Ринок та його функції

Ринок – зворотній бік товарного виробництва
“ Ринок ” – поняття багатогранне і з розвитком суспільного виробництва та обігу воно неодноразово змінювалось:
▼	▼	▼
Місце, де відбувається купівля – продаж різноманітних товарів і послуг.	Спосіб взаємодії та координації економічних суб’єктів через систему цін і конкуренцію.	Суспільна форма організації і функціонування економіки.
Функції ринку
Інформаційна	Через постійну зміну ринкових цін учасники виробництва отримують об’єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість, асортимент та якість товарів та послуг, які поставляються на ринок.
Посередницька	Сприяє взаємовигідній взаємодії відособлених суб’єктів економіки в умовах поглибленого поділу праці.
Ціноутворююча	Порівнюючи витрати виробництва і його результати, виявляє цінність товару; установляє ціннісні еквіваленти для обміну.
Стимулююча	Спонукає виробників до створення суспільно необхідних товарів з найменшими витратами і отриманню більш високого прибутку за рахунок зниження витрат і впровадження нововведень.
Регулююча	Встановлює головні пропорції у господарстві на мікро- та макрорівнях за рахунок розширення чи зменшення попиту і пропозиції.
Функція санації	За допомогою конкуренції ринок очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, нежиттєздатних суб’єктів господарювання, в результаті чого безперервно підвищується середній рівень стійкості всього господарства в цілому

 

 

Рис. 8.1. Етапи формування ринку

Таблиця 8.2

Ринок як суспільна форма організації функціонування економіки

Оскільки ринок включає не лише відносини з купівлі-продажу, а і соціально-економічні відносини (власності, виробництва, розподілу, обміну, споживання тощо) та організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), він є самостійною підсистемою у функціонуючій економічній системі.
Ринок забезпечує взаємодію виробництва і споживання без посередництва інститутів, що регулюють виробників і споживачів, прямий і зворотний вплив на виробництво і споживання.
Основні риси сучасної ринкової економіки	1) економічна свобода; 2) конкуренція; 3) мобільність ресурсів; 4) автономність дій учасників ринку; 5) вичерпна поінформованість суб’єктів; 6) соціалізація та глобалізація економічних зв’язків;

 

 

 

 

Рис.8.2. Форми прояву економічної свободи

Таблиця 8.3

Структура ринку за різними критеріями

Структура ринку – внутрішня будова, розміщення, порядок окремих елементів, їх питома вага у загальному обсязі ринку. Їй притаманні цілісність, тісний зв’язок між її елементами, певна сталість цих зв’язків.
Критерії розмежування	Види ринків
Об’єкти купівлі-продажу	Споживчий ринок. Ринок праці (робочої сили). Засобів виробництва. Цінних паперів (фондовий ринок). Науково-технічних розробок, патентів. Інформації. Грошовий ринок. Валютний ринок. Тощо.
Суб’єкти купівлі-продажу	Ринок покупців. Ринок продавців. Ринок державних установ. Ринок посередників.
Географічне положення	Місцевий (локальний) ринок. Регіональний. Національний. Світовий ринок.
Ступінь зрілості	Нерозвинутий ринок. Ринок, що формується. Розвинутий.
Ступінь обмеження конкуренції	Ринок вільної конкуренції. Монополістичний. Олігополістичний. Змішаний.
Відповідність до чинного законодавства	Легальний. Тіньовий (чорний) ринок.
Характер продажу	Оптовий. Роздрібний.
Галузева належність	Нафтовий ринок. Комп’ютерний ринок. Сировинний.

 

Таблиця 8.4

Інфраструктура ринку

Ринкова інфраструктура - сукупність організаційно-правових форм, що опосередковують рух товарів і послуг; сукупність інститутів, систем, служб, підприємств, що обслуговують ринок і виконують певні функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування.
Функції ринкової інфраструктури	- полегшення учасникам ринкових відносин реалізації та їх інтересів; - підвищення оперативності і ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації; - організаційне оформлення ринкових відносин - полегшення форм юридичного і економічного контролю, державного і громадського регулювання
Види інфраструктури ринку
Організаційно-технічна	Товарні біржі. Підприємства оптової та роздрібної торгівлі. Аукціони. Ярмарки. Посередницькі фірми.
Фінансово-кредитна	Банки. Страхові компанії. Фонди. Фондові біржі.
Організаційно-дослідницька	Інформаційні центри. Юридичні контори. Рекламні агенції. Аудиторські і консалтингові фірми. Науково-дослідні установи. Спеціальні навчальні заклади.

 

Таблиця 8.5

Конкуренція та її риси

Ринкова конкуренція	Економічне змагання за досягнення кращих результатів у будь-якій діяльності
Боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання і отримання найвищого прибутку
Елемент ринкового механізму, що забезпечує взаємодію ринкових суб’єктів у виробництві та збуті продукції, а також у сфері капіталовкладення
Риси конкуренції
Позитивні	Негативні
1) Виступає рушійною силою ринкової економіки: перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва; 2) стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та спонукає постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається; 3) стимулює впровадження досягнень НТП в процес виробництва.	Зумовлює витіснення частини виробників, в результаті чого посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція. Породжує недосконалу конкуренцію і монополію.

 

Таблиця 8.6

Види конкуренції

Досконала (чиста)	Характеризується наявністю великої кількості продавців, які мають вільний доступ на ринок і продають стандартизований продукт; ціна не контролюється ні продавцями, ні покупцями
Недосконала	Характеризує ринок, де не виконується жодна з умов вільної конкуренції: монополістична конкуренція, олігополія.
Нечесна	Нецивілізована форма боротьби з конкурентами у формі агресивних дій, тиску на постачальників ресурсів і банки з метою перешкоджання в отриманні матеріалів і кредиту, переманювання працівників, різке зниження цін, шантаж, шпигунство тощо.
Цінова	Перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вартості своєї продукції за рахунок скорочення витрат виробництва.
Нецінова	Завоювання конкурентної переваги за рахунок покращення якості продукції, реклами, подовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг тощо.

 

Таблиця 8.7

Функції конкуренції

Мотивації	Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно
Регулююча	Під впливом цінової конкуренції ресурси спрямовуються туди, де можливий найбільший прибуток.
Розподілу	Проявляється як принцип винагороди за результати:.
Контрольна	Чим досконаліша конкуренція, тим справедливіше ціна.

 

Контрольні питання та завдання

1. Охарактеризуйте ринок як суспільне явище.

2. Сформулюйте функції ринку.

3. Назвіть риси сучасної ринкової економіки та розкрийте їхній зміст.

4. Наведіть приклади позитивних і негативних ознак функціонування ринку.

5. Пояснить сутність поняття “вільний ринок”.

6. У чому полягає сутність вимог “ринкової свободи” і чи можлива вона в сучасній Україні?

7. Розгляньте критерії структурування ринку.

8. Наведіть приклади ринків у відповідності з критеріями класифікації (економічне призначення, просторові ознаки, ступінь обмеження конкуренції, характер продажу, ступінь законності).

9. Що таке інфраструктура ринку і яку роль вона відіграє в організації і функціонуванні ринкових відносин?

10. Порівняйте сутність понять “структура ринку”, “система ринків”, “інфраструктура ринку”. Як вони співвідносяться між собою?

 

Тема 9. Ринковий механізм: загальні основи теорії попиту і пропозиції

 

„Майже всі головні проблеми в політекономії мають одну і ту ж суть. Сутність ця полягає в тому, як балансуються дві протилежні одна одній групи мотивів. Один мотив полягає в тому, щоб купувати нові товари для задоволення визначених потреб; інший – запобігти відповідних втрат чи досягти деякого задоволення потреб… Іншими словами, мова йде про те, як пропозиція і попит урівноважують один одного.”

А. Маршалл

 

Мета лекції:

- досягти чіткого розуміння механізму взаємодії попиту і пропозиції, який лежить в основі самоорганізації, саморозвитку і саморегулювання економічної системи;

- охарактеризувати процес формування ринкової рівноваги та визначити її вплив на функціонування економічної системи;

- з’ясувати функції рівноважної ціни та фактори її зміни.

 

План лекції:

1. Ринковий механізм і його елементи.

2. Сутність попиту і закон попиту. Нецінові фактори попиту.

3. Пропозиція та закон пропозиції. Нецінові фактори пропозиції.

4. Взаємодія попиту і пропозиції: ринкова рівновага. Рівноважна ціна та її функції.

5. Фактори зміни рівноважної ціни. Павутиновидна модель ринку.

Терміни та поняття

Ринковий механізм. Попит. Величина попиту. Закон попиту. Індивідуальний попит. Ринковий попит. Ефект доходу. Ефект зміщення. Споживча рівновага. Платоспроможність споживача. Нецінові фактори попиту. Товари-субститути. Товари-комплементи. Очікування споживачів. Пропозиція. Величина пропозиції. Закон пропозиції. Індивідуальна пропозиція. Ринкова пропозиція. Нецінові фактори пропозиції. Очікування підприємців. Ринкова рівновага. Рівноважна ціна. Рівноважна кількість. Ціна попиту. Ціна пропозиції. Товарний дефіцит. Надлишок. Павутиновидна модель ринку.

 

Таблиця 9.1

Ринковий механізм і його елементи

Ринковий механізм   ▼	Спосіб (форма) організації і функціонування відносин між суб’єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.
Взаємодія ринкових елементів, що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства та узгоджує приватні та суспільні інтереси.
Діє на основі законів	- вартості - конкуренції - попиту - пропозиції
Складові ринкового механізму	- механізм ціноутворення - механізм конкуренції - взаємодія попиту і пропозиції - ринкова кон’юнктура

 

Таблиця 9.2

Попит і закон попиту

П О П И Т (demand)
Представлена на ринку потреба в товарах, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися.	Індивідуальний– потреба окремого покупця у тому чи іншому товарі, виражена у грошах
Ринковий– сумарний попит індивідуальних покупців
Способи вираження закону попиту
Вербальний	Графічний	Функціональний
За інших рівних умов з підвищенням ціни товару, обсяг попиту на нього буде зменшуватися, і навпаки.	Р D 0 Q	QD = f (P)
Де Р – ціна товару, Q – кількість товару, що купується D – попит (крива попиту).
Продовження табл. 9.2.
Низхідний характер кривої попиту пояснюється
Здоровим глуздом: люди купують даного товару більше за нижчою ціною.	Принципом спадної граничної корисності: із задоволенням потреб у якихось благах їх цінність падає.	Ефектом доходу (за умови нижчої ціни можна придбати більше товару) та ефектом заміщення ( за нижчої ціни з’являється стимул придбати дешевший товар заміть аналогічного дорогог о).
Зміна обсягу попиту відбувається через зміну ціни і графічно характеризується рухом точки по кривій попиту.

 

Рис. 9.1. Нецінові фактори попиту

Таблиця 9.3

Взаємозамінні та взаємодоповнюючі товари

	Взаємозаміннітовари (товари- субститути)	Взаємодоповнюючі товари (товари- комплементи)
Визначення	Товари, які здатні задовольняти одну й ту ж саму потребу відособлено один від одного.	Товари, споживання одного з яких обов’язково передбачає споживання інших товарів.
Приклади	- свинина і яловичина; - масло вершкове і олія; - окуляри і контактні лінзи, тощо.	- автомобіль і паливно-мастильні матеріали; - комп’ютер і програмне забезпечення; - фарби і пензлі, тощо.
Їх вплив на попит свого парного товару	Зростання ціни одного товару зумовлює зростання обсягу попиту на товар-субститут: зростання ціни на свинину призведе до зростання попиту на яловичину.	Зростання ціни одного товару супроводжується спадом попиту на споріднений товар: зростання ціни на фарби зменшить поит на пензлі.

Таблиця 9.4

Пропозиція та фактори, що її визначають

П Р О П О З И Ц І Я (Supply)
Готовність фірм, виробників та продавців товарів поставити на ринок певну кількість товарів по даній ціні.	Закон пропозиції	P S Q
Пряма залежність між ціною і величиною пропозиції протягом деякого періоду.
Докази на користь закону пропозиції	Зміни пропозиції
Нецінові фактори	Ілюстрація
1) зростання цін збільшує пропозицію, оскільки покриваються всі витрати виробника і зростає прибуток; 2) висока ціна фінансує розширення виробництва; 3) зростання ціни спричиняє збільшення пропозиції за рахунок виходу на ринок виробників з більш високими індивідуальними витратами.	Зміни в: · цінах на ресурси (витрати виробництва); · технології виробництва; · податках і дотаціях; · цінах на інші товари; · очікуваннях продавців щодо цін у майбутньому; · кількості продавців на ринку даного товару.	PS1 S0 S2   P0   Q 0 Q1 Q0 Q2
Де Р – ціна товару, Q– кількість товару, S– крива пропозиції.

 

Таблиця 9.5

Ринкова рівновага („хрест Маршалла”)

Визначення	Графічна інтерпретація
Стан ринку, при якому пропозиція товару відповідає попиту на нього при встановленні рівноважної ціни: QS = QD при Р0.	P D Надлишок S P1 P0 P2 Дефіцит   0 Q
Існує в результаті постійного порушення і відновлення рівноваги між попитом і пропозицією.
У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товару.
Види рівноваги	Миттєва – ціна повністю залежить від зміни попиту
Короткострокова – зміни ціни відбуваються під впливом як попиту, так і пропозиції
Тривала – ціна постійна: ринок взмозі задовольнити будь-який попит.

 

 

Таблиця 9.6

Рівноважна ціна та її функції

Рівноважна ціна - результат взаємодії ціни попиту і ціни пропозиції
Ціна попиту	Ціна пропозиції
Ціна, за якою деяка кількість товару може залучити покупців протягом деякого часового періоду.	Ціна, за якою товар надходить до продажу на конкретний ринок.
Вона зменшується у разі збільшення обсягу пропозиції на кожну додаткову одиницю товару	Вона безпосередньо залежить від зміни витрат виробництва на одиницю продукції.
Ринок покупця – ситуація на ринку, коли S > D.	Ринок продавця – ситуація на ринку, коли D > S.
РD S Pe виграш D споживача   0 Q PD - ціна попиту Ре - рівноважна ціна	S Pe виграш продавця РS D   0 Q PS - ціна пропозиції Ре - рівноважна ціна
Функції рівноважної ціни	1) урівноважуюча; 2) регулююча; 3) розподільча; 4) інформаційна.

 

Таблиця 9.7

Моделі встановлення ринкової рівноваги

Модель	Її характеристика
„Невидимої руки”	Механізм встановлення ринкової рівноваги ґрунтується на припущеннях про миттєву реакцію цін на ринкову ситуацію та конкурентну поведінку учасників обміну. Дії покупців і продавців в умовах конкуренції спрямовують рух ціни у напрямку до рівноваги.
Павутиноподібна	Ціни і обсяги виробництва коливаються від періоду до періоду і зрештою досягають рівноважного значення. Модель справедлива у випадку стрімкої кривої пропозиції і пологої кривої попиту.
Модель аукціоніста	Виключає можливість обміну за умови нерівноваги і передбачає наявність аукціоніста - неринкової інституції, яка не має власного економічного інтересу. Аукціоніст визначає довільну ціну, а згодом на основі отримання інформації та її узагальнення, він її коригує доти, доки не натрапить на рівноважну.

 

Таблиця 9.8

Павутиновидна модель

Варіанти зміни ринкової ціни	Графічна інтерпретація
Ринкова ціна в успішних періодах відхиляється все далі від ціни рівноваги.	P D S P0     Q	P   t
Ринкова ціна невизначено коливається навколо ціни рівноваги у відомих межах.	P D S     Q	P   t
Ринкова ціна поступово досягає рівноваги, оскільки варіації поступово зменшуються	P D S       Q	P   t

 

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть своє розуміння ринкового механізму.

2. Розкрийте спільне та відмінне в поняттях “потреба” і “попит”; “попит” і “величина попиту”.

3. Наведіть приклади товарів-субститутів і товарів-комплементів.

4. Детально поясніть, на які товари понизиться попит, а на які, навпаки, підвищиться і чому в тому випадку, коли в результаті наполегливої пропаганди здорового образу життя люди стануть більше піклуватись про власне здоров’я.

5. Яка основна відмінність пропозиції та величини пропозиції?

6. Проаналізуйте, як зміна цін на інші товари впливає на попит і пропозицію.

7. Які функції виконує рівноважна ціна?

8. З’ясувавши сутність ціни попиту і ціни пропозиції, поясніть, що таке “надлишок споживача” і “надлишок виробника”.

9. Поясніть, чому високі ціни на яловичину, автомобілі, та телевізори приведуть до скорочення величини попиту на кожне з цих благ. Придумайте конкретні причини, які могли б підвищити попит на перераховані блага, таким чином щоб насправді за більш високих цін міг бути пред’явлений попит на більшу їх кількість. Чому це ні в якому разі не суперечить закону попиту? Проілюструйте свої міркування графічно.

10. Наведіть приклад, який би підходив для наступного твердження: на ринках, де не існує товарних запасів, надлишок призводить до формування черги продавців, які шукають покупця. Поясніть свою точку зору, в тому числі і графічно.

11. Ірина купує 30 тістечок кожного місяця за ціною, меншою ніж 3 грош. од., і зовсім їх не купує за вищою ціною. Олена купує 40 тістечок щомісяця за ціною, меншою ніж 1,5 грош. од., і зовсім не купує за більшою ціною. Побудуйте графік ринкового попиту на тістечка.

12. Функція попиту на товар задана рівнянням: Q_D = 4750 – 350р. Функція пропозиції: Q_S = 1600 + 100р.

1) визначте рівноважну ціну й рівноважний обсяг виробництва;

2) побудуйте графіки попиту та пропозиції даного товару;

3) які зміни відбудуться на ринку, якщо на даний товар урядом буде встановлена фіксована ціна 10 грош. од.?

 

Тема 10. Домогосподарство в ринковій економіці

 

„Сім’я... повинна розвиватися в міру розвитку суспільства і змінюватися в міру зміни суспільства... Будучи продуктом відповідної суспільної системи, вона буде відображати стан її розвитку.”

Л. Г. Морган

Мета вивчення:

- розкрити сутність поняття „домашнє господарство” та з’ясувати його основні риси;

- проаналізувати зміну ролі домашнього господарства в економічному житті країни;

- визначити основні економічні функції домогосподарства.

План лекції:

1. Місце і роль людини в ринковій економіці. Моделі людини в економічній теорії.

2. Домогосподарство як економічний суб’єкт: двоїста роль в економіці.

3. Доходи та видатки домашніх господарств.

4. Особисте споживання і заощадження та фактори, що їх визначають.

5. Функції споживання і заощадження.. Закон Енгеля.

Терміни та поняття

Людина “економічна”. Домогосподарство. Джерела доходів домогосподарств. Функціональний розподіл доходів. Первинні доходи. Заробітна плата. Економічна рента. Прибуток. Процент на капітал. Перерозподіл доходів. Державні трансферти. Номінальний доход. Реальний доход. Доход розпорядження. Мінімальна заробітна плата. Споживчий кошик. Прожитковий мінімум. Сімейний бюджет. Витрати домогосподарств. Крива Лоренца. Майно домогосподарств. Особисте споживання. Особисте заощадження. Закон Енгеля. Крива Енгеля.

 

 

 

Рис. 10.1. Основні характеристики людини

 

Таблиця 10.1

Місце людини в економічній системі

Людина	Характеристика сутнісних сторін людини
Як виробник	Головний елемент продуктивних сил. Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.
Суб’єкт економічних відносин	Людина економічна реалізує себе, вступаючи у відносини з іншими суб’єктами з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Об’єктивні економічні закони проявляються і реалізуються через господарську діяльність людини.
Як споживач	Реалізує себе через задоволення своїх різноманітних потреб і інтересів.
Як кінцева мета суспільного виробництва	Призначення будь-якого виробництва - задоволення різнобічних потреб людини. Суспільний продукт, проходячи через фази виробництва, розподілу й обміну, завершує свій цикл у фазі споживання.

 

 

Таблиця 10.2

Людина як виробник

Індивідуальний (одноосібний) працівник	Предмети споживання виробляються від початку і до кінця однією особою. Праця є простою, а працівник уніфікованим.
Сукупний працівник ▼	Сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва певного продукту на основі поділу праці між ними.
Приклад	Літак „Боїнг-748” складається з 4,5 млн. різноманітних частин, які виробляються робітниками 16 тисяч компаній.

 

Таблиця 10.3

Характеристика домогосподарства як суб’єкта економічного процесу

Визначення   Головні риси	Домогосподарство -це економічна одиниця у складі однієї чи декількох осіб, яка постачає економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів і послуг та заощадження з метою задоволення своїх потреб, забезпечує виробництво і відтворення „людського капіталу”.
Спільне місце проживання	Всі члени домогосподарства спільно проживають в одному житловому помешканні.
Спільний бюджет	Повністю чи частково об’єднують свої доходи та майно в загальний фонд, та спільно споживають більшість товарів і послуг, головним чином житло, товари тривалого користування, та продукти харчування.
Спільне ведення господарства	Організація спільного побуту та ведення спільного господарства з метою задоволення первинних потреб членів домогосподарства.
Узгоджене ухвалення економічних рішень	Кожне домогосподарство самостійно приймає рішення, прагне до максимізації задоволення власних потреб, віддаючи їм відповідні переваги.

 

Таблиця 10.4

Відмінності між сім’єю та домашнім господарством

!	Поняття “сім’я” (родина) та “домогосподарство” близькі за своїм значенням, але не тотожні: Сім’я ≠ Домогосподарство
Сім’я	Домашнє господарство
Сукупність людей, що складається мінімум з двох осіб, які живуть разом, ведуть спільне господарство і пов’язані між собою подружньою та кровною спорідненістю, а також об’єднані спільним побутом.	Одна особа або сукупність людей, що живуть разом, та ведуть спільне господарство, об’єднані спільним побутом, проте необов’язково пов’язані між собою родинними зв’язками.
Суспільна одиниця	Економічна одиниця

Таблиця 10.5

Система функцій сім’ї

В умовах ринкової економіки сім’я виступає головною ланкою формування та накопичення людського капіталу:
Стадії		Формування	- формування і використання сімейного бюджету; - ведення домашнього господарства.
	Виробництво	Виконання народжуваної, виховної і рекреаційної функцій, що передбачає використання економічних ресурсів.
	Реалізація	- індивідуальна участь членів сім’ї в ринковому господарстві; - організація сімейного бізнесу; - корпоративні форми участі сім’ї в ринковому господарстві; - ведення домашнього господарства; - розподіл доходів.

Рис. 10.2. Місце та роль домогосподарств в моделі кругообороту ресурсів, продуктів і доходів

 

Таблиця 10. 6

Пояснення до схеми Рис. 10.2.

Постачальник факторів виробництва	Сектор домогосподарств в національній економіці (сукупність домогосподарств) є основним власником та постачальником на ринок економічних ресурсів (капітал, земля, праця та підприємницький хист), суб’єктами попиту на які виступають фірми (підприємства).
Споживач товарів та послуг	Отримані від фірм (підприємств) доходи за використання економічних ресурсів в процесі виробництва (відсоток, рента, заробітна плата, прибуток), використовуються домогосподарствами для задоволення власних потреб, головним чином у вигляді споживання товарів та послуг.
Заощадник доходів	Частина доходу, що не використовується домогосподарством на споживчі цілі впродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни.
Виробник товарів і послуг	Домогосподарства можуть використовувати ресурси і самостійно виробляти товари і послуги для продажу на ринку, чи використовувати у власному споживанні

 

Таблиця 10.7

Зміна ролі домашнього господарства в економічному житті країни

Період розвитку економіки України	Роль домашніх господарств
Командно-адміністративна система колишнього СРСР	Домашні господарства виконували переважно роль споживачів товарів і послуг та заощадників (вимушені заощадження, пов’язані з дефіцитом споживчих товарів). В радянські часи домогосподарства мали змогу певною мірою розпоряджатися тільки людськими ресурсами. Усі інші матеріальні ресурси (земля та капітал) перебували в так званій загальнонародній (фактично – державній) власності, що обмежувало роль домашніх господарств як постачальників економічних ресурсів в економіку.
Економіка України періоду трансформації	Відновлення права приватної власності на ресурси, процеси роздержавлення і приватизації, проголошення принципу свободи підприємницької діяльності сприяли посиленню ролі домогосподарств як постачальників економічних ресурсів на ринок.
Сучасна українська економіка змішаного типу	В сучасних умовах поряд з іншими функціями домашніх господарств особливої важливості набуває виробнича функція.

 

Таблиця 10.8

Основні функції домашнього господарства в ринковій економіці

Функція	Зміст функції
Постачання факторів виробництва	Постачання на ринок ресурсів капіталу, землі, праці та підприємницьких здібностей, споживачами яких виступають фірми (підприємства).
Споживча	Споживання більшості вироблених фірмами (підприємствами) товарів та послуг.
Виробнича	Безпосереднє виробництво товарів та послуг домогосподарствами для власного використання (нетоварне виробництво).
Демографічна	Забезпечення виробництва «людським капіталом» і його відтворення.
Відтворювальна	Створення інвестиційного потенціалу країни, завдяки заощадженню домогосподарствами частини своїх доходів.

 

Таблиця 10. 9

Сімейний доход та його функції

Визначення	Сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв’язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на задоволення індивідуальних, колективних та суспільних інтересів.
Функції	Добробуту	Забезпечує певний рівень життя населення.
Мотиваційна	Сприяє ефективному включенню у виробничий процес шляхом створення системи нових стимулів.
Соціальна	Формує відповідну якість життя.

 

Таблиця 10.10

Класифікація доходів

Доход – обсяг вартісних надходжень за певний проміжок часу
Джерела доходів	Види доходів
Власність на фактори виробництва	Факторні (первинні) доходи.
Власна праця	Заробітна плата, премії, гонорари тощо.
Підприємницька діяльність	Підприємницький доход, прибуток, дивіденди, процент тощо.
Випадкові обставини	Виграш, спадщина, знахідка тощо.

 

 

Таблиця 10.11

Факторні доходи та закон їх розподілу за маржиналістською концепцією

Фактори виробництва	Доходи	1) величина доходу на кожен із факторів виробництва визначається граничним внеском кожного з них у валовий доход фірми; 2) такий принцип розподілу доходів справедливий для власників всіх економічних ресурсів, оскільки він забезпечує отримання доходу пропорційно внеску кожного фактора; 3) економічний механізм розподілу доходу в ринковій економіці є ціна ресурсу, яка визначає розмір доходу.
Земля	Рента (R)
Капітал (інвестиційні ресурси)	Процент
Праця	Заробітна плата (W)
Заповзятливість	Прибуток (P)

Таблиця 10.12

Заробітна плата та її роль

Заробітна плата – грошовий вираз вартості робочої сили.
Робоча сила	1. Сукупність фізичних і духовних здібностей людини до праці. 2. Товар, який має специфічну споживчу вартість (корисність) – здатність створювати в одиницю праці більшу вартість, ніж вона сама коштує.
Специфіка вартості робочої сили	Вартість робочої сили визначається суспільно необхідними витратами на відтворення не лише самого робітника, але й членів його родини.
Двоїста роль заробітної плати
Для найманого працівника	Для підприємця
Трудовий доход, який він отримує в результаті продуктивного застосування своєї робочої сили.	Елемент витрат виробництва, що входить до складу собівартості продукції (послуг).

 

Таблиця 10.13

Фактори, що визначають рівень заробітної плати

Фактори	Їх пояснення
Усереднений рівень оплати праці в країні	Визначається вартістю робочої сили – мінімальним гарантованим рівнем всім працівникам незалежно від кінцевих результатів.
Нижня межа (мінімальна зарплата)	Сума вартості життєвих засобів, що забезпечують просте відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації, за умови здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормативної інтенсивності праці.
Продовження табл. 10.13
Рівень кваліфікації	Складна праця за той же робочий час створює більшу величину вартості.
Національні особливості та природно-кліматичні умови	У країнах з холодним кліматом зарплата повинна включати видатки сім’ї на теплий одяг та тепле житло у зимовий період тощо.
Кон’юнктура ринку праці	Співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили і гострота конкурентної боротьби між її продавцями і покупцями.
Ступінь монопсонізації	Монопольним роботодавцям (монопсоністам) протистоять незалежні профспілки.
Рівень продуктивності суспільної праці	Не можна мати високий рівень заробітної плати при низькій її продуктивності. Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати є об’єктивною економічною пропорцією.

 

 

Таблиця 10.14

Види, функції, форми та системи заробітної плати

Види	Номінальна	Сума грошей, отримана за певний відпрацьований час чи певну кількість виробленої продукції
Реальна	Кількість товарів та послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату. “Купівельна спроможність” номінальної заробітної плати.
Функції	Відтворювальна	Забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.
Стимулююча	Мотивація праці та стимулювання високоефективної праці.
Розподільча	Стимулювання притоку робочої сили в одні галузі та відтоку її з інших
Форми	Погодинна	Оплата вартості робочої сили за її використання протягом певного часу. Застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія.
Відрядна (поштучна)	Оплата здійснюється в залежності від кількості виробленої продукції за одиницю часу. Передбачає систему доплат за ефективне використання сировини та устаткування, за ризик тощо.
Системи	Тарифна	Залежить від безперебійної роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним тарифним розрядом та тарифною ставкою.
Преміальна	Пов’язує тарифні ставки з нормами витрат праці. Передбачає виплату робітнику певної суми за кожний виріб, що перевищує нормативний обсяг.

 

Таблиця 10.15

Прибуток як доход від підприємницької діяльності

Прибуток - кінцева мета і рушійний мотив товарного виробництва і ринкової економіки.
Альтернативні підходи до визначення прибутку
Д.Рікардо	Різниця між ціною і витратами (включаючи оплату праці)
К. Маркс	Перетворена форма додаткової вартості як результату експлуатації найманої праці
Й. Шумпетер	Доход новаторів, який зникає під впливом конкуренції
А. Маршалл	Доход, який отримує четвертий фактор (організаторський)
Сучасна “економікс”	Плата за підприємницький ризик

 

		Загальні витрати
	Балансовий прибуток		Виручка від реалізації

= -

 

 

Рис. 10.3. Розподіл прибутку

 

Таблиця 10.16

Процент як доход на капітал

Альтернативні теорії визначення капіталу
Класична політекономія (А. Сміт, Д. Рікардо)	Капітал – засоби виробництва
С. Фішер, Р. Дорнбуш, Дж. Робінсон	Капітал – це гроші (“сума грошей”, “цінні папери”, “фінансовий капітал”)
Чиказька школа (Ф. Махлуп)	Капітал – це знання, навички людини, його енергія, що використовуються у виробництві товарів і послуг
Австрійська школа (Бем-Баверк)	Капітал – це час, як самостійний фактор, що створює доход. Доход є винагородою за відмову від задоволення особистих потреб сьогодні заради майбутнього.
Ціна капіталу – процент, не залежно від того, отримує його промисловець у вигляді підприємницького доходу чи власник позичкового капіталу.

 

Таблиця 10.17

Позичковий капітал, його джерела та фактори

Позичковий капітал - грошовий капітал, що надається у позику і приносить доход у формі процента
джерелапозичкового капіталу	- фонд амортизації до його залучення на потреби виробництва; - фонд заробітної плати в проміжках між термінами її виплати; - фонд нагромадження капіталу до досягнення розміру необхідного для реалізації визначних технічних проектів по розширенню виробництва; - тимчасово вільні грошові заощадження населення та ін.
Результативністю його застосування є норма (ставка) позичкового проце6нта (N)	доход від позики N = -------------------------- ´ 100 величина позики
Фактори, що визначають ставку позичкового процента
Ø співвідношення попиту і пропозиції позичкового капіталу; Ø верхня межа норми процента – середня норма прибутку, що склалася в економіці; Ø рівень інфляції, зростання якого збільшує ставку процента і зумовлює зниження величини попиту на позичковий капітал; Ø інфляційні очікування, які передбачають оцінку не лише поточної ситуації на грошовому ринку, а й її перспективних змін; Ø політика центрального банку, спрямована на стабілізацію рівнів процентних ставок комерційних банків.

Таблиця 10.18

Рента як доход на обмежений ресурс

Рента – економічна форма реалізації власності на ресурси з фіксованою пропозицією
Різновиди ренти	Доход власника грошей (рантьє), наданих у позику
Земельна рента як доход власника землі
Рентні платежі державі за використання більш багатих родовищ корисних копалин
Доход власників житла, що здається в оренду

Таблиця 10. 19

Рента та оренда землі

Вихідна умова для утворення земельної ренти	1. Власність на землю, різні ділянки якої значно відрізняються за своєю родючістю та розташуванням відносно ринків збуту. 2. Власник землі отримує ренту незалежно від того чи він сам її обробляє, чи надає в оренду.
Оренда землі	Орендна плата
Форма землекористування, за якої власник землі передає земельну ділянку на деякий термін орендарю для господарського використання за певну винагороду	Сума грошей, яку орендар сплачує землевласнику за дозвіл застосовувати власний капітал на його землі
Структура орендної плати
Орендна плата	=	Рента (R)	+	Процент на раніше вкладений капітал	+	Амортизація споруд, зведених раніше на земельній ділянці.

 

 

R S R1 D1 R2 D2 R3 D3 Q землі D4

Підвищення попиту на землю з D2 до D1 зумовить зростання ренти з R2 до R1. І навпаки, скорочення попиту з D2 до D3 викличе зменшення ренти від R2 до R3. Якщо попит буде незначним відносно пропозиції, то земля виступатиме як “безкоштовний товар” (крива D4).

 

Рисунок 10.4. Механізм формування земельної ренти

 

Таблиця 10.20

Монополія на землю як об’єкт господарювання і диференційна земельна рента

Монополія на землю як об’єкт господарювання	Сутність	У сільському господарстві кількість кращих і середніх земель обмежена і не може бути збільшеною довільно. Саме тому землекористувачі кращих і середніх земельних ділянок мають своєрідну монополію на землю як об’єкт господарювання
Наслідки	Диференційна рента І	Приводить до того, що суспільна ціна виробництва сільськогосподарських продуктів визначається умовами виробництва на гірших землях. Внаслідок цього праця, застосована до кращих земель, дає надприбуток, який привласнюють власники землі у формі диференційної земельної ренти.
Диференційна рента ІІ	Виражає відмінності в ефективності послідовних капіталовкладень в одну й ту саму земельну ділянку і відображає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. До завершення строку орендної угоди диференціальна рента ІІ привласнюється орендарем.

 

Таблиця 10.21

Ціна землі

Від продажу землі її власник хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена в банк, давала б йому доход не нижчий, ніж рента. В іншому випадку йому вигідніше віддавати землю в оренду й одержувати земельну ренту. Тобто ціна землі є нічим іншим, як капіталізованою земельною рентою.	R Ціна землі = ----------- х 100 i
Де R – розмір річної ренти і – ставка позичкового процента

 

 

Таблиця 10.22.

Особисте споживання та заощадження, та фактори що їх визначають

ДОХОД=СПОЖИВАННЯ+ЗАОЩАДЖЕННЯ(Yd = C + S)
Особисте споживання	Особисте заощадження
Використання благ з метою задоволення особистих потреб. Загальна кількість благ, куплених і спожитих домогосподарствами протягом деякого періоду.	Та частина доходу, яка в поточному періоді не споживається. Заощадження означають скорочення споживання.
Фактори споживання і заощадження
Суб’єктивні	Психологічна схильність людей до споживання	MPC = ΔC / ΔYd Де: MPC – гранична схильність до споживання ΔC – зміна обсягу споживання ΔYd – зміна обсягу доходу розпорядження (Yd = Y – T)
Психологічна схильність людей до заощадження.	MPS= ΔS / ΔYd Де: MPS – гранична схильність до заощадження ΔS – зміна обсягу заощадження ΔYd – зміна обсягу доходу розпорядження
MPC + MPS = (ΔC / ΔYd) + (ΔS / ΔYd) = (ΔC + ΔS) / ΔYd = ΔYd / ΔYd = 1
Об’єктивні	1) рівень доходу після сплати податків (Y – T); 2) запаси багатства та наявні засоби (ліквідні активи); 3) особиста заборгованість; 4) очікуваний майбутній дохід; 5) рівень цін; тощо.

 

Таблиця 10.23

Класифікація споживчих видатків домашніх господарств

Види видатків	Характеристика видатків	Приклади
Видатки на товари щоденного вжитку	Видатки на споживчі товари зі сподіваним терміном використання до трьох років.	Продукти харчування, переважна частина одягу, канцтовари, пальне для автомобіля тощо.
Видатки на товари тривалого користування	Видатки на товари, сподіваний термін використання якихперевищує три роки.	Телевізор, холодильник, меблі, легковий автомобіль.
Видатки на послуги	Оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту тощо.

 

Таблиця 10. 24

Структура сімейних видатків і закон Енгеля

Структура сімейних доходів за напрямками використання	Закон Енгеля
· харчування; · придбання одягу та взуття; · придбання товарів тривалого користування; · соціально-культурні та побутові послуги; · комунальні послуги; · транспорт; · заощадження; · інші видатки.	У міру зростання доходів сім’ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях: із зростанням доходів знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, суттєво зростає питома вага на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб.

 

 

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть сутність поняття “людина економічна”.

2. Яке місце займає людина в економічній системі?

3. Пояснить, в чому полягає двоїста роль домогосподарства в економіці.

1. Охарактеризуйте види доходів і відмінності між ними.

2. Назвіть основні джерела доходів домогосподарств.

3. Охарактеризуйте підходи щодо розподілу доходів за марксистською та маржиналістською теоріями.

4. Які фактори впливають на розподіл доходів.

5. Назвіть основні інструменти, за допомогою яких держава впливає на зменшення диференціації у розподілі доходів між окремими членами суспільства.

6. Поясніть економічний зміст заробітної плати. Які форми і системи заробітної плати ви знаєте?

7. Що вкладається в поняття «відсоток як доход на капітал»?

8. Поясніть умови виникнення рентних доходів.

9. Охарактеризуйте механізм формування ціни землі.

10. Назвіть фактори, що визначають підприємницький доход.

11. Поясніть причини диференціації доходів.

12. З чого складаються витрати домогосподарства?

13. Яка природна закономірність знайшла втілення в законі Енгеля?

14. Проаналізуйте відомі вам інтерпретації кривих Енгеля.

 

Тема 11. Підприємство (фірма) і система підприємництва

 

„Підприємець – революціонер в економіці. Прибуток для нього – лише символ успіху. Головне – вступити на незвіданий шлях там, де завершується звичний порядок.”

Й. Шумпетер

„Людина серйозно робить що-небудь тільки тоді, коли вона робить це для себе”

О.І.Герцен

„Організації існують лише з однієї причини – щоб допомагати людям зробити те, що самостійно кожному було б не під силу”

Р.Уотермен

Мета вивчення:

- з’ясувати суть підприємництва та визначити його роль у розвитку економічних відносин;

- пояснити особливості організаційних форм бізнесу, їх переваги та недоліки;

- проаналізувати проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні.

План лекції:

1. Зміст, основні принципи, форми та функції підприємництва.

2. Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки. Головні риси, задачі та принципи функціонування підприємства.

3. Класифікація підприємств.

Терміни та поняття

Підприємництво. Підприємець. Бізнес. Комерція. Арбітражування. Посередництво. Комерційний розрахунок. Самоокупність. Самофінансування. Рентабельність. Економічна самостійність. Підприємство. Фірма. Галузь. Повна відповідальність. Одноосібне володіння. Партнерство. Обмежена відповідальність. Корпорація. Акціонерне підприємство. Командитне товариство. Приватне підприємство. Колективне підприємство. Державне підприємство. Бюджетне підприємство. Муніципальне (комунальне) підприємство. Мале підприємство. Венчурне підприємство. Середнє підприємство. Велике підприємство. Господарське товариство. Сімейне підприємство. Орендне підприємство. Картель. Синдикат. Трест. Концерн. Консорціум. Виробниче об’єднання. Науково-виробниче об’єднання. Банкрутство.

 

 

Таблиця 11.1

Суть та головні риси підприємництва

Підприємництво	Його характерні особливості
Особливий дар, властивість людського характеру, який зовсім не залежить від класової, соціальної належності.	1) опора на власні сили; 2) готовність до ризику; 3) цінність власної незалежності; 4) орієнтація на власну думку; 5) потреба в досягненні успіху, при тому, що самоцінність грошей для нього невелика; 6) прагнення до нововведень.
Відповідно до законодавства України, підприємництво – самостійна ініціативна, систематична, заснована на власному ризику, діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку (доходу) або соціального ефекту.

 

Таблиця 11.2

Теорії підприємництва

Автор	Характеристика теорії
Р. Кантільйон (ХVІІІ ст.) – автор терміну	Називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників, злидарів
А. Сміт (класик політекономії)	Підприємець – власник, який сам організує економічну діяльність, управляє, розпоряджається її результатом ризикує заради комерційного успіху.
Ж.Б.Сей (французький економіст)	Уперше підкреслив роль підприємця, як особи, що вміло комбінує фактори виробництва
В. Зомбарт (німецький економіст і соціолог)	Визначав підприємця як 1) завойовника; 2) організатора; 3) творця.
Й. Шумпетер (австрійський економіст)	Вперше зауважив, що підприємець – не обов’язково власник капіталу. Важливіше, щоб він був новатором.

 

 

Рис. 11.1. Типи підприємців у сучасній економці

 

 

Таблиця 11.3

Порівняльна характеристика “підприємця” і “бізнесмена”

Бізнесмен	Підприємець
Людина, що має свою справу, і може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік виробляти одні і ті ж товари та надавати послуги	Новатор, якого вирізняє з-поміж інших людей творчий пошук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запроваджувати нові форми організації виробництва та збуту, віднаходити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик тощо.

 

Людей, що здатні ризикувати, дуже мало – трохи більше 5% всього населення земної кулі. Вчені вважають, що більшість людей відчувають антипатію до ризику. Як же у цьому випадку розвивати підприємництво?

Одна із можливостей – поділ ризику чи покладення його на третю особу. Для цього використовують:

1) страхування (там, де це можливо);

2) поділ ризику шляхом об’єднання з іншими зацікавленими для початку справи людьми.

Таблиця 11.4

Умови та функції підприємництва

---

---

Умови підприємництва
Відповідна сукупність свобод і прав відносно:	- вибору господарської діяльності; - джерел інформації; - доступу до ресурсів; - організації управління.
Наявність у господаря прав власності чи володіння на засоби виробництва, продукт і доход.
Мотивація діяльності як першопричина організації справи:	- можливість використання прибутку; - можливості виробництва; - можливість модернізації.
Відповідне економічне середовище і