Організація навчального процесу в курсі Художня культура має наступні особливості

1. Розуміння мистецтва – це творчий процес співпереживання та інтерпретації, що має активно-діалогічний характер. Саме «діалог культур» дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитись у світі культури, включитись у її творення, вдосконалюючи власний духовний світ.

2. Забезпечення панування на уроці атмосфери святковості, гармонії, доброзичливості, що сприяло б передачі аури творів мистецтв та стимулювало б появу емоційної, позитивної енергії, яку можна отримати лише в мистецтві

3. Комунікативна виразність педагога, що сприяє не тільки розумінню, а й позитивному сприйманню учнями як мовлення вчителя, так і паралінгвістичного контексту мовлення (доречність жестів, міміки, зовнішній вигляд тощо) та елементарному оволодіванню учнями цими мистецтвами.

4. Уроки Художньої культури мають розвивати в учнів почуття успіху від власних досягнень в царині мистецької культури, впевненості в спроможності самостійно вирішувати художні завдання.

Логіка побудови шкільного курсу Художня культура

Основні способи конструювання програм:

— лінійний або хронологічний (окремі частини матеріалу подаються послідовно, без дублю­вання тем);

— концентричний (повернення до опанованого матеріалу в різні періоди навчання, його розширення і поглиблення);

— спіральний або комплексний (компонування матеріалу, коли учні опановують певну про­блему, розширюючи коло пов'язаних із нею знань).

ІІри розробці програм зазначені способи нерідко співіснують, до­повнюють один одного, але залишається пріоритет одного з них.

Розробка змісту навчальних програм, інтегративного курсу «Художня культура» як базового здійснювалась у нових умовах впровадження в шко­ли України профільної освіти.

У 9-х класах допрофільної основної школи на курс художньої культу­ри виділено 1 год на тиждень. У контексті профільної диференціації загаль­ної освіти й реалізації принципу варіативності створено різні програми ін­тегрованого курсу «Художня культура» для старшої школи. У профільних 10-11-х класах художньо-естетичного напряму курс вивчається поглибле­но - по 4 год на тиждень, в усіх інших — по 1 год.

Враховуючи, що з 10-го класу всі учні мають обирати профіль відповід­но до освітніх потреб, інтересів, здібностей і нахилів, а у 9-му класі вони всі навчаються за єдиними програмами, нами обґрунтовано положення про біфункціональність змісту курсу «Художня культура» у 9 класі з огляду на пе­рехідний характер цього етапу загальної мистецької освіти. Така специфіч­на роль практично унеможливлює побудову змісту всього трирічного курсу за традиційною і звичною для вчителів лінійною логікою, спричиняє необ­хідність шукати інші логічні підстави. Запропонована комплексна спі­ральна модель композиційної будови змісту узагальнюючо-пропедевтичного за характером курсу.

У старшій школі матеріал програми «Художня культура» (рівень стан­дарту) структуровано за вертикально-горизонтальними координатами, що передбачає вивчення двох відносно автономних частин курсу — української культури для 10 класу і зарубіжної культури для 11 класу.

Згідно з концепцією українська художня культура опановується десяти­класниками за принципом культурно-історичних епох. У такій лінійній, хро­нологічній моделі розкриваються основні періоди її становлення у часовому вимірі (давня — класична — сучасна) на основі рівнозначної уваги до кож­ного виду мистецтва.                                                 

Зарубіжна художня культура у 11-му класі розгортається за принци­пом «культурних регіонів» прийнятих ЮНЕСКО (європейський, арабо-му-сульманський, африканський, індійський, далекосхідний, американський), втілюючи типологічну просторову модель.

Цілісна художня картина світу відрізняється від наукової картини присутністю національної ідеї-образу. Виділення української художньої культу­ри, як окремої частини курсу (10-й клас), зумовлено необхідністю збережен­ня національних пріоритетів освіти. Водночас у програмі наголошується, що для органічного поєднання вітчизняних і загальнолюдських цінностей варто робити акцент не на тому, що роз'єднує, а на тому, що об'єднує різні культури, адже через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національне, і полікультурне виховання. Для підсилення патріотичного виховання пропонується використовувати резерв навчального часу на ре­алізацію регіонального компоненту, який складає 10% навчального часу. Ці години доцільно використовувати на вивчення культурно-мистецької спад­щини рідного краю.

Таким чином, здійснено поєднання 1) комплексного (спірального), 2) хронологічного (лінійного) і 3) типологічного підходів, що загалом спрямовано на об'ємне бачення художнього образу світу, де різні координати орієнтування — часові (вертикальні) і просторові (горизонтальні) виступають як взаємодоповнюючі в єдиному історичному типі культури. У та­кий спосіб, по-перше, українська художня культура вивчатиметься в шир­шому обсязі, ніж інші культури світу; по-друге, створюються передумови для взаємного доповнення знань і уявлень учнів про вітчизняну і зарубіжну культуру завдяки використанню порівняльно-історичного методу; по-третє, такий варіант загальної моделі забезпечує органіку етно-національної серцевини змісту і полікультурного контексту.