Захист персональних даних

На жаль, в українському суспільстві захист персональних даних, незважаючи на формальне закріплення певних принципів у низці законів, дотепер був ефемерним поняттям. Однак з 1 січня 2011 р. ситуація почне змінюватися: в Україні набрали чинності спеціальні акти, що регламентують порядок використання персональних даних фізичних осіб при їх обробці в базах даних, а саме:

1)Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 р. № 2297-VI (далі - Закон про персональні дані, Закон); 2)Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28.01.1981р. (далі - Конвенція про персональні дані, Конвенція); 3)Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 08.11.2001 р.

Відповідно до Закону персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу (суб'єкт персональних даних), яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Згідно із Законом про персональні дані об'єктами захисту є тільки ті персональні дані, які обробляються в базах персональних даних. База персональних даних - це іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних.

Однак комплексний аналіз норм Закону свідчить про інше: щоб підпадати під дію Закону, такий список (база) повинен мати певну мету обробки персональних даних. Відповідно до Закону володілець бази персональних даних - це фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Своєю чергою, згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Отже, випадковий список імен, що зберігається в шухляді столу без певної мети, містить персональні дані, однак вони навряд чи захищатимуться Законом. А такий самий список, що зберігається в банку і має назву "Список боржників", скоріше за все, підпадатиме під дію Закону, бо складений з певною метою (вести облік боржників) і розголошення персональних даних осіб, що входять до цього списку, може зашкодити їхній репутації.

Вчення про право власності

Власність традиційно розуміється регулятором економічних відносини. Власність пов’язується з такими категоріями як майно та право. Останнім часом поширене уявлення про власність як природне право людини.Основоюдля вираження закріплення і реалізації прав і свобод людини виступає приватна власність, визначення особи як власника, бо тільки це і є підставою для її визнання приватною особою.

Беззастережною характеристикою власності є сприймання майна своїм. Ставлення до речі як до своєї має насамперед суб’єктивний характер; проте ставлення повинно бути поєднане із можливістю здійснення власником певних можливостей щодо свого майна, які йменують повноваженнями власника. Слід визначити наступні функції власності:

1.Економічна функція власності полягає у наданні можливості для її використання у виробництві і взагалі у підприємницькій діяльності

2.Соціальна функція власності обумовлена зв’язками у соціумі стосовно власності.

Право власності розглядається у суб’єктивному та об’єктивному розумінні.

ПВ в об-му розумінні – відносини власності, що закріплюються у нормах права, цими нормами регул-ся порядок набуття ПВ,його здійснення через повноваження по володінню, корист-ню та роз-ню, а також по и припиненню та захисту.зазначенні норми склад. прав. Інститут, щодо якого існують наступні точки зору: ПВ є інститутом ЦП; ПВ є комплексним ін-том.(входять як норми ЦП так і норми інших галузей права(конят., кримін.,фінанси. Тощо))

ПВ у суб. Розумінні- як суб. право містить у своєму складі право на власні дії (включає – пряме та безпосереднє панування над річчю(без посередників, незалежно від інших осіб), виключне панування особи над річчю(пасивний обов’язок утримання всіх інших осіб від впливу на річ, що знаходиться у володінні особи), абсолютність влади,ПВ легко пристосовується до умов життя (напр..,обмеження встановлене НА),носить правовий характер, є найбільш широким з усіх майнових прав), право вимоги від інших та право захисту.

ПВ у суб розумінні- суб. цивільне право, дозвіл для особи діяти своєю владою та у своєму інтересі, стосовно свого майна, з додержанням певних меж, встановлених законом.

ПВ характеризується, виходячи з різних його аспектів:

1.З прав самого власника

2.З обов’язків всіх інших осіб(не власників)стосовно власника

3.З поєднання прав та обов’язків власника щодо свого майна

4.З характеристики самої сутності ПВ(виключне,незалежне від інших осіб,вічного і такого, що успадковується права)

ПВ включає право володіння, користування,розпорядження.