СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 31 страница

[каблук; мотузка]», підбор «набивка на взутті під п'ятою», [підборний] «фаль­шивий, підроблений; належний до каб­лука», [побіршпися] «виряджатися, ру­шати», побрати «вирвати (льон, коноп­лі)», побратися «[тс]; одружитися», по­бір «побори, хабарі», [побірець] «зби­рач», [побірнйці] «плоскінь», [побір-чий] «збирач податі», побори, прибирати «брати; упорядковувати; одягати, ви­ряджати, чепурити; вибрати, підібра­ти (до чого-н.)», прибір «одяг, вбрання, одягання, убирання; готування (до свя­та, весілля тощо); прикраса, оздоба; [узорна вишивка різнокольоровими нитками по лацкану кожуха]», прибір-нйця «та, що прибирає», прибор (столо­вий), приборка, прибиральник, призби­рувач, [прибірний] «нарядний», проби­рати «виривати якусь частину рослин (коноплі тощо); звільняти, готувати (міс­це); лаяти», пробиратися «продиратися», [пробіранець] «людина, що ЇЇ недавно мо­рально покарали» Л, пробор, розбирати «розкладати на складові частини; роз­дягати; розпізнавати, розрізняти; розу­міти, метикувати; пройняти», розібра­тися «зазнатися», розбирач, розбір, розбор, [розббрка] Ж, розбірливий, роз­бірний «чіткий, легко зрозумілий; та­кий, що його можна розібрати і склас­ти», розборливий «тямущий, розсудли­вий», убирати «одягати, прикрашати; бруднити; їсти», убиратися «збиратися, залізти; увійти, оселитися; піти геть», [уберечко] «одяг, убрання», убиральня, [убирач] «прикрашувач» Ж, [убйрок] «прикраса» Ж, [убйря] «вбрання» Ж, убір «одяг, вбрання; церковне облачения», убиральник «скребло (шкіряника)», [убі-рання] «одягання; одяг, штани», убор (заст). «убір», уборщик (спец.), убрання «одяг; [штани]», убранство, [убирнйй, убористий, убраний «одягнений», уб-ршпий «тс»; — р. брать, бр. браць, др. бьрати, брати, п. вл. Ъгас, ч. brâti, слц. brat, нл. braś, полаб. bere «бере», болг. бера, м. бере, схв. брати, слн. brâti, стел, вкрити; — псл. bbrati, berę, похідне від іє. *bher- «носити, прино­сити»; — споріднене з дінд. bhârati, bi-bharti, bibhârti «несе, приносить, веде, відбирає», ав. baraiti «несе», курд. Ьэгэп

Братки

бре

 

«віднести», гр. φέρω «несу», вірм. berem «тс.», алб. Ьіе«веду, приношу», лат. fero «несу», гот. baira «тс», bairan «носити; родити, утворити, виробити», ірл. biru «несу», tobiru «приношу, даю»; сюди ж, можливо, лит. berti «сипати», лтс. bërt «тс.» (Mühl.— Endz. І 29.1, 292), ос. Ьа-гуп «зважувати» (Абаев ИЭСОЯ І 194, 238), дінд. bhrtih «несення, утримання, винагородження», лат. fors «випадок», ірл. brith «народження», гот. baurpei «ноша, тягар», нвн. Bürde «тс», Geburt «народження» (Zubaty LF 28, 31; Bern.

I 51; Trautmann 31; Uhlenbeck 196; Büga RR II 314; Mikkola Ursl. Gr. І 43); первісне значення «нести» зберігає­ться в укр. бер емок «оберемок», р. бе-ремя, бр. беремо, п. brzemię «тягар», ч. brime, слц. bremeno, вл. brëmjo, нл. brëmje, болг. бреме, схв. бреме, стел. вр^МА «тс», пор. дінд. bhârîman- «не­сення, зберігання», переносні розвину­лись спочатку в префіксальних формах типу *sbbbrati, первісно «знести».— Шанский ЭСРЯ І 2, 190—191; Фасмер— Трубачев І 159; Преобр. І 42—43; Го-ряев 27; Sławski І 41; Machek ESJĆ 64; Lehr-Spławiński.— Pol. 30—31; БЕР І 42—44; Skok I 201—202; ЭССЯ 3, 162— 163; Sł. prasł. І 485—487; Sadn.— Aitz. VWb. I 275—286; Miki. EW 9; Vaillant RÉS 22, 29; Cop Slav. rev. 13, 181 —210; RÈS 42, 297; Джаукян 86; Mayrhofer

II 473, 480, 532; Pedersen Kelt. Gr. II 475; Pokorny 128—132.

братки (бот.) «фіалка триколірна, Vi­ola tricolor L.», братіки «тс; перестріч, Melampyrum nemorosum L.», [братка] «Viola tricolor», [браток] «Viola sylvest­ris Lam.», братчик {і сестричка) «Viola tricolor L.», братчики «Melampyrum ne­morosum L.»; — p. [братки] «Viola tri­color L.; Melampyrum nemorosum L.», бр. браткі «Viola tricolor; Viola hyb-rida Hort.; [перестріч, Melampyrum L.]», n. bratki «Viola tricolor»;—похідні утворення від брат; назви зумовлені тим, що кожна квітка відповідних рослин має різнокольорові пелюстки, і пов'язані з казкою про брата і сестру, які, не знаючи про це, одружилися, а щоб не розлучатися, перетворилися в цю

квітку.— Фасмер II 114; Вісюліна—Кло­ков 181—182; Нейштадт 389—394, 499— 500; Brückner 678; Machek Jm. rostl. 71, 214.— Див. ще брат.

братрура «піч для смаження; духов­ка» О, [брагрура, брадура, брандура, братура] «тс.» О; — п. [bratrura]; — запозичено через польське посередни­цтво з німецької мови; нвн. Bratröhre «піч для розігрівання; маленька піч для піджарювання» утворене з основ дієсло­ва braten «жарити, смажити» і іменника Röhre «труба, трубка», спорідненого з двн. rör(r)a, rörea «тс.; стеблина очерету, порожниста стеблина», нвн. Rohr «труба, ствол; очерет, тростина», гот. raus, двн. rösc(i) «спритний, гнучкий», укр. рух. — Онышкевич Исслед. п. яз. 239; Kluge— Mitzka 605.— Див. ще братван, рух.

ібрацар] «срібний браслет Mo; ман­жета, обшлаг рукава сорочки», [брей-цара] «залізне кільце, яким прикріплює­ться барнак до герлиги», [брицарі] (мн.) «манжети» Ж; — запозичення з румун­ської мови; рум. brätarä «браслет», молд. брэцарэ «тс; вишита манжета», брэцэрь «тс.» походять від лат. brachiale «брас­лет», пов'язаного з bräc(c)hium «плече, передпліччя, рука».— Scheludko 127; Vrabie Romanoslavica 14, 133; Nifä-Ar-таста ін. Romanoslavica 16, 76; Puçcariu 18; СДЕЛМ 60; DLRM 92.— Див. ще бра.— Пор. браслет.

брашпиль «коловорот для піднімання якоря на кораблі»; — р. брашпиль, бр. брашпіль, п. braszpil «тс»; — пов'язане, очевидно, через російське посередництво з гол. braadspil «тс.» або нвн. Bratspill «брашпиль, якірний коловорот, лебідка, кабестан; невелика щогла».— СІС 109; Фасмер І 208; ССРЛЯ 1, 619; Смирнов 65; Meulen 45.

бре (приспів у піснях: гей, море, бре!), брей «тс», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови) Me, Ko, [бре] «тс» Me; — п. bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звер­тання до чоловіків; підсилення — «гей»; незадоволення—«ах, ой, ex»; сполуч­ник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, еге, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоло­віків), схв. бре (вйг.) «хіба, невже,

бревері'я

бредулёць

 

ну», бре} — пов'язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,— пор. молд. бре, вигук звертання, рум. Ьге «тс») з гр. μπρε (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від μορέ «дурню», кличної форми до μωρός «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорід­неного з дінд. morali «телепень, ідіот» (з іє. *mö(u)r-, *mür-); пор. болг. море (вигук до чоловіків), мори (вигук до жі­нок), тур. Ьге (виг.) «ти що, гей, ей, ну» {з гр.).— Мельничук Молд. Э'л. 164; Кобилянський Гуц. гов. 82; Brückner 39; БЕР І 75—76; Младенов 44; Bernard Балк. езикозн. І 96—97; Boisacq 655.

[бревері'я] «суперечка; сварка, чва­ри», Іброварія] «сварка, бійка, галас»;— запозичення з польської мови; п. bre-weria «галас; бешкет, скандал; безша­башне юнацтво», brewerie, [brawerja, brawarje] «тс.» пов'язані з іт. breveria «самохвальство, фанфаронство», brave­ria «тс», похідними від bravo «енергій­ний, діловий; відважний», до якого зво­диться й укр. бравий. — Sł. wyr. obcych 94; Brückner 39; Battisti—Alessio 592; Dauzat 111.— Див. ще бравий.

Ібревкати] «жерти», [бревка.іоі «не­нажера», [бревко, бревтій] «тс»; — афек­тивні утворення.

брегет «годинник, що відбиває хви­лини і показує числа місяця»; — р. бре­гет, бр. брэгет, п. bregiet; — пов'яза­не з прізвищем швейцарського годинни­каря Бреге—Bréguet (1747—1823).— CIG 109; Шанский ЭСРЯ I 2, 192; Фае-мер Г 210; Bruckner 39.

бредень — див. брести.

[бредина] (бот.) верболіз, Salix cap-геа L.» Я; — р. [бредйна] «верба», [бред] «тс; зрізані на корм вербові гілки»; — не зовсім яєне; пов'язується з брити «зрізувати» (Корнев ЭИРЯ VII 104—-112; Откупщиков 117—118); менш пере­конливим здається пов'язання з бреду, брести, яке мотивується тим, що росли­на росте по мокрих місцях (Фасмер І 210; Преобр. І 44; Bern. I 83; Trautmann 36); недостатньо обгрунтованим є пов'я­зання назв цих рослин з алб. breth, bredni «ялина» (Meyer EW 45); ще більш сумнівне нрипущення Соболевського

(Slavia 5, 440; Лекции 64) про існування вихідної форми *брЪдъ і порівняння з ч. ст. jabradek «гілка винограду», п. єт. jabrząd «тополя» (пор. також Bezlaj Esejì 149; Sadn.—Aitz. VWb. I 158— 159).— ЭССЯ 3, 11—12.

бредня «дурниці, химери», бридня, [бриденька] «тс», ст. бредня «верзіння, недоречність, дурниці» (XVI ст.);—p. бред, бредить, бредни «бредня, дурни­ця, нісенітниця», [бреда] «балакун, ба­зіка, дурень», бр. [бредня] «брехня», [бредзиць] «брехати; обмовляти, зводи­ти наклеп», п. brednia «бредня, дурни­ця, нісенітниця», bredzić «марити, верз­ти, ляпати, молоти», [bryda, breda], заст. brydnia, ст. brydzić (XVI ст.); — загальноприйнятої етимології не має; пов'язується з брести, бреду-, якому приписується початкове значення «хо­дити без певної мети», пор. р. сумасброд (Фасмер І 210; Bern. I 83; Miki. EW 20; Sławski I 41—42; Sł. prasł. I 366; Sadn.— Aitz. VWb. I 210—214); n. brednia зму­шує припустити пел. *brbd-, паралель­не до *bryd- (Brückner AfSlPh 11, 123); з огляду на це робиться непереконливе припущення про запозичення східно­слов'янських форм з бред- з польської мови (Richhardt 37); ці форми пов'язу­ються також через проміжне значення р. [бред] «скошена різносортна трава» з дієсловом брити (Корнев ЭИРЯ VII 109—112); спорідненість з дангл. breo-dian «кричати, кликати, звати», свн. braten «базікати» (Holthausen ZfSlPh 22, 146) сумнівна; ще менш вдале зістав­лення з снн. снідерл. praten «говорити, базікати», англ. prate «базікати» (van Wijk IF 128—130).— ЭССЯ 3, 12—13.

бредулець (бот.) «багно болотяне, Le­dum palustre L.», [брезулець] «те.»; — загальноприйнятої етимології не має; найбільш імовірним здається походжен­ня від рум. brädulet (молд. брэдулец) «ялинка», демінутива від brad (брад) «ялина, смерека», яке зіставляється з алб. breth (bredh) «ялина»; перенесення назви ялинки на багно в румунській мові могло бути зумовлене тим, що вічно­зелене листя багна подібне до глиці ялини; менш переконливе зіставлення з р. [бред] «верба», [бредйна] «те.» як назв

брез

бремза

 

рослин, що ростуть на болоті, по якому треба брести (Фасмер І 210); необгрун­тованим є пов'язання з ч. ст. jabradek «гілка винограду» (Соболевский Slavia 5, 440; Лекции 64; Trautmann 36) або безпосередньо з алб. breth (bredh) «яли­на» (Meyer EW 45).

[брез] «через; без», [брис] «тс»; — очевидно, результат видозміни приймен­ника Іпрез] (*перез) «через» під впливом прийменника без. — Мельничук CM III 148; Тимч. Акузатив 20.

[брезгань] «пліснява на квасі» Я, [бреск] «вологість; пліснява» О, [брезга-ти] «гидувати» Ж. Ібрезкати] «тс.» Бі, [збрескнути] «закиснути» Ж, Ізбреск-лий] «закисаючий» (про молоко), [на-брезглий) «скислий» (про молоко); — р. брезгать «гидувати», [броснеть] «пліс­нявіти», [броснь] «пліснява, цвіль», Іоб-резнуть] «закиснути» (про молоко), п. brzazg «гіркий (кислий) смак», brośń «пліснява», brośnieć «пліснявіти», zbrza-zgnąć «скиснути», ч. bfesknouti «кис­нути», р.-цсл. сер^згмУти «закиснути» (про квас), оврь.згмУти «тс»; —очевид­но, псл. *brëzgb, *brbzgb, *brosk- «кис­лий смак»; — споріднене з норв. brisk «гіркота», brisken «гіркий, терпкий»; можливо, похідні від того самого коре­ня, що й бридкий; менш переконливе зближення (Bern. І 85—86; Преобр. І 44) з гр. φρίκη «дріж, страх» або з лат. fraceo «гіркну, протухаю», а також ото­тожнення (Brückner 44) з р. брезжить «світати», п. brzeszczy się «тс».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 192; Фасмер І 211; Ма-chek ESJĆ72; ЭССЯЗ, 18—19; Sł. prasł. І 375, 376; Sadn.— Aitz. VWb. I 434— 435; Walter Slavia 36, 267—268; Wood KZ 45, 61; Mikkola Bait. u. Slav. 35.

брезент; -τ- p. брезент, ст. презе-нинг, бр. брызешп, п.brezent, болг. бре­зент, бризент; —запозичення з гол­ландської або німецької мови; гол. рге-sénning «брезент», нвн. Presenning, Pre­sent «тс.» походять від фр. préceinte «оболонка», що розвинулось із лат. praecincta «тс», похідного від precin­gere «оточувати, оперізувати», утворе­ного з префікса ргае- «пере-, перед-», спорідненого з гр. παραί «при», псл.

ргі, укр. при, і дієслова cingo «опері­зую, оточую», спорідненого з дінд. kân-cate «в'яже», kancT «пояс», гр. κιγκλίς «перегородка», лит. kinky ti «запрягати» (коні).— СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 192; Фасмер І 211; ССРЛЯ 1, 623; Смир­нов 236; Грот ФР II 370; Sł. wyr. obcych 94; БЕРІ 76; Kluge—Mitzka 564;Vries NEW 546; Meulen 156; Walde— Hof m. I 216—217, II 351.—Дйв. ще при.

брезкнути «пухнути, опухати, на­брякати», [бразкнути] «брезкнути» Па, брезклий «опухлий, одутлий; сирий (про дерево», [брезкйй] «одутлий», [брезькйй] «тс», [брескли] (мн.) «сирі дрова» Ж, [забрезкли] «трохи припухлий» Л, \на-брезгнути] «набрякнути» Ж, [обрезк­лий] «одутлий» Ж; — очевидно, похідне від тієї самої основи, що й брякнути «розбухати»; словотворчі стосунки між обома формами не зовсім ясні.— Див. ще брякнути.

брезулець — див. бредулець.

fбрекеке] (відтворення жаб'ячого ква­кання), брекекекати «квакати» (про жа­бу); — звуконаслідувальне утворення.

брелок «прикраса на ланцюжку до годинника чи браслета»; — p.. болг. бре­лок, п. brelok, brylok; — запозичено, очевидно, через російське посередни­цтво з французької мови; фр. breloque «брелок» (з XVII ст.) споріднене з ети­мологічно неясним (можливо, звукона­слідувальним) brelique «дрібна прикра­са» (з XVI ст.).—СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 193; Фасмер І 211, 212; Го-ряев 28; Brückner 39; Matzenauer 118; Dauzat 112; Bloch 100; Gamillscheg 150.

Ібремерці] «маленькі плоскогубці» Mo, [бремирці] «тс» Mo; — неясне.

Ібремза] «гальмо», [брендза] «тс.» О, [бремзувати]; — п. bremza «гальмо», схв. бремза «тс»; — через польську мову за­позичено з німецької; нвн. Bremse «галь­мо, гальмовий башмак» споріднене з снн. гол. pramen «будувати міст, дорогу» і, можливо, свн. pfręrgen «протискувати, втискувати», гот. rmapraggan «гнобити, утискати», снн. снідерл. prame «насиль­ство; тиск, натиск», гол. pram «тс», вестфальськ. pram(e) «прес, лещата»» раннє нвн. brèmes «затискач; клема;

бремкать

брести

 

намордник».— Онышкевич СЛиЛ 93; Kluge — Mitzka 99.

[бремкать] «неголосно ревти, мука­ти» Л; — очевидно, споріднене з п. brzmieć «звучати», м. брмчи «бренить», двн. brëman, свн. brëmen, нвн. brummen «бурчати, ревти», лат. fremere «тс», дінд. bhramaräh «бджола».— ЭССЯ З, 68—69; Kluge —Mitzka 104; Bern. I 94—95; Walde —Hof m. I 544.

бремсберг «похила галерея в копаль­нях і ін.»; — р. бремсберг, бр. бремс­берг; — запозичення з німецької мови; нвн. Bremsberg «сортувальна гірка, бремсберг» складається з основ дієслова bremsen «гальмувати», пов'язаного з іменником Bremse «гальмо», та іменника Berg «гора», спорідненого з псл *bergb, укр. берег.— СІС 109; ССРЛЯ 1, 624.— Див. ще берег, бремза.

[брєндати] «бродити, вештатися» Ж, [забрендшпися] «забруднитися» Ж; — р. [брындать] «вештатися», бр. [брьін-даць] «ходити, чалапати», абрындаць «заляпати, забризкати», забрындаць «тс», ч. bryndati se «бруднитися, борса­тися в грязюці», болг. [бренцам] «ти­няюсь», [брендзам] «забруднюю»;— оче­видно, результат пізньої (після припи­нення процесу утворення носових го­лосних) афективної видозміни основи bred-, brod-, яка зберігається в формах брести, бродити; пор. лит. brendù «бреду», brìsti «брести».— БЕР І 77; Sadn.— Aitz. VWb. I 210—213.— Див. ще брести.

брензил, брензилі — див. френзлі.

[бренйця] (ент.) «лугова муха, Lim-nobia» Ж;— не зовсім ясне; може бути зіставлене з брень, бреніти (пор. болг. брънчелйва муха, Дювернуа І 161) або з р. брение «глина, болото», др. бьрние «тс».

[бренчка] (бот.) «дзвінець, Rhinanthus crista galli»; — пов'язане з бреньчати, бриньчати; назва зумовлена тим, що насіння достиглого плоду дзвінця звучить, як брязкальце (пор. росій­ську назву тієї ж рослини погремок); спроба пов'язання з бреніти «бриніти, червоніти, красуватися» (Moszyński JP 37/4, 293—295) недостатньо обгрунто­вана.— Вісюліна — Клоков 276—277,

281; Нейштадт 502—503.—Див. ще брень.

[брень] (вигук, що передає звучання струни), бринь «тс», [бреніти] «зву­чати, дзижчати, дзвеніти», бриніти «тс», бренькати «погано грати; смикати струну», бринькати «тс», [бреньчати], бриньчати, [бренлйвий], [бренч] «тру­тень» ВеНЗн, [бренчик] «тс.» тж, [бренькач] «поганий музика; дзвінка монета», [бринькач] «дзвінка монета», бренькіт, [бринчок] «дзвінок, бубо­нець» ВеУг, бринькало «всякий музич­ний інструмент, на якому можна бринь­чати» Я, [броншпи] «бриніти, дзве­ніти» Я; —р. брень, брынь, бренчать, брынчшпь, бр. [брцн-брин], брьїнкаць, п. brnieć, ч. brnk, brnćeti, brnkati, слц. brnk, brnćat', brnkat', вл. brink, brinćec, нл. brjeńk, brjeńkaś, brincaś, болг. бренцам «тихо плачу», брън-брън, брънкам, м. брмне, брмчи «бри-нить», схв. бренкати, брёнцати, слн. brenêâti, brnéti; — очевидно, утворен­ня від чотирьох праслов'янських ва­ріантів основ *bre-n-, *Ьгь-п- *Ьгь-п-, *bry-n-, споріднених з основою *brę-, збереженою в брякати; українські фор­ми на бри-, мабуть, усі походять від

основи *Ьгъ-п-, форми на бре -- від

основи *Ьге-п-.— Шанский ЭСРЯ І 2, 194; Фасмер І 212; Преобр. І 44—45; Горяев 28; Otrębski PJ 1962/1, 21; Brückner 45; Machek ESJĆ 67, 72; БЕР І 83; Младенов 44; Skok I 206 — 207; ЭССЯ 3, 68—69; Sł. prasł. 1 369— 371; Sadn.—Aitz. VWb. t 178—182; Bern. Τ 84, 88.— Див. ще брякати.

брести «іти (переходити) вбрід; по­вільно йти», бродити «ходити, йти по воді; ловити рибу бреднем: повільно хо­дити без мети», [бредень] «невід, сітка, волок» Ва, [бредець] «бродяга» Я. [бре-лець] «той, хто переходить вбрід» Я, брід, [брілець] «той', хто переходить вбрід» Я, [бродйсько] «брід», [бродня] «блукання» Я, [броояк] «волок, ри­бальська снасть»,Мо, Берл, [бродок] «малий брід, поточок» ВеЗн, Я, Ж, бродяга, бродяжити, [бріднявий] «грузький» Ж> [брідьма], бродом, [вза-брод (ходити)] Ж. врозбрід, вибродити

бретель

брехати

 

«задрипати», забродити «тс», забрід «відхід на заробітки, бродяжництво; бурлакування; рибний завод», заброда «задрипанець; волоцюга», забродчик (заст.) «робітник, який ловить рибу сіт­ками (на заводах)», збрід «потолоч; [вузьке місце в річці; мілке місце, де пристає пором» ЖЪ, [збр'їдє] «місце нижче броду» Ж, [збрідь] «потолоч» Ж, [зброд, збродь] «тс» Ж, Ізброденьї «бро­дяга, приблуда» Ва, [збродник] «волок» Я, [межйбрід] «місце між двома брода­ми» Ж, набрід «пришельці, потолоч», наброд «тс», [побридки] «бродяжництво», розбрід, убрід, [убродй] «убрід»; — р. брести, бродить, бр. брадзіць, др. брес­ти, бродити, п. brnąc «брести, грузну­ти», brodzie, ч. bfisti, broditi se, слц. [bist'], brodit', bfdnut', вл. brodzie, нл. broźiś, полаб. brade (*brode[tbJ), болг. бродя, м. броди, схв. бродити, слн. brêsti, broditi, стел. врЕсти; — пел. *brb«ti < *brbdti (* bredo), bro­diti; — споріднене злит, brendù, brìsti «переходити вбрід», brydoti «стояти у воді», bradyti «переходити вбрід», лте bridu, brist «бродити, переходити вбрід», bradât «переходити вбрід, чала­пати (по болоті)», можливо, також алб. breth «підстрибую», фрак. Βρέδαι (то­понім), тох. В preściye «баговиння, грязюка»; іє. *bhred-; зіставлення з гр. αρδω (<*mrdö) «змочую, мочу» (Jóhan-nesson KZ30, 451) сумнівне.— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 194; Фасмер—Труба-чев І 210—211; Преобр. І 45; Brückner 40; Sławski I 41, 42; Machek ESJĆ 74; Lehr-Spławiński—Pol. 49; Кузнецов ВЯ 1957/2, 108; Георгиев ВЯ 1958/6, 16; БЕР 180; Skok 1216; ЭССЯ 3, 14— 15; Sł. prasł. I 368—369, 382—383; Sadn,— Aitz. VWb. I 210—212; Bern. 183; Trautmann 37; Fraenkel 58; Mühl.— Endz. I 321—322, 332—333; Arumaa AfSlPh 26, 128; Meyer EW 46; IF 5, 181; Pokorny 164. — Пор. бродити.

бретель, бретелька; — р. бретель, п. bretelka, схв. бретела, м. бретела; — запозичено з французької мови, оче­видно, через російську і польську; фр. bretelle «лямка, бретелька» загально­прийнятої етимології не має; пов'язує-

ться з двн. brittil «повід, вуздечка», brettil «тс.» (Dauzat 112; Bloch 100) або з гіпотетичним дієсловом *braiete-ler, похідним від іменника braie «ка­нат» (Gamillscheg 151). — Шанский ЭСРЯ І 2, 194; Фасмер І 212.

бретналь (заст.) «даховий цвях, кос­тиль, цвях», [бринтало, бришпаль, блатнар] «тс», [бренталь] «тесовий цвях» Я, ст. за братнали (1633); — запозичення з польської мови; п. bret­nal, bratnal походить від н. Bréttnagel, яке складається з основ іменників Brett «дошка», що є давнім варіантом до форми Bord «борт», і Nägel «цвях», спорідненого з лат. ungula «кіготь, ко­пито», лит. naga «копито», укр. нога. — Тимч. 137; Шелудько 22; Richhardt 36; Korbut PF 4, 496; Sł. wyr. obcych 94; Brückner 39; Kluge—Mitzka 99, 500—501.— Див. ще бердо¹, борт, нога.

[бреус] «незграбна, нетактовна, ве­лика на зріст людина»; — неясного по­ходження.

брехати «говорити неправду; гав­кати», [брех] (виг.), [брех] «гавкання», брехіт «тс», [бреха] «брехун, бреху­ха», [брехака] «тс; епітет собаки», [бре­хало], [бреханйна] «брехня» Я, [бре-харь] «брехун» Я, брехач, брехачка, бре­хенька «баєчка, небилиця», [брехи] «ви­гадки» ВеБ, [брехло] «брехун» Я, [брех-ля], брехня, [брехтя], брехун, бреху­нець (заст. ірон.) «адвокат», брехунка «брехуха; [жмуток волосся і заглибина на задній частині шиї]», брехуха, [брешко] «брехунчик; гавкаючий со­бака», брехливий, [набрехач] «донощик, обмовник» Ж, [обрехи] «брехні, накле­пи» Ж, перебрех «перебріхування, пе­рекручення фактів», перебреха «брехун, брехуха», підбрехач, [побрехач] Ж, по­брехенька, [прибрехач] «донощик, об­мовник» Ж; — Р· брехать, бр. брахаць, др. брехати «гавкати», n. br(z)echać (заст.) «гавкати, брехати (про собак); базікати», ст. brzechotac «гавкати; кри­чати (про деяких птахів)», ч. bfechati «дзявкати», слц. brechat' «гавкати; го­ворити неправду», болг. брехам «стог­ну; чихаю», схв. брехати «задихатися; кашляти», слн. bręhati «тс», brgkatl «кричати; верещати»; — мабуть, псл.

Срёчка

бригантина

 

*brexati (<*breksati) «лаяти; кашляти», пов'язане з іє. *bher-/bherk-; — спорід­нене з лтс. brèkt «кричати, плакати», двн. praht «галас», свн. braht «тс», дангл. breahtm, bearhtm «кричу, пла­чу», ірл. bressim «крию, дангл. Ьеог-сап «лаяти; кашляти», англ. bark «тс»; зв'язок з р. бредить, [бреда] «ба­зіка, дурень», п. ст. brzedzić «базікати» (Brückner KZ 43, 313 і далі) потребує додаткової аргументації.— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер 1203; Преобр. І 45; Brückner 39; БЕР І 78; ЭССЯ З, 13—14; Sł. prasł. І 366—367; Sadn.— Aitz. VWb. I 186—187; Bern. I 83—84; Mühl.— En dz. Ї 330—331; Scheitel o-witz KZ 56/3—4, 203; Pokorny 138.

[бречка] (бот.) «дика гречка, Poly­gonum tataricum» ВеБ; — пов'язане з гречка (татарська) «Fagopyrum tatari­cum Gaertn.»; зміна початкового г на б, можливо, зумовлена впливом назви [брочка] (бот.) «шерардія, Sherardia».— Див. ще броч, гречка.

бреш «пролом»; — р. брешь, заст. бреша, п. bresza, болг. бреш, схв. бре­ша; — запозичено з французької мови через російське посередництво; фр. bre­che «пролом, бреш, прорив; пробій» походить від двн. brecha «ламати», спорідненого з нвн. brechen, гот. bri-kan, англ. break, лат. frangere «тс».— Шанский ЭСРЯ І 2, 195; Фасмер І 213; Виноградов Очерки 52; Смирнов 65; РЧДБЕ 121; Bloch 99; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 98.— Пор. брухт.

[брибеґа] «дурнуватий чоловік» Mo;— очевидно, видозмінене запозичен­ня з молдавської мови; молд. бербек «баран» походить від лат. ЬегЬЄх «ва­лах», vervgx «тс», спорідненого з гр. гомер. εΐρος (<*FepF<x) «вовна», дінд. urà «вівця», дісл. vara «шкура»; менш переконливе виведення (Vrabie Roma-rosi avica 14, 134) від рум. pribeag «блу-кач, бурлака».— DLRM 77; Walde— Hoîm. II 767—768.— Пор. прибеґа.

бриг «вид судна»; — р. болг. бриг, бр. бриг, п. bryg, ч. слц. briga, схв. бриг, слн. brig; — запозичення з анг­лійської або німецької мови; дангл. brig (н. Brigg) «тс» є скороченням англ.

brigantine, що походить від іт. brigan­tino «піратський корабель».— СІС 109; Шанский ЭСРЯ І 2, 195—196; Фасмер І 213; Преобр. І 45; Kopaliński 145; Klein 200; Chambers 52; Holthausen EW 24; Kluge—Mitzka 100; Jóhannes-son 959.— Див. ще бригантина.— Пор. бригада.

[брига] (снігу) «брила, грудка» ВеБ;— неясне; можливо, є результатом контамінації іменників брила і крига. бригада, бригадир, бригадник; — р. болг. м. бригада, бригадир, бр. бригада, бригадзір, п. brygada, brygadier, ч. briga da, заст. brigadnik, слц. brigâda, brigadier, вл. brigada, схв. бригада, бри­гадир, слн. brigâda, brigadir; — через російське і польське посередництво запозичено з німецької або фран­цузької мови; н. Brigade, Brigadier походять від фр. brigade і утвореного від нього brigadier, які зводяться до іт. brigata «військо, бригада; група людей, компанія», утвореного від briga «бо­ротьба, суперечка, спір, сварка, неспо­кій, турбота», що вважається запози­ченням з кельтських мов (пор. дірл. brigh «сила», кімр. bri «тс.»).— СІС 109; Акуленко 143; Шанский ЭСРЯ І 2, 196; Фасмер І 213; Преобр. І 45; Го-ряев 28; Reitsak ZfSl 8/1, 45; Смирнов 66; Christiani 33; Kopaliński 145; Klu­ge—Mitzka 100; Gamillscheg 152; Bloch 101; Dauzat 143; Battisti — Alessio 599, 600.— Пор. бриг, бригантина.

бригантина «легкий парусний кора­бель»; — р. болг. бригантина, бр. бри­гантина, бриганцїна, π. brygantyna, ч. brigantina, слц. слн. brigantina, схв. бригантин, бригантина; — запозиче­но через російське і польське посеред­ництво з французької мови; фр. bri­gantine походить від іт. brigantino «пі­ратський корабель», утвореного від bri­gante «грабіжник, розбійник», пов'я­заного з brigare «Добиватися, дбати, боротися», що походить від briga «бо­ротьба, суперечка, неспокій, турбота»; менш обгрунтоване пов'язання з англ. brigantine, що походить від фр. brigan­tine (Chambers 52) або безпосередньо з італійськими словами (Фасмер І 214; Смирнов 66; Fal k—Tórp 101).— СІС 109;

бриґидймка

брижа

 

Шанский ЭСРЯ І 2, 196; Kopaliński 145; Holub—Lyer 105; Dauzat 113; Bat­tisti—Alessio 600.— Див. ще бригада.— Пор. бриг.

[бриґидймка] «капризна, вередлива жінка» Я; — неясне; можливо, пов'яза­не з [бригїтка] «черниця з ордену «бри-гіток» Я, яке походить від п. brygidka «тс», утвореного від імені святої Bry­gida.—SW І 214.

[брид] «гидота, погань; гидка люди­на», [бридь, брить ЕЗб 4, бридя] «тс», [бридак] «гидка, бридка, негарна люди­на», [бридаль, бридас, бридець Я, бри-д'ій] «тс», [бридня] «погань» Ва, [бри-дуля] «бридка жінка», бридкий, бридли­вий, [брйдно], брйдити «викликати огиду, бридитися», бридитися, брйд-нути, набридливий, набридлий, набри­дати, [обрид] «відраза» Ж, [обрйда, обрйдство Ж] «тс», [обрйдливець] «про­тивна людина» Ж, [обрйдник] «тс», обридлий, обридливий, обрйдний, [об-ридальний], [обрйдити] «зробити брид­ким» Ж; — р. [брйда] «докучлива, на­бридлива людина», [бридкой] «різкий, пронизливий (вітер)», [брыд] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [бридкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смер­дючий», бр. бридкі, брьіда, др. бридъ-кыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридыи «жорсто­кий», п. brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», brzydki «бридкий», [brzydak], ч. bfid, britky «гострий», bfiditi «псувати, ро­бити негарно, бридко, гидко», слц. brid' «бруд, огида», болг. бридй «віє, дме, ріже» (про вітер), єхв. бридак «гострий, різкий», брйд]ети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. brid «гострота», слн. bri dek «різкий, гіркий», bridéti «бути гострим; свербіти», етсл. вридъкъ «гострий»; — очевидно, псл. Ьгісіь, спочатку «гострий, кислий, огид­ний», потім «негарний, бридкий, пога­ний», bridbkb «тс», що, як і bri!і «брити», brudb, зводяться до іє. *bher-«різати чимось гострим», *bhr(e)i-; — споріднені з ав. pairi-brnîaiti «обрізу­вати», лтс brïdinât (brîdinêt) «загрожу­вати, лаяти», brîdêt «застерігати, стра­шити»; мало переконливе припущення