2017-11-01
274
Тема 7. Міжбюджетні відносини і система міжбюджетного вирівнювання
Мета: поглибити, систематизувати та закріпити знання про сутність міжбюджетних відносин, їх структуру, методи бюджетного регулювання та вирівнювання
План вивчення теми
7.1. Організація та функціонування міжбюджетних відносин в Україні.
7.2. Основні форми взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи
Згідно із Бюджетним кодексом України, міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів цих суб’єктів відносин фінансовими ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, передбачених Конституцією України та законами України (стаття 81 Бюджетного кодексу).
Метою регулювання міжбюджетних відносин є з абезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
|
|
|
З прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII в Україні починаючи з 2015 року почала функціонувати нова система міжбюджетних відносин.
Нова система міжбюджетних відносин базується на принципово новому механізмі горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій, складовими якого є базова та реверсна дотації.
Базова дотація ‑ трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій.
Реверсна дотація ‑ кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій
Вирівнювання здійснюється лише за двома податками:
- податком на прибуток підприємств приватного сектору економіки (10%) – по обласних бюджетах;
- податком на доходи фізичних осіб – по бюджетах міст, районних та обласних бюджетах.
Решта платежів залишаються в повному обсязі у розпорядженні місцевих органів влади.
За результатами горизонтального вирівнювання визначається розмір міжбюджетного трансферту для місцевих бюджетів, що мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, а саме місцеві бюджети з рівнем надходжень:
- нижче 0,9 середнього показника по Україні отримують базову дотацію (80 відсотків суми, необхідної для досягнення показника 0,9), що підвищить рівень їх забезпеченості;
- нижче 0,9 середнього показника по Україні отримують базову дотацію (80 відсотків суми, необхідної для досягнення показника 0,9), що підвищить рівень їх забезпеченості;
|
|
|
- в межах від 0,9 до 1,1 - вирівнювання не здійснюється;
- вище 1,1 середнього показника по Україні частину надходжень передаватимуть до державного бюджету (реверсна дотація). При цьому, кошти вилучатимуться не в повному обсязі, як за діючою системою, а лише 50 відсотків перевищення індексу податкоспроможності 1,1 до середнього значення по Україні.
Нова система міжбюджетних відносин базується на чіткішому розподілу повноважень між державним бюджетом і місцевими, зокрема Держава взяла не себе повну відповідальність щодо:
— надання освітніх послуг загальноосвітніми навчальними закладами,
— підготовки робітничих кадрів професійно-технічними закладами,
— забезпечення медичного обслуговування населення та заходів окремих державних програм з охорони здоров’я,
— фінансування державних програм соціального захисту окремих категорій громадян.
З цією метою місцевим бюджетам надаватимуться такі нові види трансфертів (стаття 97):
— освітня субвенція;
— субвенція на підготовку робітничих кадрів;
— медична субвенція;
— субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру.
Головними розпорядниками коштів субвенцій визначено Міністерство освіти і науки та Міністерство охорони здоров’я. Дані субвенції передбачають субсидіарну відповідальність профільних міністерств та органів місцевої влади.
Зміна механізму фінансування видатків на освіту та охорону здоров’я викликана необхідністю реформування та вдосконалення стратегії видатків у зазначених сферах, підвищення рівня ефективності їх використання та покращення структури таких видатків.
