Етапи організаційного проектування

 

 

Додаток Д

Алгоритм виконання
науково-дослідних робіт

 

Додаток Е

Послідовність етапів виконання
теоретичного (фундаментального) дослідження

 

 

Додаток Ж

Умови забезпечення ефективності
педагогічних досліджень

Додаток И

Алгоритм виконання методологічного дослідження

Додаток К

Послідовність етапів виконання пошукового
(теоретико-прикладного) дослідження

Додаток Л

Послідовність етапів виконання
експериментального дослідження

Додаток М

Алгоритм визначення теми дослідження

 

 

Додаток Н

Алгоритм обґрунтування актуальності
педагогічного дослідження

 

Тезаурус

Проблема − 1) питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають у ході розвитку пізнання і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес; 2) невідома частина суперечності, яка може бути розкрита в процесі дослідження.

Проблемна ситуація − це опис конкретної педагогічної ситуації, в якій виявляється суперечність.

Проблемне питання − це питання, сформульоване щодо можливості дослідити той чи інший предмет пізнання, ще невідомий науці.

Проблемна задача − це позначення (виділення) передбачуваного результату дослідження.

Наукова ідея − форма відображення в думці нового розуміння об’єктивної реальності.

Наукове дослідження − цілеспрямоване вивчення об’єкта (предмета чи явища), в якому використовуються методи науки і яке, розкриваючи закономірності розвитку даного об’єкта, формує нове знання про нього, пояснює закони його функціонування і вказує чи передбачає шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства.

Наукове педагогічне дослідження − процес формування нових педагогічних знань, один із видів пізнавальної діяльності, спрямованої на розкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Впроваджувально-дослідницька діяльність − пристосування та інтеграція наукових ідей, принципів, змісту освіти, освітніх технологій до умов конкретної школи.

Пошуково-дослідницька діяльність − 1) діяльність, пов’язана із самостійною розробкою як самої ідеї, так і способів її практичної реалізації; 2) полягає у створенні нового наукового продукту чи нового предмета педагогічної діяльності, який може бути описаний науково.

Емпіричне дослідження − встановлення нових фактів науки, і на основі їх узагальнення формулювання емпіричних закономірностей; спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається, і опирається на дані спостереження та експеримент. У ході Е. д. встановлюються нові факти, проводиться їх узагальнення.

Теоретичне дослідження − розробка основних, загальних педагогічних закономірностей для пояснення раніше відкритих фактів, а також передбачення майбутніх подій і фактів; пов’язане із вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності в її суттєвих зв’язках та закономірностях.

Методологічне дослідження − формулювання на базі емпіричних і теоретичних досліджень загальних принципів і методів дослідження педагогічних явищ, побудова теорії.

Тема дослідження − відображає основний зміст (проблему і питання) наукової роботи і визначається її кінцевим результатом; розгорнутий в одне речення головний зміст дослідження.

 

Об’єкт дослідження	− будь-яка частина чи форма існування реальної дійсності, що протистоїть суб’єкту в його пізнавальній і практичній діяльності; − науковий простір, у рамках якого проводиться дослідження.
Предмет дослідження	− частина об’єкта дослідження, яка підлягає особливо ретельному вивченню і перетворенню.
Мета дослідження	− вказує на кінцевий результат роботи, об’єкт дослідження і шляхи досягнення кінцевого результату; − передбачення результатів діяльності і шляхів їх реалізації за допомогою певних засобів.
Цільовий об’єкт	− та частина теорії і практики, в межах якої здійснюється реалізація мети.
Цільовий предмет	− частина об’єкта мети, яка підлягає безпосередньому дослідженню.
Цільова дія	− та дія дослідника, яку він буде здійснювати над предметом у рамках об’єкта дослідження.
Завдання дослідження	− випливають із аналізу рівня розробки (вивчення) об’єкта під кутом зору поставленої мети і є тим мінімумом запитань, розв’язок яких необхідний для досягнення мети.
Гіпотеза	− наукове передбачення, що висувається для пояснення будь-якого явища; − передбачення, що висувається для пояснення досліджуваного явища, його суті, структури, зв’язків, рушійних сил тощо; − судження, яке стверджує важливу ідею, істинність і достовірність якої ще потрібно довести.
Стратегія дослідження	− визначення його перспектив, кінцевого результату, головного напрямку проведення дослідження.
Тактика дослідження	− система локальних практичних дій, спрямованих на досягнення мети.
Логіка дослідження	− послідовність і взаємозв’язок складових елементів дослідницької роботи.
Етапи дослідження	− складові частини дослідницької діяльності, які виконуються протягом певного заданого проміжку часу і закінчуються якісними та кількісними змінами певних сторін цієї діяльності.
Програма дослідження	− фактично розширений план дослідження, що показує його логічну послідовність. Кожний пункт програми відображає зміст дослідження.
Методологія	− система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про дану систему; − загальні принципові вихідні положення, які покладені в основу будь-якої педагогічної проблеми.
Вихідна концепція дослідження	− теоретичні положення, якими керується дослідник у своїй роботі.
Принцип	− основні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду.
Поняття	− форма мислення, що відображає суттєві властивості, зв’язки і відношення предметів та явищ.
Категорії	− найбільш загальні та фундаментальні поняття, що відображають суттєві, загальні властивості і відношення явищ дійсності і пізнання.
Судження	− розумовий акт, що реалізує ставлення суб’єкта до змісту висловлюваної думки і пов’язаний із переконанням чи сумнівом у її істинності чи хибності.
Умовивід	− розумова дія на основі властивих індивідуальній свідомості норм висновків, що співпадає з правилами і законами логіки.
Методика дослідження	− показує, як (яким чином, шляхом, методом, способом чи прийомом) слід здійснювати розв’язок задач дослідження в кожному пункті його програми; − перелік прийомів, способів, за допомогою яких будуть розв’язуватися завдання дослідження, перевірка наукової гіпотези, одержання достовірних наукових фактів.
Метод	− спосіб досягнення будь-якої мети, розв’язок конкретного завдання; сукупність прийомів та операцій теоретичного чи практичного освоєння (пізнання) дійсності.
Система методів дослідження	− впорядкована сукупність операцій (дій), за допомогою яких у відповідності з поставленою метою вивчаються джерела дослідження.
Аналіз	− процедура розумового чи реального поділу досліджуваного об’єкта з метою його більш глибокого пізнання.
Синтез	− процедура поєднання різних елементів, сторін, що складають об’єкт чи предмет як одне ціле.
Індукція	− вид узагальнення, пов’язаний із передбаченням результатів спостереження та експериментів на основі даних досліду.
Дедукція	− форма мислення, що дозволяє на основі логічних правил з окремих загальних даних висловлювати нові, менш загальні припущення.
Ідеалізація	− процес конструювання понять про об’єкт, що не існує в дійсності, але має прообрази в реальній дійсності.
Моделювання	− метод дослідження об’єктів пізнання на їх моделях.
Системний метод	− сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на реалізацію системного підходу при дослідженні складних об’єктів чи явищ, що мають складну природу.
Емпіричні методи	− пов’язані з діями дослідника, спрямованими на перетворення практики, а також з пізнанням практики шляхом дій самими піддослідними.
Експеримент	− метод наукового пізнання, що полягає в цілеспрямованому вивченні будь-якого явища дійсності в контрольованих і керованих умовах; − предметно-інструментальна діяльність людини, що орієнтується на теоретичні знання і спрямована на пізнавальну діяльність; − вид дослідницької діяльності як частина дослідження, яка полягає в тому, що дослідник маніпулює змінними і спостерігає вплив, який ці змінні здійснюють на інші змінні.
Педагогічний експеримент	− упроваджувальний вид дослідницької діяльності, основний зміст якої полягає в цілеспрямованому переведенні ідеї в практику з метою перетворення останньої.
Лабораторний експеримент	− впровадження в практику якої-небудь ідеї в спеціально створених умовах, „очищених” від стороннього впливу.
Природний експеримент	− упровадження якої-небудь педагогічної інновації в практику роботи школи.
Констатуючий
експеримент	− вивчення поточного стану залежної змінної.
Формуючий експеримент	− зміна залежних змінних.
Залежна змінна	− ті якості особистості і діяльності, які піддаються зміні та впливу експериментатора.
Незалежна змінна	− те, чим експериментатор впливає на залежну змінну.
Вимірювання	− процес визначення значення; пізнавальний процес, у якому визначається відношення однієї вимірюваної величини до іншої однорідної величини, яку приймають за одиницю вимірювання.
Тест успішності	− серія коротко і точно сформульованих питань чи завдань, на які учні повинні дати короткі і точні відповіді.
Результати дослідження	− містять узагальнення одержаних параметрів і основних закономірностей досліджуваних явищ.
Висновки	− містять основні, найбільш вагомі результати проведеного дослідження.
Рекомендації	− вказують шляхи, методи і форми практичного використання результатів.