Журналістська та редакторська діяльність Дж. Г. Беннета

У самому Нью-Йорку успішний виклик Бенджаміну Дею кинув шотландський емігрант Джеймс Гордон Беннет. Він переселився до Америки в 1819 р. і після 16 років невтомної діяльності в якості репортера та редактора в Галіфаксі, Чарлстоні та Філадельфії заснував газету “The New York Herald” (“Нью-йоркський вісник”). Початковий капітал Беннета становив 500 доларів. Проте незабаром беннетівська “The New York Herald” стала однією з найпоширеніших, багатих та інноваційних газет в історії американської журналістики. Наклад “The New York Herald” в 1836 р. становив 20 тис. прим., незважаючи на те, що ціна піднялася до 2 центів за примірник.

Секрет успіху цієї газети полягав у суворому дотриманні принципу, виробленому Джеймсом Беннетом за роки репортерської та редакторської роботи, – повідомляти якомога швидше усе нове та цікаве, не шкодуючи жодних витрат. Передові статті вирізнялися лаконізмом та енергійністю стиля, що справляло вплив на читачів, котрі вважали, що за лаконізмом приховується добре знання питання та широта підходу до проблеми.

У квітні 1836 р. Джеймс Беннет провів одне з перших в історії американської преси журналістських розслідувань, повідомляючи читачам “The New York Herald” подробиці з місця вбивства 23-річної нью-йоркської проститутки Еллен Джуїтт. Уся країна стежила за ходом розслідування, а виправдальний вирок підозрюваного у вбивстві став тріумфом беннетівського розслідування.

Присутність кореспондента на місці події й достовірність його інформації – обов’язкові умови журналістського методу Беннета. Факт, сенсація, швидкість подачі інформації – такі були складові безперечних успіхів “The New York Herald”. Ще одна умова безперебійного та оперативного отримання свіжої та надійної інформації – це широка мережа кореспондентів як у країні, так і за кордоном. У 1838 р. виникли перші пароплави, які плавали між Америкою та Європою і скоротили тривалість подорожі (а також доставки новин) до 13 – 20 днів. Джеймс Беннет особисто здійснив таку подорож не лише для того, аби повідомити її деталі своїм читачам, але й для того, щоб створити додаткову мережу європейських кореспондентів для свого видання. Незважаючи на значний внесок Беннета у розвиток американської журналістики, його репутація в журналістському світі не була бездоганною. Беннета часто звинувачували у безпринципності та неохайності, що навіть призвело до бойкоту “The New York Herald” в 1840 р., який закінчився падінням накладу газети на одну третину.

Журналістська та редакторська діяльність Х. Грілі.

10 квітня 1841 р. нью-йоркський ринок “penny press” поповнився іще одни періодичним виданням, яке залишило значний слід в історії американської журналістики. Хорас Грілі розпочав видання “The New York Tribune” (“Нью-Йоркський трибун”). Газета Грілі, яка продавалась по ціні 1 цент за примірник і мала первісний тираж в 5 тис. прим., швидко завоювала читацький ринок, ставши одним з найбільш поважних видань. Цікава подача новин, послідовна політична (республіканська) орієнтація, тверді аболіціоністські погляди – усе це створило газеті добру репутацію.

Перш ніж заснувати “The New York Tribune”, Хорас Грілі пройшов довгий шлях від набірника до редактора ряду періодичних видань. У 1834 р. він редагував щотижневу газету “The New Yorker” (“Мешканець Нью-Йорка”), потім – газету “The Log Cabin” (“Рублена Хата”), на основі яких він і сторив “The New York Tribune”.

На фоні інших редакторів “penny press” Хорас Грілі вигідно вирізнявся широтою кругозору, чітко вираженою ідейною позицією (він був відомий своєї щирою прихильністю демократичним і соціалістичним ідеям, фемінізму та аболіціонізму). Грілі активно підтримував фур’єристські експерименти(зробити примітку про Фур’є), тісно контактував з колонією трансценденталістів “Брук Фарм”, протягом 7 років був президентом американської спілки асоціаністів (прибічників ідей Фур’є), що знаходило відображення в матеріалах, що публікувалися на сторінках його видання.

До сильних сторін редакторського таланту Хораса Грілі слід віднести вміння добирати неординарних авторів для свого журналістськго колективу. Він залучив в якості літературного оглядача та критика колишнього трансценденталіста Джорджа Ріплі, котрий писав для “The New York Tribune” блискучі статті про Лессінга, Волтера, Руссо.