2017-11-01
411
.
Ця класифікація, а також віднесення прав і свобод до тієї чи іншої групи, мають доволі умовний характер. Наприклад, право на працю можна віднести як до економічних, так і до соціальних прав.
Громадянські права і свободи людини і громадянина є пріоритетним видом прав і свобод. Ці права вважаються природними, тобто такими, що їх має або повинна мати кожна людина, незалежно від громадянства з часу народження чи від початку життя.
За Конституцією України до громадянських прав і свобод відносяться: право на життя (ст.27); право на повагу гідності (ст.28); право на свободу та особисту недоторканність (ст.29); недоторканність житла (ст. 30); таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31); невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32); свобода пересування, вільний вибір місця проживання для тих, хто на законних підставах перебуває на території України, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст.33).
|
|
|
Політичні права і свободи притаманні, як правило, лише громадянам України або переважно їм. До цих прав і свобод відносяться: право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40); право на свободу об’єднання у політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст.36); право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст.39) тощо.
Цікаво знати. Швейцарія виявилась останньою країною Європи і чи не однією з останніх у світі, що визнала виборчі права за жінками. Це сталося лише на референдумі в червні 1971 р., через 12 років після того, як на референдумі у 1959 р. така пропозиція була відхилена.
Соціально-економічні права і свободи – суб’єктивні права і свободи у сфері економічних (майнових) відносин. До цих прав за Конституцією України відносяться насамперед право власності особи, тобто право приватної власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право громадян на користування об’єктами права публічної (суспільної) власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної (ст. ст. 13, 41); право на працю (ст. 43); право на страйк (ст.44); право на відпочинок (ст.45); право на соціальний захист (ст.46); право на житло (ст.47); право на медичну допомогу і медичне страхування (ст.49); право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст.50).
|
|
|
Культурні (духовні) права і свободи За Конституцією України, до культурних (духовних) прав і свобод відносяться насамперед: право на освіту (ст.53); право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54); право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.54). Крім того, до культурних (духовних) прав і свобод можуть бути віднесені такі права і свободи, передбачені Конституцією, як право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34); право на інформацію, тобто право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ст.34); право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35).
Конституційні обов язки в Україні
• Захищати Батьківщину; незалежність та територіальну цілісність України.
• Поважати її держані символи.
• Дотримуватись Конституції та законів України.
• Сплачувати податки та збори, встановлені законом.
Завдання для самоконтролю з теми
«КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА І ОБОВ ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА»
1. Які права ти вважаєш найголовнішими для себе? Чому?
2. Чи є, на ваш погляд, обов'язки перед іншими людьми і державою обмеженням ваших прав? Аргументуйте свою точку зору.
3. Виконайте тестові завдання.
1. Свобода світогляду і віросповідання включає свободу:
a. сповідувати будь-яку релігію чи не сповідувати жодну
b. безперешкодно відправляти релігійні культи у будь-якому місці
c. пропагувати та сповідувати будь-які релігійні вчення
d. усі відповіді правильні
2. Звернення громадян за загальним правилом вирішуються у термін не більше:
a. 10 днів
b. 15 днів
c. 16 днів
d. 1 місяця
3. Що з перерахованого нижче не є конституційним обов’язком громадян України:
a. отримання загальної середньої освіти
b. сплата податків
c. незаподіяння шкоди приватній власності
d. незаподіяння шкоди природі
4. Право на достатній життєвий рівень за класифікацією прав належить до:
a. політичних
b. соціальних
c. економічних
d. громадянських
5. За Конституцією, тримання особи під вартою як запобіжний захід можливе протягом:
a. 24 годин
b. 48 годин
c. 72 годин
d. 5 діб
6. Відповідно до Конституції особа може відмовитись давати показання:
a. щодо будь-яких осіб
b. лише щодо себе
c. щодо себе та своїх знайомих осіб
d. щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів
7. Відповідно до Конституції проведення обшуку в житлі допускається:
a. мотивованою постановою слідчого
b. законною санкцією прокурора
c. рішенням суду
d. усі відповіді правильні
| Самостійна робота №3. | Тема: ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН. | |||||
| План. 1. Підстави припинення трудових відносин. 2. Припинення трудових відносин з ініціативи працівника 3. Припинення трудових відносин з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. | ||||||
Після вивчення теми студент повинен
|
Підстави припинення трудового договору.
Підставами припинення трудового договору передбаченими статтею 36 КЗпП є:
1) угода сторін (волевиявлення є взаємним і не має значення, яка сторона виявила ініціативу);
2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (дія договору вважається продовженою на невизначений строк);
3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу
5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
6) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи;
Припинення трудового договору з ініціативи працівника.
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім¢ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Після закінчення двох тижнів з дня попередження про розірвання трудового договору працівник має право залишити роботу, а власник (уповноважений ним орган) зобов’язаний видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
|
|
|
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (працівники, запрошені в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; молоді спеціалісти з направленням; вагітні жінки та ін.).
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. Працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше 3-місячного заробітку.
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також з інших поважних причин, передбачених законодавством.
Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках передбачених статтею 40 КЗпП:
1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров¢я,
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (наприклад, при захворюванні на туберкульоз місце роботи зберігається протягом 12 місяців). Звільнити працівника можна лише у період його непрацездатності. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (якщо незаконно звільнений працівник поновлюється на роботі органами по розгляду трудових спорів; якщо попередня робота надається особі, яка була незаконно притягнена до кримінальної відповідальності; якщо військовослужбовців строкової служби чи курсантів військово-навчальних закладів звільняють за станом здоров¢я чи за сімейними обставинами протягом перших 3 місяців з дня призову чи зачислення на військову службу);
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили,
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
додаткові підстави розірвання трудового договору у випадках:
1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації та його заступниками, головним бухгалтером і його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;
2) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
3) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
4) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
За загальним правилом власник може розірвати трудовий договір лише за попередньою згодою профспілкового органу. Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган у письмовій формі про прийняте рішення в 10-денний строк. Власник має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу. Якщо розірвання трудового договору було проведено без звернення до профспілки, суд зупиняє провадження у справі до одержання відповіді профспілки.
КЗпП передбачені випадки, коли розірвання трудового договору з ініціативи власника допускається без попередньої згоди профспілки (у разі ліквідації підприємства, установи, організації; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення з роботи за сумісництвом тощо).
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Вивільнюваним працівникам зберігається середня зарплата на період працевлаштування, але не більше як на три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги (працівникам, яких звільняють на даній підставі, сплачується вихідна допомога розміром не менше середнього місячного заробітку). За зазначеними працівниками зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищила 3 місяців.
Не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення 3-місячного строку звільненим гарантується:
1) статус безробітного, якщо після закінчення 10 днів відповідна робота не була запропонована;
2) право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 75% середньої зарплати за останнім місцем роботи протягом наступних 3 місяців і в розмірі 50% – протягом наступних 6 місяців, але не більше середньої зарплати, яка склалася в народному господарстві відповідної галузі, і не менше встановленої законодавством мінімальної зарплати;
3) збереження на новому місці роботи на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва середньої зарплати за останнім місцем роботи;
4) права дострокового виходу на пенсію (за 1,5 роки до встановленого законодавством строку, якщо є необхідний загальний трудовий стаж).
Завдання для самоконтролю з теми
«ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН»
- Систематизуйте отримані знання у вигляді таблиці:
| Припинення трудового договору з ініціативи працівника | Припинення трудового договору з ініціативи власника |
- Дайте правовий коментар наступним ситуаціям:
Задача 1.
Ткачук Л. працювала бухгалтером заводу «Спектр». Оскільки зарплата була невисокою і її часто затримували. Ткачук вирішили змінити місце роботи. У приватній фірмі, куди її запросили на роботу, зарплата була набагато більшою. Отже 14 березня Ткачук попередила головного бухгалтера, що звільняється з наступного дня з роботи, а 15 березня приступила до роботи у приватній фірмі. Дайте юридичну оцінку ситуації.
Задача 2.
Механізатор Калінін П., посварившись з бригадиром. 24 червня подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Коли 25 червня, змінивши своє рішення, він прийшов на роботу, то йому повідомили, щр його прохання задоволено і йому треба зайти до відділу кадрів, щоб одержати трудову книжку, а вкасі – розрахунок. Калінін не погодився із звільненням і оскаржив наказ про своє звільнення до суду. Яке рішення повинен прийняти суд?
Задача 3. *
Петрук С. 2 лютого, повертаючись з святкування Дня народження товариша, підсковзнувся і зламав ногу. Травму кваліфікували як побутову. 20 травня, після лікування, Петрук вийшов на роботу і відпрацював всю зміну. Увечері він став почуватися погано й звернувся до лікаря. Рентген ноги показав. Що кістка зрослася неправильно. Його поклали до лікарні, де зробили повторну операцію. Лікування затяглося ще на три місяці.
Чи можна звільнити Петрука з роботи за п.5 ст.40 КЗпП України?
| Самостійна робота № 4. | Тема: ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ. | |||
| План. 1. Пенсійне забезпечення в Україні. 2. Допомоги сім ям з дітьми 3. Допомога безробітним 4. Соціальне забезпечення і пільги дітям війни та інвалідам 5. Соціальне страхування | ||||
Після вивчення теми студент повинен
|
Пенсійне забезпечення
Пенсія за віком
Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком зазвичай зветься пенсійним.
Право на пенсію за віком довгий час мали:
- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” внесено зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” згідно яких установлено єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію за віком – 60 років.
| Дата народження | Вік виходу на пенсію |
| До 30.09. 1956 року | 55 років |
| З 1.10.1956 по 31.03.1957 | 55 років 6 місяців |
| З 1.04.1957 по 30.09.1957 | 56 років |
| З 1.10.1957 року по 31.03.1958 | 56 років 6 місяців |
| З 1.04.1958 року по 30 вересня 1958 | 57 років |
| З 1.10.1958 року по 31.03.1959 | 57 років 6 місяців |
| З 1.04.1959 року по 30 вересня 1959 | 58 років |
| З 1.10.1959 року по 31.03.1960 | 58 років 6 місяців |
| З 1.04.1960 року по 30 вересня 1960 | 59 років |
| З 1.10.1960 року по 31.03.1961 | 59 років 6 місяців |
| Після 1 квітня 1961 року | 60 років |
Підвищення пенсійного віку для жінок буде здійснюватися за поступово за такою схемою:
У період до 1 січня 2015 року надано право виходу на пенсію жінкам після досягнення 55 років. Таке право матимуть лише ті жінки, які звільнилися з роботи та за наявності страхового стажу не менше як 30 років. У цьому випадку розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 Закону та з урахуванням ст. 28 Закону (основний розмір пенсії з урахуванням доплати за понаднормативний стаж), зменшується на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці:
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин
д) жінки, які працюють доярками, свинарками-операторами;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;
є) деякі робітниці текстильного виробництва;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів.
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р., незалежно від перерв, та за увесь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р.
Відповідно до Закону України «Про загалонообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
