Домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин

Домогосподарства як суб’єкти ринкових відносин. Доходи домогосподарств та їх розподіл.

Сутність домогосподарства

Як вже розглядалось раніше, в сучасних цивілізованих країнах світу найбільш прогресивною суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання пито­мої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті, з утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх госпо­дарств у економічному розвитку все більше зростає. На сучасно­му етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової систе­ми господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Для вивчення теми важливе значення має з'ясування суті по­няття "домогосподарство". У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась неви­падково, адже в різних культурах практично не існує єдиного по­няття, яке б визначало термін "домогосподарство". Виникають труднощі з розумінням сумісного проживання, власності, загаль­ного доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з'ясу­вання суті категорії "домогосподарство" найкраще звернутись до її трактування в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями до­могосподарство визначається як "особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя ", тобто об'єдна­них спільним веденням господарства.

Поняття "домогосподарство" ні в якому разі не слід ототож­нювати з поняттям "сім'я". Сім'я - це сукупність осіб, що живуть разом, пов'язаних родинністю та спільним бюджетом.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домаш­ніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в бу­динках інвалідів, ув'язнені та ін. В Україні налічується 13,2 млн. домогосподарств, які є дуже важливою складовою приватного сектору країни.

Термін "домогосподарство" більш чітко прив'язаний до тери­торіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування еко­номічних відносин власності всередині домогосподарства та ви­робничих відносин (якщо вони існують). Важливо уявити домого­сподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтво­рення, пов'язану із соціально-економічною макроструктурою.

Функції домогосподарств

З'ясувавши основний зміст категорії домогосподарства, мож­на перейти до розгляду функцій домогосподарств, тієї ролі, яку вони виконують в економічному розвитку суспільства. Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальника­ми ресурсів. Виникає питання, які саме ресурси домогосподарства можуть давати країні? У першу чергу — це робоча сила людини, її особиста праця. Кожен господарник, працюючи на підпри­ємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечую­чи її ресурсом праці.

Внесок домогосподарників у ресурсний потенціал суспільства не обмежується працею. Згідно із Законом України "Про влас­ність" кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового об­слуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, жит­лові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транс­портні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важ­ливий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного вироб­ництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації.

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід про­аналізувати не тільки функції, які вони виконують у суспільстві, а і їх сумарні доходи та розподіл.