double arrow

Які концепції мотивації спрямовані на визначення потреб, що спонукають людей до дій?


 змістовні;

 процесуальні;

 теорія справедливості;

 теорія очікувань.

 

125. Згідно з моделлю Портера Лоулера:

 задоволеність веде к досягненню високих результатів;

 досягнення необхідного рівня результативності може призвести до внутрішньої і зовнішньої винагороди;

 задоволення не пов’язано з результативною працею;

 результат і задоволення ніяк не пов’язані між собою.

 

126. Відповідно до теорії очікувань людина:

 визначає відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль та співвідносить його з винагородою інших;

 сподівається, що обраний нею тип поведінки призведе до задоволення потреб або отримання бажаного результату;

 обирає тип поведінки залежно від дій керівництва організації або лінійного керівництва;

 приймає зобов’язання стосовно досягнення визначених цілей за умови самостійності і самоконтролю.

 

127. Що з наведеного нижче не належить до зовнішніх винагород:

 високий заробіток;

 соціальний пакет страховка, пенсійні гарантії, автомобіль;

 задоволення від успішно виконаної роботи;

 подяки та відзнаки керівництва.

Тема 8.«УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТРОЛЬ»




128. Основною метою контролю є:

 достовірність звітних даних;

 дотримання законодавства;

 забезпечення виконання управлінських рішень;

 перевірка стану об’єкта на відповідність заданим параметрам.

129. Бюрократичний контроль передбачає:

 застосування суворих правил та стандартів;

 прозорість інформації та базування на корпоративній культурі;

 наявність спеціалізованих контрольних служб;

 орієнтацію на групові норми та традиції.

 

130. Для підвищення ефективності контролю необхідно:

 покращити обмін інформацією між працівниками;

 запровадити тотальний, прискіпливий контроль;

 здешевити його для організації;

 запровадити тотальний, прискіпливий контроль та здешевити його для організації.

131. Розрізняють наступні види контролю:

 попередній, поточний і заключний;

 попередній і заключний;

 попередній і поточний;

 поточний і заключний.

132. Процес, що передує здійсненню дій, реалізується шляхом розроблення  і використанням правил і процедур управління – це:

 попередній контроль;

 процес службового контролю;

 заключний контроль;

 поточний контроль.

 

133. До принципів контролю не належать:

 всеохоплюваність, постійність, оперативність;

 об'єктивність і  безперервність;

 масовість і гласність;

 дискретність та мінливість.

134. Який вид контролю використовується при прийомі на роботу:

 безперервний;

 попередній;

 поточний;

 заключний.

135. Найбільш важливим і витратним елементом процесу контролю є:

 встановлення стандартів;

 оцінка відповідності стандартам;



 оцінка інформації;

 прийняття рішення.

 

136. Скільки базових елементів містить метод принципових переговорів:

 два;

 три;

 чотири;

 п`ять.

137. Визначте, що не належить до основних етапів процедури контролю:

 визначення конкретних цілей, прогрес у виконанні яких піддається виміру;

 розробка тактичних планів;

 співставлення реально досягнутих результатів із визначеними стандартами;

 прийняття рішення та обрання типу поведінки керівником стосовно результатів контролю.

 

138. Кінцевою метою контролю є:

 ощадливість;

 результативність;

регулярність;

 ретельність.

139. Забезпечення ефективного та кваліфікованого виконання конкретних завдань належить до:

 підсумкового контролю;

 стратегічного контролю;

 управлінського контролю;

 оперативного контролю.

Тема 9.«ЛІДЕРСТВО»

140. До когнітивних лідерських якостей відносяться:

 професійна предметність;

 прагнення до постійного самовдосконалення;

 здатність керувати емоціями;

 здатність до екстраполяції.

 

141. Прикладом поведінкової  теорії лідерства є:

 модель Фідлера;

 модель Герсі і Бланшара;

 теорія Лайкерта;

 модель Гауза і Мітчела.

 

142. Керівництво – це:

 основна функція управління;

 метод менеджменту;

 форма управління;

 технологія управління.

 

143. Влада – це:

 здатність впливати;

 реальна можливість здійснювати вплив;

 відокремлений вид діяльності;

 вплив через переконання.



 

144. Який стиль керівництва найбільш прийнятний за будь-яких змін в організації:

 авторитарний;

 ліберальний;

 демократичний;

 адаптивний.

 

145. Стиль керівництва – це:

 сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань організації, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

 це манера поведінки керівника з підлеглими;

 це манера поведінки спеціалістів апарату управління;

 це манера поведінки керівника в процесі виконання своїх функцій.

146. Підґрунтям законної влади є:

 переконання підлеглого у праві менеджера давати розпорядження, які він зобов'язаний виконувати;

 право менеджера організовувати виконання певних завдань;

 право менеджера давати певні вказівки підлеглим щодо виконань окремих видів робіт;

 право менеджера давати вказівки.

147. Лідерство в управлінні – це:

 здатність впливати на окремих людей;

 здатність впливати на менеджерів підрозділів і на окремих працівників;

 здатність впливати на колектив і досягати певних цілей;

 здатність впливати на окремі групи людей.

148 Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера – це:

 примусу;

 експертна;

 еталонна;

 законна.

 

149. Традиційно виділяють два види груп в організації:

 формальні і неформальні;

 цільові групи і групи вдосконалення процесів;

 гуртки якості і групи вдосконалення діяльності підрозділів;

 групи за інтересами.

150. Формальні групи утворюються в організації в результаті:

 вертикального та горизонтального поділу праці;

 аналізу зовнішнього середовища;

 спільного проведення людьми вільного часу;

 спільного здійснення певних видів діяльності.

151. До формальних груп організації відносять:

 неформальних лідерів;

 клуб шанувальників шахів;

 директора банку;

 начальника цеху та його заступників.

152. Неформальні групи утворюються в організації:

 у результаті горизонтального поділу праці;

 у результаті вертикального поділу праці;

 спонтанно;

 за бажанням керівництва організації.

153. Різновид групи, якій організація делегує виконання конкретного завдання це:

 цільова виробнича група;

 неформальна група;

 командна група;

 група за інтересами.

154. Яка з ролей членів групи є цільовою:

 виконавча;

 проявлення відчуттів групи;

 забезпечення участі;

 ініціювання діяльності.

 

155. Яка з ролей членів групи є підтримуючою:

 представлення інформації;

 координація;

 заохочення;

 висловлювання думок.

 

156. Яким є правильне визначення впливу:

 вплив це можливість впливати на поведінку інших;

 вплив це реальне право розпорядження всіма видами ресурсів;

 вплив це поведінка однієї особи, яка вносить зміни у поведінку, відношення іншої особи;

 вплив це номінальне право розпорядження всіма видами ресурсів.

 

157. Яка форма влади є найбільш прогресивною на сучасному етапі:

 заснована на примушенні;

 заснована на винагороді;

 експертна влада;

 заснована на переконанні і участі.

 

158. Скільки основних теоретичних підходів до лідерства існує у сучасній теорії менеджменту:

 два (харизматичний та синтетичний);

 три (харизматичний, ситуаційний та синтетичний);

 чотири(системний, харизматичний, ситуаційний та синтетичний );

 один (ситуаційний).

 

159. Складовою ситуаційного підходу до лідерства є теорія:

 Дугласа Мак Грегора;

 Ренсіса Лайкерта;

 Блейка та Моутона;

 Врума Йетона.

160. Складовою поведінкового підходу до лідерства є теорії:

 контінуума лідерської поведінки;

 Фідлера та Мескона;

 Мітчела Хауса та Блейка Моутона;

 Форда та Мейо.

 

161. Яку назву має напрям у лідерстві, що поєднує поведінковий та ситуаційний підходи:

 партисипативне керівництво;

 адаптивне керівництво;

 патерналістське керівництво;

 оптимальне керівництво.

 

162. Визначте, яке з наведених нижче тверджень відповідає «теорії великих людей» у лідерстві:

 ефективність керівництва значною мірою залежить від різного роду факторів, що змушує керівника реагувати на них, визначаючи характер конкретної ситуації та відповідні до неї способи впливу;

 ефективність керівництва визначається не особистими якостями керівника, а його манерою поведінки та ставленням до підлеглих;

 ефективність керівництва визначається певним набором спільних для всіх керівників рис (рівень інтелекту, знання, зовнішність, самовпевненість), які інші керівники могли б виховувати у собі для досягнення успішності організації;

 ефективність керівництва визначається соціальним та політичними факторами, які історично склалися в даний момент на території, де функціонує організація.

 

163. Відповідно до теорії лідерства Роберта Хауса, постановка складних цілей та вимога повної віддачі для їх досягнення від підлеглих називається таким стилем лідерства:

 підтримки;

 заохочувальним;

 інструментальним;

 орієнтованим на досягнення.

 

164. Харизматичною називають владу, яка:

 побудована не на логіці або традиції, а на силі особистих якостях та здібностях лідера;

 побудована на впевненості підлеглого у наявності у лідера спеціальних знань та досвіду;

 побудована на силі традиції та законів, діючих в даному суспільстві;

 побудована на здатності лідера переконувати підлеглого у цінності останнього для організації.

 

 

165. Примусова влада ґрунтується на використанні:

 впливу через ірраціональні переконання;

 впливу через страх та погрози;

 впливу через поєднання винагороди та погрози;

 впливу через силу негативного прикладу.

 

166. Керівника, який робить акцент на взаємодопомозі, дозволяє працівникам максимально приймати участь у прийнятті рішень, встановлює для підрозділу високий рівень продуктивності праці називають:

 прихильним автократом;

 харизматичним лідером;

 керівником, зосередженим на роботі;

 керівником, зосередженим на людині.

 







Сейчас читают про: