Загальна характеристика англійської журналістики кінця 17 ст

У другій половині 17 століття в Англії виникла і сатиричний друк. Прикладом сатиричного видання є вигский тижневик «Щотижневі поради з Риму». Причиною такого незвичайного назви є журналістський прийом, іноді застосовувався в 17-18 ст.: Газета велася як би від імені політичних супротивників але у вигляді пародії.

На сторінках цього видання ненависний вігам тато римський давав поради партії торі, як краще управляти Англією. Ці поради були перебільшеними, доведеними до абсурду, і давалися в гумористичній формі. Зрозуміло, газета видавалася у глибокому підпіллі. Але розшукова служба працювала справно, і незабаром відважний видавець тижневика Генрі Карр був заарештований.

Для Англії кінця 17 століття характерні 4 типи періодичних видань: інформаційні, аналітичні, сатиричні і рекламні. Перші були націлені, перш за все, на комерційний успіх і призначалися для всіх. Те ж можна сказати і про рекламних виданнях, додавши, однак, що головні кошти вони отримували не від читачів, а від замовників реклами. Їх досить широке поширення викликано, в значній мірі, ненормальним становищем, в якому опинилася друк, стиснена різними обмеженнями.

Аналітичні видання були націлені не стільки на комерційний, скільки на політичний успіх. Як у випадку з рекламними виданнями, газета тут була не самостійною метою, а засобом до досягнення іншої, більш важливої мети, будь то збут товарів або захоплення і утримання влади.

Не можна вважати комерційними виданнями та підпільні сатиричні газети того часу. За своєю пропагандистською ролі вони були ближче до аналітичних і використовувалися як засіб політичної боротьби. Різниця полягала лише у формі пропаганди. Поєднання аналітичних та інформаційних жанрів на сторінках газет кінця 17 століття - явище досить рідкісне, хоча в роки революції воно було звичайним.

 Макет газети був вкрай примітивним. Зазвичай газета являла собою лист невеликого формату, на якому в дві колонки розміщувалися матеріали, розділені абзацами. Заголовки застосовувалися рідко. Попит на новини у період реставрації був надзвичайно великий. Як говорив прокурор в обвинувальній промові проти Карра, «багато батьків позбавляють дітей хліба, щоб купити памфлет. Спокуса така велика, що в їхній кишені не затримуються і 2 пенні». Незважаючи на таку «турботу» про дітей, виникло ще кілька підпільних газет. Але все ж преса того часу не могла задовольнити потребу в новинах. Тому знову відроджуються «летючі листки». Важливим місцем обміну інформацією стають трактири, які діляться на вигский і торийских (видання будуть розділені на вигский і торийских, про це ми поговоримо в наступній лекції). Підсумком першого періоду розвитку англійської журналістики став розрив між пропозицією новин і попитом на них. Це ненормальне становище пояснювалося насамперед політикою уряду, скутого друк ланцюгами цензури. Запеклі суперечки вели між собою англійські публіцисти цього періоду з приводу проблеми свободи взагалі та свободи преси в особливості.

Зоряна палата»

Саме дія цензурних обмежень привела до того, що перші друковані газети в Англії та Франції з’явилися з відносним запізненням. В Англії у 1538 р. було прийнято закон, згідно з яким будь-який друкар повинен був отримати королівський патент на свою діяльність, а цехова організація друкарів – “Компанія книговидавців” – була зобов’язана не лише подавати друковані матеріали на попередню цензуру, а й стежити за діяльністю членів свого цеху. Ордонанс (указ) 1585 р. регламентував появу друкованої продукції й визначав кількість діючих у королівстві друкарень (їхня кількість не повинна була перевищувати 20), функції цензури в Англії були покладені на так звану Зоряну палату при Таємній раді короля, яка відігравала у ХVІ – ХVІІ ст. роль комітету у справах преси. Право головних цензорів у Зоряній палаті отримали архієпіскопи лондонський і кентерберійський, без санкції яких не міг бути опублікований жоден друкований текст. У Франції закон 1561 р. зобов’язував лупцювати поширювачів й авторів “наклепницьких” листків і памфлетів. У випадку повторного порушення закону винні каралися смертною карою.

1640-і рр. в Англії відзначені виникненням перших зразків політичної періодики, що було пов’язано із протистоянням короля Карла І та парламенту. Під тиском парламенту Зоряна палата була скасована в липні 1641 р.Хоча формально цензуру в Англії ніхто не відміняв, преса отримала значну свободу у висвітленні громадсько-політичних подій, а поляризація суспільства привела до появи періодичних видань різної політичної орієнтації.