Заходи процесуального примусу. Види, порядок та підстави їх застосування

Учасники цивільного судочинства повинні сумлінно користуватися належними їм процесуальними правами і виконувати процесуальні обов'язки. У випадку зловживання процесуальними правами або навмисного невиконання процесуальних обов'язків до учасників процесу можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.

Примусовими заходами є встановлені ЦПК дії, які застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлений ухвали.

Заходами процесуального примусу є:

1) попередження — це примусовий захід, що застосовується судом до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого.

2) видалення із залу судового засідання — примусовий захід, що застосовується судом до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за повторне порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого.

У випадку застосування зазначеного примусового заходу має важливе практичне значення статус вилученої особи.

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом — це примусовий захід, що застосовується судом у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення

4) привід. Привід свідка — це примусове по ставлення свідка в зал судового засідання для дачі ним показань.

Приводу може бути підданий свідок, належно викликаний до суду, але який без поважних причин не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки.Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.

ТЕМА 12. ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ

Поняття і мета судового доказування. Поняття судового доказу.

Доказування становить основну частину процесуальної діяльності, спрямовану на отримання об'єктивних відомостей, потрібних для виконання мети і завдань цивільного судочинства. Зміст доказової діяльності тісно пов'язаний із метою доказування. Мета доказування полягає у встановленні обставин та фактів, що мають значення для справи. Судове доказування охоплює процесуальну діяльність усіх осіб, які беруть участь у справі, попри те, що їх функції в доказуванні є різними. Крім того, правова оцінка фактів і висновки у справі є результатом процесуальної діяльності не лише суду, але й інших осіб, які беруть участь у справі. Встановлення дійсних фактичних обставин справи - це обов'язок суду, виконанню якого сприяє активна діяльність усіх інших суб'єктів доказування. Обов'язок суду - правова оцінка фактів і висновок у справі. Але це не означає, що інші особи, які беруть участь у справі, позбавляються права висловлювати суду свою думку щодо кваліфікації фактів, відношень і того, як, на їхню думку, потрібно вирішити справу. Ця думка для суду не обов'язкова, але її аналіз може сприяти прийняттю правильного рішення. У всіх випадках - чи це встановлення фактів, чи, радше, правова кваліфікація, коли діяльність суду має владно-розпоряджувальний характер, а діяльність інших осіб, які беруть участь у справі, є рекомендаційною.

   Судове доказування - це процесуальна діяльність суду й осіб, які беруть участь у справі, спрямована на встановлення істини з конкретної справи.

   Судові докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Судовим доказам притаманні характерні ознаки щодо їхнього:

-  змісту (інформація про обставини справи);

-  процесуальної форми (засобів доказування);

-  регламентованого законом порядку отримання і дослідження доказової інформації і засобів доказування.

Відсутність однієї з них унеможливлює дослідження й оцінку інформації в суді як доказу у справі.