Опрацюйте теоретичний матеріал до теми №1

Теми

1. Культура мовлення під час дискусії.

2. Специфіка мовлення фахівця.

3. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

4. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки).

5. Типи термінологічних словників.

6. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.

7. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.

8. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному мовленні.

9. Укладання довідково-інформаційних документів.

10. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.

11. Укладання фахових документів.

Дисципліна: українська мова (за проф. спрямуванням)

Спеціальність: 5.12010102 « Сестринська справа»

Тема: «Культура мовлення під час дискусії»

Кількість годин: 2

Знати: зміст понять «літературна мова», «мовна норма», функції мови;

Вміти: орієнтуватися в основних процесах розвитку сучасної літературної мови

План.

І. Опрацювання теоретичного матеріалу

ІІ. Виконання практичних вправ

ІІІ. Написання тесту

Література:

1. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2005.

2. Гуць М., Олійник І., Ющук І. Українська мова у професійному спілкуванні. – К.: ВееZоne, 2004.

1. Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник.- Тернопіль: Мандрівець, 2007 - с.42.

4. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спрямування: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2009.

1. Нечволод Л. І., Паращич В. В. Риторика: Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань. 10-11 класи.- Харків: Торсінг, 2004.- с.42-43.
2. Цимбалюк В. І. Мова як генетичний код народу: Навчальний посібник для факультативних занять.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.- с.54-61.

7. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. – К.: Арій, 2008.

8. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс: Підручник. – К.: Арій, 2009.

9. Януш Я. В. Сучасна українська мова: Курс лекцій. І і ІІ частини: Навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2005.

Методичні рекомендації:

1. Опрацюйте теоретичний матеріал з теми

2. Виконайте письмово вправи

3. Дайте відповіді на запитання тесту

Питання для самоконтролю.

v Що означають поняття “мова” і “мовлення”? Чим вони відрізняються?

v Розкрийте поняття “культура суспільства”, “культура мови”, “культура людини”, “культура спілкування”, “культура поведінки”.

v Охарактеризуйте основні комунікативні ознаки культури мовлення.

v Як ви розумієте поняття” словесний каламбур”?

v Що таке дискусія? Які є правила ефективної дискусії?

v Чим відрізняється дискусія від дебатів?

v Основні одиниці мовленнєвого етикету під час дискусії.

v Що таке унормованість літературної мови?

v Які типи норм властиві літературній мові?

v Чому правильність і нормативність мовлення обов’язкові?

 

Форма контролю: тестова перевірка знань

Письмове завдання

Вправа 1

Використовуючи етикетні формули, змоделюйте бесіду (на вибір) а) між особою, що влаштовується на роботу, та умовним роботодавцем; б) між директором навчального закладу і студентом, який без поважних причин пропускає заняття.

Вправа 2

Підготуйте доповідь на одну із запропонованих тем:

1.Роль і значення мови в суспільному житті

2. Ввічливість – основа етикетного спілкування

3. Невербальні засоби спілкування

Вправа 3

Проаналізуйте висловлювання відомих авторів, сформулюйте свою думку.

Різні мови…є в дійсності різними світоглядами. Своєрідність мови впливає на своєрідність нації, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, для якої вона чужа. Тому уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія і філософія зв’язує з внутрішнім світом людини (В. Гумбольдт, відомий мовознавець).За ставленням кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність (К. Паустовський). Люди схожі на слова: якщо не поставити їх на своє місце, вони втрачають своє значення (П. Буаст).

Вправа 4

Використавши словник паронімів, поясніть, яка відмінність між словами “збірка”, “збірник”, “зібрання”.

Вправа 5

Дослідіть, як змінюється значення чи форма слова при зміні наголосу: бали - бали, атлас - атлас, покришка – покришка, верхи – верхи.

Вправа 6

Використавши етимологічний словник, спробуйте дослідити походження слова” культура”. Чи не пов’язане воно зі стародавніми віруваннями наших предків-орачів, адже лат. cultus – це ”обробка, догляд; шанування, поклоніння”.

Вправа 7

Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Користуючись матеріалом тексту, скажіть, яких вимог слід додержувати під час дискусії. Запишіть їх у формі пам’ятки. З’ясуйте за тлумачним словником значення слова опонент.

Уміння переконувати

Під час дискусії необхідно швидко визначити головні проблеми й зосередити зусилля на їх розв’язанні.

Досвід показує, що в дискусії слід керуватися правилом:” Поступись опонентові всім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести”.

Якщо ви хочете переконати слухачів у правильності того, що говорите, то не досить буде сказати” це так і ось так”. Не думайте, що люди повірять вам лише тому, що ви їм про це говорите. Щоб їх переконати, треба неодмінно викласти докази у формі фактів або свідчень.

Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже більшість знань нам опосередковано передали люди, які були або є фахівцями у тій чи іншій галузі.

Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім’я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь. Замало сказати: “Багато визначних учених вважають, що…”

Щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевнений у своїх силах, уміти завоювати повагу слухачів своїм виступом. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу. Початок виступу має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження. Жести і міміка повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли, більшість учасників дискусії з вами погодилися. Аргументи іншої сторони були відкинуті. Поставте себе на місце опонента. Подбайте про те, щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб він не відчував озлобленості й гіркоти поразки.

Запам’ятайте, що там, де один тріумфує, у другого виникає неприємне відчуття програної справи. Натомість там, де ніхто не поводиться як переможець,ніхто не відчуває себе переможеним (За І. Томаном).

 

Тест

1. Мовний етикет – це:

а) сукупність речень, об’єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи;

б) правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців;

в) модель побудови однотипних документів.

2. Пораду можна висловити так:

а) Чи не спробувати Вам вступити до університету?

б) Доведеться Вам вступити до університету;

в) Не варто про це думати.

3. Спілкування – це:

а) один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування;

б) не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, традиціях, у ставленні один до одного;

в) найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

4) Щоб досягти успіху під час бесіди треба:

а) ретельно готуватися до неї, основну увагу зосереджувати на власному „я”, говорити швидко;

б) ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним, враховувати точку зору співбесідника;

в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, логічно, постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати.

5. Бесіда – це:

а) розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;

б) одна з найістотніших ознак нації;

в) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі спільної комунікації.

6. Вступ доповіді повинен містити:

а) причину й мету виступу, розкривати суть конкретної справи, щоб привернути увагу аудиторії;

б) переконливі цифри, факти, цитати, переконливі міркування;

в) підсумок виступу.

7. Телефонна розмова – це:

а) розмова двох і більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем;

б) один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами;

в) одна з найпоширеніших форм публічного виступу.

8. Якщо телефонуєте Ви, то:

а) насамперед запитайте, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

б) насамперед запитайте прізвище, ім’я, по батькові свого співрозмовника;

в) насамперед привітайтеся назвіть організацію, яку Ви представляєте, також своє прізвище, ім’я, по батькові.

9. Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:

а) усміхатися, говорити тільки про себе;

б) говорити про те, що цікавить слухачів, мати всебічні знання;

в) повчати слухачів, вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей.

10. Щоб Ваша розповідь була цікавою, потрібно:

а) підібрати цікаву тему розмови, розповідь має бути стислою й зрозумілою, залучити слухачів до дискусії;

б) підібрати цікаву тему розмови, цікавитись людьми, які присутні, посміхатися;

в) залучити слухачів до дискусії, наводити захоплюючі факти, вітатися першим.

Опрацюйте теоретичний матеріал до теми №1

Виступ під час дискусії - це роздум проблемного характеру. Темою цього роздуму є вирішення певної проблеми чи складного питання, яке намагається знайти автор. Оскільки багато проблем у нашому житті не передбачає однозначного вирішення, то такі роздуми часто мають дискусійний характер.

Виступ під час дискусії може бути монологом - ствердженням або монологом - спростуванням.

У монолозі — ствердженні називаються обидві (протилежні) тези дискусії, але одна називається як істина і істинність її доводиться. У висновку міститься повторна пропозиція тези, що стверджується.(Говорили, що це може бути так, а може бути і не так. Я думаю, що це все - таки так. І от чому... Ось чому я вважаю, що це так.).

Монолог - спростування містить тезу, що стверджується у попередньому роздумі, а також короткий перелік основних моментів її доведення. Потім ця теза знову ж заявляється, але як хибна, безпідставна, і наводяться докази, які це підтверджують.(Говорили, що це так, тому, що це не так. І ось чому.... Отже, висунута теза не є правильною).

Таким чином, і монолог-ствердження, і монолог-спростування - це роздуми на певну тему проблемного характеру. Вони мають таку структуру:

1. Вступна частина (вказівка на те, що говорить оратор і чому).

2. Основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання).

Висновок.

Диспут (від латинського - сперечаюся, розмір­ковую) - це активне обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога глибше розібратися у питаннях, що обговорюються.

Ми любимо повторювати за древніми, що "у суперечці народжується істина ". Однак для того, щоб відшукати цю істину, слід навчитися вести диспут правильно, дотримуючись основних загальноприйнятих правил дискусії. Основи етикету суперечки складалися історично. У книзі професора С. І. Поваріна " Мистецтво дискусії ", яка була вперше видана в 1918 р., викладені деякі правила етикету суперечки.

Цитуємо основні їх положення:

1. "...перший обов'язок одна з найважливіших властивостей хорошого суперника у суперечці - вміти їх (протилежні докази) вислухати, точно зрозуміти й оцінити.

... Вміння слухати - вміння важке: без нього - хороший супротивник у дискусії - немислимий.... Це фундамент мистецтва суперечки.

2. Важлива умова справжньої і чесної дискусії - повага до переконань і поглядів суперника, якщо ми бачимо їх щирість.

Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником - ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.

3. Велике значення у дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів і відтінків. Одні сперечаються " по-джентельменськи ","по-лицарськи ", інші за принципом " на війні як на війні ". Треті - просто " по-хамськи ". Джентльменське дискутування - це найвища форма у цій драбині форм суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі недозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання, зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно оцінити точку зору один одного.

Це найвища форма ведення дискусії, для якої необхідні і розум, і душевна рівновага...

Суперечка " по-хамськи" - це, перш за все, відкрита зневага або неповага до думок супротивника. Якщо той, хто дискутує, допускає грубощі, презирливий тон, якщо він вживає слова, що близькі до нецензурних, підсміюється, підморгує слухачам і т.д. - то це все особливості такої манери дискутування, яку називають хамською.

4. Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно, врівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило: якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди і незмінне холоднокровніший супротивник".

Російський професор В. Т. Лісовський, який багато років займався методикою диспутів, склав «Пам'ятку учаснику дискусії», в якій сформулював основні правила ведення полеміки (Дивись: "Дивослово № 6, 2002 р. ст. 77-79").