Категорії юридичних наук та їх місце у системі юридичного знання

Поняття — це юридичне знання, яке відтворює суттєві якості, зв'язки та відносини будь-якого державно-правового явища. Розрізняють такі юридичні поняття: за сферою дії — загальноправові, міжгалузеві, галузеві. Загальноправові поняття мають значення для системи юридичних наук, усіх галузей права і законодавства ("держава", "право", "норма права" та ін.). Порівняно з іншими загальноправові поняття мають найбільше значення у правознавстві. Міжгалузеві поняття за обсягом значно менші. Вони мають значення для кількох (але не для всіх) галузей права ("матеріальна відповідальність", "конфіскація" та ін.). Межі дій галузевих юридичних понять визначаються межами тієї чи іншої галузі ("злочин", "трудовий договір", "звинувачення" та ін.); за фактом фіксації в законодавстві — закріплені і незакріплені в законодавстві. Перші, у свою чергу, поділяються на визначені та невизначені. Якщо законодавець не просто фіксує поняття, а зазначає його суттєві ознаки, тобто розкриває його зміст, то таке поняття називається визначеним. У законодавстві визначені такі поняття, як "злочин", "окремі види злочинів", "юридична особа" та ін. Якщо зміст поняття законодавець не розкриває, то це поняття зараховується до невизначених — "випадкова загибель", "вирок", "допит" та ін. Різновидом закріплених у законодавстві невизначених понять є так звані оціночні.

Категорія — це загальне поняття. Вона виражає знання про закономірні зв'язки явищ і предметів об'єктивного світу, їх найхарактерніші ознаки.

Категорії не однорідні. Одні з них є результатом узагальнення існуючих ознак і зв'язків державно-правових явищ у цілому, інші — окремих їх сфер. Категорії першої групи є здобутком загальної теорії держави і права, усі інші мають галузевий характер. Категоріями загальної теорії держави і права є "держава", "право", "форма держави", "механізм правового регулювання" та ін.

Галузеві юридичні науки також мають певні категорії. Незважаючи на те що їх обсяг менший від обсягу категорій загальної теорії держави і права, вони є широкими поняттями в межах галузевої науки. Наприклад, до категорій кримінального права належать "злочин" та "покарання", цивільного права — "право власності", державного права — "правове положення громадянина" та ін.

Дефініція — коротке визначення державно-правового поняття, яке виражає суттєві ознаки юридичного явища. Наприклад, дефініція держави.

У дефініціях правових понять відображаються всі або більшість їх суттєвих ознак. Такі поняття в логіці називаються повними, або реальними. Поряд з цим у визначеннях часто зазначають лише окремі суттєві ознаки правових понять, що зумовлено аспектом їх дослідження. Наприклад, у визначенні права можна зробити акцент на його об'єктивній зумовленості чи підкреслити його суть, зміст, забезпеченість примусовою силою держави. В юридичних науках визначення понять мають суттєвіше значення, ніж в інших науках. Це пояснюється нормативністю і формальною визначеністю права.

Велике значення юридичні визначення мають у процесі правового навчання, що зумовлюється особливими якостями юридичної професії: необхідно знати точні та правильні правові визначення; вміти чітко, послідовно передавати власні думки; швидко орієнтуватись у правовому матеріалі.

Велике значення юридичні визначення мають також у законодавстві; вони чітко визначають шляхи впливу права на суспільні відносини (визначають суспільні відносини, які регулюють право, встановлюють коло суб'єктів регулювання та ін.).

Юридичні визначення є важливим засобом, який забезпечує правильне і точне використання юридичних норм. Велика їх кількість ускладнює реалізацію законодавства. Однак набагато більшу шкоду заподіює відсутність визначення того чи іншого правового поняття у правовому наказі чи його неточне формулювання — це вносить непорозуміння у правореалізацію.

Термін — це слово чи група слів (словосполучення), які точно визначають певне юридичне поняття. У правовій науці терміни поділяються на загальні, спеціальні юридичні та терміни спеціальних наук, які використовуються у юриспруденції.

Загальні терміни. Аналіз термінів чинного законодавства свідчить про те, що в ньому широко застосовують слова, словосполучення звичайної літературної мови, тобто це терміни загальновживані (наприклад, "житлове приміщення").

Спеціальні юридичні терміни. Це терміни, які відтворюють специфіку держави і права — певних соціальних явищ, які виникли у процесі юрисдикційної діяльності (наприклад, "правовідносини", "правове регулювання", "підсудний", "прокурор").

Спеціальні неюридичні терміни. Це терміни, які належать до інших (неюридичних) наук, але використовуються в законодавстві та правовій науці (наприклад, "кібернетика", "епідемія", "венерична хвороба"). Для того щоб зрозуміти їх значення, треба звертатися до науки, яка дає їх визначення.

Для юридичної термінології як особливого виду суспільно-політичної термінології характерні певні ознаки:

- юридичні терміни незалежно від походження пов'язані з аналізом державно-правової дійсності — правотворчістю та правореалізуючою діяльністю суб'єктів. їх існування зумовлене потребами юридичної науки і практики;

- для правової термінології характерна стабільність, зумовлена особливими якостями процесу правового регулювання — необхідністю фіксації суспільних відносин у правових наказах, регулюванням цих відносин за допомогою типового масштабу поведінки суддів, вимогами неухильної реалізації юридичних норм та ін.

Характерні ознаки юридичної термінології зумовлюють вимоги, яким вона повинна відповідати: точність визначення того чи іншого поняття, простота, чіткість.

Специфічною державно-правовою конструкцією юридичних знань є юридичні аксіоми.

Юридична аксіома — це юридичне положення, істинність якого перевірена часом і яке є відправною точкою юриспруденції.