Механізм управління розвитком підприємства: засади формування та структурні компоненти

Функціональні стратегії - це забезпечуючі стра­тегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціо­нальних напрямків - підсистем управління підприєм­ством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково- дослідного сектору, управління персоналом, екологіч­ної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх цілей, а також керованість процесом виконання корпо­ративної та конкурентної стратегій, приймаючи при цьому відчутну участь у розробці і коригуванні остан-

 

Тобто, функціональні стратегії мають узгоджуватись і працювати на корпоративну та конкурентну стратегії. У свою чергу корпоративна і конкурентна стратегії повинні спиратися на функціональні, без врахування аналітичних даних і можливостей яких, розробити повноцінну і, головне, придатну для реалізації загальну чи бізнесову стратегію не­можливо.

Відповідальність за розробку функціональних стратегій лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних функціональних служб.

Таким чином, призначенням функціональних стратегій є забезпечення розробки і досягнення довгострокових цілей кожною функціональною службою в руслі корпоративної і конкурентної стратегій підприємства, будучи при цьому:

а) одним із елементів системи формування корпоративної і конкурентної стратегій;

б) суб'єктами реалізації цих основних декомпонованих стратегій підприємства.

Функціональні стратегії не ідентиферентні, а становлять систему. Тобто вони взаємодіють між собою. Але основопо­ложною серед них в ринковій економіці є маркетингова стратегія. Вона дає стратегічні установки всім іншим функ­ціональним стратегіям при відповідних змінах ринкового середовища (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Система функціональних стратегій підприємства

 

Специфічні чинники

Кожна функціональна служба (функція управління) має свої специфічні і найбільш загальні характеристики по яких їх розрізняють:

а) мета;

б) інформаційна база;

в) методи прийняття, оформлення і доведення рішень;

г) кадри певної кваліфікації;

д) спеціальна технічна база і обладнання;

е) специфіка планування;

є) організація діяльності і управління;

ж) мотивація діяльності і контроль.

Ці характеристики безумовно є одночасно специфічними чинниками, що впливають на розробку тієї чи іншої функціо­нальної стратегії.

Загальні чинники

Крім того, функціональні стратегії розробляються з ураху­ванням наступних загальних чинників:

У змісту діяльності підприємства;

У взаємозв'язку змісту та напрямку впливу конкретної служби на досягнення місії та конкретних цілей підприємства в цілому;

У характеру впливу виконання робіт кожною службою на розвиток чи занепад підприємства в цілому;

У меж функціональних служб та сфер інтересів, що пере­хрещуються;

У сильних і слабких сторін в діяльності окремих функці­ональних служб, у їх взаємодії;

У наявності вузько специфічних інтересів і підходів та конфлікту інтересів у розв'язанні загальних проблем підпри­ємства;

У збалансованості інтересів підприємства і функціональ­них служб, між напрямками розвитку фірми в цілому і компе­тенцією фахівців, які є виконавцями окремих функцій, їх про­фесіоналізмом, етичними нормами, підприємницьким духом тощо.

Функціональні стратегії інколи називають субстратегіями.

Елементи функціональної стратегії

До структури функціональної стратегії входять наступні елементи:

а) цілі даної функціональної служби узгоджені по вертика­лі і горизонталі, тобто з цілями підприємства та інших функ­ціональних підрозділів;

б) характеристика існуючих і потенційних умов середови­ща діяльності служби;

в) параметри корпоративної і конкурентних стратегій, які має забезпечувати служба;

г) основні напрямки їх розв'язання, тобто, напрямки діяль­ності служби за різних сценаріїв розвитку подій;

д) послідовність і взаємо узгодженість розв'язання зав­дань;

е) перелік основних заходів по забезпеченню цілей і зав­дань.