Загальна характеристика організації обліку організацій і установ державного сектору

Студент-практикант знайомиться з: завданнями і змістом організації обліку; загальними принципами організації обліку; формою обліку; методичними та технічними прийомами організації обліку; способами організації облікового процесу; організацією технології облікового процесу (документуванням господарських операцій, обліковою реєстрацією та порядком складання та подання звітності); змістом облікової політики і наказом про облікову політику; порядком розробки робочого плану рахунків.

При ознайомленні з основами організації обліку базової організації чи установи державного сектору необхідно критично оцінити форму обліку, методичні та технічні прийоми організації обліку; способи організації облікового процесу. Особливу увагу слід звернути на їх відповідність як сучасним вимогам щодо реформування обліку та його наближення до світових стандартів, так і специфічним особливостям діяльності організації чи установи. На основі узагальнення практики обліку в організації чи установі внести пропозиції щодо її удосконалення з урахуванням сучасних способів, прийомів та методів організації та ведення обліку.

Студент-практикант розробляє:

1. Блок-схему форми обліку базової організації чи установи державного сектору

2. Проект наказу про облікову політику

3. Робочий план рахунків

4. Пояснювальну записку до робочого плану рахунків, у якій обґрунтовує його структуру

У проекті наказу про облікову політику слід запропонувати найбільш оптимальні для базової організації чи установи принципи, методи і процедури оцінки та обліку об’єктів господарювання, а також складання і подання бюджетної та фінансової звітності.

У робочому плані рахунків слід навести лише ті синтетичні рахунки Плану рахунків, які використовуються організацією чи установою у процесі ведення обліку. Рахунки, які не використовуються, у робочому плані рахунків не зазначають. Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) необхідно деталізувати на субрахунки (рахунки другого порядку), які, у свою чергу, поділити на аналітичні рахунки третього, четвертого, тощо порядку. Кількість таких аналітичних рахунків визначається складом та структурою об’єктів обліку та потребами управління організацією чи установою. Для формування робочого плану рахунків доцільно застосовувати багатоступеневу систему класифікації кожного об’єкта обліку, побудовану як за ієрархічною (вертикальною), так і горизонтальною (інформаційною) ознаками, а також фасетний спосіб групування інформації, за якого у кожній системі аналітичних рахунків інформація групується і узагальнюється за певною ознакою, потрібною для управління.

Додатки: наказ про облікову політику, робочий план рахунків та пояснювальна записка до нього