Характеристика складників професійної компетентності вихователя

 

Комунікативна компетентність вихователя дітей дошкільного віку (за І. Паласевич) передбачає сформованість у нього комунікативно значущих особистісних рис, яскраво виражену гуманістичну схильність до спілкування з вихованцями, готовність до налагодження суб’єкт-суб’єктної взаємодії, володіння системою інтегрованих професійно-мовленнєвих умінь та комунікативних якостей. Її компонентами є: 1) система комунікативних знань (у тому числі в галузі психології спілкування, загальнодидактичних, фахових, методичних); 2) комунікативні вміння й навички (вміння говорити, слухати, встановлювати контакт зі співрозмовником, розуміти його внутрішній стан, керувати взаємодією, застосовувати конструктивну поведінку у конфліктних ситуаціях; експресивні уміння та ін.); 3) комунікативні здібності (риси та професійно значущі якості особистості), а також моральні переконання (світогляд, етичні погляд, ціннісні орієнтири та мотиви діяльності).

Комунікативна компетентність – якість дії вихователя, що забезпечує: 1) ефективний прямий та зворотній зв’язок з особою, яка навчається; 2) контакт з дітьми дошкільного віку, батьками (особами, які їх заміняють), колегами; 3) здатність до розробки стратегії, тактики і техніки взаємодії з людьми; 4) організацію спільної діяльності для досягнення певних суспільно значимих цілей; здатність переконувати, стверджувати свою позицію; 5) володіння державною мовою, грамотним усним та писемним діловим мовленням, ораторським мистецтвом, професійним етикетом; 6) навички публічної презентації результатів роботи, вміннями обирати відповідні форми і методи презентації.

Мовна компетентність вихователя – знання норм літературної мови, уміння грамотно щодо мовного плану оформити висловлювання, вимогливо ставитися до власного мовлення й мовлення навколишніх.

Мовленнєва компетентність означає готовність і спроможність особистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовуючи при цьому як мовні, так і позамовні (міміка і жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Екологічна компетентність,як стверджує З. Плохій,– складова екологічної культури, усвідомлене володіння екологічними знаннями, способами прийняття рішень, моральними нормами, цінностями, необхідними для екологічно доцільної діяльності.

За Л. Загородньою екологічна компетентність вихователя – цеволодіння ним базовими і міжгалузевими знаннями, психолого-педагогічними, фахово-методичними, спеціальними і творчими вміннями, сформованість ціннісних орієнтацій фахівця, мотивів педагогічної діяльності, екологічної культури особистості, здатності до розвитку власного творчого потенціалу в галузі екологічної освіти дітей дошкільного віку.

Л. Низамієва вважає компонентами професійної математичної компетентності фахівців дошкільної освіти: мотиваційно-ціннісний, що включає мотиви значущостінабуття математичних знань; когнітивний, що передбачає освоєння математичного апарату і необхідні для цього якості мислення; діяльнісний – наявність навичок цілепокладання та вміння саморегуляції діяльності.

Дослідниця С. Скворцовавиділяє такі компоненти математичної компетентності вихователя:

Професійно-діяльнісний компонент: предметна компетентність (наявність стрункої системи інтегрованих логіко-математичних знань та готовність до їх застосування у професійній діяльності; спроможність вирішувати типові професійні задачі засобами математики); інформаційна (спроможність знаходити логіко-математичну і математичну інформацію; здатність систематизувати й узагальнювати її; здатність працювати із математичною інформацією).

Комунікативний компонент: комунікативна компетентність (володіння спеціальною логіко-математичною термінологією; уміння передавати математичну інформацію; уміння користуватися вербальними та невербальними засобами передачі математичної інформації).

Особистісний компонент: рефлексивний (прагнення до досконалості професійної діяльності засобами математики); творчий (уміння використовувати інноваційні математичні методи у професійній діяльності вихователя).

На думку І.Зіненко, структурними компонентами математичної компетентності є мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-технологічний та рефлексивний.

На основі виділених науковцями компонентів математичної компетентності педагога сформулюйте визначення математичної компетентності вихователя ЗДО.

Фізкультурно-оздоровча компетентність вихователя є ядром його готовності до здійснення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку. Це інтегроване утворення, яке структурують гуманістична спрямованість на якісну реалізацію завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку, знання, вміння й навички в галузі фізичного виховання, фізична культура особистості педагога, прагнення до розвитку власного творчого потенціалу і постійного професійного вдосконалення в галузі фізкультурно-оздоровчої роботи з вихованцями.

Поняття «музично-естетична компетентність вихователя», на думку Т. Совік, – це набутий досвід, що інтегрує елементарні музичні знання, практичні уміння і навички, розвиток художньо-творчих здібностей у процесі музично-педагогічної діяльності та спрямованість на здійснення музично-естетичного виховання у дошкільному закладі.

О. Заїка розглядає музично-естетичну компетентність як професійну якість особистості, що має складну структуру, і складається із таких компонентів: когнітивно-пізнавального, емоційно-оцінного, мотиваційно-потребового, методично-операційного, проективно-комунікативного.

Художньо-естетична компетентність вихователя ЗДО – це полікомпонентне утворення в структурі якого виділяються такі складники: 1) емоційно-чуттєвий (позитивно-емоційне ставлення до навколишнього світу та творів мистецтва); 2) пізнавальний (уявлення про різні види мистецтва та їх особливості й засоби виразності); 3) практичний (оволодіння необхідними художніми, творчими вміннями, техніками виконання робіт); 4) ціннісний (наявність власних естетичних уподобань, оцінок та прояв художнього смаку); 5) творчий (прояв ініціативності, самостійності та креативності).

Англомовна компетентність вихователя ЗДО – це вміння практично користуватися англійською мовою у визначених ситуаціях, висловлювати бажання, прохання, побажання і власні думки.

Англомовну компетентність вихователя структурують:

1)мовна (лінгвістична) компетенцію, що передбачає формування системи знань, умінь і навичок здійснювати англомовну комунікацію в типових ситуаціях навчальної, трудової та культурної сфер спілкування;

2) соціокультурна компетенцію, що включає фонові знання (сукупність відомостей про соціокультурні особливості народу, мова якого вивчається, та про стандарти комунікативної поведінки, прийняті в цій культурній спільноті);

3) професійна компетенція, що передбачає знання фахової термінологічної лексики, а також навички роботи з матеріалом.

Правова компетентність вихователя – якість дії педагога, що забезпечує: ефективне використання в професійній діяльності законодавчих та інших нормативних документів органів державної влади і правове розв’язання професійних завдань.

Інформаційна компетентність – здатність педагога до критичного аналізу джерел інформації,пошуку необхідних ресурсів, синтезу, узагальнення та структуруванняпродуційованої інформації.

Технологічна компетентність – здатність та готовність педагога до інформатично-технологічної діяльності, а саме постановки цілей створення освітнього інформатичного продукту,використання існуючої або розробки нової технології створення продукту, тестування продукту навідповідність до певних вимог тощо.

ІКТ-компетентність заслуговує на особливу увагу тому, що саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога.

О.Спірін визначає інформаційно-комунікаційну компетентність як підтверджену здатністьособистості, яка автономно і відповідально застосовує на практиці інформаційно-комунікаційнітехнології для задоволення власних потреб і розв’язування суспільно-значущих, зокрема, професійних,задач у певній предметній галузі або виді діяльності.Т. Тихонова зазначає, що інформатично-комунікаційна компетентність педагога є складовоюйого професійної компетентності та означає здатність до успішної результативної професійної діяльностів умовах насиченого ІКТ-середовища.

Інформаційно-комунікаційна компетентність вихователя ЗДО, на думку В. Горленко, – це здатність доцільно і ефективно використовувати сучасніінформаційно-комунікаційні технології для вирішення професійних задач з урахуванням особливостейрозвитку дітей дошкільного віку, професійного вдосконалення.

У результаті наукових досліджень О.Спіріна і О.Овчарук, визначено наступні складові інформаційно-комунікаційної компетентності:

– здатності й уміння, серед яких – здобувати інформацію з різних джерел у зрозумілому вигляді;працювати з різними відомостями; критично оцінювати відомості; використовувати у професійнійдіяльності інформаційно-комунікаційні технології;

– знання – особливостей інформаційних потоків у своїй галузі; знання основ ергономіки йінформаційної безпеки; конкретні навички з використання комп’ютерної техніки;

– ставлення особистості до застосування ІКТ для відповідальної соціальної взаємодії та поведінки.

Також, науковцями описано складники ІК-компетентності, на основі підходу ISTE:

1. ІКТ-бачення: розуміння та усвідомлення ролі та значення ІКТ для роботи та навчання впродовжжиття.

2. ІКТ-культура: спосіб розуміння, конструювання, світоглядного бачення цифрових технологійдля життя та діяльності в інформаційному суспільстві.

3. ІКТ-знання: набір фактичних та теоретичних знань, що відображають галузь ІКТ для навчаннята практичної діяльності.

4. ІКТ-практика: практика застосування знань, умінь, навичок у галузі ІКТ для особистих тасуспільних професійних та навчальних цілей.

5. ІКТ-удосконалення: здатність удосконалювати, розвивати, генерувати нове у сфері ІКТ тазасобами ІКТ для навчання, професійної діяльності, особистого розвитку.

6. ІКТ-громадянськість: підтверджена якість особистості демонструвати свідоме ставлення черездію, пов’язану із застосуванням ІКТ для відповідальної соціальної взаємодії та поведінки.

Технічна компетентність розглядається дослідниками як здатність таготовність педагога до ефективного використання та опанування апаратних та програмних засобів ІКТ.

Структура ІК-компетентності вихователя ЗДО за В. Горленкомає наступний вигляд:

1. Комп’ютерна грамотність: робота з текстовим редактором, PowerPoint, презентації,мультимедіа.

2. Поглиблення знань: використання мережі Інтернет для самоосвіти, дистанційна освіта,професійні соцмережі, пошукові сервіси, електронна пошта.

3. Використання ІКТ в дошкільній освіті: безпека, електронні (цифрові) іграшки, використанняЕОР (комп’ютерні ігри в тому числі), дидактика, організація розвивального середовища.

Професійна мобільність вихователя є важливим складником його професійної компетентності.

Мобільність – це інтегрована якість особистості, що характеризує її здатність швидко змінювати свій статус або положення в соціальному, культурному або професійному середовищі.

Основою професійної мобільності вихователя ЗДО є широкопрофільна загальна та професійна підготовки, мотивація на успіх, володіння сукупністю ключових компетенцій, які формують ядро професіонала. При цьому мобільність передбачає: 1) відкритість до всього нового, упевненість у своїх силах; 2) широту та багатогранність мислення, здатність переходити від одного способу діяльності до іншого; 3) гнучкість, яка дає змогу регулювати свої дії в умовах, що змінюються; 4) критичність – здатність адекватно оцінювати свої результати і намічати нові перспективи.

Н. Кутеньова виділяє такі критерії оцінки професійної мобільності вихователя ЗДО: 1) мотивація; 2) організаційна діяльність; 3) комунікативна діяльність; 3) аналітико-прогностична діяльність; 4) операційно-пізнавальна діяльність.