Поняття та основні етапи правозастосування в цивільному праві

Застосування права - владна діяльність відповідних органів держави, які, реалізуючи

свої державно-владні повноваження, приймають акти на основі норм права.

Ознаки:

~ спеціальний суб'єкт діяльності - органи держави та їх посадові особи.

Шершеневич: застосування права - підведення правил під конкретну поведінку.

Від застосування відрізняють дотримання, використання норм;

~ державно-владна діяльність з використанням державного примусу.' Норми

застосовуються не у вільній формі, а у певному процесуально-процедурному

порядку;

~ завжди здійснюється у відповідності з визначеними принципами;

~ послідовність, стадійність процесу застосування:

./ встановлення і аналіз фактичних обставин справи;

./ вибір і аналіз норми права: перевірка, чи є норма чинною;

./ аналіз змісту обраної норми з т.з.

Зараз законодавство страждає і суперечливістю, і неповнотою, тому все це треба враховувати. На стадії аналізу змісту обраної норми відбуваеться ТІ тлумачення.

Наступна стадія - прийняття індивідуального акта в якому надаеться примусовий характер положенням, що адресовані конкретному суб'єкту. Правозастосовна діяльність пов'язана з прийняттям рішення по конкретній справі. Кожен прийнятий акт регламентуеться на нормативно-правовому рівні.

Загальні вимоги до всіх актів, які є результатом правозастосування:

ці акти повинні відповідати нормативно-правовим актам, на підставі яких вони прийняті;

~ акти мають видаватися в межах компетенції правозастосовчого органу;

~ вимога про глибоке і всебічне обфунтування, мотивування акту;

~ акт повинен містити всі реквізити, які встановлені для цього виду актів.

Вимоги поділяються на змістовні і юридично-технічні. Акти правозастосування не є джерелами права: не містять загальних правил, не розраховані на масове застосування, стосуються лише певних осіб. Але ці акти є юридичними фактами.

СТ.11 ЦК.

Дія цивільних законів у часі,просторі та за колом осіб.

Дія у часі. Закон набирає чинності після 10 днів з його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. але не раніше дня його опублікування, Закон публікується державною та російською мовами Президією ВР у “Відомостях ВРУ”, а також у газеті “Голос України” і є офіційною публікацією. Укази і розпорядження Президента України набирають чинності через 10 дня після їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні. Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню, набирають чинності через 3 дні після їх підписання, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні. В постановах КМ У нормативного характеру має бути вказаний строк введення їх у дію. Якщо в постановах уряду не вказано строк введення у дію, вони набирають чинності з моменту їх прийняття. Розпорядження КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття і опублікуванню у Зібранні постанов Уряду не підлягають. Нормативні акти, які видають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, органи господарського управління та контролю і які стосуються прав, свобод і законних інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію зазначених актів здійснює міністерство юстиції У. Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також органів господарського управлінь і контролю набирають чинності через10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Дія у просторі і за колом осіб. Закони ВРУ, укази президента У, постанови і розпорядження КМУ, нормативні акти міністерств і відомств поширюють свою дію на всю територію України. Разом з тим орган, що видав цивільно-правовий нормативний акт може обмежити територію дії даного акта. Дія цивільного законодавства України поширюється на всіх осіб, що перебувають на їй території, тобто громадяни У, юр особи, держава, територіальні громади, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юр особи. Якщо дія цивільно-правового нормативного акта поширюється на певну територію України, то він діє тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території. Іноді в акті передбачено або випливає з його змісту, що він застосовується лише до певної групи суб’єктів.

Зворотна дія цивільних законів.

Конституція (ст. 58) встановлює зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність. Як вже зазначалося, після набрання чинності закон діє на майбутній час. Тому з появою нового закону попередній зберігає свою чинність стосовно тих фактів, які виникли протягом часу, коли він діяв В окремих випадках, як виняток, законодавець може надати правовим нормам зворотної сили. Акт цивільного законодавства має зворотну дію, коли він пом´якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ст. 5 ЦК). Як виняток у законі може бути зазначено, що він (або окремі його положення) поширює свою дію на правовідносини, які виникли і до його прийняття, тобто закону може бути спеціально надана зворотна сила.