Поясність наступний вислів Д. Рікардо: «Рента створюється не в результаті щедрості природи, а в результаті бідності, нестачі багатих і плодючих ділянок землі»

Дави́д Ріка́рдо (англ. David Ricardo; *18 квітня 1772, Лондон — †11 вересня 1823, Гатком-Парк) — англійський економіст, класик політичної економії, послідовник і одночасно опонент Адама Сміта, виявив закономірність в умовах вільної конкуренції тенденцію норми прибутку до пониження, розробив теорію про форми земельної ренти.

На основі трудової теорії вартості Рікардо створив і теорію ренти, в якій джерелом ренти є не особлива щедрість природи, а доданий працю. І в цьому питанні видно відміну знаменитих економістів. Сміт вважав, що рента є особливим даром природи, так як в землеробстві працює і створює продукт не тільки людина (як у промисловості), а й земля. Таким чином, рента як надлишок продукції, завжди більш ніж достатній для відшкодування капіталу і для отримання прибутку на нього, є результатом особливою щедрістю природи.

Рікардо стоїть на зовсім інших позиціях. Вихідною посилкою його теорії є переконання, що, коли в країні є удосталь родюча земля, незначну частку якої потрібно обробляти, ренти не існує, так як ніхто не стане платити за користування землею, якщо вона є в необмеженій кількості і однакової якості. (Це відповідає загальним законам попиту та пропозиції) Але коли по ходу розвитку суспільства з зростанням населення в обробку надходить земля гіршої якості або менш зручного розташування, на землі першого розряду відразу виникне рента, величина якої буде залежати від різниці в якості цих двох ділянок. І так з кожним приростом населення, коли в країні будуть вдаватися до використання землі гіршої якості, буде підніматися рента з більш родючих ділянок землі. З цього випливає, що рента є результатом не щедрості, а особливою скупості природи та обмеженості ресурсів. Рікардо пише, що особливою перевагою землі виставляється як раз те властивість, яке слід вважати її недоліком у порівнянні з природними чинниками, якими користуються фабриканти.

Земельні ділянки мають неоднакову продуктивністю. Тому витрати на виробництво центнера зерна також неоднакові: найвищі - на гірших ділянках. Оскільки зерно продається на ринку за єдиною ціною, то власники кращих і середніх ділянок отримують додатковий дохід (ренту) у вигляді різниці між ціною і витратами.

Теорія ренти Рікардо мала (особливо для того часу) практичне значення. Обгрунтовується ним положення були спрямовані проти встановлення високих мит на хліб. Згодом ця категорії зазнала відому трансформацію і стала розглядатися в більш широкому плані як додатковий дохід, утворений не тільки в сільськогосподарському виробництві.

Але як пов'язана у Рікардо теорія ренти з трудовою теорією вартості? На його думку, вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на відносно гірших ділянках, за сучасною термінологією - граничних ділянках, де здійснюються граничні вкладення капіталу. Надлишок же продукції, що отримується на землях кращої якості, і являє собою ренту, що сплачується власнику землі.

Відповідно до поглядів Рікардо, високі рентні платежі є наслідком високих цін на сільськогосподарську продукцію, яка і примушує залучати в оборот землі гіршої якості. А оскільки регулятором ціни сільськогосподарської продукції є продукція, що виробляється при найбільших затратах праці, то й рента, на думку Рікардо, не може входити в якості складової частини в її ціну. Рента є результат високих цін, і те, що отримує землевласник таким шляхом, він отримує за рахунок усього суспільства. Вся справа зводиться до того, що один клас отримує вигоди за рахунок іншого.

Закінчуючи розгляду теорії ренти Рікардо, з певними застереженнями можна сказати, що вона стала окремим випадком теорії граничних величин, які є основою сучасного мікроекономічного аналізу.