Погодинний розподіл навчального часу 1 страница

ЗА ТЕМАМИ

 

№ теми	Назва теми	Лекції	Семінари
1.	Вступ до курсу	2	2
2.	Історія держави та права Стародавнього світу	2	2
3.	Держава і право країн Стародавнього Сходу	2	4
4.	Держава і право античного світу	2	4
5.	Історія держави та права у Середні віки	2	2
6.	Середньовічна держава та право у Франції	2	2
7.	Середньовічна держава та право в Німеччині	2	2
8.	Середньовічна держава та право в Англії	2	2
9.	Держава та право Візантії періоду Середньовіччя	2	2
10.	Середньовічна держава та право західних і південних слов’ян	2	2
11.	Середньовічна держава та право Росії	2	2
12.	Держава та право у країнах Середньовічного Сходу	2	2
13.	Держава та право Середньовічних Китаю, Японії, Індії	2	4
14.	Історія держави та права Англії у Новий час	2	2
15.	Історія держави та права США у Новий час	2	2
16.	Держава та право Франції у Новий час	2	2
17.	Історія держави та право Німеччини у Новий час	2	2
18.	Держава та право Японії, Китаю, Латинської Америки у Новий час	2	2
19	Основні інститути буржуазного права	2	4
20	Держава та право США Новітнього періоду	2	2
21	Держава та право Великобританії Новітнього періоду	2	2
22	Держава та право Франції Новітнього періоду	2	2
23	Держава та право Німеччини Новітнього періоду	2	2
24	Держави Центральної і Східної Європи	2	2
25	Держава та право Японії Новітнього періоду	2	2
26	Держава та право Китаю Новітнього періоду	2	2
27.	Утворення незалежних держав після другої світової війни	2	2
28.	Основні зміни у праві Новітнього періоду	2	6
	Всього	56	68

 

ПРОГРАМА КУРСУ

 

Тема 1    Вступ

 

1. Предмет і завдання курсу.

Предмет курсу історії держави та права зарубіжних країн та його мета. Об’єкти вивчення. Місце науки та навчального курсу в системі історичних, загальних та спеціальних юридичних дисциплін. Відповідність форм держави і права, як закономірність соціального життя. Право-державний уклад. Співвідношення курсу історії держави та права зарубіжних країн з іншими правовими дисциплінами. Завдання курсу. Теоретичне і практичне значення історії держави та права зарубіжних країн для підготовки спеціалістів.

 

2. Теоретико-методологічні підходи до вивчення курсу.

Зміна моністично-матеріалістичного підходу до історії. Методологічний плюралізм. Цивілізаційний підхід. Формаційний підхід та його обмеженість. Загальнонаукові та спеціальні методи пізнання й вивчення історії держави і права зарубіжних країн. Конкретно-історичний, порівняльно-правовий та системний методи. Періодизація навчального курсу. Система курсу історії держави і права зарубіжних країн. Правові системи.

 

3. Історіографія історії держави та права зарубіжних країн.

Накопичення історико–правових знань. Історичні школи в Німеччині (Г. Пухта, Ф. Савіньї, А. Пост), Франції (Е. Лабуле,       Р. Дареста), Англії (Г. Мен, Г. Спенсер). Соціологічний напрямок:       Е. Нейкамп (Німеччина), О. Холмс (США), О. Конт, Г. Спенсер. Зародження історико-юридичних знань. Геродот (V ст. до н.е.). Полібій (ІІ ст. до н.е.). Сима Цянь (ІІ ст. до н.е.). Св. Ієронім (ІV ст.). Ж. Боден (XVІ ст., Франція). “Шість книг про державу” (1576 р.).      Ж. Куяцій (ХVІ ст., Франція). Початок наукової історії права і держави. Г. Лейбніц (ХVІІ ст., Німеччина). Дж. Харрінгтон, А. Сміт (Просвітництво, Англія). Ш. Монтескьє (Франція) “Про дух законів” (1748 р.). А.Л. Гоке (Франція) “Про початок законів, мистецтв і науки у стародавніх народів” (1758) р. Історичне державознавство.             І.Я. Мозер (Німеччина). Початок вивчення курсу історії права (середина ХVІІІ ст., Німеччина). Геттінгенська юридична наукова школа. Історична школа права. Ф.К. Савіньї (Німеччина) “Історія римського права у середні віки” (в 6-ти томах, 1815 – 1831 р.). Г. Гуто (Німеччина). Історико-правовий щорічник “Журнал історичного правознавства”. К.Ф. Ейхгорн “Німецька державна і правова історія” (в 4-х томах, 1808-1823 р.). Г. Моден “Загальна історія народів і держав (у 3-х томах, 1814-1822 р.). Розвиток наукової історії держави і права зарубіжних країн у ХІХ ст. Фундаментальні видання історичних джерел. К.Е. Пасторе (Франція) “Історія законодавства” (в 11-ти томах, 1817-1837 рр.). Ш.Ф. Конт (Франція) “Трактат про законодавство” (в 4-х томах, 1827 р.). Історико-державні праці            Ф. Вієлькера, Р. Моля (Німеччина), К. Блюнчлі (Швейцарія). Соціологічний напрямок історіографії. Ф. Гізо, О. Тьєррі, Ж. Мішлє (перша пол. ХІХ ст., Франція). Марксистська школа та її історико-юридична концепція. К. Маркс, Ф. Енгельс, Ф. Лассаль, Ф. Мерінг,            П. Лафарг, К. Каутський. Вчення про суспільно-економічні формації. Порівняльно-історична школа А.Г. Пост “Нариси по всесвітній порівняльній історії держави і права” (1878 р.). Г. Мен (Англія).           Р. Дарреста (Франція). Т. Моммзен (Німеччина). О. Гірке (Німеччина). Р. Ієрінг (Німеччина). О. Хінтце (Німеччина). А.Д. Градовський “Державне право провідних європейських держав” (1886 р.).             М.Н. Капустін “Історія права” (1872 р.). М.М. Ковалевський,               В.Г. Щеглов “Всесвітня історія права” (в 4-х вип., 1907 р.). П. Галанза (СРСР). М. Вебер (Німеччина) та його концепція. А. Тойнбі “Досвід дослідження історії” (в 10-ти томах, 1934-1957 рр.). Ж. Еллюль “Історія інститутів” (в 5-ти томах, 1969 р.). Х. Тієме і Ф. Віаккер (Німеччина). Е. Аннерс (Швеція) “Історія європейського права” (в 2-х томах, 1974-1980 рр.). Історіографія дослідження проблематики курсу на сучасному етапі.

 

Тема 2 Історія держави і права Стародавнього світу

 

1. Зародження елементів держави та права.

Розвинуті первісні соціальні структури як передумова виникнення елементів держави і права. Стадії становлення державної організації і права. Дві основні стадії розвитку первісного суспільства: привласнююче і відтворююче господарство (VІІІ-ІХ тис. до н.е.). Найпростіші форми суспільної організації і регуляції. Праобщина. Родові общини. Общини виробників. Система самоуправління і саморегуляції. Синкретичний характер общинно-родових норм. Ранні осілі землеробські суспільства. Збільшення чисельності і щільності населення. Розподіл праці. Додатковий продукт. Майнова нерівність. Соціальні привілеї. Система соціального ранжування і зростання ролі лідера. Функції лідера, його майнові та особисті привілеї. Формування надобщинних структур. Племінний устрій. Утворення братств (фратрій), племен, конфедерацій племен. Племінні ради. Общинна демократія. Виокремлення управлінської діяльності. Розподіл людей на керуючих і керованих як останній етап утворення держави. Політичний характер організаційної діяльності. Перетворення адміністративно-общинної знаті в державну групу кастового характеру. Зміна статусу вождя. Авторитарний характер його влади. Адміністративна ієрархія в системі управління протодержавних утворень. Фактори сприяння виникненню надобщинних структур і протодержав. Військова демократія. Військово-ієрархічні структури. Вторинні держави та їх докласовий характер. Організаційно-управлінські структури і характер їх розвитку.

Етапи розвитку права. Ознаки норм, що існували у додержавний період. Звичай як природна необхідність. Табу. Потреби економічних відносин як передумова виникнення права. Право як регулятор відносин в умовах розшарування суспільства. Право як класове явище. “Кулачне право”. Право, зафіксоване в письмових джерелах. Правотворчість. Зв’язок права і держави. Правовий звичай як стародавня форма права. судовий прецедент. Закріплення волі держави в законах, указах, інших нормативних актах. Правові норми та їх відмінність від звичаїв. Вплив на право релігії і моралі.

 

2. Виникнення і особливості розвитку давньосхідної держави.

Перші протодержавні утворення на Близькому Сході, Північній Індії, Китаї, Південно-Східній Азії. Характеристика давньосхідного типу держави. Етап номових держав – адміністративно-господарських об’єднань общин. Етап державної централізації і формування інститутів влади. Формування самостійних систем адміністрації, суду, фінансів, стійкої традиції монархії. Еволюція влади й управління. Характерні риси протодержавних утворень. Організаторсько-господарська функція держави. Держава як верховний власник землі. Царсько-храмове господарство. Традиційність як першопричина довготривалості існування держави. Специфічні риси політичної організації давньосхідних суспільств. Східна демократія та її ознаки. Рада знаті, Народні збори та інші колегіальні органи. Містичне відношення до влади. Особа правителя. Характеристика політичного шляху розвитку Стародавнього Сходу. Суспільний устрій стародавніх деспотій. Вилив суспільного розподілу праці, диференціації соціальних функцій на формування політичної (державної) влади і становлення держави і права. Стародавні суспільства і крупні цивілізації древності. Особливості соціальних відносин. Статус основної маси населення. Відмінності суспільного устрою між Сходом і Заходом. Характерні риси протодержав давньосхідних цивілізацій. Специфічні риси політичної організації суспільства. Характеристика і специфічні риси приватної власності. Застійний характер соціальних структур. Сільська община як форма соціальної еволюції давньосхідних суспільств. Соціальний склад давньосхідних держав. Виникнення права. Правотворча діяльність та її причини. Правове закріплення соціальної і станової нерівності. Зв’язок права з релігією. Звичай як джерело права. Неповнота і нерозробленість інститутів права. Родові пережитки у праві. Правовий статус жінки.

 

3. Суспільний устрій давньосхідних деспотій.

Стародавній Схід як прабатьківщина світової цивілізації. Гіпотетичний характер уявлень про найдавніші ранньокласові суспільства. Фактори, що руйнували патріархальну організацію. Відокремлення родової, військової аристократії. Соціальна стратифікація. Співвідношення між громадським самоврядуванням і державним управлінням. Військова демократія та її основні елементи. Сільська община. Суспільна роль громадських робіт. Фактори, що стримували суспільний прогрес. Застійний характер розвитку суспільних відносин. Східна і західна цивілізації.

 

Тема 3 Держава і право країн Стародавнього Сходу

 

1. Держава і право Стародавнього Єгипту.

Виникнення перших державних утворень – номів. Об’єднання номів і утворення двох царств. Періодизація історії держави у Стародавньому Єгипті. Раннє, старе, середнє, нове царства. Раннє утворення єдиної централізованої держави (поч. ІV-кін. ІІІ тис. до н.е.). Соціальна структура та темпи її еволюції. Аристократія. Жерці. Мерети, общинники. “Слуги царя”. Неджес. Раби. Надільно-орендна форма експлуатації. “Немху”. Система державного перерозподілу робочої сили. Станові групи. Державний лад. Деспотично-теократичний характер державної влади та її релігійне обґрунтування. Система органів державного управління. Фараон, джаті, чиновництво, “слухняні наказу” царя. Керівники вищих відомств. Будинки “царських скарбів”. Місцеве управління. Адміністративний устрій: області і округи. Старости і ради (джанати). Номархи. Система номового управління: царський чиновник, писець-канцелярист, секретар, адміністративна палата. Армія. Ополчення. Кадрове офіцерство. “Супутники царя”, царська гвардія, особиста охорона. Кіннота. Регулярна армія. Винагорода за службу. Суд. Общинний суд. Царські судді-номархи. Верховна і надзвичайна судові колегії. Судові функції храмів. Адміністративні і господарські поселення злочинців.

Джерела права. Азіатський спосіб виробництва та його вилив на право. Правове регулювання земельних відносин. Рухомі речі як об’єкт приватної власності. Зобов’язальне право. Договори купівлі-продажу. Договори позики. Закони фараонів Менеса і Бокхоріса. Договори найму майна. Шлюбно-сімейне право. Пережитки матріархату. Порядок укладення шлюбу і майнові права сторін. Спадкове право. Кримінальне право. Види злочинів і види покарань. Процес. Система доказів.

 

2. Держава і право Стародавнього Вавилону.

Особливості виникнення і розвиток держави в Месопотамії. Рання форма державної організації – міста держави. Формування держав-гегемоній. Царство ІІ династії Ура (ХХІІІ ст. до н.е.). Піднесення централізованої держави Вавилон (ХХ-ХVІІ ст. до н.е.). Державний лад Вавилону при Хаммурапі. Правовий статус основних груп населення. Жерці. Чиновники. Купці. Ростовщики. Вільні. “Авілуми”. Мушкенуми. Раби. Відпущеники. Державний лад. Місце царя, общин, храмів в управлінні. Цар – енсі, лугаль. Божественний характер влади. Общинні збори. Ради старійшин. Перетворення місцевих енсі у чиновників. Область як адміністративна одиниця. Шакканаккум та його функції. Статус важливих міст. Армія. Постійне військо. Воїни (редум, баірум). Земельний наділ як винагорода за службу. Воїнські начальники (декум і лубуттум). Термін служби. Виконання професійними воїнами поліцейських функцій. Суд. Храмові і общинні суди та їх повноваження. Судові органи: ради храмів, общинні збори, колегія общинних суддів. Рабінауми. Царські суди. Глашатаї, виконавці, судові гінці, писці. Принцип справедливості при прийнятті судових рішень.

Джерела права. Законник царя Хаммурапі. Поняття гріха і злочину. Божа кара. Предмети правового регулювання. Земельне право. Державна власність на землю. Земля як винагорода за службу. Зобов’язальне право. Договори і делікти. Свідки. Договори особистого і майнового найму. Договори оренди, позики, поклажі. Шлюбні договори. Порядок розірвання шлюбу. Спадкове право. Кримінальне право. Пережитки первісних відносин. Види злочинів. Форми покарання. Система доказів.

 

3. Держава і право Стародавньої Індії.

Стародавня цивілізація в долині Інду. Виникнення державності (середина І тис. до н.е.). Періодизація історії держави в Стародавній Індії. Правовий статус окремих груп населення. Племінні общини. Роди. Аристократія. Формування станово-варнового поділу населення. Брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри. Раби, розряди рабів, джерела рабства. Повинності населення. Державний лад. Племінні держави. Брахманські монархії і олігархічні кшатрійські республіки. Правитель-раджа та його функції. Рада старійшин – “парішад”. Виникнення крупних держав-гегемоній (VІ-ІV ст. до н.е.). Імперія Мауріїв (ІV-ІІ ст. до н.е.). Специфічні риси організації державної єдності імперії. Політика “дхармавіджаі”. Гани і сангхи. Влада царя і общинна організація. Політико-релігійна індуська концепція богоугодного царя (девараджі). Центральне управління. Радники. Вищі сановники. Мантріпарішад. Чиновники. Сенапаті. Пурохіта. Головний суддя. Юридичний радник царя. Радник царя у справах культу. Місцеве управління. Провінції як адміністративно-територіальна одиниця. Округ. Сільські області та їх види. Органи управління. Староста. Общинні сходки. Рада старійшин. Армія. Спадкові воїни, найманці, воїни окремих об’єднань. Кастовість армії. Особливий статус кшатріїв. Суд. Царські суди. Судова колегія (сабха). Спеціальні судді по розгляду кримінальних справ. Общинні кастові суди.

Джерела права. Звичай, веди, трактати. Вплив релігії на право. Закони Ману (ІІ ст. до н.е.). Характеристика норм судового розгляду. Приватна власність та порядок її набуття. Зобов’язальне право. Договори купівлі-продажу та порядок їх розірвання. Договори позики і найму. Шлюбно-сімейне право. Спадкове право. Кримінальне право. Злочини, їх форма та обставини, що обтяжували відповідальність. Система покарань. Судовий процес. Докази. Види ордалій. Клятва.

 

3.  Держава і право Стародавнього Китаю.

Становлення і періоди розвитку держави у Стародавньому Китаї. Перші державні утворення династії Шань Інь (ХV-ХІ ст. до н.е.). Період Чжоу (ХІ-ІІІ ст. до н.е.). Особливі періоди Чуньцю (VІІІ-V ст. до н.е.) і Чжаньго “боротьби царств” (V-ІІІ ст. до н.е.). Утворення централізованих імперій у періоди Цінь і Хань (ІІІ ст. до н.е.-ІІІ ст. н.е.). Зародження цивілізації міського типу у ІІ тис. до н.е. в долині ріки Хуанхе. Управлінський прошарок родової аристократії у іньських племен. Правитель-ван і його наближені, родичі, сановники, племінні вожді. Родові співплемінники. Утворення примітивного державного утворення в Шань-Інь. Утвердження верховної власності царя – вана на землю в епоху Інь. Завоювання царства Інь чжоусськими племенами в кінці ХІІ ст. до н.е. Ослаблення центральної влади у VІІІ ст. до н.е. Створення апарату управління у володіннях-доменах. Роздробленість і міжусобиці у чжоусському Китаї. Утворення семи китайських царств. Об’єднання царств у єдину імперію (V ст. до н.е.). Станово-класовий поділ у Стародавньому Китаї. Родова аристократія: верховний правитель, його родичі та наближені, місцеві правителі, глави родових і кланових об’єднань. Вільні селяни общинники. Раби. Система “громадських полів”. Рента-податок. Чиновники у чжоусському Китаї. Система годування. Нова система оподаткувань з кількості оброблюваної землі (594 р. до н.е.). Обмеження росту крупного землеволодіння. Державний лад. Порядок престолоспадкування: брати, сини, племінники. Перехід престолу до старшого сина. Формування адміністративного апарату. Спадковий характер посад чиновників. Сакралізація влади і особи вана. Двір вана як центр управління. Цзай і його функції. Шаньфу. Контрольні функції. Автономність уділів і їх адміністрація. Чжу хоу і їх вихід із під влади вана у VІІ-VІ ст. до н.е. Формування централізованих деспотичних імперій у циньсько-ханьському Китаї. Ідеологія легістів (законників). Реформи Шан Яна у ІV ст. до н.е. Операції купівлі-продажу землі; податок на землю; адміністративно територіальний поділ; кругова порука; введення єдиної міри і ваги; заборона кровної помсти. Новий принцип присвоєння рангів знаті. Система рангів і система винагороди. Введення титулу імператора (ді) і його функції. Центральний апарат управління. Відомства. Ченсян. Душуйя. Тайвей. Юйшідафу. Категорія “трьох гунів”. Місцеве управління. Округи     (ІХ ст. до н.е.). Повіти (VІІ ст. до н.е.). Адміністративний устрій ціньсько-ханьського Китаю. Області (округи), повіти, волості, общини. Губернатори. Волосні старійшини. Міське самоврядування. Рада старійшин (саньлао). Армія. Постійне військо. Суд. Судове відомство на чолі з тінвеєм. Провінційні судді. Наділення адміністративних органів судовими функціями.

Вплив на право легізму й конфуціанства. Етапи розвитку права. Етичні норми (лі). Релігійно-етичні й правові норми. Розпорядження і накази правителя. Примус як принцип виконання наказів. Конфуціанство та його ідея справедливого порядку. Ідея гармонійного суспільства. Ідея “сяо”. Відношення конфуціанства до законодавчої форми. Другий етап розвитку права. Посилення ролі права. Стабілізація комплексу покарань. Вчення легістів про управління народом і державою та його реалізація. Обов’язковість превентивних заходів і колективна відповідальність. Ідея “рівності” перед законом і невідворотність покарань. Третій етап формування права. Ортодоксальне ханьське конфуціанство. Реґламентація поведінки людей. Співпадіння моралі і права. Формули “фа” і “лі”. Джерела права. Звичай. Поява писаних законів (VІ-V ст. до н.е.). Посилення законодавчої діяльності у період Чжаньго. “Огляд законів” 536 р. до н.е. Види покарань. “Книга законів царства Вей” Лі Фуя та її доповнення у ханьському Китаї. Регулювання майнових відносин. Верховна державна власність на землю. Общинне і приватне землеволодіння. Купівля-продаж землі. Договори оренди, позики, найму. Основи шлюбно-сімейного права. Порядок заключення шлюбу. Шлюбний вік. Заборона шлюбів між різними станами. Особливості розлучення. Відповідальність чоловіка за дружину. Кримінальне право. Поняття злочину. Вчення про форму винуватості. Концепція “злочинної волі”. Покарання. Система символічних покарань (“сян”). Татуювання як вид покарання. Колективна відповідальність родичів злочинця. Судовий процес. Змагальницький, розшуковий характер процесу. Ліньші. Початок розслідування. Система доказів. Тортури. Рішення по аналогії.

 

Тема 4 Держава і право античного світу

 

1. Виникнення держави та права в античному світі.

Ранні вогнища цивілізації і перші протодержави середземноморського басейну у ІІІ-ІІ тис. до н.е. Завоювання греками-ахейцями автохтонного населення на півдні Балкан і островах Егейського моря (пеласгів, мінойців). Крито-мікенська цивілізація. Кноське, мікенське царства. Монархічний характер держав. Крупне державно-храмове господарство. Землеробська община. Царський палац як верховний господарчий організатор. Дорійське вторгнення у ХІІ ст. до н.е. та його негативний вплив на розвиток державності. “Темні віки” (ХІІ ст. до н.е.-перша половина VІІ ст. до н.е.). Архаїчний період. Особливості становлення державності в античному світі. Індивідуалізація праці, торгівля, ринкове господарство, приватна власність, політична боротьба та її вплив на темпи розвитку державності. Міста-держави – поліси, як унікальна риса державності. Географічна та політична залежність полісу. Вплив морської торгівлі на розвиток античної цивілізації. Внутрішня організація античного полісу. Республіканська форма полісів – аристократія, демократія, олігархія, плутократія і т.п. Посилення влади царя. Деспотичні риси методів його правління. Ліквідація монархії і перемога республіканського ладу. Полісна система організації держави. Загострення боротьби між аристократією і демосом. Тиранії.

Вплив полісної системи на розвиток права. Визнання законодавства, а не звичаю, як основної форми правотворчості (Греція), та його утвердження як найважливішого джерела права (Рим). Координація звичаїв Залевка (Італія), Харонда (Сицилія), Драконта (Афіни). Процедура прийняття законів народними зборами. Ідеї правової держави. Традиціоналізм, формалізм і складний обряд римського права на ранніх етапах державності.

 

2. Держава і право у Стародавніх Афінах.

Племена на території Аттики. Рада старійшин, народні збори, базилевс та їх функції. Суспільні відносини. Фети. Заміна потестарної організації державною у VІІ-VІ ст. до н.е. Формування держави за часів Тезея. Утворення центрального управління. Поділ населення на групи. Архонт. Ареопаг. Територіальні округи – наукрії. Реформа Солона 594 р. до н.е. Сісафія. Викуп співвітчизників з рабства. Поділ населення на розряди. Геліея. Реформа Клісфена 509 р. до н.е. Філи. Титрії. Деми. Рада 500. Остракізм. Колегія стратегів. Органи державної влади. Рада (буле). Народні збори (агора). Виборні посадові особи – стратеги, архонти та ін. Геліея. Ареопаг. Характеристика Афін за типом і формою правління. Метеки та раби і їх правовий статус. Літургії.

Основні риси Афінського права. Джерела права. Закон, зводи законів, звичай, переконання в роботі гілеї. Система власності: приватна, державна, громадська. Юридичний характер зобов’язань. Договори. Делікти та їх види. Заклад. Правовий статус жінки. Шлюбний договір та порядок його укладення. Спадкове право. Свобода заповіту. Кримінальне право. Кровна помста. Державні злочини та покарання за них. Злочини проти релігії. Навмисне і ненавмисне, випадкове і необережне вбивство. Замах, підбурювання, співучасть. Слідство. Права сторін. Судді і присяжні. Порядок визначення покарань.

Суспільно-політичний лад Спарти. Об’єднання дорійських та ахейських племен і утворення аристократичної республіки у ХІІ-ХІ ст. до н.е. Спартіати. Періеки. Держава як верховний власник землі. Пережитки родового ладу. Система управління. Царі (архагети) та їх функції. Рада старійшин (герусія), її склад і функції. Народні збори (апела). Колегія ефорів та її функції. Характеристика суспільних відносин. Система землеволодіння. Спартіати. Періеки. Гіпомейони. Раби – ілоти та їх повинності. Криптії. Підкорення Спарти Римом 146 р. до н.е.

 

3. Держава і право Стародавнього Риму

Періодизація історії римської держави. Період “царів” (753-509 р. до н.е.). Період республіки (509-27 р. до н.е.). Період монархії (27 р. до н.е.-476 р. н.е.). Виникнення держави у Римі. Історія виникнення Стародавнього Риму. Об’єднання громад у союзи. Роди як основна форма суспільної організації. Патриції. Клієнти. Плебеї. Курії. Триби. Загальні народні збори і куріатні коміції та їх функції. Рада старійшин (сенат) та її функції. Рекс і його функції. Реформа Сервія Тулія. Розряди населення. Центурії. Трибуни. Раби як клас і як стан. Колони-орендарі. Плебеї. Закон Аквілія (ІІІ ст. до н.е.). Органи центральної влади. Народні збори. Сенат. Магістрат. Вищі магістри – консули, претори, цензори. Сенат та його функції. Магістри та їх функції. Консули та їх функції. Плебейські трибуни. Диктатор. Колегія преторів. Цензори. Армія. Професійна армія. Фаланга гоплітів. Обставини, що сприяли переходу від республіки до монархії. Принципат (27 р. до н.е.-284 р. н.е.). Домінат (284 р.-476 р.). Розподіл імперії на Західну і Східну (395 р.). Імператор. Державна рада. Управитель імператорського двору. Централізація місцевого управління. Адміністративний устрій. Префектури. Діоцези. Провінції. Округи. Суспільний лад. Форми землеволодіння. Латифундії. Сальтуси. Колони. Прикріплення до землі.ї

Право Стародавнього Риму. Джерела права. Звичай. Законодавство римських царів. “Закони ХІІ таблиць”. Постанови народних зборів, сенату. Едикти преторів. Консультації юристів. Аакти імператорської влади: едикти, рескрипти, декрети, мандати. Звід законів Юстиніана 529 р. Цивільне право публічне і квиритське. Приватне право і його поділ на римське цивільне і право перегринське. Право власності. Преторська і квиритська власність. Віндикація як форма захисту права власності. Зобов’язальне право і його джерела. Договори. Контракти. Делікти. Заклад і запорука. Сімейно-шлюбове право. Нова форма шлюбу без влади чоловіка. Конкубінат. Посилення майнової самостійності підвладних членів сім’ї. Розширення кола спадкоємців. Заповітні легати. Фідеікоміси. Формулярний характер цивільного процесу. Екстраординарний процес в період домінату. Кримінальне право. Тенденція перетворення приватних деліктів у категорію злочинів. Розширення складу злочинів, що стосувались інтересів держави. Злочини проти релігії, військові, проти особи, у сфері сім’ї і моралі. Збільшення видів покарань і посилення їх каральної спрямованості. Становий принцип кримінальної відповідальності імператорського періоду. Інквізиційний характер кримінального процесу. Зосередження у руках судді звинувачувальних і судових функцій. Втрата процесуальних гарантій звинувачуваним. Апеляційні інстанції.

 

Тема 5 Історія держави та права у середні віки

 

1. Характеристика середньовічної держави в Європі.

Особливості становлення і розвитку середньовічних європейських держав. Дофеодальний характер державних утворень. Характеристика первісного, рабовласницького і феодального укладів. Політичний лад дофеодальної держави. Роль міст і церкви у становленні і розвитку держави. Міські республіки і міське самоврядування. Утворення універсалістської політичної організації католицької церкви. Глава держави і його повноваження. Інститут виборної королівської влади. Ради родоплемінної знаті й дружинників. Народні збори. Ознаки феодалізму та його вплив на розвиток державності. Феодальна держава в Європі та її форми. Ранньофеодальна монархія. Сеньйоральна монархія. станово-представницька монархія. Абсолютна монархія.

 

2. Особливості суспільного устрою.

Категорії населення. Феодальні власники – сеньйори, лорди, їх залежність від короля і один від одного. Договір і звичай як правова основа стосунків із сюзереном. Основна категорія населення. Вільні. Залежне населення. Особиста залежність селян від землевласника. Форми повинностей. Феодальна рента та її види. Відробіткова рента, або панщина. Продуктова рента, або натуральний оброк. Грошова рента.

 

3. Основні риси середньовічного права.

Звичай як джерело права. Перехід від варварських правових звичаїв до правових звичаїв феодальних. Заміна персонального територіальним принципом дії звичаю. Звичай як регулятор ленного права; відносин між власниками землі і селянами (маноріальне право). Систематизація звичаїв з викладанням основних принципів феодального права. “Звичаї Барселони” 1068 р. “Звичаї феодалів” Умберто де Орто. “Саксонське зерцало”. “Кутюми Бовезі”. Міське право. Міські статути. Королівські і сеньйоральні хартії. Канонічне право і його дві гілки. Універсальність та екстериторіальність канонічного права, його широта й традиційність. Джерела канонічного права. Священне писання. Діяння Святих апостолів. Послання до римлян. Норми церковного права у імператорських законах, постановах церковних соборів, декреталій римських пап. “Нове право” та його юридичний зміст. Папські конституції – булли, бреве, енцикліки, рескрипти і ін. Декрет Греціана 1140-1141 р. Каноністи. Систематизація канонічного права у ХІІ-ХVІ ст. Збірники декреталій 1234 р., 1298 р. Іоанна ХХІІ. Звід канонічного права 1500 р. Перегляд норм канонічного права у ХVІ ст. Рецепція римського права. Школи глосаторів. Постглосатори. Правове поняття особистої і соціальної свободи у середньовіччя. Свобода духу і свобода тіла. Привілеї, їх правове закріплення та розширення їх соціальної бази.