2017-11-01
276
Бесіда
1) Дати характеристику особливостям національно визвольного руху в Україні?
2) Коли утворено Народний Рух України?
3) Коли проголошено незалежність України?
Домашнє завдання: робочий конспект, посібник-ст.124-132.
Література до теми
1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан Н.М., К., Освіта, 2011., с.209-235.
2. Новітня історія України (підручник)ч.II, 11 кл., Турченко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.216-270.
3. Історія України (підручник для ВНЗ) колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
4. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.
Лекція 9: “Революція Гідності” 2013-2014 років. Російська агресія в Україну 2014 року.
Мета: Допомогти студентам усвідомити героїзм і подвиг героїв “Небесної сотні” і захисників України, які кладуть свої життя за незалежність своєї країни в новітній історії нашого народу.
Вид заняття: лекція – бесіда
Матеріально-технічне забезпечення: історична карта, ілюстрації, відеофільми, ілюстрації, комп’ютер
Основні терміни: Євро майдан, “Революція Гідності”, тітушки, сепаратизм, гібридна війна, АТО.
|
|
|
Організаційний момент
Актуалізація опорних знань: експрес-тестування, робота з поняттями.
Вивчення нового матеріалу
План
1. Зрив підписання Асоціації між Україною і Євросоюзом як привід Революції Гідності.
2. Євро майдан.
3. Україна після перемоги Євро майдану.
4. Російська військова агресія в Україні.
5. Здобутки і втрати України після Революції Гідності.
1. Після проголошення незалежності України в 1991 році приорітетом країни, як частини Європи став європейський напрям розвитку (так як в Євросоюзі більша повага до закону, вищий добробут людей, більша захищеність дякуючи НАТО). Про європейський вибір говорили всі президенти України і навіть В.Янукович, при якому в Закон України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” від 1 липня 2010 року записано “забезпечення інтеграції України в європейський простір з метою набуття членства в Європейському Союзі”. Переговори про асоціацію України в Євросоюз велися ще з 2007 року. Текст Угоди повинен був бути підписаний 28 листопада 2013 року у Вільнюсі. Але проти цього виступила Росія і натиснула на уряд України (який був поступливим) в зв’язку з чим М.Азаров 21 листопада 2013 року оголосив про призупинення підписання цієї угоди. Вже з цього дня почались протести перш за все студентів за євро інтеграцію. І все ж В.Янукович не підписав угоди, що і було поштовхом до Євро майдану який переріс у Революцію Гідності.
2. Влада на чолі з В.Януковичем не очікувала, разом з російськими кураторами, які навіть стояли на чолі СБУ, такого розвитку подій.
|
|
|
Причинами революції були: 1. Бажання українців жити як в Європі і які перекреслила влада. 2. Загроза втрати Україною державного суверенітету через втягування її в підконтрольний Росії Митний Союз та Євразійський Союз. 3. Економічні проблеми (великий тиск клану В.Януковича на малий та середній бізнес). 4. Корупція влади, яка досягла небачених масштабів. 5.Згортання політичних свобод, репресії. 6. Безправ’я громадян перед чиновниками.
Етапи Євро майдану:
1. Вечір 21 листопада 2013 року – мітинг півтори тисячі студентів на майдані Незалежності;
2. 24 листопада 2013 року – 100-тисячний мітинг на Європейській площі;
3. 30 листопада 2013 року – кривавий розгін “Беркутом” студентів на Майдані;(поранено 80 осіб)
4. 1 грудня 2013 року – півторамільйонний мітинг на Майдані з анти владними лозунгами і криками “Дітей б’ють”. Власне з цього дні розпочинається Революція Гідності. В цей же день створюється Штаб національного супротиву і відбувається побиття “Беркутом” людей на вулиці Банковій (місце президентського палацу). В цей же день встановлюються палатки на Майдані, як символічна фортеця революції.
5. 8 рудні 2013 року – зноситься пам’ятник В.Леніну в Києві. В цей же час В.Янукович звозить “ті тушок” (захисники режиму В.Януковича, одним з перших таких захисників був кримінальний злочинець Тітушко);
7. Ніч з 10 на 11 грудня 2013 року – спроба “Беркуту” зачистити Майдан (жителі Києва за покликом дзвонів Михайлівського собору зібрались і захистили центральну площу);
8. Середина грудня 2013 року виникнення Євро майданів майже по всій Україні;
9. 13 грудня 2013 року – спроба В.Януковича зібрати круглий стіл; Виникнення в цей час “Авто майдану”;
10. 16 січня 2014 року – прийняття Верховною Радою “Диктаторських законів”, які вводили заборону на будь-яку громадсько-політичну і журналістську діяльність;
11. 19 січня 2014 року – демонстрація євромайданівців проти диктаторських законів до Верховної Ради. Початок кривавих зіткнень “Беркуту\” і “ті тушок “ з демонстрантами біля стадіону В.Лобановського;
12. 22 січня 2014 року – перші вбиті герої “Небесної Сотні” вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський\, українець Роман Сеник.
13. 27 січня 2014 року – поширення побиття євромайданівців на Дніпропетровськ (нині Дніпро), Запоріжжя, Донецьк, Луганськ, Харків.
14. 18 лютого 2014 року – демонстрація 10 тисяч майданівців до Верховної Ради з вимогами покарати злочинців. Під час зіткнення в Маріїнському парку десятки людей були вбиті ті тушками і “Беркутом”. На вечір почався штурм Євро майдану, але на ранок 20 лютого цей штурм захлинувся в зв’язку з підходом на допомогу майдану підкріплення з Львова і Тернополя. В цей же день майданів ці почали захоплювати адміністративні центри по Україні.
15. 20 лютого 2014 року – початок вбивства снайперами людей на майдані. Загинули десятки героїв. Операція влади проти майданівців, яка називалась “Бумеранг” і проводилась Міністром внутрішніх справ Захарченко провалилась. В.Янукович, захопивши з Межигір’я награбоване добро, втік до Росії 22 лютого і запросив в Україну російські війська.
Єдиною легітимною владою в Україні залишилася частина Верховної Ради, яка прийняла постанову про усунення В.Януковича від влади в зв’язку з його втечею і повернення в дію Конституції 2004 року.
Наслідки Революції Гідності: збереження державного суверенітету України; ліквідація диктатури; зростання ідей патріотизму; подолання в суспільстві страху перед тиранією; відновлення руху України до Європи (20 березня 2014 року підписано політичну частину Угоди про асоціацію України до Євросоюзу, 27 червня 2014 року підписано економічну частину Угоди про асоціацію до Євросоюзу, 1 січня 2016 року вступила в силу Угода про зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом, на літо 2016 року 27 країн Євросоюзу з 28 ратифікували Угоду про асоціацію (крім Нідерландів через референдум), на черзі прийняття у жовтні 2016 року рішення про безвізовий режим для українців)
|
|
|
4. На політичну ситуацію в Україні після Революції Гідності впливали наступні чинники: формування нової парламентської більшості, зміна керівництва держави, зміна моделі Конституції, складна економічна ситуація, зовнішня агресія з боку Росії, бажання людей оновити владу, очікування радикальних змін у суспільстві.
23 лютого 2014 року обов’язки Президента були покладені на О.Турчинова. Перехідна влада повинна була забезпечити дієздатність органів державної влади в центрі і на місцях. Це завдання на місцях в основному виконувалось, за виключенням Криму та Донецької і Луганської області, де місцева влада стала на шлях сепаратизму і зради держави. В кінці лютого в парламенті була сформована нова парламентська більшість і сформований новий уряд, який в тому числі формувався з представників Майдану. Головою уряду був вибраний Арсеній Яценюк. Нова влада була визнана провідними країнами світу за виключенням Росії.
Переможцем на президентських виборах 25 травня 2014 року став Петро Порошенко, який набрав 54,70 голосів виборців. У п’ятірці головних кандидатів у президенти були Ю.Тимошенко, О.Ляшко, А.Гриценко, С.Тигіпко.
Водночас на 26 жовтня 2014 року були призначені позачергові парламентські вибори.
Помітною подією стало ухвалення Закону України “Про очищення влади”, який забороняв бути при владі ставленикам В.Януковича.
Позачергові вибори відбувались за змішаною виборчою системою. Під вибори були створені нові політичні сили: “Блок Петра Порошенка”, політична партія “Народний фронт” А.Яценюка, “Опозиційний блок”. За підсумками виборів до Верховної Ради пройшли 6 політичних сил: “Блок П.Порошенка”, “Народний фронт”,“О’бєднання “Самопоміч”, “Опозиційний блок”, Радикальна партія О.Ляшка та “Батьківщина Ю.Тимошенко. Вперше до Верховної Ради не потрапила Комуністична партія, яка згодом, згідно закону “Про декомунізацію” і за сприяння сепаратизму і російській агресії в Україну буде заборонена. В 2015 році відбулись вибори до місцевих рад, які остаточно сформували нову вертикаль влади і в якій, попри законів “Про очищення влади” і декомунізацію потрапили представники старої влади (приклади: посібник сепаратизму у Харкові Г.Кернер-голова міської ради, О.Мамай голова міської ради м.Полтави та інші).
|
|
|
5. Російська влада після проголошення незалежності України постійно тиснула на неї, бажаючи повернути її під свій контроль. При цьому використовувались різні методи: 1. збереження в Криму російського Чорноморського флоту; 2. проголошення на початку 90-тих років Севастополя російським містом; 3. небажання проводити демаркацію кордону між Україною і Росією. 4. ініціювання в 2003 році конфлікту навколо острова Тузла; 5. постійний тиск на Україну встановленням надвисокої ціни на газ; 6. активна підтримка проросійської “п’ятої колони” в Україні, вплив на вибори, з метою отримати проросійську владу; 6. вплив на український інформаційний простір через домінування російських фільмів, телепередач, акторів; 7. вплив на релігійне життя через фінансову і політичну підтримку УПЦ Московського патріархату і т.п.
Тиск посилився, коли стало реальним підписання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Коли В.Янукович відмовився підписати Угоду Росія зразу ж підписала з ним 15 угод, зокрема про кредит в 15 млрд. доларів, зняття торговельних обмежень, знижка на газ з 406 доларів за 1 тисячу кубів до 268 доларів, про спільне володіння військовими заводами України.
В.Путін негативно сприйняв “Революцію Гідності” і закликав В.Януковича силою її задушити. Водночас, на розгін майданівців, як вони називали “майдонутих”, були прислані з Росії співробітники ФСБ і зброя.
Повалення режиму В.Януковича означало, що Україна на даному етапі вийшла з орбіти впливу Росії. Першою воєнною ціллю Росії став Крим, де вже знаходились російські війська (Чорноморський флот). 27 лютого 2014 року “зелені чоловічки” бо їх Росія спочатку не визнавала своїми, заблокували органи влади Криму і примусили депутатів Кримського парламенту обрати головою уряду С.Аксьонова (кримінальна кличка “Гоблін”). На 25 травня було призначено референдум про статус Криму. Водночас Державна Дума Росії прийняла зміни до Конституції про включення нових суб’єктів федерації. Російські війська почали блокувати українські військові частини частини на півострові. 4 березня 2014 року В.Путін отримав згоду від Ради Федерації про використання армії на території України. Українська армія не отримала наказу дати збройну відсіч. Київ сподівався на дипломатичне вирішення конфлікту при допомозі Заходу. Це деморалізувало українську армію. Частина військових у Криму були завербовані ФСБ і пішли на порушення присяги і зраду своєї країни. Це тисячі моряків і солдатів, що клюнули на обіцянки окупанта. Але зрадник є зрадник. Вони не в пошані і в нинішній армії завойовників. Серед них і командуючий українськими військово-морськими силами України. Зрадили 12 тисяч працівників органів внутрішніх справ, 1,5 тисяч співробітників СБУ, 400 працівників органів прокуратури. Тим часом Росія прискорила референдум по анексії Криму і перенесла його на 16 березня на якому ніби то 82% виборців захотіли воз’єднатись з Росією. До 21 березня 2014 року Росія провела всі процедури по включенню Криму. Світ не визнав цієї анексії і ввів санкції проти кримських компаній і громадян (заборона видавати візи). Після окупації Крим отримав масу проблем, в тому числі відсутність українських відпочиваючих, транспортне сполучення, постачання продуктів харчування, водо-енергопостачання і т.п. Росія спішить будувати Керченський міст і поставку електрики через Керченську протоку, але це не вирішує їхніх проблем. Водночас окупанти переслідують кримських татар, заборонили Меджліс, садять по в’язницях кримськотатарських активістів. Українці в Криму більш лояльні до окупантів і покірно співробітничають з ними, за виключенням Олега Синцова, який знаходиться в російській в’язниці.
Захопивши Крим, Росія вперше після Другої світової війни порушила встановлений світовий порядок, закріплений післявоєнними договорами про кордони, Хельсінськими домовленостями 1976 року та Будапештський меморандум 1996 року, яким, у відповідь на знищення в Україні ядерної зброї нашій країні гарантували суверенітет ядерні країни, в тому числі Росія.
Одночасно з подіями в Криму, Росія намагалася дестабілізувати ситуацію на сході і півдні України. Вона хотіла реалізувати проект “Новоросія”, в ході якого на початку квітня пройшла хвиля вуличних акцій з залученням заїжджих росіян, захоплювались адміністративні будови. Гасла мітингуючи були відверто антиукраїнські та сепаратистські (сепаратизм – від’єднання від країни). Було проголошено створення Донецької, Луганської, Харківської “народних республік”. Такі ж спроби були В Дніпропетровській, Одеській та інших областях. Кінцева мета В.Путіна була федералізація України і відвернення її від Європи. Але дякуючи місцевим патріотам сепаратизм було зупинено на Харківщині, Дніпропетровщині, Миколаївщині, Запоріжжі, Херсонщині, Одещині та Полтавщині. Лише в Одесі дійшло до кривавих сутичок 2 квітня 2014 року. Але на Луганщині та Донне чині уже озброєні сепаратисти при допомозі російських озброєних груп уже захоплювали адміністративні будівлі, зокрема в Слов’янську, Краматорську, Червоному Лимані
В зв’язку з цим виконуючий обов’язки Президента О.Турчинов в середині квітня оголосив про початок Анти терористичної операції (АТО), яка тягнеться і до нині. Але, через попереднє руйнування армії, вона діяла малоефективно. Водночас бойовики, не жаліли місцеве населення, часто ведучи вогонь за їхніми спинами. Велику роль на початку війни відіграли волонтери та добровольчі батальйони, сформовані на Майдані (“Азов”, “Дніпро”, “Київська Русь”, “Добровольчий український корпус “Правий сектор”, “Айдар”, легіон “Свобода” та ін)
Новий Президент України П.Дорошенко, ідучи на вибори з гаслами припинення війни пропонував сепаратистам і амністію і децентралізацію але це не допомагало. Росія почала масово вводити важку військову техніку для бойовиків. Шоб спровокувати масове вторгнення російських військ в Україну російський “Бук” випадково, замість російського пасажирського літака, збив малайзійський лайнер “Боїнг” з 283 пасажирами. Це загальмувало вторгнення. Але добровольців і зброю Росія продовжила поставляти. Попри все, за наказом П.Порошенка, на серпень 2014 року українська армія і добровольці звільнили більшу частину Донбасу. Розуміючи неминучу поразку 24 серпня 2014 року російські війська (2 корпуси) ввійшли в Україну, захопили Новоазовськ, щоб пробити транспортний коридор через Маріуполь до Криму а також розгромили українську армію і частину загонів добровольців в так званому “Іловайському котлі”. Цим самим Росія схилила Україну до підписання 5 вересня 2014 року принизливих Мінських домовленостей, в яких передбачалось встановлення 30-кілометрової зони розмежування, контроль фахівцями ОБСЄ, проведення місцевих виборів в Донбасі (по суті узаконення сепаратистів) і в самому кінці повернення Україні контролю над своїм кордоном. Але в подальшому ці домовленості постійно зривались, що змусило Україну зводити по лінії розмежування фортифікаційні споруди. Продовжувались важкі бої на окремих ділянках фронту. Так, 242 дні тривала оборона Донецького аеропорта українськими військовими, яких ворог назвав “кіборги”. Лише на початку 2015 року частина захисників відступила а частина загинула під завалами підірваного бойовиками аеропорта. При обороні цього об’єкта ворог втратив 198 броньованих машин і 1500 солдатів. Згодом, у лютому 2015 року, ворог намагався оточити українські війська в Дебальцевському виступі. В.Путін сподівався організувати ще один котел, але основна частина українських військ встигла відійти з котла і закріпитися. Але результатом цих подій став Мінськ –2, який також не вніс послаблення напруги, за виключенням обміну полоненими. В подальшому, на протязі 2015-першої половини 2016 років бойові дії носять позиційний характер. Спроби бойовиків і російських військ прорватись отримують опір української армії то в Мар’нці то в Широкиному, то в Авдієвській промзоні. Жертви війни зростають кожного дня з обох сторін. Перспективи зупинення війни немає, бо цього не бажає перш за все Росія.
5. Здобутки України:
- Україна позбавилась багатовекторності і стала на шлях зближення з Євросоюзом;
- Україна розпочала більш ґрунтовно працювати над зміцненням збройних сил;
- Частково почала змінюватись система влади;
- Більшість країн світу підтримують Україну, їй вдалось створити антипутінську коаліцію;
- Була створена нова поліція за світовими стандартами;
- Зріс обсяг торгівлі перш за все з країнами ЄС;
- У країні більше почали дотримуватись права і свободи громадян.
- В системі освіти повернуто 12-річне навчання;
- В радіо-і –телепростір повернено звучання 35% українською мовою.
Втрати України:
- Не відбулась повноцінна люстрація влади, як цього очікували на Майдані;
- Процеси входження в асоційоване членство до Євросоюзу гальмуються (приклад, гальмування безвізового режиму для України);
- Не припинилася війна на сході України;
- Україна, під час бойових дій і анексії Криму втратила 4-ту частину промислового потенціалу;
- Попри створення різних антикорупційних органів корупція в Україні продовжує процвітати;
- Проголошені економічні реформи поки що не дають бажаного результату. Зростання ВВП дуже повільне;
- Значна кількість банків знаходиться в руках країни – агресора, що створює можливості впливу на рівень інфляції в Україні;
- Не проведена судова реформа, що сприяє уникнення відповідальності суддів корупціонерів і олігархів, які внісши мільйонні застави уникають покарання;
- Не зростає приплив інвестицій в українську економіку, навіть через продажу державних підприємств (приклад, зрив продажу Одеського припортового заводу);
- Збільшені тарифи на газ та електроенергію, що вдарило по соціально-економічному становищу населення;
- Через пропаганду гасла “Єдина країна” – “Єдиная страна” посилилась русифікація України;
- Після революції не відбулись зміни по українізації укр.. мистецтва (за виключенням фронтових пісень, які з неохотою транслює радіо і телебачення), не знято патріотичних і історико-патріотичних українських фільмів (за виключенням фільму “Гвардія” та документальних фільмів про оборону Донецького аеропорта і т.п.)
Література до теми
1. Революція Гідності та агресія Росії проти України (науково-методичні матеріали)., К., 2015.
2. Кульчицький С. Новітня історія України (2010-2014). Додаток до підручника для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів //Історія України.- №21 (829), листопад 2014.- с.5-14.
3. Турчанко С., ТурченкоФ., Проект “Новоросія” – 1764-2014 рр. Ювілей на крові. – Запоріжжя, 2014.- 115 с.
