СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 29 страница

(борощаник] (бот.) «плющ, Hedera helix L.» ВеНЗн, ВеУг; — очевидно, походить від уг. borostyśn «плющ; лавр», що, в свою чергу, виводиться від сло­в'янських назв плюща — укр. брочетан, прочитан, п. [brzesztan, brzestan], ст. brzeszczan, brzostan, схв. брштан. —

борсати

боргь

 

MNTESz I 347—348; Bârczi 25.— Див. ще брочетан.

[борсати] «низати, шнурувати, за­тягувати, застібати» Ж, ВеЗн, [набор-сати] «нанизати; наплутати (ниток)», [оборсати] «обв'язати, обплутати»; —бр. [барсаць] «зав'язувати» — неясне; мож­ливо, споріднене з болг. бъркам «всо­вую руку», лит. brùkti «втискати»; в такому разі генетично пов'язане з [оро­сити] «кинути» і з [борсатися] «кида­тися», від якого семантично відокреми­лось уже, очевидно, в дослов'янський період.— Див. ще борсатися, бросити.

борсатися «кидатися, метатися», [бор-сати] «тс; мучитися, надриватися; хи­татися» Ж, [бурсувшпися] «вовтузитися в боротьбі»; — на думку Трубачова (Эти­мология 1965, 383), походить від псл. *bMsati (se) як фонетичної видозміни *brbsati «терти, скребти», р. бросать «кидати», укр. [бросйти] «кинути»; не­переконливі спроби виведення від рум. boräsc «блюю» (Reichenkron ZfSlPh 17, 148—149) або пояснення як *ob-vors-ati з запозиченим коренем *vors- (Janów Symb. Rozwadowski 2, 277).— ЭССЯ З, 130—131.— Див. ще бросити.—Пор. бирса, боростатися.

борсук (зоол.) «Mêles mêles, Mêles vulgaris, Mêles taxus», [борсюк, барсук ЯI «тс», [борсучка] «самка борсука» Я, барсучий, ст. боръсоуковые (XV ст.), барсуковый (XVTI ст.); — р. барсук, [бор-сук], бр. барсук, др. борсукъ, п. слц. borsuk (мабуть, з укр.), болг. [борсук, бурсук]; —очевидно, давньоруське запо­зичення з тюркських мов; тур. borsuk, porsuk, тат. бурсык, барсык, каз. уйг. ка-рач. борсук, узб. бурсук, аз. порсуг, ку-мик. алт. порсук, ккалп. порсык, каз. ног. борсык, туркм. торсук, дтюрк. borsuq «тс.» тлумачаться по-різному: як похідні від кореня *бОр- «сірий» (Bang KSz 17, 136), від кореня *бор- «ситий, жирний» (Ramstedt 52 а) або від дієслова *бор- «пахнути, смердіти» (Цельникер Этимо­логия 1963, 120—123); залишається не-доведеним твердження (Никольский ФЗ 1893/4—6, 45) про безпосереднє за­позичення в слов'янські мови з давньо­перської. — Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 16; Шанский ЭСРЯ І 2, 48—49;

Фасмер — Трубачев І 128; Горяев 12; Дмитриев 493, 526; Brückner 36; Sław­ski І 39; Machek ESJĆS 38; Bern I 74; Miki. EW 7; Kałuzn. 12; Crânjala 218; Егоров 165—166; Щербак ИРТЛЯ 139.

борт «бік корабля, стінки кузова, майданчика, посуду; край одягу», [борт­ниця] «товста широка (і довга) дошка» Дз, бортовий, [отбортнутись] «від­сахнутись, відійти» Mo; — р. бр. борт, п. bort, burta «борт корабля, берег кана­лу», ч. bort, слц. bort, bord, болг. борт, борд, схв. борд; — запозичено через російське посередництво з голланд­ської мови і через польське посередни­цтво з німецької; гол. boord «борт ко­рабля», н. Bord «тс», Bórte «обшивка, край» споріднені з псл. *borzda, *borna, укр. борозна, борона. — СІС 107; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 173; Фасмер І 198; Sadn.— Aitz. VWb. І 418—419; Vries NEW 77; Meulen 40; Яновский І 393; Kluge—Mitzka 92; Pokorny 133—135.

[бортак] «йолоп, телепень», [бортуля] «дурна жінка»; — очевидно, пов'язані з [борта] «трухляве всередині дерево», [бортниця] «обрубок». — Див. ще борть. [борті'ти] «рити, штовхати, накидати» Ж, [буртшпи] «свердлити, буравити», [буртувати] «рити» Ж, [бортйця] «кріт» ДзАтл І, [наборчувати] «рити (купами)» ВеБ;— очевидно, похідні утворення від того самого кореня, що й борть «дуп­ло, вулик у дереві», [борт] «тс; паз, жо­лоб»; пов'язання з борт «бік корабля» та ін. (Sadn.—Aitz. VWb. I 418) не­достатньо обгрунтоване.— Див. ще борть.

борть «вулик у дереві, [дупло Тези V сл. конф.]», [борт] «тс; паз, жолоб», [борта] «трухляве всередині дерево» Ж, [бортло] «тс.» ВеЗн, бортник, борт­ництво, [бортниця] «видовбаний кусок, обрубок дерева» Ж, [бортніца] «дупло для бджіл, видовбане в пеньку сосни» Л, [бортняк] «ведмідь» Ж, [бортянйк] «бортник», [бортяниця] «місце для збе­рігання меду» Я, бортовий «трухлявий всередині», бортний, бортянйй, [бор-тйти] «робити паз, видовбувати» Ж, [буртувати] «тс», бортникувати; — р. борть, бр. борць, [борціна], др. бърть, борть, п. barò «дупло, в якому живуть

борушкй

борщ

 

бджоли», ч. заст. brt, brt' «тс», слц. brt' «тс; вулик», полаб. bartcë «невеликі лі­сові вулики», м. бртва «видовбана в де­реві або в стіні діра для приваблювання роя»; — псл. *b^tb з вихідним значен­ням «проріз, щілина»; — пов'язують з болг. бърна «губа, уста», лит. burnà «тс», bùrtas «жереб», bùrti «ворожити», алб. brime «дірка», лат. foramen «тс», forare «свердлити», рум. bórta «дірка, дупло, щілина», дірл. berna «розколина, ущелина», двн. borôn «свердлити»; все це похідні від іє. *bher- «ударяти, колоти, різати, терти», як і псл. *borti, *borna, укр. бороти, борона. — Дзен-дзелівський УЗЛП 22—24; Критенко Вступ 538; Филин Образ, яз. 212; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 173; Фасмер І 198; Пре-обр. І 38; Горяев 11; Brückner 15—16; Sławski I 28; Machek ESJĆ 69; Hołub— Кор. 78; ЭССЯ 3, 132—133; Sł. prasł. I 423; Sadn.—Aitz. VWb. I 412—413; Bern. I 109; Эндзелин ЖМНП 1910, липень, 200; Mühl.— Endz. І 354; По­тебня ЖСт 1891/3, 119—120; Merin-ger IF 16, 160; Meillet Études 279—280; Pokorny 133—135.—Пор. бо­роти.

борушкй — див. бір¹.

борчастий — див. борки.

борше — див. борзий.

борщ «суп із буряка, капусти і різ­них спецій; буряковий квас для борщу; [(бот.) морквяник, Chaerophyllum аго-matum L.; борщівник, Heracleum L. Г, Mak]», [борщевик] (бот.) «борщівник» Mak, Іборщевникі «тс; астранція більша, Astrantia major L.» Mak, борщівник (бот.) «Heracleum L.; [бугила лісова, Anthriscus sii vestris Hoffm.]; морквяник, Chaerophyllum aromaticum L. Mak; гор­щик для борщу; [любитель борщу; глумлива назва рота Baj», [борщівка] «ямочка біля бороди, вусів Ж; борщів­ник Мак», [борщевка] (бот.) «борщівник» Ж, їборчевка Ж, бортівка Мак] «тс», борщівнйця «торговка борщем; люби­телька борщу», [борщівкй] «червона рос­лина, яку беруть на борщ» ВеНЗн, [боршєвка] (бот.) «болиголов, Conium maculatum L.; яглиця, Aegopodium po-dagraria L. ВеНЗн», [борщівничити] «торгувати борщем», борщувати «їсти

борщ», [доборщйти] «довести до кінця, завершити, доробити» Я, переборщити «зробити щось зайве, перебільшити»;—р. ст. [борщ] (бот.) «борщівник», бр. боршч, баршч, п. barszcz, ч. brśt', слц. [brst], вл. barśc «тс», нл. barsć «пастернак; брунька, росток», слн. bfsć «цілюща трава; борщівник; пастернак»; — псл. * bTsćb < *Ь^ЪГstjb (< * b^st+*j +ь) «бор­щівник» (бот.), згодом назва страви; — пов'язане (через те, що у борщівника го­стре листя) з іє. *bhrstio-, від якого походять також лтс burkśis, burksnis (бот.) «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» (<*bur[k]śkis<*burstis Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200), дінд. bbrstih «зубець, вістря, край, кут», лат. fastTgium (<*farsti-) «верх, верхів­ка», ірл. barr «маківка, верхівка», корн. bar «гілка», брет. barr «тс», двн. раггєп «дибитися, їжитися», дісл. шв. barr «яли­нова хвоя», шв. норв. borëe «реп'ях», дат. burre «тс», двн. bersi «мітла з жорсткого волосся», дісл. bursti «тс», дангл. byrst «щетина», нвн. Borste «тс», Bürste «щітка»; менш переконливе пов'я­зання з р.-цсл. оврь.згыжти «скиснути», ч. bfesk «терпкий смак», п. (o)brzazg (Machek IF 63, 129—130; ESJĆ 69), схв. брст «листя, паростки», укр. брость «брунька» (Потебня РФВ 4, 216; Шанский ЭСРЯ І 2, 174), з н. Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinalis L.» (Korbut PF 4, 402; Meyer I 175) або з н. Bär «ведмідь» і його по­хідними (Vaillant RES 16, 82); для сло­в'янських форм значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки р. борщ, ч. слц. borse, каш. bcorsć, болг. борш, схв. боршч, слн. bórse «тс».— Москаленко УІЛ 29; Шанский ЭСРЯ І 2, 173—174; Фасмер І 198; Пре-обр. І 38—39; Brückner 17; Sławski I 27—28; Schuster-Sewc Probeheft 20; Lehr-Spławiński — Pol. І 45; БЕР І 69; ЭССЯ 3, 131—132; Sł. prasł. i 422; Sadn.— Aitz. VWb. I 394—395; Bern. I 109; Pedersen Kelt. Gr. I 44; Petr BB 21, 211; Walde—Hofm. I 461—462.— Пор. бороти, борть.

бос

бостй

 

бос «господар, керівник» (у капіталіс­тичних країнах); — р. босс, заст. бас, бр. болг. бос, п. ч. слц. boss, слн. bòs; — запозичення з англійської мови; англ. boss «хазяїн, патрон» походить від гол. baas, спорідненого з фриз, baes «тс»; дальші зв'язки цих слів неясні.—■ Шан­ский ЭСРЯ І 2, 176; Partridge 54; Dau-zat 99; Klein 188; Vries NEW 25.

босий, [босва] (зб. лайл.) «босота» Я, [босйгсА «босяк» Я, босйни «єврейське свято (Судний день, коли євреї ходять тільки в панчохах); траур у євреїв (ко­ли вони вісім днів повинні ходити бо­сими)», [босовикй] «черевики, взувані на босу ногу» Я, [босовйло] «босяк» Я, [босик] «кличка пса з білими ногами» ВеБ, [босік] «тс.» ВеБ, [баска] «повія», боско «собака з білими лапами (до колін)», босота (зб. лайл.), босяк «голодранець, безпритульний», босячня (зб.), [босіти] «ставати босим», [босувати] «ходити бо­соніж», босякувати, [босячити] Я, бо-сакй «босоніж», [босаком, босачка Пі, босяка До, Па, босяком] «тс», [босем бос'і-сінький] «зовсім босий», [прабісь] «у взутті на босу ногу» Ж, [прабос] «тс.» Ж, [прабісьний] «босий» Ж; — р. босой, бр. босы, др. босыи, п. bosy, каш. [boesi], ч. bosy, bosaty, слц. bosy, вл. bosy, bo-saty, нл. bosucni, bosy «босий, погано одягнений», полаб. böse «босий», büöse, болг. м. бос, схв. 66с, боси, слн. bós, стел, бось; — пел. *Ьоэъ, — споріднене з лит. basas «босий», лте bass «тс», двн. свн. bar «голий», дангл. Ьаег, дісл. berr, вірм. bok' (<*bos-ko-) «тс»; іє. *bhosos «голий», можливо, споріднене з *bhâ- «світити, блищати», звідки й укр. білий (Преобр. І 39; Uhlenbeck 200), або з *bhes- «стирати, знищувати, роз­сипати» (пор. дінд. bhâsma- «попіл, зо­ла», гр. ψιλός «голий, лисий, босий», Bern. I 77; Kretschmer KZ 31, 414; Persson Beitr. 826; Pokorny 163, 145— 146).— Шанский ЭСРЯ I 2, 175—176; Фасмер I 199; Горяев 25; Sławski I 39; Machek ES J С 61; Младенов 41; Lehr-Spławiński—Pol. I 48; ЭССЯ 2, 223—224; Sł. prasł. I 340; Sadn.—Aitz. VWb. I 422—424; Trautmann 28; Fraenkel 36; Джаукян 256; Hübschmann I 430;

Kluge—Mi tzka 50; Pedersen IF 5, 46.

[босорка] «ворожка, відьма, чаклун­ка», [боейрка Бі, бісурка, бісурканя О, борсуканя О, босурганя О, босюрканя О, бусурканя, пошурканя О] «тс», \бо-сорканя] «тс; нічний метелик, Phalae-па; жаба, Bufo ВеУг», [босоркун] «упир», [босорйти] «ворожити»;— мор.-слц. слц. [bosorka] «відьма, чаклунка», vozorka «тс», bosorâk «чаклун», vozorak, vozie-rac «тс»; — очевидно, запозичення з угорської мови; уг. boszorkany «дух померлих, примара, (ст.) відьма, чак­лунка», можливо, пов'язане з тюрк. basyrkan «нічний кошмар», що похо­дить від bas- «давити, штовхати; му­чити»; пор. узб. [Ьаээгуап] «відьма», удм. busturgan «нічний кошмар» (з чув.); [босоркун], очевидно, утворене від [бо-сорканя] (Німчук НЗ УжДУ 14, 176); менш переконлива спроба Ільїнського (РФВ 1911/1, 212—217) через др. бось «біс» (?), босовъ пов'язати з псл. bësb, укр. біс, басувати, баский. — ВеУг 205; Фасмер І 251; Machek ESJĆ 61; Väzny 92; Sadn.— Aitz. VWb. I 426; MNTESz I 351—352; Barczi 25; Munkàcsi KSz 14, 219 і далі. — Пор. басма.

[бости] «бити (колоти) рогами», [боднуты Ж, бодливий Ж, бодячий], [бодян] «гостророгий і бодливий бик» Ж, [буодки] «шпильки хвойного дерева» Л, [бодь] (вигук на позначення удару чи уколу); — р. бодать, [бости], бр. басці, др. бости, п. bodnąć, bóść, ч. bodati, заст. busti, ст. bósti «колоти, жалити, бости», слц. bodat' «тс», вл. bosć «штов­хати, буцати» (про худобу), полаб. büst (büöst) «колоти, жалити», болг. бода «колю, боду», м. боде, схв. бости «бити рогами», бадати «колоти», слн. bósti «тс, бости», стел, бости;— псл. bosti < *bodti «бити, колоти»; — спо­ріднене з лит. badyti «бости; колоти, тикати», bèsti «втикати, встромляти», лте badît «бости, тикати, колоти», прус. boadis «укол», лат. iodio «копаю, рию», fodicare «колоти, жалити», кімр. bedd «могила», двн. betti, bèti «постіль; гряд­ка», хет. padda- «копати»; іє. *bhed-/ bhod-. — Шанский ЭСРЯ I 2, 151;

бот

ботей

 

Фасмер—Трубачев I 183; Преобр. I 34; Sławski I 41; Brückner 33; Machek ESJĆ 59; LP 7, 1958, 78; Lehr-Spławiński— Pol. I 62—63; БЕР І 61, 62; Младенов 38; Skok I 191—192; ЭССЯ 2, 222—223; Sì. prasł. І 339-340; Sadn.—Aitz. VWb. I 369—374; Bern. I 65—66; Trautmann 29; Boga RR I 434; Топоров I 238—239; Mefllet MSL 19, 184; Pokorny 113—114.— Пор. бодлак, будяк.

бот¹ «вид взуття», [біт] «чобіт» Бі, ст. Ьотъ (1571); — р. бр. бот, п. boty (мн.), but (одн.) «чобіт», ч. bota «тс», boty (мн.) «взуття», слц. bota «вид шкі­ряного взуття, чобіт», слн. bçta; —че­рез старопольську мову запозичено з французької; фр. botte «чобіт» етимоло­гічно неясне; в сучасному значенні це слово прийшло в російську і українську мови в XIX ст. безпосередньо з фран­цузької. — Шанский ЭСРЯ І 2, 176— 177; Фасмер І 201; Преобр. І 39; Горяев 26; ССРЛЯ І 593; Вахрос 70; Brückner KZ 48, 175 і далі; Sławski І 51; Sadn.— Aitz. VWb. І 369; Gamillscheg 129; Dau-zat 99; Bloch 90.— Пор. ботинок.

бот² «вид судна», ст. ботъ (XVIII ст.); —р. бот «однощогловий парусник», бр. бот; — пов'язане (мабуть, через ро­сійське посередництво) з нн. гол. boot, що походять від сангл. bot (дангл. bât), спорідненого з дісл. bât-r, шв. bât «чо­вен», лат. iodio «копаю», лит. bèsti «вти­кати», пел. bosti «бити, колоти»; менш переконливе виведення р. бот безпосе­редньо з англ. boat «човен» (Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15, 4, 9; Brückner KZ 48, 162; Meyer ZfSlPh 5, 144 і далі).— СІС 107; Шанский ЭСРЯ I 2, 177; Фасмер I 199—200; Преобр. I 39; Смирнов 64; Брандт РФВ 21, 206; Christian! 38; Meulen 41; Vries NEW 28; Kluge—Mitz-ka 91.— Див. ще бостй.

ботаніка, ботанік, ботанізирка, бо­танічний, ботанізувшпи; — р. болг. м. ботаника, бр. батаніка, п. ч. слц. вл. botanika, схв. ботаника, слн. bota­nika; — запозичення з німецької мови; н. Botanik походить від нлат. botanica, яке зводиться до гр. βοτανική (επιστή­μη), похідного від βοτάνη «трава», по­в'язаного з βόσκω «пасу»; ботанік

походить від лат. botanicus «ботаніч­ний», гр. βοτανικός, утвореного від βοτάνη «трава».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ І 2, 177; Фасмер І 200; Смирнов 63; Kopaliński 139; БЕР І 69; Kluge— Mitzka 93; Frisk I 254—255.

[боташний] «неміцний на задні ноги» (про коня) Кур; — неясне.

[ботва] (бот.) «мангольд, цукровий буряк, Beta vulgaris L.; буряк червоний, Beta ci cl a L.» Ж, {ботвина] «тс.» Ж, бот­вина «стебла і листя коренеплодів», ботвиння «тс», [ботвйнє] «бурякове лис­тя» Ж, [бутвйна Ж, До, бутвйнє Ж\ «тс», [бутвиння] «зелень до борщу»; — р. ботва «листя і стебла коренеплодів», бр. [ботва] «буряк, Beta cicla L.; взага­лі зелень городніх коренеплодів», п. boćwina «бурячиння, ботвина», botwina «тс», схв. батво «гілка, пагін», слн. bèl­va «стебло»; — очевидно, псл. *bbty (род. в. *bbtbve), пов'язане з botëti, укр. бот'іти «жиріти, товстіти», похідне від іє. *bheu-/bhü- «рости, збільшу­ватися, робитися, вирощуватися»; — споріднене з гр. φυτό-ν «рослина», стел. бкілик «тс», укр. билина; пов'язання з нн. beete «буряк», двн. ЬіаЗа, ріоЗа, Ьіе-За, утвореними від лат. beta «тс.» (Bern. І 77, 78; Walde—Hof m. 1 103), помилко­ве.— Шанский ЭСРЯ I 2, 178; Фасмер— Трубачев I 200; Brückner 51; Skok I 123; Sł. prasł. I 466; Sadn.— Aitz. VWb. I 71—72; Osten-Sacken AfSlPh 34, 554— 559; Pokorny 146—150.—Див. ще било¹, бути.— Пор. боті'ти.

[ботей 1 «отара овець; молодий пастух у гуцулів», [бутей] «тс», [бутея] «ота­ра» Ж, [бота] «тс» УжДУ 4, [бу-теєць] «овечий пастух» Ж, [бутеїти] «змішувати овець» Ж; — п. [butej] «мо­лодий пастух у гуцулів, помічник ча­бана» (з укр.); — запозичення з румун­ської мови; рум. botéi «отара» виводи­лось від гр. βούτης «пастух» (Kałuzn. 13; SW І 241) або від сл. botëti, укр. бо-mhnu «жиріти, товстіти» (Crânjala 2S0; Cihac II 281; Miki. EW 19; Bern. I 77— 78).—Дзендзелевский ОЛА 1965, 122— 123; Кобилянський Ґуц. гов. 82; Sche-ludko 127; Vrabie Romanoslavica 14, 133; Ni{ä-Armas та ін. Romanoslavica 16, 76.

ботелев

боцян

 

ботелев —див. баталев.

[боти] (мн.) «дубові дошки на човни», [батя] «кокора всередині човна; частина борта в човні Дз», [боть] «заслінка вічка колодного вулика»; —очевидно, споріднене з р. [бот] «рибальська жер­дина», схв. [ботва] «рибальський остень», [бота] «палка», слн. [bòt] «тс; дерев'я­ний молот»; — псл. botb «дрючок», по­в'язане з botati «ударяти».— Sł. prasł. І 341—342.— Пор. ботїти, бутати.

ботинок, [бутйнок]; — р. ботинок, болг. ботйни, ботинки «дитячі або жіно­чі туфлі», ботинка «ботинок до колі­на»; — запозичено через російське по­середництво з французької мови; фр. bottine «ботинок, черевик» походить від botte «чобіт».— Шанский ЭСРЯ І 2, 178—179; Фасмер І 201; Преобр. І 39; БЕР І 69; Sadn.— Aitz. VWb. I 369; Dauzat 99; Bloch 90.— Див. ще бот¹.

[ботиньї «борщ» ЕЗб 2; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з [ботва] «цукровий буряк, буряк червоний» або з [ботїти] «товстіти, жиріти» (пор.).

[ботітиі «жиріти, товстіти» Ж, \бо-т'їлий] Ж, [бота] «нарив» ВеУг; — р. ботеть «товстіти; достигати; розроста­тися, зеленіти», [ботйть, бответь] «тс», п. [botwieć] «товстіти», ч. botna-ti «надуватися, пухнути, набухати», слн. botavéti «наливатися, пухнути», стел. разкот^ти «розповніти, розжиріти»;— псл. botëti є, очевидно, похідним від того самого кореня іє. *bheu-/bhü-«рости», що й гр. φυτόν «рослина», псл. bylbje, byti, укр. билина, бути, бот­ва; в індоєвропейський період ця основа могла мати структуру *bhua-t-; виво­диться також (Slawski І 51—52; Sł. prasł. 1 341—342) від псл. botati «уда­ряти»; ряд інших пояснень (як запози­чення з гол. bot «тупий, короткий і тов­стий», дат. but, н. butt «тс.» — Bern. I 77; як споріднене з лат. bassus «товстий, жирний», шв patte «жіночі груди» або з лат. botulus «кишка», гр. βότρυς «гро­но винограду» — Petersson SI. Wf. 36, 38; як споріднене з лат. tabeo «тану» — Machek ES.iC 61) позбавлені підстав.— Фасмер—Трубачев І 200—201; Преобр. І 40; Горяев 25; Потебня К ист. зв. III

38; Skok І 193-194; ЭССЯ 2, 225; Sadn.— Aitz. VWb. 170—71.—Див. ще било¹, бути.— Пор. ботва, боти, бутві'ти.

[бох] «тулуб» Я; — запозичення з польської мови; п. boch «обдертий тулуб (якоїсь худоби), тулуб вола; тулуб», як і ч. ст. bóch «лопатка свині», очевид­но, походить від свн. bâche «шинка, зад­нє стегно, окорок, шмат (сала, м'яса)», до якого зводиться й укр. баха «випук­лість, складка». — Brückner 33; SW І 179; Machek ESJĆ 59.— Див. ще баха.

[бохи] «околот» Ж, [бох] «10 китиць соломи» О; — неясне; можливо, пов'я­зане з [бох] «тулуб» (пор.).

[боц] «велика куля з тіста; товста, неповоротка особа (зокрема, дитина)» Me; — паралельне до бець «тс.» афектив­не утворення, можливо, пов'язане з бацман «щось велике», бацар «товстун»; може бути зіставлене також з [буць] «невдало спечений хліб», [буц] «свіжий овечий сир, з якого роблять бринзу».— Пор. бацман, бець, будз.

боцман;—р. боцман, ст. ботсман, бр. болг. боцман, п. bosman; — запози­чено, мабуть, через російське посеред­ництво, з голландської мови; гол. boots-man «боцман» утворене з основ іменни­ків boot «човен» і man «людина», спорід­неного з двн. man, дангл. mann(a), гот. manna, дінд. ав. menu- «тс», псл. *moźb «муж», укр. муж; пов'язання слов'янських форм з англ, boatsman (Горяев 25) необгрунтоване.— СІС 107; Шанский ЭСРЯ І 2, 179; Фасмер І 202; Смирнов 64; БЕР І 70; Christian)" 40; Meulen 42; Vries NEW 78; Kluge—Mitzka 459.— Див. ще бот², муж.

[боця] «біла вівця, в якої чорний ніс чи чорні цятки на носі» НЗ УжДУ 26, [бочаїстий] «з білими смугами біля очей» (про корову) ВеУг; — результат видозміни значення слів типу [боця] «білобока корова», [бочуля] «тс», [бо-ц'ій] «білобокий віл» і под.— Див. ще бік.

[боцян] (орн.) «чорногуз, лелека, Сі-сопіа», їбацан ДзАтл II, боцан ДзАтл II, боцок ЕЗб 4, ДзАтл II, боцюн Г, ВеБ, боцюра, боцьок, бочан], ст. (подо-бенъ) боцяну (1627), ботянъ (XVII ст.),

бочі'й

бочкори

 

бочаны (XVII ст.), боцянъ (XVIII ст.) «тс»; — р. [ботьян, ботян, батян, ба­дьян, бачан], бр. [буцян, бацян], ч. ex.-мор. [bocśnj, слц. bocian «тс»; — запозичення з польської мови; п. bocian (з XV ст.), [bocan, bociuń, bocień, bo-cek, bociek, boczoń, baczoń, bucień], каш. заст. [kłobocian], як і вл. bacon, нл. bóśan, bóśon, полаб. büöt'an, büt'än (<*botënb, *botëni), певної етимології не має; можливо, пов'язане з звукона­слідувальним р. ботькать «стукати» (Iljinskij PF 13, 497—498); неперекон­ливо пов'язувалося з р. забота, забо­титься (через гумористичне зближення вигляду замисленої людини з лелекою — Соболевский РФВ 65, 418), з п. [kłobo­cian], каш. [kłobocon] від *kłobotati «стукати дзьобом», пор. лтс. klabatât «тс.» (про лелеку), вн. Klapperstorch «білий лелека» (Мартынов SI. Wortst. 180—181; Machek ESJĆ 59), з п. bok, р. бок, укр. бік (Musiałek Lud 14, 170— 178); можливе припущення про зв'язок з укр. бусол, [бузок, бусок], р. [бусел, бусол], бр. бусел, п. [buseł, busioł] «лелека, молодий лелека»; непереконли­вим є зведення (Варченко Терит. діал. 115—118; Steffen JP 51/1, 59) україн­ських та інших слов'янських форм до іє. *bhod- «колоти, бости».— Richhardt 36; Балецкий St. si. 4, 401; Фасмер— Трубачев І 201; Клепикова ВСЯ 5, 153— 158; Sławski І 38; Brückner 33; Schuster-Śewc Probeheft 17—18; Lehr-Spławińs-ki—Pol. I 63; ЭССЯ 2, 226—227; SI. prasł. І 342—343; Sadn.—Aitz. VWb. I 104; Bern. I 78; Christiani AfSlPh 34, 311; Niedermann Balto-Slavica 1956, 29.

бочш — див. бокша.

бочка «велика дерев'яна або металева циліндрична посудина; [вид дитячої гри; (заст.) весільна хлібина, яку роздають усім гостям Л; вузенький хід всередину ятера Дз; назва з карточної гри Я]», [бочалка] «невелика бочка», [бочівчйна] «посудина з цілого дерева (на зерно)» ВеБ, [бочівка] «бочка», [бочілка] «тс.» Ж, бочонок (з p.), бочкуватий; — р. бр. бочка, др. бъчьвь «бочка», бъчька «тс, діжка», бочька, бъчелъка, бчелка «тс», п. beczka, ч. bećka «бочка», beéva «чан»,

слц. bećka, [boćka, baćka], болг. бЪчва, м. бочва, схв. бачва «бочка», bećka «пив­на бочка», слн. beevà, bećka, bàcva, р.-цел. стел, б-ъчкеь., Бъчкка; — пел. Ьъська, очевидно, похідне від *Ьъсь < < * buki (пор. слн. beć «велика бочка») або від пел. *Ьъса; — походження пра­слов'янських форм остаточно не визна­чене; виводяться або з германських мов, зокрема від двн. botahha «бочка, чан, діжка», *butihha, свн. boteche, botech, нвн. Bottich «чан» (Machek ESJĆ 49; Bern. І 105; Weigand DWb 273—274; Miki. EW 25; Брандт РФВ 21, 212; Uhlenbeck AfSlPh 15, 484; Knutsson GL 51—52), герм. *bukjô, швейц.-нім. bücki «діжка, бочка», англ. buck «діжка для води», дангл. bue «глечик», дісл. bukr «живіт», двн. buch «тс.» (Stender-Peter-sen 289—290; Osthoff ВВ 29, 254; Holt-hausen AeWb 38—39; Младенов 42, 54), бав. Butschen (Kiparsky ULG 213—232; Sławski I 29; Sì. prasł. I 458—459), або з сгр. βοΰττις, βουττίον, пов'яза­них з нар.-лат. *buttis (Преобр. І 40; Hołub—Kop. 67; Фасмер ИОРЯС 12/2, 205, 223; Vasmer RS1 3, 263), або з лат. *buttis, слат. butica (Brückner 19; Bern. І 105), або, нарешті, вважаються власне слов'янськими утвореннями, пов'яза­ними з псл. *bouk-/bük-, до якого зво­диться й укр. бучний (Sadn.— Aitz. VWb. I 209—210), з псл. *Ьокъ, укр. бік, р. [бокура] «бочка» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 211; Шанский ЭСРЯ І 2, 180) чи з псл. *Ьък- (kj > с), експре­сивним варіантом (з метатезою приго­лосних) того самого кореня, що й укр. кубок, дінд. kambhäh, гр. κύμβη, лат. cupa, гр. κόπη (Liewehr 15; Шанский тж).— Винник 100; Фасмер І 202; БЕР І 105; ЭССЯ 3, 107—109.— Пор. бишва.

[бочкори] (мн.) «вид шкіряного взут­тя, постоли», [боцькори Тези УжДУ 1965, бошкори ДзАтл І] «тс»; — п. [bać-kor] «пантофля, хатня туфля; просторе і незграбне взуття», [boczkor] «тс», ч. backor(a) «хатня туфля, пантофля», слц. baćkora «черевичок»; — запозичення з угорської мови; уг. boczkor «постіл, личак» етимологічно неясне.— Дзендзе-лівський Доп. УжДУ 4, 61—62; Балец-

бочкувати

бояришниця

 

кий St. si. 9, 338; Brückner 10; Machek ESJĆ 41; Bârczi 22; MNTESz I 317.

[бочкувати! «бити корів, телят, вза­галі тварин по боках» Mo; — результат видозміни форми [бучкувати] «бити буч-ком» (тобто палкою) як прояв гіперизму щодо укання під впливом слова боки шляхом зближення з виразом бити по боках.— Див. ще бук.

[бочкурі «очкур»; — очевидно, ре­зультат контамінації слів очкур «тс.» і [бочкори] «постоли» (волоки у постолів могли асоціюватися з очкурами).— Див. ще бочкори, очкур.

[бошоної «пшоно» Я; — результат ви­дозміни форми пшоно, можливо, викли­каної впливом слова борошно. — Див. ще пшоно.

(боюся] (бот.) «Aconitum lycoctonum L.» Mak, [боян] «молочак, Euphorbia procera L.» Ж; — очевидно, пов'язане з боятися; назви могли бути зумовлені тим, що ці рослини містять отруйні речовини і не поїдаються худобою.— Нейштадт 254—255. — Див. ще боя­тися.

боярин Г, Ж, [буярин ЛПол], бояри­ня Ж, бояришня, боярство, боярчик, боярщина, [боярий], боярський, бояри-нувати, ст. бояре (мн.) «особи вищої служилої верстви» (1375), бояръ (1388), боярина (XV ст.); — p. боярин, бр. бая-рын, др. бояринъ, п. bojarzyn, bojar,

4. bojar, bojarin, [bojarin], болг. боля-
рин, болярка, схв. боларин, болар,
слн. boljér, стел. Болгарии-ь, εολϊρηντ*,
(мн.) БОлгарЕ; — загальноприйнятої ети­
мології не має; виводилось від дтюрк.
bai «знатний, багатий», baiar «знатна
людина» з заміною бой- на боль- під впли­
вом болий «більший» (Малов ИАН ОЛЯ

5, 132, 137 і далі; RES 23, 189; 41, 33;
Младенов 40; Machek ESJĆ 59—60;
Räsänen AfSlPh 20, 448—449); більше
прихильників мало виведення від
дтюрк. boil а «благородний, знатний»,
від якого походить і сгр. βοιλάς, βοηλάς,
βολίδες (Miki. TEI І 266; Брандт РФВ
21, 210; Brückner 34—35; KZ 43, 324;
48, 175; БЕР І 66), але при цьому зали­
шаються нез'ясованими фонетичні не­
відповідності (пор. закономірне стел.