Причини занепаду давньоруської держави

1) перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господар­ства — на натуральне, що зменшувало потребу в торгових кон­тактах і об'єднанні земель;

2) воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які стави­ли власні інтереси вище за державні; влада великого князя стала зайвою;

3) поява нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів, наростання суперництва між ними і Києвом;

4) зміна торгових шляхів у зв'язку з пануванням у степу кочових племен, які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів; Київ залишився поза основними торговими шляхами;

5) різний етнічний склад руських територій, виокремлення україн­ців, білорусів і росіян.

 

 

Період роздробленості Київської Русі: друга пол..12-перша пол..13 ст.

Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздрібненості, яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи.

Перші її ознаки з'явилися ще по смерті Ярослава Мудрого. Надалі роздрібненість була закріплена Любецьким з'їздом князів (1097р.),наякому було вирішено: «Хай кожен тримає вотчину свою». Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр. З початку 12 ст. починається політична роздрібненість.

Найбільшими князівствами стали:

- Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Га­лицьке, які стали основою формування Української держави;

- Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське— основа Московської держави;

- Полоцьке, Мінське, Турівське — основа Білоруської держави.

Сучасні історики витлумачують роздрібненість як федеративну монархію, тобто державу, що складається з досить самостійних державних утворень. Зберігалися єдині закони, церква; Київ залишався стольним містом, за право володіти яким змагалися князі; продовжували збиратися князівські з'їзди для організації оборони проти половців.

 

Соціальний устрій Київської Русі

 

Вільне населення:

— князі, чий титул успадковувався; були найбільшими землевласниками;

- бояри - формувалися з родо­племінної знаті та дружинників; отримували від князя землю за службу. Ді­лилися на великих(воєводи, тисяцькі) та малих(соцькі, десяцькі);

- дружинники, — професійні воїни, що обіймали й урядові посади. Отри­мували за службу грошову винагороду та земельні наділи;

- д ухівництво: найосвіченіша верства. Впливало на духовне та куль­турне життя. Поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, ігумени монас­тирів) та рядових представників (свя­щеники, ченці);

- міщани — мешканці міст, які займалися ремеслом, торгівлею. Виділялася міська заможна верхівка;

- селяни-смерди – вільні землероби, які мали власне господарство та землю й сплачували князеві данину;

— наймити — вільні люди, що наймалися на певну роботу;

— ізгої — люди, що втрача­ли зв'язок зі звичним середо­вищем (князі без князівства, смерди без землі тощо), але охоронялися законом.

Залежне населення:

— закупи — тимчасово залежні селяни, які бралипозику — «купу» — у феодала і мали її відробити;

— рядовичі — тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом до­говір — «ряд» - на виконання певних робіт;

— челядь — раби-полонені;

— холопи — селяни, які розорилися і працювали в господарстві зем­левласника, фактично раби, але за службу могли бути відпущені на волю.

Утворення СРСР й остаточна ліквідація суверенітету України