Організація процесу навчання ІМ. Структура уроків/занять ІМ та їх типологія

СКЛАДНИКИ ЯКОСТІ ОСВІТИ

- Нормативно-правове забезпечення вищої освіти

- Планування і організація навчально-виховного процесу у ВНЗ

- Контроль за реалізацією ОПП

- Матеріально-технічне забезпечення

- Навчально-методичне забезпечення

- Науково-дослідна робота викладачів і студентів

- Вивчення ринку праці для майбутніх випускників та перспектив його розвитку

- Рівень підготовки абітурієнтів

- Кадрове забезпечення

- Фінансове забезпечення

Види планів для організації процесу навчання

іноземної мови

Календарно-річний план вказуються/визначаються (теми, терміни їх вивчення, розподіл навчального матеріалу, за семестрами, способи рубіжного та підсумкового контролю, основні дидактичні засоби)

Тематичний план  вказуються/визначаються (тема, підтема, кінцеві цілі, кількість У/З на одну тему, послідовність формування навичок та вмінь, способи контролю, завдання додому/сам.роботи, допоміжні засоби навчання)

Поурочний план конкретизуються/розробляються (цілі навчання на уроці/занятті, зміст етапів уроку/заняття, прийоми навчання, вправи, допоміжні засоби навчання, завдання додому /сам.роботи)

Типи уроків/занять іноземної мови:

У/З, спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом:

- ознайомлення з новим матеріалом;

- тренування з метою використання нового матеріалу в різних видах мовленнєвої діяльності;

- практика в мовленнєвій діяльності;

У/З, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь:

- Тренування з метою підготовки до мовленнєвої діяльності

- практика в мовленнєвій діяльності;

Нетрадиційні види уроків
(Ю.І.Пассов,2010р.)

• Інтегративний (мовленнєва і немовленнєва діяльність)

• Технологічний квадрат як модель уроку іншомовної культури

• Кіноурок

• Урок-дискусія

Цілі уроку: практична, освітня, розвиваюча, виховна.

Вимоги до уроку ІМ:

ü Мовленнєва спрямованість уроку;

ü Комплексність уроку;

ü Іноземна мова – мета і засіб навчання;

ü Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів;

ü Різноманітність форм роботи учнів;

ü Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності.

1. Організаційний момент, мовленнєва\фонет. Зарядка

2. Основна частина: подачан нового матер, тренування у мовленні, практика у мовл, систематизація вивченого, контроль навичок та вмінь: поточний, рубіжний, підсумковий

3. Кінець уроку: пояснення дз, підсумки уроку, оцінювання учнів

 6 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕТОДИЦІ НАВЧАННЯ ІМ: ВИВЧЕННЯ І УЗАГАЛЬНЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ ВЧИТЕЛІВ/ВИКЛАДАЧІВ, НАУКОВЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

Методи дослідження мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання ІМ, про ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм навчально-виховного процесу.

    Науковий пошук починається з чіткого визначення проблеми, цілей і завдань дослідження. Конкретно сформульована проблема зумовлює правильний напрям і вибір методів дослідження Успіх наук дослідж повністю залежить від обов’язкового врахування таких положень: а) об’єктивності дослідження явищ, б) врахування всебічних зв’язків, притаманних явищу, яке вивчається, в) бачення даного явища у розвитку.

ВИВЧЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ ВИКЛАДАННЯ

Критерії аналізу сутності і змісту передового педагогічного досвіду:

• актуальність

• новизна

• результативність

• стабільність

• перспективність

НАУКОВЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Спостереження є одним з основних методів науково-педагогічного дослідження, що ґрунтується на безпосередньому та опосередкованому сприйманню методичних явищ.      

    Характерні риси: цілеспрямованість, послідовність проведення, точна фіксація отриманих результатів.

Види спостереження

• за способом проведення (безпосереднє та опосередковане, причетне та непричетне),

• за тривалістю (довгочасне і короткочасне, безпосереднє і дискретне),

• самоспостереження.

Вірогідність наукового спостереження

Вірогідність забезпечується:

• проведенням кількох спостережень із зіставленням добутих даних;

• порівнянням результатів спостереження із думками практичних спеціалістів (вчителів, вихователів);

• використання так званої конкурсної оцінки, дискусійного обговорення результатів спостереження;

• строгою фіксацією процесу дослідження.