double arrow
Вимоги до розміщення та організації сельбишної території

Організація сельбишних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення санітарно-екологічних вимог повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення.

Розміщення житлово-громадських об’єктів, а також діючих населених пунктів не допускається у разі:

1) У першому поясі зони санітарної охорони курортів і джерел водопостачання, межі яких установлюються за законом;

2) На територіях інтенсивного забруднення хімічними, фізичними, радіаційними та біологічними факторами;

3) На ландшафтно-рекреаційних територіях, включаючи землі міських лісів, якщо об’єкти, що проектуються не призначені для відпочинку та спорту;

4) У водоохоронних зонах рік та інших поверхневих водоймищ;

5) На територіях закритих кладовищ та звалищ господарсько-побутових відходів, які повинні вилучатись із зон забудови;

6) На територіях з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами Цезію понад 5 Кі/км2, Стронцію 0,15 Кі/км2, Плутонію 0,01 Кі/км2,якщо за допомогою спеціальних методів неможливо понизити радіоактивне забруднення ділянки вказаних меж.

У сельбишній зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин,не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, не потребують обладнання підвізних шляхів, ж/д, автотранспорту(понад 40 авто на добу). Розміщення садибної забудови в містах повинно передбачатись переважно на вільних територіях, на ділянках реконструйованої забудови, в межах міської зони, а також на резервних територія приміських зон. На цих територіях слід передбачати озеленення, благоустрій та повне інженерне забезпечення територій, а також обов’язкове забезпечення соціально-побутовими об’єктами.




Планувальна організація території житлового району, кварталу повинна забезпечувати в житлі, та на територіях поблизу будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичні умови та інсоляційний режим і рівні хімічного забруднення навколишнього природного середовища. Питомі розміри вільних і озеленених площ дворів,що відповідають будівельним нормам.

Проектування і будівництво висотних будинків повинне вестися з урахуванням сейсмічності даної території, та забезпечення природного освітлення даних будинків.



Дворові території мікрорайону повинні забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для ігор дітей.

1. Вимоги до розташування та організації виробничої території:

1) Промислові зони підприємств слід розташовувати у складі промислових вузлів, групуючи їх за санітарними і технологічними ознаками, з урахуванням класу небезпеки, щоб виключити можливість несприятливого впливу підприємства вищого класу небезпеки на працюючих, на їх здоров’я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати комплексний вплив на нпс всіх підприємств, які входять в промисловий вузол;

2) Промислові підприємства, вузли слід розміщувати на підвищених ділянках з добрим природним провітрюванням, з підвітряного боку відносно сельбишної території. При цьому слід орієнтуватись на середньорічну та сезонну зону вітрів;

3) Промислові, сільськогосподарські та інші об’єкти, що є джерелами забруднення нпс при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами, розмір їх залежить від шкідливості виробництва і знаходиться в межах 50-1000 м.

Розташування аеродромів, що будуються, слід передбачати за межами міських та сільських поселень відповідно до вимог ДБН 360-92.

Морські і річкові порти слід розміщувати за межами сельбишних територій, не менше 100 м від житлової забудови, при відсутності негативного впливу на умови проживання.

Автодороги загальної мережі слід проектувати у обхід населених пунктів згідно з вимогами.

Індивідуальні гаражі та відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів, місткістю до 300 легкових авто, слід розміщувати на периферії мікрорайонів.                         

Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій:

Внутрішньо міські зелені насадження поділяють за функціональною ознакою на насадження загального користування(парки, сади, набережні), обмеженого користування(на житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, закладів охорони здоров’я) та спеціального призначення – на вулицях у санітарно-захисних та оздоровчих зонах. Площа озеленених територій загального користування для міст - 7-10 м2/людину, в сільських-до 12 м2/людину. Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не менше 40% від загальної площі, для підприємств – 30%, ділянок шкіл і дитсадків – 80%, лікарень – не менше 60%.

Підбір видового складу рослин і дерев, розміщення їх на території населених пунктів проводять в залежності від погодно-кліматичних умов, народногосподарського профілю міста, при цьому слід враховувати як пилогазостійкість рослин, так і їх захисні та оздоровчі властивості.

Повинна бути забезпечена пішохідна і транспортна доступність територій озеленених загального користування для повсякденного та щотижневого відпочинку.

У населених пунктах необхідно передбачати відповідно до діючих норм і правил комплексну інженерну підготовку, що включає централізовані системи водопостачання та каналізації, тепло-,газо- і енергопостачання, санітарні очистки та інших видів інженерного обладнання і благоустрою, що забезпечують охорону нпс і сприятливі умови життя людей.

Здійснюється вибір джерела централізованого господарсько–питного водопостачання населеного пункта, проводиться відповідно до ГОСТу 2761-84 «Источникицентрализированногохозяйственно-питьевоговодоснабжения. Гигиенические, техническиетребования и правила выбора»






Сейчас читают про: