СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 27 страница

[боґрач] «малий казан, дійниця» ЕЗб ЗО; —запозичення з угорської мови; уг. bogrâcs «казан» походить від тур. bakraç «мідний черпак, казанок».— MNTESz І 323; Bârczi 22.—Див. ще бакрач.

[богун¹] «жердина для сушіння ри­би»; — можливо, пов'язане з крим.-тат. bag «вірьовка, шнурок» або bogun (bo-gum) «сустав, коліно; сув'язь».

богун²— див. бог².

бодай «нехай би, щоб; хоч би», [бода О, богдай] «тс»; — бр. бадай, [баг-дай], п. bodaj, bogdaj «тс», ч. bodej (бажальна частка, стверджувальна ча­стка та ін.), ст. bohdejz, bohdejt', слц. bodaj «щоб», bohdaj «тс», нл. ст. bodaj;— поширене в північних слов'янських мо­вах утворення, яке виникло на грунті давнього словосполучення бог дай «бог нехай дасть».— Булахау Веснік БДУ 1971/2,.60; Sadn.— Aitz. VWb. I 363.— Див. ще бог¹, дати.

бодак, бодачник, бодяк —див. будяк.

[бодванка] «продовгуватий шап­лик»; — очевидно, результат видозміни запозиченого нвн. Badewanne «ванна», утвореного з основи дієслова bâden «ку­пати», спорідненого з нвн. bähen «парити», backen «пекти», гр. φώγω «жарю, палю», укр. Ь&гаття, та іменника Wânne «ван­на».— Див. ще багаття, ванна.

[бодлак] (бот.) «чортополох, Carduus L.; жовтозілля, Senecio L.; крушина, Rhamnus frangula L.» Mak, Γ, [бодлак дикий] «водяні горіхи, Trapa natans L.» Mak, [бодлаччя] (зб.), [бодляк] «чорто­полох; осот» Мак, [будлячє] (зб.) Ж; — р. [бодлак] «терен, Prunus spinosa L.; крушина»; — вважається (Sadn.—Aitz. VWb. I 373) запозиченням з польської мови з огляду на звукосполучення дл (як у mydło); але п. bodłak«чортополох», ст. «миколайчики польові, Eryngium campestre L.», як і ч. bodlâk «чортопо­лох», слц. bodl'aè «тс», не є закономірним утворенням із суфіксальним dì, бо звук d належить у цій формі до кореня bod-; таким чином, ідеться про утворення з рідкісним складним суфіксом -lak-, у якому немає нічого специфічно поль­ського.— Див. ще будяк.

бодну ти, бодлйвий, бодян, бодячий, бодь — див. бостй.

бодня «діжка з кришкою; різновид вулика Г; верхня частина воза з дощок МСБГ», [боденка] «барильце О; мас­ничка ДзАтл II», [боденча] «посуд на горілку» О, [боденча] «масничка, посу­дина для збивання масла», [боднар Г, О], бондар, [бодняк] «велика дубова колода» Я, [боднаренко], бондаренко, [боднарйна Ж. боднарівна Ж\, бондарів­на, [боднарйха], бондариха, бондарка «бондариха», бондарня, бондарство, бон-дарча, бондарчйк, бондарний, [боднари-ти], бондарювати, ст. бодня (1564), бондар (XVII ст.); — р. [бодня] (можли­во, з укр.), п. bednia «бодня», [bodnia, będnia] «тс», ч. Ьеапа«ящик», слц. [bed­nia], dębna «тс», болг. бъдне «великий бочонок», схв. бадану «чан, кадка; ло­ток, жолоб», слн. [bedènj] «бодня»; — пел. *Ьъаьпь; — через германське по­середництво (двн. butîn «кадка», нвн. Butte «тс», свн. bütenaere «бондар») або безпосередньо запозичено з латин­ської мови; лат. bütina, нар.-лат. *bu-dina походить від гр. πυτίνη «обплетена пляшка; нічний посуд», етимологія яко­го не з'ясована; у формі бондар і похід­них відбулась метатеза дн (пор. р. бон­дарь, болг. [бънде] «бочонок»); припус­кається (Топоров Этимология 1974, 8)

бодорка

боз

 

і власне слов'янський характер слова *frbdbnb як здавна успадкованого.— Фасмер І 184; Трубачев Рем. терминол. 301—302; Sł. prasł. І 461—462; Sadn.— Aitz. VWb. I 476; Bern. I 106; Kluge— Mitzka 114; Boisacq 829.— Пор. путня.

[бодорка] «посудина у вівчарській справі» Доп. УжДУ 4; — етимологічно неясне; можливо, пов'язане з бодня, пор. [боденка] «масничка».

[бодоря] «назва вівці» Доп. УжДУ 4;— очевидно, запозичення з угор­ської мови; пор. уг. bodros «кучерявий», bodorit «завивати», яке може бути або спорідненим з удм. bidyrjo «кучерявий», або варіантом до етимологічно неясного уг. fodorit «завивати».— Bârczi 22, 81; MNTESz I 319.

[бодрийі «бадьорий», [бодрак] «ба­дьора людина», [бодрок] (кличка пса), [бодршпи(ся)]; — р. бодрый, бдеть, бр. бадзёры «бадьорий», [бодзер] «тс», др. бъдрыи, бодрый, бъдЪти, п. bodry (з укр.), ч. слц. bodry (з рос), bditi, болг. ббдър (з рос), м. бодар (з рос), схв. бодар (з рос), бадар, слн. bóder (з рос), стел. вТіДрт», в-ьдїти;—псл. bbd-гъ, bbdë-ti (<*bud-), утворення від варіанта тієї самої основи, що і в будити, блюсти; — споріднене і словотворчо тотожне з лит. budrùs «пильний», ав. zaêni-buôra «ста­ранно пильнуючий»; збережена україн­ською мовою в говорах фонетично за­кономірна форма слова. — Шанский ЭСРЯ І 2, 151—152; Фасмер І 184; Пре-обр. І 34; Machek ESJĆ 59; БЕР І 62; Sł. prasł. І 461; Sadn.—Aitz. VWb. I 349—352; Meillet Etudes 114; Pokorny 150—152.— Див. ще будити, блюсти.— Пор. бадьорий.

бодяга (зоол.) «водяна губка, на-flouiHHK,Spongia fluviatilis L.»; — р. бо­дяга, [бодяга], бр. бадзяга, п. bodzię-ga; — очевидно, похідне від тієї самої основи бод-, що і в словах бостй, будЛк; у такому разі назва зумовлена характе­ром скелета губки, який складається з крем'яних голок.— ЭССЯ 2, 153.— Див. ще бостй, будяк.

бодян (бот.) «Illicium anisatum L.; зірчастий аніс, Pimpinella anisum», Іба-диян] «Illicium anisatum» Mak, Ібад'ян]

«ясенець, Dictamnus albus L.» Mak, ст. бодянъ (XVIII ст.); — р. бадьян «Illicium anisatum; Dictamnus albus», бр. бадзян, п. bodzian, bidjan «бодян», ч. badian «тс»; — через польську мову запозичено з італійської чи іспанської або через російську з татарської; іт. Ьа-diana, ісп. badiana «тс», тат. badjan, madijan «аніс» походять від перс, badian «зірчастий аніс».— Фасмер І 104; Пре-обр. І 12; SW І 81; Lokotsch 14; Miki. TEI Nachtr. 2, 79.

боєць — див. бити¹.

[бождеревок] (бот.) «звіробій, Hyperi­cum perforatum L.»; — складна назва, утворена на основі словосполучення бо­же дерево; зумовлена лікувальними влас­тивостями звіробою.— Див. ще бог¹, дерево.— Пор. бїждерев.

божевільний «психічнохворий», \бо-жевілець Я, божевільник] «тс», боже­вілля, божевільня «будинок для боже­вільних», божеволіти «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — p. Ібо-жевольный] «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утво­рення, що виникло на основі слово­сполучення божа воля; відображає ре­лігійне уявлення про божевільних (юро­дивих) як виразників божої волі; пор. рос. блаженный «божевільний».— Даль IV669; Sadn.— Aitz. VWb. 1365.— Див. ще бог¹, воля.

[боженик] «помічник сільського ста­рости» Ж, Ібожівнйк] «присяжний (у сільській громаді)» Ж, ст. боженикъ «присяжний» (XVIII ст.); —ч. ст. Ьо-zennik «присяжний радник», boźenik «тс», слц. ст. boźenik «понятий»;— оче­видно, пов'язане з божитися «присяга­ти», ч. bozit se «тс».— Див. ще бог¹.

[божкодайло] «святенник»; — екс­пресивне утворення на основі виразу дай, боже, характерного для богоміль­них людей.— Див. ще бог¹, дати.

божок — див. бог².

Ібоз¹] (бот.) «бузина, Sambucus L.; бузок, Syringa vulgaris L. Mak», [бози-на] «бузина», [бозник, бозняк Мак] «тс», [бозь] «бузок» Мак; — р. [боз] «бузина», п. ч. bez «бузина; бузок», слц. baza «тс», вл. bóz «бузина», нл. [bez],

боз

бойня

 

baz, полаб. bâz, болг, бъз, м. боз, схв. баз, база, бзова, зова «тс», слн. [bàz] bezèg «бузина; бузок»; — пел. Ьъгъ <*Ьйгъ, варіант тієї самої основи (büz-<*bouz-), що і в словах бузок, бузина; — найчастіше виводиться від іє. *bhug'-/*bhäug'- і пов'язується з лат. fägus «бук», гр. φηγός, н. Buche «тс», курд. bûz «в'яз»; етимологія непевна; на сло­в'янському грунті можна припустити зв'язок з дієсловом бздіти, враховуючи міцний запах відповідних рослин (Brück­ner KZ 46, 193—194); зіставляються та­кож (ЭССЯ 3, 145) із звуконаслідуваль­ною основою *bbz- «бриніти» (як назва рослини, з якої роблять сопілки); з української мови рум. boz, молд. боз «бузина».— Критенко Вступ 548—549; Фасмер—Трубачев І 184—185; Филин Образ, яз. 144; Sławski І 30—31; Scmi-ster-ŚewcSl. Wortst. 17, 19; БЕРІ 97; Skok І 125; Sł. prasł. І 469—470; Sadn.— Aitz. VWb. І 487—489; Rudnicki BPTJ 15, 127—133.— Пор. баз², бжур, бзина, буз.

Ібоз²] «біб», Ібозуля] «гуля» ВеЛ; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане як варіант з формою боц «грудка, кавалок», пор. бацан «крупний горох», бецай «ве­лика квасоля».— Див. ще боц.

бозна «невідомо, хтозна»; — р. [бо-знат], слц. bohzné, болг. бозна, схв. богзна, bozna «тс»; — утворення на ос­нові виразу бог знає (псл. bogb znajetb); пор. казна, хтозна, слц. bohvie «боз­на».— Див. ще бог¹, знати.

[боїти] «кипіти», [боїчкий] «кипучий» ЕЗб 26, 334; — вважається запози­ченням з румунської мови, в якій при­пускається незасвідчена форма, що має бути продовженням лат. bui lire «кипіти, булькати», похідного від bulla «водяна бульбашка»,' спорідненого, очевидно, з лит. bulìs «сідниця», дінд. burih, bulih «тс; vulva» та ін.— Janów STNL 18, 16; Walde—Hof m. І 122.

[бой] «їй-богу», [бойє] «тс»; — пере­конливого пояснення не має; може роз­глядатись як результат фонетичного пе-рерозкладу діалектної форми єй-бо (їй-бо) в процесі характерної для південно-західних говорів повторної вимови

цього вигуку (єй-бо-єй-бо-єй... і под.).— Див. ще їй-богу.— Пор. бойко.

[бойдек] «келишок» ВеБ;—неясне; можливо, в якийсь спосіб пов'язане з польським арготизмом bojdek «го­рище».

[бойк] «бавовняна тканина зеленого кольору з китичками з червоного га­русу» Я;— п. bojka «вид тканини», boja «тс»; — через польську мову запозичено з англійської чи німецької; англ. boy «вид тканини», н. Boi «шерстяна тканина» походять від фр. ст. baie «тс», що зво­диться до лат. badius «каштаново-корич­невий».—SW І 186; Kluge—Mitzka 89.— Див. ще бая¹.

бойка, бойкий, бойко, бойкун, бойла, бойлд, бойний, бойнйця, бойня, бойовий, бойовик, бойовисько, бойовище, бойок, бойчак — див. бити¹.

бойко, бойка «жінка з родини бойків», бойкйня, бойчйха «тс», бойчук «малий бойко», Бойківщина, бойкати «говорити бой (бойє)»; — назва середньокарпат-ської частини українського населення, утворена від вигуку [бой (бойє)] «їй-богу», характерного для місцевого діа­лекту (пор. прізвище Бойкало (1586— 1590); пор. також назву лемко, утво­рену від частки [лем] «лише, тільки»); безпідставними були спроби пов'язання з кельтською етнічною назвою Воіі, Вої-koi (Śafarik ĆĆM 10, 23—26; Целевич Правда 1868, 419; Партацький Діло № 255, 1894; Perwolf AfSIPh 7, 617— 618).—Verchratskyj AfSIPh 16, 592— 593; Франко ЖіС 3, 146—149; Фасмер І 185; Brückner 35.— Див. ще бой.

бойкот «протест чи боротьба в формі припинення зносин», бойкотувати; — р. болг. бойкот, бр. байкот, п. ч. слц. вл. bojkot, м. боjкот, схв. боjкот, слн. boj­kot; — запозичення з німецької мови; н. Boykott «тс.» походить від англ. boy­cott «тс», яке виникло на основі прізви­ща англійського капітана Бойкотта (Boykott), що вперше зазнав на собі та­кої форми протесту з боку ірландців.— Кравчук УМШ 1957/4, 80; Шанский ЭСРЯ1 2, 152—153; Фасмер І 185; Пре-обр. І 34; Kluge—Götze 96; Klein 193.

бойня «різниця (для худоби); (пе-рен.) велика війна»; — бр. бойня, п.

бойтар

бокури

 

bojnia «тс»; —запозичення з російської мови; p. бойня «тс.» пов'язане з бить «бити».— Див. ще бити¹.

[бойтар] «підпасич» ВеУг; — п. [boj-tar] «вівчар», слц. bojtâr «підпасич; по­гонич», схв. 6ojmäp «підпасич»; — запо­зичення з угорської мови; уг. bojtâr «тс», очевидно, виникло шляхом роз­кладу уг. bujtâr-legény «погонич», утво­реного з неясної основи bujtâr, пов'я­заної, можливо, з уг. bujtogat «бунту­вати, підбурювати» та іменника legény «хлопець»; пов'язується також (Sadn.— Aitz. VWb. I 114) із слн. baita «хатина, халупа», іт. baita «притулок, хатина в горах».— ДзендзелівськийУЛГ56; Bâr­czi 23; MNTESz I 325—326; Miki. EW 6; Battisti — Alessio 409.— Див. ще' ба-ютка.

Ібок] «пак» ВеБ;— результат конта­мінації часток бо і пак (див.).

бокал; — бр. бокал; — запозичення з російської мови; р. бокал, як і п. ст. bukał «келих», bokał «тс», ч. ст. bokäl «кухоль», bukâl, слц. bukara «тс», болг. бъкел (бъкьп) «дерев'яна посудина для води», м. бокал «келих», схв. бокал, бо­кал «тс», походить від слат. bancal ium (baucalis) «посудина для пиття з вузь­кою шийкою» (в російську мову запози­ченого через французьку або італійську, пор. φρ. bocal, іт. boccale), яке зводить­ся до гр. βαυκάλιον (βαύκαλις) «тс», за­позиченого з єгипетської мови. — Шан-ський ЭСРЯ І 2, 153; Фасмер І 185; Пре-обр. І 34; Brückner 35; Skok І 184; Sadn. — Aitz. VWb. I 378—379; Hüttl-Worth 19; Dauzat 94.

боканки, бокаті — див. баґанча. Ібокатка] «відро, цеберка» Пі; — не­ясне; можливо, пов'язане з бокатий (за формою посудини; пор. носатка «посу­дина з довгим носиком»).

[бокла] (зоол.) «плавуча блощиця, Согіха», [боклаг] «водяна тваринка (бло­щиця?)»;— неясне; можливо, переносне вживання слова [бокла] «плоский бочо­нок» (за зовнішньою подібністю).

(бокозийник] «косоокий»;— складне утворення, першою частиною якого є основа бок- «бік», а другою — не зо­всім ясний елемент, пов'язаний або з псл. zij-ati «зяяти» (пор. схв. зщати «ви-

дивлятися, ловити гав»), або з зиз, зй-зий «косоокий». — Див. ще бік, зиз, зяяти.

[бокор] «пліт», ст. бокора «тс.» (XVI— XVIII ст.); — п. bokura «вид плота» (з укр.); — запозичено з угорської мо­ви, можливо, через румунську (рум. bocor «кущ; купа; великий пліт»); уг. bokor «кущ; купа» етимологічно неяс­не.— Сабадош Мовозн. 1974/3, 71; Ма-нівчук тж 76; Sadn.— Aitz. VWb. I 380; Дэжэ St. si. 7, 160; Bârczi 23; MNTESz I 328—329.

[бокорван] «чиряк, карбункул»; — очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови; уг. pokolvar «вид чи­ряка» (?), букв, «пекельний струп», утворене з іменників pokoi «пекло», за­позиченого з слов'янських мов (псл. рькъ1ъ «тс»), і var «короста, струп», спорідненого з комі ор «гній», удм. ур «тс; короста».— Bârczi 245, 332; Лыт-кин—Гуляев 206.— Див. ще пекло.

[бокрейда] «китиця (штучних) кві­тів; павине перо (у молодого на весіл­лі)», [бокрейта Ж, бог puda ВеУг, по-крейда, покрейта Ж, покрийта Доп. УжДУ 8] «тс»; — слц. bukréta «тс»; — запозичення з угорської мови; уг. bok-réta «китиця квітів» зіставляється з уг. bokor «кущ», яке переконливої етимоло­гії не має.— Лизанець Доп. УжДУ 8, 48, 49; Sadn.— Aitz. VWb. I 380; Bârczi 23; MNTESz I 328—329.

бокс, боксер, боксувати; — р. бр. болг. м. бокс, п. вл. boks, ч. слц. box, схв. бокс, слн. bòks; — запозичення з англійської мови; англ. box «удар, бокс; бити кулаком» етимологічно не з'ясоване, іноді пов'язується з дат. bas-ke «бити» (NSD 320) або вважається ре­зультатом переосмислення англ. box «коробка» у зв'язку з подібністю рингу до коробки (Shipley 55); припускається при запозиченні посередництво фран­цузької мови (Фасмер І 186).— СІС 105; Акуленко141;ШанскийЭСРЯ12, 153— 154; Klein 192.

[бокури] «ремінний пояс, вузький ремінь», [бокорїйка Ж, бокур'їя, букорія Ж, букурія, буку рійка] «тс»; — загаль­ноприйнятої етимології не має; виво­диться (Sadn.—Aitz. VWb. I 380) від

бокша

болиголов

 

уг. bokor «кущ, купа, букет»; пов'язує­ться також з рум. bucurie «радість» (Кобилянський Гуц. гов. 82; Vincenz 9) або з рум. bócuri, наз. в. мн. від Ьос «стільчик, невелике сидіння» і под. (Сіо-ranescu 90).

(бокша] «корова з білою плямою на боці; назва вівці Доп. УжДУ 4», [бок-шана] «назва вівці», [бокшаня] «тс.» Доп. УжДУ 4, [бокшш] «віл з боками іншої масті», [боч'ш] «тс», [бокшйстий] «з білою плямою на боці»; — пов'язується з молд. бокшан, букшан «порода рогатої худоби» (Scheludko 127; Vrabie Romano-slavica 14, 132); можливо, є утворен­ням із суфіксом -їй- (пор. лівша) від основи псл. bok- «бік».

Іболбот] «базіка» Г, Ж, [больбут Я, булботень Л] «тс», [болботати] «базі­кати; невиразно говорити», [болботлй-вий] «балакливий; недорікуватий»; — р. [болботать] «бурмотіти», бр. балбатаць «базікати, торохтіти; булькати», п. boł-botać «бовтати рідину; белькотати», ч. bleb(o)tati «незв'язно говорити, патя­кати», Ы aboliti «тс», слц. blbotat' «дзюрчати», blebtat' «базікати», вл. Ыа-bać, blabotać «базікати», нл. blabotaś «тс», blobotaś «заїкатись, бурмотіти», болг. бълболя «дзюрчу; невиразно гово­рю, бурмочу», блаболя «тс», м. болботи, баботи «грюкає, кричить, бубонить», схв. блебетати «базікати, плести ні­сенітницю», blàbositi «невміло говори­ти», слн. blebetâti «базікати»; — псл. *Ь^Ъ1Ь- (*bolb-), основа звуконасліду­вального походження; — пор. лит. bal-batuoti' «базікати, теревенити», balbëti «базікати», лат. balbutire «заїкатись», дінд. balbüthah «заїка».— БЕР І 90; Skok І 171; ЭССЯ 2, 171—172; Sł. prasł. І 301-302; Sadn.— Aitz. VWb. I 166— 167; Büga RR I 434; Walde—Hofm. I 94.— Пор. бурбошти, варвар.

болван, болванка; — форми, запози­чені з російської мови; р. болван, бол­ванка є прямими відповідниками укр. бовван та ін. (див.).

болгарин, [болгар, бовгар], Болгарія, [Болгарщина]; — р. болгарин, бр. бол­гарин, др. болгаре (мн.), п. Bułgar, ч. слц. Bulbar, болг. българин, м. буга-рин, схв. Бугарин, слн. Bolgâr, стел.

15 S-539

влт>г<іркі (зн. в. мн.); — засвоєна від тюркських болгар назва одного з пів­деннослов'янських народів; дтюрк. bul-yar «метне, змішаного походження» утво­рене від дієслова bulyamak, bulgmak «змішувати»; первісне значення слова тлумачиться як «бунтар» (Pelliot, Oeuv­res posthumes 2, 228—229); менш пере­конливими були спроби пов'язання з на­звою Волга (Sismanov KSz 2, 47—48; Partridge 63), з герм, (н.) balgen «битися, боротися» (Detschew ZONF 2, 198—199) або з ос. bylgaeron «берег, обмілина; край (скелі, берега)» (Vernadsky, Ori­gins of Russia 87).— Фасмер І 187; Пре-обр. І 35; БЕР І 99; Mladenov RES l, 44—45; Skok I 228.

[болдан] (бот.) «крушина, Rhamnus frangula L.» Mak, [болобан, бован] «тс.» Mak;— результати фонетичної видо­зміни деетимологізованої форми [бод· лак] «тс», пізніше зближеної з бовван. — Див. ще бодлак.

[болдйга] «кам'яна брила»; — п. [bołd] «гола бовваняста скеля», [bołda] «тс», [bałdy] «голі скелі», ч. (мор.) [balda] «брила»; — походження неясне; можливо, східне.— SW І 189.— Пор. бовдур.

[боле] «добре», [боли] «тс.» Ж, [бо­ледь] «либонь» Ж, [боледь що] «слава богу, що» Ж; — не зовсім ясні утворен­ня; пов'язуються (Німчук Терит. діал. 71) з др. боле «більше, краще».— Див. ще більший.

[болень] (іхт.) «білизна, Aspius as-pius L.» ВеНЗн, ВеУг; — п. boleń, ч. bolen, слц. boleń, схв. болен, слн. ho­len «тс»; — псл. Ьоіепь; — очевидно, похідне від того самого кореня bol-, що і в словах болото, долання та ін.; в такому разі зводиться до іє. *bhel-/ bhol- «білий»; зіставляється також (ЭССЯ 2, 172; Sadn.—Aitz. VWb. I 380—381; Cimochowski LP 1, 165—181) з rp. φάλλαινα «кит», φάλλη, лат. ballae-na «тс», алб. bli «осетер».— Коломиец Происх. назв. рыб; Machek ESJĆ 60; Sł. prasł. I 302.— Див. ще білий, бо-лоння, болото.

болиголов (бот.) «омег, Conium ma-culatum L.; [цикута, Cicuta virosa L.

боліти

болото

 

Мак; дурман, Datura stramonium L. Мак; бугила, Anthriscus silvestris Hoffm. Мак; бутень, Chaerophyllum bulbosum L. Мак]», [болиголова] «омег», [болеголо-ва, болиголів] «тс.» Мак, [болиголовка] «бугила» Мак; — р. болиголов «омег», [болиголова] «бугила», п. boligłówka «бо­лиголов», ч. слц. bolehlav, нл. bolgłowa «тс», схв. болиглав(а) «цикута; боли­голов»; — псл. *boligolvb, *boligolva, утворене з основ дієслова boleti та імен­ника *golva «голова»; назва зумовлена отруйною властивістю рослин; можливо, що в окремих випадках ця назва розви­нулась вторинно в результаті деетимо­логізації назви бугила, богила. — Machek Jm. rostl. 169; ЭССЯ 2, 175.—Див. ще біль, голова.— Пор. богила.

боліти і т. д.— див. біль.

[болоз] «полоз, змій» Ж; — очевидно, результат одзвінчення початкового π в слові полоз (див.).

[болона] «перепонка, оболонка», [бо-лонкар] «шкляр», [болонастий] «перетин­частий» Ж, [болонастий, болонковатий] «тс.» Ж, [долончастий, болончатий] «тон­кошкірий» Ж, заболонь «молодий шар деревини безпосередньо під корою», обо-лона «оболонка; [шибка]», [оболони] «ві­конні рами» Ж, [оболоники] «тс.» Ж, обо­лонка,,[оболонник] «шкляр» Ж. [оболон-щик] «тс.» Пі; — р. болона «наріст на дереві», [болоньї «м'яка кора дерева», бр. [болона] «велика шибка», п. błona «обэяонка», ч. bläna, слц. blana «тс», вл. błońk «клітина», нл. ст. błona «плі­ва, перетинка, оболонка», слн. bläna «перетинка; пергамент»; — псл. *bolna «плівка, оболонка», похідне від іє. *bhol-/bhel- «білий»; — споріднене з псл. Ьё1ъ «білий», лит. bâlnas «тс», гр. φολίς «луска (плазунів)»; пов'язується також (Machek ESJĆ 55, 458; Марты­нов SI. Wortst. 62—63) з псл. *pelna «пелена», лит. piène «плівка», лат. pellis «шкіра».— Шанский ЭСРЯ I 2, 157; Фасмер І 189; Sławski I 37; ЭССЯ 2, 175—177; Sł. prasł. І 307—308; Sadn.— Akz. VWb. І 126—134; Bern. І 169— 170; Trautmann 25; Pokorny ì 18—119; Specht 116—117.— Див. ще білий.— Пор. болоння, болото.

болонка «кімнатний песик з довгою шерстю»; — р. болонка, бр. балонна; — похідне утворення від назви міста Боло­нья, з якого ця порода собак раніше ви­возилась; пор. п. bononka, утворене від лат. Вопопіа «Болонья».— Шанский ЭСРЯ І 2, 157; Фасмер І 189; ССРЛЯ 1, 551.

Іболонняj «заросла травою низина, луг, вигін», [болонь] «тс», оболоння «за­плавні луки», оболоня, оболонь «тс», [оболбничі] «стежка через болото» Ж; — р. [болоньє], бр. [болона, болонь], аба-лона, др. болонье, болонь, п. błonia, bło­nie, błoń, ч. blana, нл. błomje, полаб. blân, Ыапэ, blânë «оболоння», болг. блана «дерн»; — псл. *Ьо1пь «трав'янис­та низина», похідне утворення від того самого кореня bol-, що й [болона], бо­лото; — споріднене з лит. baia «торф'я­не болото».— Филин Образ, яз. 207— 208; Происх. яз. 522—524; Sławski І 37; БЕР І 54; Machek ESJĆ 55; Schus-ter-Śewc Probeheft 22; ЭССЯ 2, 175— 177; Sł. prasł. І 308—309; Sadn.— Aite. VWb. I 133—134.— Див. ще білий, бо­лона, болото.

[болотник] (бот.) «багно, Ledum pa­lustre L.; андромеда, Andromeda L.; торфник гостролистий, Sphagnum acu-tifolium Ehrh.; мохнаток, Luzula pilosa Willd.» Мак, [болотнина] «Sphagnum acutifolium Ehrh.» Мак, [болотнйця] «шейхцерія, Scheuchzeria palustris L. Ж; торфник, Sphagnum Ehrh. Mak», [болотняк] «Luzula pilosa Willd.» Mak, [болотнянок] «перстач гусячий, Poten­tina anserina L.» Мак, [болотянок] «тс; жовтець болотний, Caltha palustris L.» Mak, [болотяник] «багно, Ledum palu­stre L.» Mak, [болотянка] «шейхцерія» Mak, [болох] «жовтець болотний»; — п. błotnica «шейхцерія», ч. blatnice «тс», blatouch «жовтець болотяний», ст. bla-tuch «тс», слц. blatnica «шейхцерія», болг. блатник «жовтець болотяний», [блатняк] «тс»; — похідні утворення від болото; назви зумовлені тим, що все це болотяні рослини.— Див. ще болото.

болото, [болотавка] (орн.) «трясо­гузка, Motacilla» ЖАболотенник] «лю­битель гратися в болоті Me; нечепура

болототисячник

бомба

 

МСБГ; (орн.) червононіжка, Tringa to-tanus L. ВеНЗн», [болотина] «висохле болото», [болотйще] «місце, де було бо­лото», [болотнеча] «дуже розмокла зем­ля» Ж, [болотна] «тс.» Ж, [болотнйна] «торф», Іболотшвка] «болотяна трава», [болотянйк] «болотяний чорт», [болот­ник] «тс; болотисте пасовисько» Ж, [болотюк] (ент.) «п'явушник, Limnaeus stagnalis» Ж, [болотюх] (ент.) «коловод­ник, Machetes pugnax» ВеНЗн, [боло-тянка] (ент.) «бабка з темно-синіми кри­лами», болотистий, [болотйй] «боло­тистий», [болоткуватий] «болотний» Ж, [болотняний], болотяний, заболочувати, [поболотниця] (орн.) «грицик, Limosa L.» Ж; — Р· ДР· болото, бр. балата, п. нл. błoto, ч. Ыśto, слц. blato, вл. błoto, болг. м. блато, схв. блато «бо­лото; (заст.) озеро», слн. bléto, стел. ελλτο;—пел. *bolto, похідне від того самого кореня, що й болоння, болонь, іє. *bhol-/bhel- «білий»;—споріднене з лит. baia «болото», bal tas «білий», лтс. baits «тс», алб. balte «болото»; до роз­витку семантики пор. р. [бель] «болото», η. [biel] «тс.» як протиставлення до руда (власне, «болото червоного кольору»); польську назву пов'язують також із старопольською назвою рослини biel «пухівка, Eriophorum L.», якою заро­стають болота (Moszyński JP 35/2, 123); помилковими були спроби (Torp I 218; Bern. І 70; Uhlenbeck 97) пов'язати з двн. pfuol «калюжа», англ. pool, норв. pola «тс», які є запозиченнями з іллірій­ської мови.— Шанский ЭСРЯ ί 2, 157— 158; Фасмер І 190; Sławski І 37; Machek ESJĆ 55; Schuster-Śewc Probeheft 22— 23; Skok I 168—169; ЭССЯ 2, 179—182; St. prasł. І 311—312; Sadn.— Aitz. VWb. I 132—133; Fortunatov AfSlPh 4, 579; Fraenkel 30—32; Топоров I 189—190; He-рознак 140 141, 184-185 Pokorny 119.-Див. ще білий.— Пор. болоння, руда.

[болототисячник] (бот.) «авран, Gra-tìolaofficinalis L.» Mak; — результатви-дозміни форми [золототисячник] «тс» із зближенням першого компонента з осно­вою болото. — Див. ще золототисячник.

[болоховецьі «мисливець» Ж, ст. бо-лоховник «запорозький козак, що полю-

15*

вав на звірів» Я, болоховий «тс.» Я; —· др. болоховь «населення в басейні Дні­стра в XII—XIII ст.»; — похідне від назви міста Болоховъ, утвореної ■ від особового імені Болохъ, Болехъ; пор. п. bol echa «товстун; ледар», споріднене з укр. більший, р. более, большой та ін.

болт; — р. бр. болг. болт, п. bełt «болт»; — запозичення з німецької мо­ви; нн. bolt(e) споріднене з гол. bout «тс.» (яке було запозичене в російську мову ще раніше), з англ. bolt, нвн. Bolzen < < Bolz «тс.» і лит. beldù «стукаю», balda «стук, шум».— Шанский ЭСРЯ f 2, 158; Фасмер ί 190; Преобр. I 35; Klu­ge— Mit z ka 90.

[болюс] «балабушка, кулька»; — р. [болюс] «тонка і чиста глина; крейдя­ний вапняк», п. bolus «крейда для за­писування на картярському столику», ч. bolus «сорт глини»; — через лат. bo­lus «шматок, кусок, грудка» зводиться до гр. βώλος «грудка, кусок», яке пев­ної етимології не має.— SW I 188; Frisk I 279.

Іболя] (дит.) «картопля»; — резуль­тат редукції назви бараболя (див.).

больба — див. полба.

[больфа] «болячка Ж; пухир, пух­лина МСБГ», [бовфа] «болячка» Ж, — запозичення із східнороманських мов; рум. bólfä (молд. болфэ) «опух, гуля, ангіна» вважається експресивним утво­ренням.— Vincenz 3; Crânjala 217; Vrabie Romanoslavica 14, 133; Cioranes-cu 94.

бом (вигук для передачі глухого уда­ру дзвона), бомкати «глухо ударяти в дзвін; базікати», [бомки] (вигук на по­значення удару в дзвін) Я; — бр. бом, п. слц. bom (вигук для передачі зву­ку дзвона); — звуконаслідувальне утво­рення, аналогічне до бам, бім, бум (див.).

бомба, бомбардир, бомбардувальник, бомбардувати, бомбити, ст. бомбы (зн. в. мн., XVIII ст.); — р. бр. болг. м. бом­ба, п. ч. слц. вл. нл. bomba, схв. бомба, слн. bómba; — запозичення з німецької або французької мови; н. Bómbe, φρ. bombe «бомба» походять від іт. bomba, первісно «ядро, що дзижчить», спогл'д-