Модуль 1. Сутність і структура бюджету держави

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи бюджетної системи

Тема 1. Сутність, призначення і роль бюджету держави.

План вивчення теми

1.1. Економічна природа та сутність бюджету.

1.2. Бюджет як економічна категорія.

1.3. Призначення та роль бюджету.

1.4. Бюджетна політика як складова фінансової політики.

1.5. Призначення та структура бюджетного механізму

 

Існування бюджету як економічної категорії об’єктивно зумовлено існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин.

Ознаки бюджету як економічної категорії:

Історичність	Бюджет як категорія склався історично, мав свої специфічні риси зародження в різних країнах
Плановість	Основою функціонування бюджету є його плановий характер
Юридичний характер	Бюджет має силу нормативного акту
Термін дії	Бюджет складається і функціонує протягом певного періоду

 

Бюджет як центральна ланка всієї фінансової системи України є складним явищем. Він являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. За економічною природою бюджет відображує грошові відносини, які складаються між державою, з одного боку, та суб'єктами господарювання усіх форм власності і фізичними особами — з іншого. Він являє собою затверджений у законодавчому порядку документ у формі розпису доходів і видатків держави на відповідний термін.

Економічна природа бюджету зумовлюється необхідністю фінансування заходів з надання суб'єктам суспільства нематеріальних благ і послуг у формі оборони країни, національної безпеки й правопорядку, захисту довкілля, освіти, охорони здоров'я, науки, культури тощо. Саме нематеріальні блага і послуги, які отримують суб'єкти суспільства від держави, мають істотний вплив на рівень добробуту населення і якість його життя. Використовуючи бюджети різних рівнів, держава забезпечує певний стан матеріального достатку населення та комфортне й безпечне існування суб'єктів суспільства.

Бюджет служить сферою зіткнення економіки і політики та невід'ємною складовою соціально-економічного розвитку суспільства. У бюджеті сконцентровані інтереси держави, суб'єктів господарювання та населення. Між ними відбувається постійне протиборство за присвоєння певної частини суспільного продукту. Тому головне призначення бюджету полягає у зрівноваженні інтересів усіх суб'єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями суспільства та верствами населення.

За допомогою розподільної функції бюджету досягається планомірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сферами суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб’єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам), визнаними пріоритетними.

Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення за певними органами державної влади надходжень до бюджету. Завдяки цьому у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави створюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, передбачених планом. Розподіл фінансових ресурсів між виробничою і невиробничою сферами діяльності зумовлюється тим, що частина фінансових ресурсів сфери матеріального виробництва спрямовується на фінансування сфери діяльності нематеріальних благ і послуг.

Бюджетний механізм — це система економічних заходів впливу на забезпечення мобілізації оптимальних обсягів фінансових ресурсі бюджету, їх найефективнішого розміщення і найекономнішого використання з метою забезпечення соціального-економічного розвитку суспільства, визначеного економічною політикою держави.

Бюджетний механізм — явище об'єктивне, зумовлене наявністю бюджету в економічній системі держави, проте його функціонування значною мірою залежить від того, як владні структури в державі зуміють його використати для досягнення поставлених цілей, тобто для здійснення тієї фінансової політики, яку вони проводять.

Слід враховувати, що бюджетний механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його складових. Серед них немає таких, якими можна було б знехтувати чи застосовувати без взаємозв'язку з іншими складовими. Водночас деякі складові цього механізму можна вважати вихідними. Це, зокрема, бюджетне планування й прогнозування. Саме за його допомогою залучаються інші структурні елементи бюджетного механізму.

У процесі бюджетного планування й прогнозування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення. Проте для здійснення запланованих показників треба насамперед вдосконалювати методику й методологію бюджетного планування та прогнозування.

Важливого значення при функціонуванні бюджетного механізму набуває система фінансових норм і нормативів. її розроблення й використання пов'язані з низкою організаційних і методологічних труднощів, пов'язаних насамперед із тим, що фінансові норми є синтетичним показником, а значить, на їхню абсолютну величину впливає безліч факторів, які треба врахувати. Необхідно також відпрацювати методи коригування норм залежно від зміни факторів у кожному певному періоді часу.

Важливою складовою бюджетного механізму є також стимули, спрямовані на забезпечення своєчасного й повного надходження коштів до бюджету, найекономнішого і найефективнішого їх використання, що припускає застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. Система стимулювання у складі нині діючого бюджетного механізму включає здебільшого різні санкції за неповне й несвоєчасне надходження коштів до бюджету, неекономне й неефективне використання бюджетних асигнувань.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення бюджетного механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення бюджетного механізму, і в більшості наукових джерел він дістав назву системи державного макроекономічного регулювання.

Бюджетна політика — це економічна діяльність органів державної влади і державного управління з визначення системи організаційних і методологічних заходів щодо мобілізації фінансових ресурсів їх розподілу і використання у відповідності з потребами соціально-економічного розвитку суспільства. Вона відображає спрямування форм і методів утворення оптимальних обсягів фінансових ресурсів бюджету та їх найефективнішого розміщення і найбільш економного використання. Бюджетна політика це форма свідомої діяльності владних структур, але її основні засади формуються відповідно до того, яка модель економічної системи прийнята в даній державі і яку визначено кінцеву мету економічної діяльності.

Водночас є загальні засади бюджетної політики для держав із ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. За таких обставин бюджетна політика має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей економіки, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти шляхом як вишукування додаткових інвестицій у ці галузі, стимулюючи залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створення сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів.

Перше завдання бюджетної політики можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності, підвищення рівня зайнятості населення.

Іншим важливим завданням бюджетної політики держави є мобілізація і використання бюджетних ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Більшість соціальних гарантій має загальнодержавне значення, їх неспроможні вирішити підприємницькі структури і навіть цілі компанії. Але потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні й комунікаційні системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.

Третє завдання бюджетної політики — вплив за допомогою бюджетного механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що несуть загрозу здоров'ю людини.

Завдання бюджетної політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі в певний пе­ріод можуть змінюватися. Так, для України тепер важливими є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, які потерпіли від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання щодо конверсії військової промисловості, прискореного розвитку агропромислового комплексу тощо.

У кінцевому підсумку бюджетна політика повинна мати головну мету — підвищення добробуту народу. Цього можна досягти шляхом стабілізації фінансового становища в державі, прийняття бездефіцитного бюджету, скорочення зовнішнього і внутрішнього боргу, розмежування повноважень і фінансових ресурсів між приватним сектором і державою, між центральними і місцевими органами виконавчої влади і на цій основі зниження рівня інфляції.

Тема 2. Бюджет як основний фінансовий план держави

Мета: поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про бюджет як особливу форму державного плану, завдання і принципи бюджетного планування, складові бюджетного процесу.

План вивчення теми

2.1. Правовий характер бюджету.

2.2. Бюджет як розпис доходів і видатків.

2.3. Поняття бюджетної класифікації.

2.4. Бюджетне планування та прогнозування.

2.5. Загальний та спеціальний фонди бюджету

Фактори, які впливають на якість складання проекту бюджету:

– характер економічних процесів і об’єктивний стан економіки (самофінансування економіки, вплив економічної політики уряду);

– точність розрахунків макроекономічних показників і бюджету (надійність інформаційної бази, науково обґрунтовані методики);

– результат впливу певних структур, груп. осіб (спрямованість інтересів різних груп, рівень усвідомлення відповідальності, компетентність у питаннях економіки і бюджету).

Ст.71 Бюджетного кодексу України, якою визначені джерела формування та напрямки використання бюджету розвитку.

Бюджетне планування як комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів.

Завданнями бюджетного планування є:

– забезпечення оптимальних макроекономічних пропорцій розвитку держави;

– визначення обсягів і джерел надходжень за їх видами і платниками на всіх бюджетних рінях;

– забезпечення раціонального розподілу коштів за напрямами використання та між регіонами;

– сприяння ефективному використанню бюджетних коштів;

– концентрація бюджетних ресурсів на найбільш важливих напрямках економічного розвитку;

– забезпечення мінімального рівня соціальних потреб.

Принципи бюджетного планування:

– наукова обґрунтованість;

– центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;

– органічний взаємозв’язок бюджету з планом економічного і соціального розвитку;

– директивний характер бюджетних виплат;

– збалансованість бюджетів;

– наявність відповідних бюджетних резервів..

В системі фінансових планів бюджет держави посідає центральне місце. Державний бюджет тісно пов’язаний з планом економічного і соціального розвитку держави, а місцеві бюджети - з планом економічного і соціального розвитку відповідних територій. Доходи і видатки бюджетів визначаються з урахуванням показників плану економічного і соціального розвитку, виконання якого, в свою чергу, залежить від виконання відповідного бюджету.

При вивченні п’ятого питання необхідно розглянути етапи бюджетного процесу, терміни складання, розгляду, затвердження Державного і місцевих бюджетів.

Бюджетний процес включає наступні етапи:

– складання проектів бюджетів;

– розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

– виконання бюджету;

– складання, розгляд та затвердження звіту про виконання бюджету.

На всіх етапах здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Необхідно опрацювати ст.32 – ст.62 Бюджетного кодексу України (складання, розгляд, затвердження, виконання Державного бюджету України, звітність про виконання Державного бюджету України); ст.75-ст.80 Бюджетного кодексу України (складання, розгляд, затвердження, виконання місцевих бюджетів, звітність про виконання місцевих бюджетів).