2018-01-08
559
бром, броміди, бромистий; — р. бр. болг. м. бром, п. вл. brom, ч. слц. слн. brom, схв. бром; —запозичення з французької мови; фр. brome «бром» утворено на основі етимологічно неясного гр. βρδμος «сморід».—СІС ПО; Волков 52; Фигуровский 58—59; Шанский ЭСРЯ І 2, 199—200; Горяев 29; Kopaliński 144; БЕР І 80; Вуіакли]а 133; Dauzat 115; Bloch 103; Frisk I 275; Boisacq 136.
бронза, {брондза}; — р. бр. м. бронза, п. bronz «бронза; коричневий колір»,
brąz, ч. слц. bronz, болг. бронз, схв. бронза, бронза, слн. brónsa;—запозичено з французької мови, можливо, через німецьке посередництво (н. Brónze); φρ. bronze пов'язане або з назвою міста Brundisium (y Калабрії, де, за переказом, були бронзові заводи), або з перс. birinj «мідь», piring, pirinj «тс»; припускається також можливість італійського посередництва (іт. brónzo) при виведенні фр. bronze від цих (або й деяких інших) джерел.— СІС 110; Шанский ЭСРЯ І 2, 200; Фасмер І 217; Пре-обр. І 46; Горяев 29; Brückner 41; Machek ESJĆ 68; БЕР І 80—81; Sadn.-Aitz. VWb. I 440; Kluge—Mitzka 102; Dauzat 116; Bloch 103; Falk—Torp 105; Lokotsch 132—133.
брошти — див. бриніти.
бронх, бронхіт, бронхіальний; — р. бронх, заст. бронхия, бр. бронха, п. bronchy (мн.), ч. слц. bronchus, болг. м. бронхи (мн.), схв. бронхще, слн. brón-hus, brónhij; — запозичення з німецької чи французької мови; н. Bronche «бронх», фр. bronche «тс.» походять від слат. bronchia, яке відповідає неясному гр. βρόγχος «горло, дихало, трахея».— СІС ПО; Шанский ЭСРЯ І 2, 200; Dauzat 115—116; Bloch 103; Kopaliński 144; Вуіаклиіа 134; БЕР І 81; Boisacq 132, 134; Frisk I 264—265.
броня1 «панцир, лати, захисна обшивка; [зброя]», бронь «тс», броньовик, бронювати; — р. броня, [броня], бронь, бр. болг. броня, др. бръня, броня, п. ст. brnia, bronią, ч. brń, слц. brnenie, вл. bróńćka «зброя; панцир, лати», стел. Βρι,ΝίΑ (мн.);— пел. Ьгъ-nja,запозичене з германських мов; гот. brunjô «броня, панцир, лати», двн. brun-ja, brunna «тс», дангл. brunnia «нагрудник» запозичені з кельтських мов; пор. дірл. bruinne «груди», споріднене з нвн. Brust «тс»; остаточно не розв'язане питання про зв'язок з болг. брънка «невеликий обруч», схв. brnjica «кільце, що вставляється тварині у ніздрю; сережка»; прус, brunyos, лте brunas могли бути запозичені, як із слов'янських, такі з германських мов (Boga RR II 92; Muni.— Endz. I 340; Trautmann 38).—
броня
бросква
Шелудько 23; Львов Лексика ПВЛ 296—298; Шанский ЭСРЯ I 2, 201; Фасмер—Трубачев 1 217—218; Горяев 29; Machek ESJĆ 67; БЕР І 81; Skok I 215; ЭССЯ 3,55; Мартынов Сл.-герм. взаи-мод. 58—60; Sł. prasł. І 398; Sadn.— Aitz. VWb. І 449—450; Kiparsky GLG 230—231; Rudnicki Prasł. И 77, 107; Bern. I 90; Miki. EW 23; Meillet RSI 2,60; Соболевский ЖМНП 1911, травень 162; Unbegaun BSL 48, 96; Kluge—Mitz-ka 105; Feist 107—108; Vries AEW 62; Jóhannesson 637.
броня2 «закріплення чого-н. за ким-н.; документ про закріплення», бронь «тс»; —бр. броня; — запозичення з російської мови; р. бронь «тс.» виникло як результат переосмислення броня «панцир, лати», бронь «тс».— Шанский ЭСРЯ І 2, 201.— Див. ще броня1.
[бросйти] «кидати, відкидати» Ж> [броснути] «кинути, залишити» (неприємну роботу тощо) Me, [бросок] «тонкий мотузок, за допомогою якого піднімають і опускають на тросі парус» Дз; — р. бросать «кидати», [броснуть] «збивати руками дзвіночки і головки льону, конопель»; — характерний лише для російської мови і окремих західноукраїнських говорів результат видозміни значення «обшморгувати, оббивати, обчищати (насіння, гілки тощо)», яке зберігається в [бриснувшпи]; псл. *brbsiti «скребти, терти», *brysati від іє. *bhreuk"-, *bhrüR-; від іншого варіанта цієї ж основи з велярним k походить р. [брокшпь] «кидати», [брукать], схв. бркати «тс», лит. braukti «витирати, проводити (рукою); тіпати», лтс. brukt «відламувати; відпадати».— Шанский ЭСРЯ І 2, 201—202; Фасмер— Трубачев І 218; Преобр. І 46—47; ЗССЯ З, 55—57; Sł. prasł. І 398—399; Sadn.— Aitz. VWb. I 216—218.—Див. ще брус1.— Пор. бриснувати.
[броскай] «жаба» Mo;-—запозичення з молдавської мови; молд. броской «самець жаби» пов'язане з броаскэ «жаба», рум. broäscä «жаба, черепаха», що разом із фр. ст. bruesche «жаба», сар-дінськ. brucili, ісп. bruju «тс.» зводяться до етимологічно не зовсім ясно-
го слат. bruscus «різновид жаби», яке (якщо його не об'єднувати з ruscus «жаба», як, наприклад, у Ernout El. dial. lat. 128) походить від герм, frosk «жаба» (двн. дат. англ. frosk, свн. vrosch, дісл. froskr, нвн. Frosch, пгерм. *fruska-), спорідненого з р. прыгать «стрибати, скакати».— Vrabie Roma-noslavica 14, 134; DLRM 94; Puscariu 18; Pokorny 845—846; Walde—Hof m. І 117; Kluge—Mitzka 220; Vries AEW 144; Jóhannesson 544.— Пор. плигати. [броскваї (бот.) «персик, Persica vulgaris Mill.» Mak, [бросквина Mak, броск-вйня Ж, бросков Mak, брусквйна, брусквйня Ж, брусвина Мак, бресквйня Ж) «тс», [брескйня] «тс; абрикос», [бресква] «тс.» Я, Мак, [брувйна] «сушені персики, шептала», [бросквйння Я, броскйння ЯІ «тс», [боросква] «абрикос», [бряскин] «тс.» Пі, [брувйнячий] «із сушених персиків», ст. бросквин (род. в. мн.) «персиків» (1595); — р. [бросквина, брусквйна], п. brzoskwinia, brzoskiew, [broskiew], ст. brzeskinia, brzoskinia, broskinia (з XV ст.), ч. bros-kev, broskvon, ст. breskev, breskev, слц. broskva, broskev, вл. brësk, brëska, [brjosk], нл. [brjasken], болг. праскова, праск(о)вица, м. бресква, праска, прасква, схв. бресква, [brïskva, brïska], prâskva, ст. braskva, слн. bréskev, brésk-va; — запозичення з середньолатинської мови (у східнослов'янські мови, в основному, через польське посередництво); слат. pers(i)ca «персик» (malum persicum «персидське яблуко») походить від гр. μήλον περσικόν «тс», сгр. περσίκιον; згодом у польській (як і в чеській) мові форми з основою bresk-, похідні від слат. pers(i)ca, змішалися з brosky (broskiew, brzoskiew) «капуста» (від лат. brass(i)ca «тс»); українські форми на бре-, очевидно, пов'язані з ч. ст. breskev (Richhardt 36), форма [боросква] — з уг. barack «абрикоса».— Фасмер І 218; Sławski І 46—47; Brückner 49; Machek ESJĆ 68; Jm. rostl. 178— 179; Śmilauer Naśe ree 26, 171; Hołub— Кор. 77; Младенов 503—504; Schuster-Śewc Probeheft 28—29; Skok I 198— 199; Sł. prasł. I 207—208; Sadn.— Aitz.
брослива
брочетан
VWb. I 286—288; Kiparsky GL G I 120— 122; Knutsson GL 10—11; Bern. I 51— 52; Skok RES 7, 192; Walde—Hofm. II 291.
[брослива] (бот.) «персик, Persica vulgaris Mill.»; — контамінована форма з [бросква, бросквйна] «тс.» і слива (див.).
[брослина] (бот.) «персик, Persica vulgaris Mill.»; — результат контамінації форм [бросква, бросквйна] «тс.» і бруслина (див.).
брость «брунька; зелень на дереві, гілля», [брост] «брунька», [бростє] «брость» ВеБ, [бростбк] «паросток» Ж, [бростйна] «брунька», [брусгп] «брость» ВеУг, броснатий, бростатися, бростй-тися, [бростувати, вйброст Ж], вй-бростшпи, [розбростйтися Ж]; — р· [брость] «брунька», п. [brość] (з укр.), слц. brost «брунька бука», болг. бръсгп «молоді паростки», м. брст, схв. брст «молоді паростки, молоде листя», слн. bf st «брунька, паросток, лоза»; ■— псл. *brbstb < *brüd-tis або *brüs-tis; — споріднене з дангл. brustian «пускати паростки», bréotan «ламати», дісл. brióta«Tc», двн. ргоз, свн. Ьгоз «брунька, паросток», brie з en «відламувати гілки», brosem «хлібна крихта», brose-me, нвн. Brósame(n) «тс»; можливо, сюди ж лат. frutex «кущ, чагарник», fruticare «відламувати гілки»; іє. *bhrud- (*bhreu-d-) «проростати, на^ брякати» або *bhreus- «тс», до якого зводиться й укр. [брухо], р. брюхо; допускається також (ЭССЯ 3, 58) зв'язок з псл. *bnbsati «обшморгувати, обривати»; зближення з борщ (Потебня РФВ 4, 216), з лат. frons «лоб» (Petr ВВ 21, 210) менш переконливі.— Фас-мер І 219; Преобр. І 47; БЕР І 84; Skok І 218; ЭССЯ 3, 57—58; Sł. prasł. І 400; Sadn.— Aitz. VWb. I 448—449; Bern. I 90—91; Holt hausen I 18—19, II 34; Pokorny 169,171; Wijk IF 24, 235; Walde—Hofm. 554.
[бротати] «загнуздувати» Ж; — p. бротать «тс»; — результат перероз-кладу морфем дієслова *обротати, похідного від оброть. — Фасмер І 219; Ильинский РФВ 70, 274; PF 11, 194;
Bern. I 92; Vaillant RES 22, 9.—Див. ще оброть.
[броч] (бот.) «марена красильна, Ru-bia tinctorum L.» Ж, [бріч] «тс; дрік красильний, Genista tinctoria L.», [брочник] «підмаренник м'який, Galium mollugo», [броча] Mak, [брачка] «ше-рардія, Sherardia» Ж, [брочйти] «фарбувати, забарвлювати; рум'янити» Ж; — п. (з укр.?) brocz «рідина, барва, фарба (заст.); марена красильна», broczyć «обливати, кровоточити» (з XVII ст.), ч. brotiti «бруднити, червонити, заливати (кров'ю)» (з 1400), ст. brotec «Ru-bia herba, корінь», болг. брощ, брожд, схв. броЬ «марена», броТішпи «фарбувати мареною, крапом», слн. brość, broć, brç'citi, стел, прешь; — псл. *brotjb; — переконливої етимології не має; зіставлялося (Bern. I 88, через те, що з коріння добувають червону фарбу, а квіти, листя, стебла дроку містять жовту фарбу)- з гр. βρότος «застигла кров», ßpoxöeic «кривавий», ßpotoco «розбризкую кров»; пов'язувалось (Rozwadowski RSI 2, 78—79; Studia 32—34) з лтс. brakas мн. «кровотеча (під час пологів)»; виводилось також як запозичення (Jokl, Jagić-Festschr. 485; Фасмер І 220—221; БЕР І 81; Skok І 215— 216; ЭССЯ 3, 40—41) від лат. brattea «позолочені металеві пластинки», пізніше «пурпур» та ін.— Вісюліна—Клоков 214, 218, 299; Нейштадт 341, 515;
Sławski І 42; Brückner 40; Machek ESJĆ 68; Sł. prasł. I 388—389; Sadn. —Aitz. VWb. I 440—442; Bern. I 88; Nitsch Hist. p. słown. 72—76; Mühl.—Endz. I 322; Walde—Hofm. I 109.
[брочетан] (бот.) «плющ, Hedera helix L.» Mak, [бречитан] «тс.» Mak, [прочитан] «тс. Ж; копитень, Asarum euro-paeum L. Mak»; — п. brzecztan, brzestan, ст. brzeszczan, brzostan, ч. brect'an, ст. bfëctan, мор.-слц. [brestän, bestrśn, brestrân, brcćtreń], слц. brećtan, схв. [брштан, брстан]; ■ —етимологічно не зовсім ясне; в якийсь спосіб пов'язане з болг. бръшлян, [бърчлен, бръчляну брЪшлен], м. бршлан, бршлен, схв. бршлан, слн. brsljân «тс», яке виводиться (ЭССЯ 3, 59—61) з псл. *Ьгъ§сь-
брошка
брудер
Гапъ/bnbśćblerrb, похідного від *Ьгъ?а-ti/brbskati «обривати» (як «обірване на корм»), можливо, також з укр. [берес-тень] «березка, Convolvulus arvensis L.», бересклет, бруслина «Evonymus», ч. brsnel «тс»; зіставлення (Sadn.-— Aitz. VWb. I 148—150) з пел. * berka, укр. берет, як і припущення (Machek ESJC 72; Jm. rostl. 153) про праєвропейське походження цих слів і зв'язок з лат. (b)ruscus «колюча рослина, Ruscus acu-leatus L.», потребує переконливішої аргументації.— Brückner ЗО; Hołub — Кор. 79; БЕР І 84, 85; Младенов 47. — Див. ше бруслина1.— Пор. бересклет.
брошка; — р. брошка, брошь, бр. болг. брошка, п. broszka, brosza, ч. broz, broźe, слц. brośna, вл. breśa, нл. brośa, broz, м. брош, схв. брош, броша, слн. bróśa, bróśka; —очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (пор. н. Brosche) запозичено з французької мови; фр. broche «брошка», як і іт. bròcco «паросток, пагонець; голка», пров. ст. broc «тс», broca «брошка», зводиться до нар.-лат. brocca «голка, шпилька», що походить від brocchus «випнутий уперед, вишкірений» (про зуби), до якого зводиться й укр. брокат.—Шанский ЭСРЯ І 2, 202; Фас-мер І 219; Горяев 29; Brückner 42; Sł. wyr. obcych 95; Hołub—Кор. 77; БЕР І 81; Младенов 45; Ву]акли]'а 134; Kluge—Mitzka 102; Bloch 102; Dau-zat 115; Gamillscheg 155.— Див. ще брокат.
брошура, брошурувальник, брошурувальний, брошурувати, броширувати; — р. брошюра, бр. брашира, п. broszura, ч. broźura, слц. слн. brośura, вл. brośurka, болг. м. брошура, схв. брошйра, брошура; — очевидно, через російське та польське і далі, можливо, через німецьке посередництво (н. Broschüre «брошура», broschieren «брошурувати») запозичено з французької мови; фр. brochure «тс.» пов'язане з brocher «зшивати», похідного від broche «голка, шпилька, брошка».—СТС ПО; Шанский ЭСРЯ І 2, 202—203; Фасмер І 219; Sł. wyr. obcych 95; Brückner 42; БЕР І 81; ByjawiHJa 134; Kluge—Mitzka 102;
Bloch 102; Dauzat 115.—Див. ще брошка.
брояка, броякй — див. бруя.
брр (вигук незадоволення, огиди, антипатії); — р. бр. брр, п. brr, bru, ч. br(r), слц. br(rr), ïtirt), схв. fp «тс»;—очевидно, давнє афективне утворення; неясно, чи існує зв'язок з псл. bry-d-, bru-d-, bri-[d]-, укр. б ρ ид, бруд.
брувкна, брувйнячий —див.бросква.
бруд1 «нечистота», брудота, бруднота, брудний, бруднуватий, [брудйти] Г, Ж, бруднити, брудніти, [вйбрудок] «брудний осад; ранній викидень»; —■ р. діал. бр. бруд, п. слц. brud, вл.. нл. brud(a), ч. bruditi, мор. fbrud]; — очевидно, псл. bru-d-ъ-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов'язане з bridb «бридота» похідне від іє. *bher- «скребти, різати»; зіставляється також (ЭССЯ 3, 44—45) з лат. de-fru-tum «варене сусло», фрак, βρδτος (βρούτος) «ячмінне пиво»; зіставлення з герм. *smud- (нвн. Schmutz «бруд») (Machek ESJC 69) позбавлене підстав.■— Бузук ЗІФВ 7, 69—70; Фасмер І 219; Sławski І 44, 47; JP,31, 158—160; Brückner 42; Schuster-ŚewG Probeheft 32; Sł. prasł. І 390; Sadn.— Aitz. VWb. І 214—216; Bern. I 88; Specht 163.— Див. ще брид, брити.— Пор. борода, борозна, борона.
[бруд2] «борода» Л, [брудьі «тс» Л, ст. бруду (род. в.) «поріст на обличчі чоловіка, що голиться» (1741); — р. [брудастый] «зарослий шерстю (?); тов-стощокий з другим підборіддям», ст. бруди «бакенбарди», бр. [брудзь] «пушок, волосся на губах і підборідді», др. бруди «бакенбарди»; — очевидно, застаріле східнослов'янське утворення; можливо, споріднене з борода або бруд «нечистота», брити. — Шанский ЭСРЯ І 2, 203; Фасмер І 219; Горяев Доп. 1, 5; Виноградов Очерки 375.
брудер «апарат для обігрівання пташат, виведених в інкубаторі»;— р. болг. брудер, бр. брудэр; -— через російське посередництво запозичено з англійської мови; англ. brooder «тс» походить від
брудершафт
бруква
brood «виводок; висиджувати пташенят», спорідненого з дангл. bród, гол. broed «висиджування; виводок», нвн. Brut «тс», похідними від того самого кореня, що й braten «смажити», Brot «хліб», brühen «обварювати». — СІС 110—111; ССРЛЯ 1, 648; Klein 198—199, 203; Kluge—Mitzka 105.— Див. ще бровар, фермент.
брудершафт; — р. брудершафт, бр. брудэршафт, п. bruderszaft, болг. брудершафт, схв. брудершафт; ■ —запозичення з німецької мови; н. Bruderschaft «братерство», Bruderschaft «тс; братство» утворені додаванням суфікса -schaft до основи іменника Bruder «брат», спорідненого з псл. bratrb, укр. брат. — СІС 111; Шанский ЭСРЯ І 2, 203; Кора-liński 144; РЧДБЕ 123; Вуіакліца 134; Kluge—Mitzka 103.— Див. ще брат.
[бружмель] (бот.) «бересклет, бруслина, Evonymus europaea L., verrucosa Scop.» Ж;—p. [бружмель, бружавель, брухмель], бр. [бружмель, бружамель, бружмень, бружмен, бружнеунік, бру-жэль] «тс»; — очевидно, пов'язане з п. ст. przmiel «тс».— Див. ще бересклет.
[брузумент] «позумент»; — не зовсім ясний результат видозміни форми позумент (див.).
брук «мостова», бруківка, [бруковй-ця, бурк Ж, бурок, бурківка Mo, бур-ковка] «тс», [брукар] Ж, брукувшпи «мостити камінням», [буркувати] «тс», ст. по бруку (1598), на бурку (1598), бруковати (1597), бурковали (1633); — бр. брук, брукаваць, п. bruk, [burk], brukować, ст. bruk, brug, burk, burg; — через польську мову запозичено з се-редньонижньонімецької; снн. brugge «міст» споріднене з гол. brug «тс», нн. sten-brügge «мостова, брук», дангл. brycg «міст», brycgian «мостити», двн. brucka «міст», нвн. Brücke «тс», дісл. bryggja «пристань, мол», bru «міст», гал. briva «тс», спорідненість яких з укр. бер «кладка, місток з двох колод», бере «пень», берва «перекладина, місток», бервено «колода» (Kluge—Mitzka 103; Bern. I 92; Pedersen Kelt. Gr. I 62) потребує спеціальної аргументації; виведення п. bruk безпосередньо з нвн.
Brücke «міст» (Шелудько 23; Тимч. 144; ЭСБМ І 383; Brückner 42; SW І 212; Bern. І 89) є неточним.— Richhardt 37; Lehr-Spławiński—Pol. 56; Sadn.—Aitz. VWb. І 443—444; Miki. EW 22; Jóhan-nesson 641; Vries AEW 59.
[брукати) «бруднити, мазати» Ж, ст. брукают (1657); — р. [брукать] «паскудити», п. brukać «тс», болг. брука «пухирчик на тілі», м. брука «прищик», схв. брукати «соромити», брука «сором, стид»; — псл. brukati <*brou-katei, пов'язане з brudb < *broud-«бруд», як blçkati «блукати» з Ыceliti «блудити»; — споріднене з лит. braük-ti «витирати», лтс. braucît «гладити, терти»; похідне від того самого кореня іє. *bher- «терти, скребти, різати», від якого походять і бруд, брус, брид, брити, брикати, [бриснувшпиУ, чергування к і с в основах брукати, брикати і брус, [бриснувати] пояснюється як рефлексація чергування іє, k і й; менш переконливе тлумачення псл. brukati (Skok I 219) як звуконаслідувального утворення.— Фасмер І 220; Sławski І 44; Brückner 42; Rozwadowski RSl 2, 78—79: БЕР І 81; Георгиев Въпр. на бълг. етим. 121, 125; ЭССЯ 3, 46; St. prasł. I 392; Sadn.—Aitz. VWb. I 215; Mühl.— Endz. I 326; Trautmann 36—37; Osten-Sacken IF 28, 145—147.—Пор. брид, брикати, бриснувати, брити, бро-сйти, бруд, брус.
бруква (бот.) «Brassica napus L.», [бруков Ж, бруковка Мак, брюква Мак] «тс», [бруквиня] «листя брукви» Мак, бруквяний; — р. брюква, [бруква], бр. бручка, ч. brukev, слц. brukva, болг. брюква; — очевидно, запозичення з польської мови; п. brukiew «бруква», [brukwa], первісно, можливо, *bruky, пов'язане з нн. bruke, wrûke «тс», які, вважаються запозиченими з італійської мови; іт. ruca (ruchetta) «дика гірчиця» (пор. φρ. roquette «тс») виводять з лат. (brassica) eruca «дика капуста», етимологічний зв'язок якого з er- «їжак» не зовсім певний; деякі німецькі дослідники (Kluge—Mitzka 871, услід за Віком) вважають, що запозичення відбувалось не з німецької в польську, а навпаки; в російську мову слова брюква,
брукселька
брунь
бруква прийшли з польської через українське посередництво.— Шелудько 23; Richhardt 37; Шанский ЗСРЯ I 2, 206; Фасмер І 224; Преобр. І 48—49; РФВ 67, 255; Попов Ист. леке. 20; Славский ВЯ 1967/4, 58; Bruckner 42; Korbut PF 4, 483; Machek ESJ С 69; LP 2, 158; Бернштейн Очерк 1974, 233; Sadn.— Aitz. VWb.I443; Bern. I 89; Miki. EW 22; Knutsson GL 14; Schwarz AfSlPh 42, 285; Dauzat 638; Ernout—Meillet I 201; Walde—Hof m. I 417—418.
[брукселька] (бот.) «брюссельська капуста, Brassica oleracea gemnifera» Mak; — запозичення з польської мови; п. brukselka «сорт капусти» походить від назви міста п. Bruksela «Брюссель», яке відтворює фр. Bruxelles «тс».— Sł. wyr. obcych 95; SW I 212.
[бруку] (вигук, що передає воркування голуба), [буркуку] «тс», [брукшпи] «воркувати»; — бр. [бруку-бруку, бру-каць, брукаваць], буркаваць «тс»;— звуконаслідувальні утворення.— ЭСБМ І 383.— Пор. абрю, авру.
[брунат] «коричневий, темно-жовтий колір», [брунатна] «сорт картоплі з темною шкіркою» Ж, брунатний «коричневий», брунастий «тс», [брунявий] «смаглявий, темний; брудний» Я, ст. (сукномъ) брунатънымъ (1378);— п. brunât «коричневий колір, барвник коричневого кольору; (заст.) сукно коричневого кольору», brunatny «коричневий», ст. brunat «коричневий колір», sukno bru-naticum (1394 — про темнувате сукно), ч. brunat «червоний, пурпуровий», ст. brunat «темно-пурпурове сукно», слц. brunatny «темно-червоний, темно-гнідий», вл. brunjaty «пофарбований у брунатний колір», нл. brunaty «буруватий; смаглявий, (ст.) буро-червоний», р.-цсл. врУмлткмт» «синій, темний, смаглявий»;—запозичення з середньоверхньонімецької мови; свн. brunat «темна тканина» походить від фр.ст. brunet, пізньо-лат. brunetum «фарбоване сукно», bru-naticus «темний, чорнуватий, смаглявий», які, можливо, разом з слат. brü-nus перебувають у зв'язку з свн. двн. днн. дфриз. дангл. brnn «коричневий», Дісл. bruna «тс», що разом з гр. φρϋνη,
φρδνος «жаба», дінд. babhruh «коричневий, рудий», лит. beras «гнідий», лтс. bèrs «коричневий, бурий, смаглявий, карий, гнідий», укр. бобер походить від іє. *bheros, *bheru-s «світлий, ясний; коричневий, бурий, смаглявий, карий, гнідий»,— Шелудько 23; Фасмер—Тру-бачев Τ 217, 220; Гумецкая Исслед. п. яз. 220—221; Sławski І 44—45; Bruckner 42; Machek ESJĆ 70; Sadn; — Aitz. VWb. І 153; Kiparsky GLG 143; Bern. I 89; Miki. EW 22; Kluge—Mitzka 97; Pokorny 136—137; Osten-Sacken IF 28, 144.— Пор. бобер, бриніти, брюнет.
[брундук] «канат, яким прив'язують човен до кілка», [брундуки бити] «байдики бити, нічого не робити, ледарювати» Я; — Р- [брундук] «вірьовка на щогловій линві; линва (на річкових суднах); верблюдячий поеід», [бурундук] «тс»; — запозичення з тюркських мов; пор. чаг. бурундук, «верблюдячий намордник», кирг. мурунту~к «верблюдячий повід», туркм. бурунлык, аз. бурун-таг «тс», похідні від бурун «ніс» (первісне значення — «вірьовка, простромлена крізь ніс верблюда»); значення виразу [брундуки бити], можливо, вторинне і пов'язане з [брендюки бити], [брендати] «тс».— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 17—18; Фасмер І 248.
Ібрунелька] (бот.) «суховершки, Prunella vulgaris L.»; ·—р. [брунела], бр. [брунэлька], п. brunelka «тс»; — через польське і, можливо, німецьке посередництво (н. Brunèlle «тс») виводиться від іт. prunella «тс», пов'язаного з лат. prunella «сливове дерево», похідним від prunus «тс», яке зводиться до гр. προύμνη «тс», очевидно, запозиченого з якоїсь малоазійської мови.— Фасмер І 220; Matzenauer 119; Walde—Hofm. II 379.
[брунт] «коштовне велике намисто» Mo; — неясне; можливо, пов'язане з [бунт] «кілька низок намиста».— Пор. бунт2.
[брунь] (вигук, що передає бриніння), [брун'іти] «бриніти, шуміти під час польоту», [брунькати] «бринькати», [брунчати] «дзижчати»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бринь, брень; мабуть, з української
брунька
брусаки
мови п. [bruńkal «швидке проведення пальцем кому-н. по носі і губах» (SW І 213).— Див. ще брень.
брунька1 (на дереві), [брунька] «вид візерунка на писанці; кульки кізяка на вовні» Я, [брунитися] «викидати бруньки», [брунькувати] «поїдати бруньки», [набруншпися] «набубнявіти» (про бруньки на деревах) Ж; — п. [bru-ńka] «сережки, березові котики» (з укр.); — загальноприйнятого пояснення не має; виводиться від псл. [Ьгипь] < *br-ou-ni-, яке зіставляється з дінд. bhrunâ- «зародок», лтс. brauna «луска, лушпиння; сорочка (в якій іноді народжується дитина)», ч. ст. brnka «послід» як похідне від іє. *bher- «нести, приносити, народжувати» (Трубачев Этимология 1964, 3—4) або разом з р. [брунёть] «наливатися, дозрівати» пов'язується з бриніти «червоніти, дозрівати, квітувати» (Sadn.— Aitz. VWb. I 151 — 153).— SW I 213; ЭССЯ 3, 47—48; Sł. prasł. I 387—388.—Див. ще брати, бриніти.
брунька2 «смичок шаповала»; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане із брунькати «бринькати».— Грінч. І 102.
— Пор. брунь.
брус1 «чотиригранний шматок, обрізок; чотиригранна колода; точильний камінь», [брусйло] «коритце з водою для бруса» Я, [брусйни] «вода з-під точильного каменя», [бруслина] «тс», [бруснйк] «ріжок, куди кладуть брус для коси ДзАтл І; хлопчик, що носить брусило й брус за косарями Я», брусок «шматок; точильний камінь; частина полудрабка», брусся (зб.), брусований «обтесаний з чотирьох боків; зроблений з чотиригранних колод», брусовий, [брусшпи] «точити каменем, гострити; терти, м'яти шкіру точилі ним каменем; [бити Яі»;
— р. брус, [брусйть] «ламати каміння»,
бр. болг. м. брус, др. обрусити «обі
драти, зіпсувати», п. ч. бл. нл. brus,
слц. слн. brus, полаб. brâisè «чистить
(рибу)», схв. брус «точильний камінь»;-—
очевидно, псл. brusb < *brousb (з s
<;є. 1?, яке могло чергуватися з к),
похідне від дієслова brusiti, утвореного
від давнішого кореня *brou- (> bru-),
що разом з його варіантами *brü-
(>Ьгъ-), *bra- (>bry-), *brï- (>Ьгь-) тощо походить від іє. *bher- «терти, скребти, різати, дробити»; — споріднене з лит. braïïkti «витирати, змахувати», braukyti «терти, потирати, гладити», дісл. bryni «точильний брусок», bryna «точити», дірл. bru- «край (чо-го-н.), берег», лтс. brukt «відламувати, відбивати».— Фасмер І 220; Шанский ЭСРЯ І 2, 203; Корнев Вестник ЛГУ 1970 № 20, 142—149; Преобр. І 47; Sławski І 45; Bruckner 42; Slavia 13/2— З, 272—280; Galas JP 31/1, 32—33; Rospond JP 31/2, 85—86; Machek ESJĆ 68—69; Hołub—Kop. 78; Schus-ter-Śewc Probeheft 33; БЕР І 82; ЭССЯ З, 48—49; Sł. prasł. I 393—394; Sadn.— Aitz. VWb. i 216—219; Rudnicki Prasł. II 151; Bern. I 89—90; Wiedemann BB 27, 244; Miihl. — Endz. I 327; Jóhannes-son 636; Vries AEW 60; Pokorny 170.— Див. ще брид, бриснувати, брити, бро-сйти, бруд1, брукати.
[брус2] «грубіян, нахаба» Ж, [брусо-ватий] «незграбний, неотесаний» (про людину) Ж; — очевидно, запозичення з польської мови; п. brus «неотеса, грубіян» пов'язане з brus «точильний камінь, колода, брус», спорідненим з укр. брус «тс.» (SW І 213). —Див. ще брус1.
[брусак] «торбина для хліба; вузол, клунок» Ж, [бруцак] «тс.» Ж; — запозичення з німецької мови; н. Brótsack «торбина для хліба» складається з основ іменників Brot «хліб», спорідненого з дієсловами brauen «варити», braten «жарити, смажити», і Sack «мішок», що походить від лат. saceus «тс».-— Kluge— Mitzka 102—103.—Див. ще братвана, сак1.— Пор. бутерброд.
[брусакиї «вид печива (схожого на бруски або палички)» Я, [брусик] «вид пряника (схожого на маленькі бруски або сургучеві палички)» Я; — р. [брусок] «суцільний довгастий хліб», [бурсака] «хліб у формі брусків», [бурсак] «тс; вид сухаря на маслі», [бурсачкиї «невеликі здобні булочки неправильної форми, довгастий хліб чотирикутної форми, пєчиео, довгасті пампушки, сухарі»; — очевидно, запозичення з тюрк-
брусати
бруснатий
ських мов, пізніше зближене з брус, брусок; пор. кирг. тат. баурсак «маленькі шматки тіста, жарені на баранячому салі», можливо, сюди ж калм. борцок «вид печива»; менш переконлива думка (Даль І 144) про зв'язок з бурса «духовне училище; гуртожиток при ньому».— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 16; Супрун Тюркол. иссл. 43—44; Миртов 27, 31—32; Радлов IV 1433.
ІбрусатиІ «пакувати» Ж; — очевидно, похідне утворення від [брусак] «вузол, клунок», у якому кінцевий звуковий комплекс -а/с міг бути осмислений як суфікс і через це при утворенні дієслова відкинутий.— Див. ще брусак.
[брусла] «вид довгої кофти без рукавів», [бруслик] «вид жилета», [брусля] «короткий кожушок без рукавів Г; нагрудник, куртка, кофта без рукавів, жилет Ж», [брусляк] «кожушок без рукавів, вид довгого камзола», [брушляк] «тс.» ВеЛ, [брушлік] «жилет» ЕЗб ЗО; — р. заст. брушлат «бушлат», п. [bru-szlak] «свита без рукавів, корсет, жилет із стоячим коміром», [brzuślak, bruślik, bruslek, bruclek, brusi ас] «тс», ч. [bruc-lekl «вид жилета», [bruslek] «тс», слц. [brusi iak] «вишитий жіночий жилет, ліф», [bruslek, bruclik, bruclek] «тс», заст. [prusliak] «жіночий і чоловічий жилет, піджак без рукавів (або з рукавами), ліф», нл. bruslac(a) «жилет, камзол», brustlac «re»; —запозичено з німецької мови, можливо, через польське і чеське посередництво; нвн. Brustlatz «нагрудник» утворено з іменників Brust «груди», спорідненого з гот. brusts, англ. breast, дісл. brjöst «тс», свн. briustern «набрякати, прибувати, розбухати», псл. brjuxo, укр. [брухо], і Latz «лацкан, нагрудник», пов'язаного з свн. laz «стрічка; зав'язка; обруч», нвн. CT.latz «шнурована частина одягу», що через фр. ст. laz «шнурок, тасьма», іт. laccio «вірьовка, шнур» зводиться до лат. laqueus «мотузок, аркан», Іасіо «заманюю»,етимологія яких залишається спірною; виводиться також (SW І 222; Machek ESJĆ 69) від нім. Brustfleck «нагрудник; фартух»; позбавлене підстав зіставлення [брусля] (ВеЗн 4) з цел.
