Ж, [бібулястий] «схожий на бібулу», ст. бибула (1741), бібула (XVIII ст.);— запозичення з польської мови; п. bibuła «промокальний папір» походить від лат. (charta) bibula «вби­раючий (папір)», похідного від bibo «п'ю», яке через давнішу форму pibo пов'язується з дінд. pibati «п'є», гр. πίνω «п'ю», псл. piti, укр. пити. — Brückner 25; Walde—Hof m. І 103— 104.— Див. ще пити.

[бів] «лебідь» Ж;— очевидно, пов'я­зане з білий, зокрема з колишньою ко­роткою формою цього прикметника біль (>*біл), як результат фонетично зако­номірного для деяких західних говорів переходу кінцевого л у в (у); назва зумовлена білим забарвленням лебе­дів.— Див. ще білий, лебідь.

бівуак, бівак; — р. бивуак, бивак, бр. бівак, п. biwak, biwuak, ч. bivak, слц. bivuak, вл. biwak, болг. бивак, м. бивак, схв. бивак, слн. bivâk;— через російську мову запозичено з німецької і французької мов; н. Biwak, фр. bivouac походять з нн. bîwake (швейц.-нім. [bîwacht] «додатковий караул біля бу­дівлі, в якій перебуває основна сто­рожа»), утвореного з префікса bî- «при-, побічно» (пор. нвн. bei- «тс»), спорід­неного з гот. Ьі «навколо, при», гр. άμφί, лат. ambi «тс», і іменника wake «варта» (пор. нвн. Wache «тс.»).— СІС 96; Акуленко 141; Шанский ЭСРЯ І 2, 116; Фасмер І 164; Dauzat 91; Kluge— Mitzka 80.— Див. ще вахта.

бі'ґа

бігти

 

[біґа] «кирка», [біга] «лом» Пі, [бі-гацька] «ломик» Пі, [беґа] «кирка для обтісування каменю»;— п. bika «кирка, сапа, кайло», biga «тс»;— запозичено з німецької мови, мабуть, через посеред­ництво польської; н. Bicke (Picke) «кир­ка, мотика», Bickel «тс», похідне від свн. bicken «колоти, вдаряти», очевидно, перебуває в генетичному зв'язку з іт. becco «дзьоб», фр. bec, англ. beak «тс».— Brückner 27; Sadn.— Aitz. VWb. I 319; Kluge—Mitzka 74.

[бігарник] «негідник, лайдак» ВеУг, [бегарник] «волоцюга», [бегарош] «тс», [бигаровати] «ледарювати» О;—пов'я­зується з рум. [bechiâr] «холостяк», яке ототожнюється з bechér «тс», що по­ходить від тур. bekâr «тс», запозиче­ного з арабської мови (Scheludko 126; DLRM 75); рум. [bechiâr] може розгля­датись і як пов'язане з уг. betyér «роз­бійник»; не підтверджується фактами припущення (Верхратський ЗНТШ 1899 IV 203) про зв'язок з уг. bigaros «?».— Див. ще бетяр.

[бі'ґлязь] «праска» ДзАтл II, [біґляз, бїґляйзь, б'іґлез, пйґляз, пйґлязь, пйґ-дяйз, пйґлізь] «тс.» ДзАтл II; — запози­чення з німецької мови; н. Bügeleisen «праска» утворено з основ іменників Bü­gel «скоба» (пов'язаного з дієсловом bie­gen «гнути», спорідненим з гр. φεύγω «уті­каю», лит. bugti «лякатися, відступати») і Eisen «залізо» (спорідненого з англ. iron «тс», пгерм. *ïsarna-, пкельт. *îsarno); початкове значення «залізо зі скобою (ручкою)».— Paul DWb. 2, 111; Kluge—Mitzka 109, 160—161. — Пор. бігти.

бігма (заст.) «немає»;— складне утво­рення з іменника [біг] «бог» і стягненої дієслівної форми ма «має» (пор. розм. чортма з тим самим значенням).— Див. ще бог, мати².

бігме (заст.) «їй-богу», бігма, [богме] «тс», [бігматися] «божитися», [богмй-тися] «тс»; — м. богме «бігме», схв. богме, боме, слн. bógme «тс»; — складне утворення з іменника [біг] «бог» і ско­роченої форми займенника мене чи мені на грунті усталених виразів типу бог

мене побий (покарай і под.) або бог мені допоможи. — Потебня РФВ 1880 III 105.— Див. ще бог, мене.

бїгос «тушкована капуста з м'ясом», [бігус, бігось Пі, бикус Я] «тс», [бикус] «підлива; зварене у квасі м'ясо» Пі; — р. [бйкус] «окрошка», бр. Ібйгус] «їжа з залишків печені», п. bigos «м'ясна со­лянка»;— через польську мову запози­чено з німецької; н. Béiguss «підлива» утворене з префікса bei- «при-, до-» й іменної форми Guss «литво», пов'яза­ної з дієсловом gießen «лити», спорідне­ним з гр. χέω «ллю», лат. fundo, fudï «тс»; пов'язується також з н. Beguß «поливка» від дієслова begießen «поли­вати».— Шелудько 22; Фасмер І 164; Потебня РФВ 1, 262; Sł. wyr. obcych 79; Sadn. — Aitz. VWb. I 318-319; Miki. EW 13; Kluge —Mitzka 257.—Див. ще бівуак.

бігти, [бігчи, бїчи, бети Ж], бігати, [бігнути], [бігатися] «гуляти» (про ко­рову) Ж> біг, [біга], біганина, біготня Ж, бігун, бігуха, [біглецьЖ], біженець, біженство, [біжакй] «Cursoria» Ж, [бі-галка] «водяна блоха» ВеНЗн, ВеУг, [біганка] «тс.» ВеУг, бігунка «понос», [бі-гавка, бігунка, бігачка Ж] «тс», [біжак] «стежка», [біговисько] «іподром», [біжна] «тс», бігунки «дрожки», бігунці «тс», бі­гун «верея; [великий льон ВеНЗн]», бігу­нок (тех.), бігунчик «зигзаг», бігом, [бігаю] «риссю», бігцем, бігма, [бігці, біжка, бізцем], бігкий, біглий, бігучий, [біж-ний] «завідний» (край невода), біжачий, [вибіжна] «місце для причалювання чов­на після закидання невода» Mo, Берл, збіг «поєднання, одночасність; схожість; поступове потоншення; [утікач, утеча]», [збігленє] «передчасні роди» Ж, [збіглй-на] «тс.» Ж, [збіглець] «утікач» Ж, [зб'їглість] «управність» Ж, збіговисько, збіговище, збіганий «утомлений бігани­ною», збіглий, збіжний, збіжистий «який різко потоншується» (про стовбур дерева), забіг, забіг, забіга, забігайло, забігайлівка, забіжка, забіжний, за-біглий, запобігати, запобіжник, запо­бігливий, [запобігучий] Я, запобіжний, набіг, набїжка, набігці, наб'їжний, обіг, обіжник, обіжний, перебіг, перебіжка, перебіжчик, [перебігом, Ж, перебіжки

біда

бідити

 

Ж], перебіжний, підбігцем, побігайка, побіганки, побігашки, побігеньки, по­бігай, побігуця, побіжний, побігущий, [побіжущий] Ж, прибіжанин, пробіг, пробіжка, розбіг, розбіжка, розбіжний, [спобігчи] «спіткати» Ж, [убігач] Ж; — р. бегать, бежать, бр. бегчы, бёгаць, др. бЪгати, бЪжати, бЪчи, п. biegać, biec, ч. bëhati, bëzeti, слц. behat', be-źat', вл. bëhac, bëzéc, нл. behaś, beżas, полаб. bezat, болг. бягам, м. бега, схв. бежати, бёгати, слн. bégati, beżati, стел. в'Ьглти, вфжлти; — пел. bëg-/bëz-«*bëdz'-) < *bëg- «утікати з переляку»;— лит. begti, лтс. bëgt, прус, begeiti, гінді bhägnä «бігти, утікати, уникати», бенг. bhägä «утікати, вислизати», тох. Apkäpt, гр. φέβομαι «утікаю, боюся», φόβος «вте­ча, страх»; не всіма приймаються зістав­лення (Hirt Ablaut 135; Reichelt KZ 39, 40) з гр. φεύγω «утікаю», лат. fugio «тс», гот. biugan «гнути», лит. bugti «лякати­ся, відступати», дангл. bugan «гнутися, утікати»; з української мови рум. bihun-cä «дрожки», молд. бихункэ «тс».— Кри-тенко Вступ 554; Шанский ЭСРЯ І 2, 67, 70; Фасмер І 143; Преобр. І 59; Ма-chek ESJĆ 53; ЭССЯ 2, 58—59, 92—93; Кузнецова ЭИРЯ II 160—161; Sł. prasł. I 224—225, 245—246; Ondrus SI. Wortst. 119—120: Sadn.—Aitz. VWb. I 301— 307; Bern. I 55; Топоров I 206—207; Walde—Hof m. І 556—557.

біда¹, бідага, бідак, бідар, бідарство, бідаха, бідацтво, бідачисько, бідачка, [бідйло Я, бідник Ж, б'їднйця Г, Ж, біднівство], біднота, [бідночія] «бідно­та», [бідня Г, Ж], бідняга, бідняк, бід­няка, біднятко, бідняцтво, бідота, [бі-дошка Ж, бідушка Ж, бідяга], [бідаш-ний], бідний, бідовий, [бідянйй Ж], [бідакати] «нарікати» О, бідити «біду­вати» Пі, бідкатися, бідкувати, бід-нйти «збіднювати», бідніти,біднішати, бідувати, збідований, [небеди] «непо­гано» Л, перебідкатися «перебідувати», [побідити] «скривдити» Me, [побідаш] «бідолаха», [побіденник] «тс»; — р. болг. беда, бр. бяда, др. бЪда, п. bieda, ст. biada, ч. bida «злидні, нужда», слц. bieda, вл. нл. bëda, м. схв. беда, слн. béda, стел, вфдд;—псл. bëda;—спорід-

нене з лит. bèdà «біда, горе», лтс. będą «тс», лит. bâdas «голод», лтс. bads «тс», дінд. badhate «гонить, витісняє, утис­кує», bâdhah «труднощі, страждання»; іноді в цьому зв'язку згадуються псл, bodę «колю», лит. bèsti (bedù) «колоти, копати», badyti «тс», лтс best (bedu) «копати, поховати», badît «колоти, бити» (Mühl.— Endz. І 248; Kalima Neuphüol. Mitt. 51, 38—39); помилково сюди ж відносять р. убедить, гот. baidjan «при­мушувати», двн. beuten «тс», алб. bë «присяга» (з *bhoidh-).— Шанский ЗСРЯ І 2, 68; Фасмер—Трубачев І 142; Ляпунов ИОРЯС 31, 34; Machek ESJĆ 53; БЕР І 39; Skok І 148; ЭССЯ 2, 54—57; Sł. prasł. І 221—222; Sadn.— Aitz. VWb. І 293—295; Bern. І 54; Fraenkel 29, 38; Büga RR I 346.— Пор. бідити.

біда² «двоколка», бідка, бідарка «тс», [прйбідка] «поганий візок» Ж;— бр. біда «двоколка», п. bida, bidka, biga, bieda «тс»; — через польську мову за­позичено з латинської; лат. biga «парна запряжка; запряжена парою коліс­ниця», bigae (*bi-jügae) «тс.» є складним словом, утвореним з основ слів bis «двічі» і jügum «ярмо», Спорідненого з гр. ζυγόν «ярмо», гот. juk, нвн. Joch, англ. yoke, стел, иго «тс»; в україн­ській мові зазнало впливу з боку слів біда «злидні» і, можливо, байдарка. — Brückner 25; Walde—Hofm. І 105.— Див. ще біс², irò.

[бідити] «лаяти, ганьбити» Ж, [біду~лі\ «брехуни?»; — р. убедить «переконати, умовити», др. бідити «переконувати», btda «примус», ч. nabizeti (nabidnouti) «пропонувати», pobizeti (pobidnouti) «за­прошувати», vybizeti (vybidnouti) «про­понувати, просити, запрошувати», ст. pobëditi «примушувати, запрошувати», болг. бедя «зводжу наклеп», убеждавам, убедя «переконую; зводжу наклеп», м. беди «зводить наклеп», схв. беда «наклеп», бедити «зводити наклеп», стел, вфдити «примушувати, умовляти, переконувати»;— псл. bëditi «умовля­ти; обмовляти, ганьбити»;— споріднене з гот. baidjan «змушувати», дісл. beiöa «просити, вимагати, змушувати», дангл.

бідко

біжутерія

 

baedan «тс», лат. foedus «угода, договір, союз», алб. be (<*bhoidha) «присяга»; іє. *bhoidh- «розмовляти, домовлятися, переконувати, обмовляти»; позбавлене підстав пов'язування з біда «лихо» (Фасмер—Трубачев І 142; Шанский ЭСРЯ І 2, 68; ЭССЯ 2, 56—57, та ін.).— Пор. біда¹.

[бідко] (орн.) «чирка альпійська, славка зимова, Accentor alpini's Bechst.» ВеНЗн;— неясне.

бідолаха, бідолах, бідолага, [бідолай-чик\, бідолашка, [бідолака, бідолак, бі-далака Я, бідорака, бідораха]; — р. бе­долага, бедолаха (з укр.); — Потебня (РФВ 1882 VII 70) розглядав як по­хідне утворення від основи бід- із су­фіксами -ол- і -аг-; тлумачення (Львов BKPIV 167—169) як складного утворен­ня з основ бід-(а) і лаг-Ілог-, лег-, пор. р. сулага «дерев'яні столярні лещата», тобто як «людина, що лежить у біді (з бідою)», сумнівне.

бідон; — р. болг. бидон, бр. бітон, ч. bidon; — нове запозичення з фран­цузької мови, очевидно, через росій­ську; — фр. bidon вважається запози­ченням із середньогрецької мови (сгр. πιθών «бочка») або із скандінавських мов (ісл. bida «ваза»).— Шанский ЭСРЯ 12, 116; Gamillscheg 109; Dauzat 87.

[біжалмо] «турецьке яблуко, айва» ЕЗб 4; — запозичення з угорської мови; уг. birsalma «айва» є складним словом, утвореним з іменників birs «айва», ст. biss «тс», неясного походження, і alma «яблуко», запозиченого з тюркських мов (пор. кипч. чаг. кирг. алма, тур. elma, чув. улма «тс», що походять, очевидно, від дінд. amlśh «кислий», спорідненого з вірм. amok' «солодкий», алб. ëmbl'ë «тс», лат. amärus «гіркий, гострий»).— MNTESz І 140; Bśrczi 7, 21; Севортян 138; Егоров 273; Walde—Hofm. I 35; Mayrhofer I 46.

[біждерев¹] (бот.) «полин польовий, Artemisia campestris L.», [біждерево] «тс; Artemisia abrotanum L. Mak; Arte­misia procera L. Mak; авран лікарський, Gratiola officinalis L. Mak», [бождерево] авран лікарський» Мак, [біздерево] «Artemisia procera» Мак, [бісдерево]

13 8-539

«тс; Artemisia abrotanum» Мак, [божй-дерев] «полин польовий», [біждерко] «Ailantus glandulosa» (декоративне де­рево) Ж; — р. [божедревко] «Artemisia abrotanum L.», слц. bozedrievä «полин; [кущ]», пор. болг. божо дърво «Artemi­sia camphorata», п. boże drzewko «Arte­misia abrotanum», схв. бож}е дрвие «тс»; — складне слово, утворене з короткої форми прикметника божь (>біж-) «божий» і основи іменника дерево; назва зумовлена або позитив­ними властивостями відповідних рос­лин, зокрема, приємним бальзамічним запахом божого дерева (Artemisia abro­tanum) і його застосуванням як арома­тичної і лікарської рослини, або тим, що ця рослина розводилась у монастир­ських садах чи в'язалась до свячених букетів.— Носаль 192—194; Machek Jm. rostl. 249.— Див. ще бог, дерево.— Пор. біждерев², бісдерево.

[біждерев² (зарінковий)] (бот.) «тама­риск, Myricaria (Tamarix) germanica Desv.» Mak, [бізьдерник, буждеревен] «тс.» Mak, [біждерник] «тс; Tamarix tetrandra Pall.» Mak; — складне утво­рення з основ прикметника божий (ст. божь>біж-) та іменника дерево; назва зумовлена, очевидно, тим, що засохлий сік одного з різновидів тамариску — Tamarix gallica сінайські монахи прода­вали як біблійну манну.— Machek Jm. rostl. 70—71.— Див. ще бог, дерево.— Пор. біждерев¹, бісдерево.

[біжмо] (бот.) «полин польовий, Arte­misia campestris L.» Mak; — очевидно, результат контамінації форм типу [біж­дерев] «тс.» і пижмо (див.).

біжутерія «ювелірні вироби»; — р. бижутерия, п. biżuteria «тс», ч. bi­żuterie «дрібні оздоби», слц. biżuteria «тс», вл. biżuterija, болг. бижу «коштов­ність», бижутер «ювелір», бижутерия «ювелірні вироби», схв. бижутерща, слн. biżuterija «тс»; — через польську мову запозичено з французької; фр. bijouterie «тс.» утворено з bijou «кош­товність», що походить від брет. bizou «перстень», пов'язаного з biz «палець».— СІС 96; Hołub—Lyer 99; БЕР І 46; Dau­zat 88.

біз

бік

 

[біз] (род. в. базу) бот. «бузок, Syringa L.» Mak; — очевидно, форма гіперич-ного характеру, що виникла з буз «тс.» на межі північних (західнополіських) і південно-західних говірок у результаті відштовхування від північноукраїн­ського чергування голосних типу вул (літ. віл) — вола. — Див. ще буз.

à бізон; — р. болг. м. бизон, бр. бізон, п. ч. вл. bizon, слц. bizon, схв. біізон, слн. bizon; — запозичення з францу­зької мови; фр. bison походить від піз-ньолат. bison (bisontis), яке виводять з гр. βίσων (Фасмер І 165; Hołub—Lyer 99; Charpentier MO 6, 128—129) або з двн. wisent, дангл. wesend «дикий бик» (NSD 281; Skeat 61; Dauzat 90); герман­ське слово зіставляється (БЕР І 46) з Іпрус. wir-sambrs «дикий бик».— СІС 96. '*' ([візувати] «ручатися, підтверджува­ти; правити (плотом); бути спромож­ним», [бизувати] «тс», [візуватися] «братися (за щось)», [безувшпися] «тс.» Ж, [бизівний] «вірний, надійний», [бі-зівно, бізувно) НЗ УжДУ 26, Ібізовно] Ж, [бізун] «плотогон, стерновий», ст. бізоватися «надіятися» (XVI ст.); — cm.[bizovat'] «довіряти»; — запозичен­ня з угорської мови; уг. bizni «довіряти, надіятися», очевидно, споріднене з удм. ст. baz- «надіятися, сподіватися» і, в та­кому разі, може вважатися праугро-фін-ським; форма [візувати] «бути спромож­ним» могла бути запозичена з румун­ської мови, в якій bizui «бути спромож­ним, наважуватися» теж походить від уг. bizni.— Бевзенко НЗ УжДУ 26, 177; Німчук Досл. з мовозн. 1962, 124; Балецкий St. si. 9, 338; Дэже St. si. 7, 160—161; Vincenz 13; Sadn.— Aitz.VWb. I 325—326; DLRM 82; Bârczi 21.

[бізун] «нагайка»; — p. [бизун] «тс», [бызун] «удар нагайкою», [бызовать] «бити нагайкою», бр. бізун «батіг, на­гайка»; — запозичення з польської мови; п. bizun «батіг, нагайка; удар», bizon «тс.» певної етимології не має; непере­конливо пов'язувалося з уг. bizony «зви­чайно, саме так» як вигуком під час биття (Brückner 28) і з назвою бізона, п.bizon(SWI160).— Sadn.—Aitz. VWb. τ 325.