Зовнішньоекономічна діяльність

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює торгово – економічну, науково – технічну, фінансову, кредитну діяльність та відносини з закордонними країнами. Держава регламентує цю діяльність шляхом установлення імпортно – експортних тарифів, квот, ліцензування.

Види зовнішньоекономічних операцій:

Експорт – вивіз товарів з таможенної території держави,

Імпорт – ввіз товарів на таможенну територію покупця.

Реекспорт - покупка, ввіз та перепродаж товару.

БІЗНЕС - ПЛАН

СУТНІСТЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ

БІЗНЕС-ПЛАНУ

Бізнес-план - це документ, який містить систему ув'язаних у часі та просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максималь­ного прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).

Складанню бізнес-плану передує визначення цілей власного бізнесу взагалі і бізнес-плану зокрема.Бізнес-план дає змогу розв'язати цілий ряд завдань, основними серед яких є:

1) обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку підприємства;

2) розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства;

3) визначення джерел фінансування обраної стратегії;

4) підбір працівників, спроможних реалізувати даний план.

Розробка бізнес-планів характерна для всіх форм та видів підприємництва, це скла­дова частина підприємницьких угод виробничого, торгово-комерційного і фінансово-кредитного характеру.Бізнес-план є ефективним засобом донесення нової ідеї до осіб, спроможних фінансувати. Водночас - це основа для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

ЗМІСТ ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ БІЗНЕС-ПЛАНУ

У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:

1) резюме (короткий опис проекту);

2) опис підприємства та галузі;

3) опис продукту (послуги);

4) маркетинг і збут продукції;

5) план виробництва продукції;

6) організаційний план;

7) фінансовий план;

8) ризики та гарантії;

9) додатки.

Резюме - це добре сконструйована система даних про комерційні перспективи підприєм­ницького проекту, про виробниче, організаційне і фінансове забезпечення програми його ре­алізації. Це визначений стандарт ділових пропозицій потенційним партнерам та інвесторам.

Основна мета цього розділу бізнес-плану - представити у максимально вигідній формі найважливішу інформацію для потенційних партнерів і осіб, на фінансову підтримку яких розраховує підприємство.

У розділі " Опис підприємства та галузі " необхідно детально описати підприємство, щоб переконати інвестора або потенційного партнера в тому, що підприємство має нала­годжене виробництво і можливості працювати прибутково.У цьому розділі бізнес-плану має бути викладена коротка інформація про підприєм­ство: назва, юридичний статус і форма власності, дата реєстрації, адреса, короткий аналіз основних показників господарської діяльності (для діючого підприємства). До цього розділу входить також характеристика галузі і можливостей для розвитку її бізнесу.

Розробка розділу бізнес-плану, присвяченого опису продукту (послуги), для ви­робництва якого власне задумувався проект, потребує особливої чіткості. Він повинен містити такі основні показники:

- характеристику продукції, що випускається (послуг, що надаються), в тому числі характеристику принципово нового продукту (послуги);

- тривалість життєвого циклу продукції;

- технологічні особливості випуску продукції (надання послуг);

- визначення продукції (послуг), призначеної для продажу на зовнішньому ринку.

Унікальність (цінність) продукції (послуг) визначається будь-якою із її споживчих властивостей або їх комплексом порівняно з продукцією (послугами), що реалізується іншими підприємствами в межах регіону, або за рахунок надання додаткових послуг і застосування різних форм обслуговування. Необхідно визначити також слабкі сторони запропонованого продукту та тривалість його життєвого циклу.

В бізнес-плані виділено розділ "Маркетинг і збут продукції ", в якому необхідно спланувати комп­лекс маркетингу, до якого входить все, що підприємство може впровадити для підви­щення попиту на свої товари і послуги, а саме:

- схема розповсюдження товарів і послуг;

- принципи ціноутворення;

- методи стимулювання обсягів продажу;

- рекламна діяльність підприємства;

- сервісні послуги підприємства (гарантійне обслуговування тощо);

- формування суспільної думки про впроваджувані товари і послуги.

Актуальним питанням для підприємств є вибір каналів розповсюдження товарів і послуг.

Не менш важливо висвітлити якомога повніше питання про визначення цін на нові товари і послуги та рівень рентабельності на вкладені кошти.

Мета розділу "Маркетинг і збут продукції " - спланувати вплив і реакцію фірми на ринок за тих чи інших обставин, щоб забезпечити збут товару. Тому в бізнес-плані мають бути розкриті наступні питання:

- загальна характеристика регіонального ринку продукції (послуг);

- сегментація ринку продукції (послуг), що випускає підприємство в регіоні;

- визначення розміру і складу продукції (послуг), що випускатиме підприємство у прогнозованому періоді;

- організація збуту продукції (послуг) підприємства в умовах конкуренції.

- перелік клієнтів, з якими співпрацюватиме підприємство.

- виявлення діючих і потенційних конкурентів;

Розділ "План виробництва продукції " містить наступні дані:

- обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (у кількісних показ­никах);

- характеристика виробничих цехів;

- виробнича програма цехів;

- загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;

- розрахунок устаткування;

- розрахунок площі цехів;

- характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;

- розрахунок чисельності робітників виробництва;

- прогноз сумарних витрат на виробництво, у тому числі їх розподіл на постійні та змінні.

У бізнес-плані необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потереби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

Основна мета розділу "Організаційний план "- надати інформацію про забезпече­ність випуску продукції і розвитку виробництва. У цьому розділі бізнес-плану розглядають дві проблеми: організаційну структуру та юридичну форму підприємства. Розкриваючи юридичні аспекти створення підприємства, необхідно визначити органі­заційно-правовий статус та форму власності.

Надзвичайно важливим є питання організації фінансування підприємницького проек­ту, що розглядається у розділі бізнес-плану " Фінансовий план". У ньому узагальню­ються матеріали попередніх розділів, обґрунтовується сума коштів, необхідних для реалізації проекту, та визначаються джерела отримання цих коштів.

У його розробці мають бути враховані характеристики й умови бізнес-середовища, а саме: - існуючі податки та тенденції їх зміни; - зміни валютних курсів, за якими ведуться обчислення (інвестиційний проект); - інфляційна характеристика середовища; - горизонт розрахунків.

До цього розділу мають бути підготовлені такі основні документи:- прогноз обсягу продажу;

- план грошових надходжень і витрат;- зведений баланс активів і пасивів;- графік досягнення беззбитковості;- баланс прибутку та його розподіл.

На підставі вказаних документів можна не лише спрогнозувати майбутній фінансо­вий стан підприємства, але й оцінити його за допомогою очікуваних фінансових ко­ефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності та рентабельності.

Досягнення бажаних фінансових результатів завжди пов'язане з певними ризика­ми, що виникають у результаті настання небажаних негативних змін. Тому у бізнес-плані передбачено розділ " Ризики та гарантії". Під підприємницьким (господарським) ризиком розуміють можливість невдачі та непередбачених втрат, що виникають при будь-яких видах діяльності, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції, робіт, наданням послуг, товарно-грошовими і фінансовими операціями, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних проектів. Ризик - це загроза того, що суб'єкт підприємницької діяльності понесе до­даткові витрати порівняно з тими, що передбачалися проектом або програмою його дій, або отримає доходи нижчі за ті, на які він розраховував. Особливо великим є ризик у новому підприємництві.

Ризики бувають за джерелами виникнення:- політичні;- господарські;- форс-мажорні.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно побуду­вати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в май­бутньому.

У цьому розділі бізнес-плану необхідно дати рекомендації щодо запобігання ризику, а також викласти свою програму страхування від ризику.

ОПЕРАТИВНО- ВИРОБНИЧЕ (КАЛЕНДАРНЕ) ПЛАНУВАННЯ

ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства по­винна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та вста­новлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і но­менклатури;

2) забезпечення максимальної безперервності виробництва, найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

Оперативно-кален­дарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське ре­гулювання.

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприєм­ства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основ­них виробничих підрозділах: це­хах, на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

- календарно-планових нормативів;

- планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

- у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження ус­таткування та площ (об'ємні розрахунки);

- доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Диспетчерське регулювання — це процес, який забезпечує оперативне регулю­вання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконан­ням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунен­ня недоліків і відхилень, що виникають.

Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробни­чо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці - майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із роз­витком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

РИТМІЧНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритміч­ності і рівномірності виробництва. Рівномірне виробництво - виробництво продукції відповідно до плану графіка. Ритмічність виробництва — виробництво у рівні проміжки часу однакового об­сягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу. Для оцінки ритмічності роботи підрозділів або підприємства використовується кое­фіцієнт ритмічності. При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта ритмічності дорівнює 1. Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва без зв'язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та багатосерійного типу виробництва.

ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО

ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОДИНИЧНОГО, СЕРІЙНОГО,

ТА МАСОВОГО ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА

Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства.

На підприємствах одиничного типу використовуються такі системи опера­тивно-календарного планування:

- позамовна - при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);

- комплектно-вузлова та комплектно-групова системи (при тривалості складаль­ного циклу більше одного місяця).

Календарно – планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному технологічному процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробу­вання виробу. Такий підхід обумовлений необхідністю встановлення строку його за­пуску, який вказується у договорі із замовником.

Календарно-планові розрахунки містять:

- розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

- визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;

- складання плану-графіка виконання замовлення;

- складання зведеного графіка виконання замовлень, що встановленні у вироб­ничій програмі на плановий період;

- розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ по календарних пе­ріодах (об'ємно-календарні розрахунки) і коригування зведеного графіка з метою ви­рівнювання завантаження по окремих планових періодах.

Провідним нормативом, на основі якого виконуються календарно-планові та об'ємно-календарні розрахунки, є тривалість виробничого циклу виготовлення виробу. Визна­чення тривалості циклу починається з побудови циклового графіка (циклограми) скла­дання виробу, при цьому використовується складальна схема виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення.

Початковим етапом побудови циклограми є дата здачі виробу замовнику, від неї будуються послідовно пов'язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями.

Оперативно-календарне планування в серійному виробництв і має календарно-планові нор­мативи, основними з яких є:

- розмір партій (серій) виготовлення виробів;

- нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

- тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

- випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

- запаси.

На підставі проведених розрахунків будуються календарні плани-графіки роботи виробничих дільниць і окремих груп устаткування.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підви­щенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження ус­таткування і зниження витрат підготовчо-заключного часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій у результаті їхнього багатора­зового повторення. Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшуються тривалість виробничого циклу, запаси деталей у незаверше­ному виробництві, що потребує доповнення складських площ, при цьому уповіль­нюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій, який забезпечив би мінімальні витрати і збитки, тобто той розмір, що визначає опти­мальну партію.

Мінімальний розмір партій деталей (ПД_т\_п) визначається на підставі встанов­леного завчасно припустимого відсотка витрат часу на підготовчо-заключні роботи за такою формулою:

ПДmin = Тпз / Тшт × Р,

де ПДmin - мінімальний розмір партії предметів праці, шт.;

Р - коефіцієнт припустимих втрат часу на переналагодження обладнання (ОС=0,03-0,10 залежно від виду обладнання і типу виробництва - менше значення для багатосерій­ного виробництва);

Тпз — час підготовчо-заключних робіт, які приходяться на партію деталей, хв.;

Т_шт — норма штучного часу, хв.

В умовах серійного виробництва залежно від його особливостей можуть застосо­вуватись покомплектні та подетальні системи планування:

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенкла­тури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритміч­ності виробничого процесу, широко застосовуваним методом потоку.

Високий рівень ритмічності вироб­ництва може бути досягнутий ще у процесі підготовки виробництва детальним розра­хунком календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній, кількості робо­чих місць по операціях і їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва, розміру запасів. Що стосується рівня незавершеного виробництва, то його можна розрахувати як суму запасів, види яких наведені в табл. 5 Таблиця 5 Види запасів у масовому виробництві

Місце утворення	Характер запасу	Призначення
Внутрішньолінійний	Цикловий	Технологічний Транспортний Оборотний
Страховий	Постійний запас
Міжлінійний	Поточний	Транспортний Оборотний
Страховий	Постійний запас

При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам пла­нується єдиний такт випуску.

Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має ряд особливостей, але які б системи та методи оперативного планування не застосо­вувалися на кожному підприємстві, їхня мета одна - забезпечити рівномірність пере­бігу виробничого процесу і випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встанов­лені строки.