Нормування оборотних коштів

Головною умовою формування і використання оборотних засобів з метою ефективного використання оборотних коштів на підприємствах є їхнє нормування. Нормування — це обчислення тієї частини оборотних засобів (запасів і затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм і нормативів власних оборотних коштів. При розрахунку власних оборотних коштів потрібно враховувати виробничу спеціалізацію підприємства, плани виробництва та реалізації продукції, її собівартість, умови розрахунків із постачальниками тощо.

Норма — це відносна чи мінімальна величина оборотних засобів, яка обчислена за кожним їх видом і необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних засобів норма розраховується в абсолютних величинах (наприклад, максимально допустимі абсолютні величини затрат сировини і матеріалів, палива й електричної енергії на виробництво одиниці продукції), за інших — у відносних.

Норматив — це мінімальний розмір власних оборотних коштів, необхідний підприємству для його виробничої діяльності. Нестача їх нормативного обсягу негативно впливає на стан виробництва і, як правило, призводить до його скорочення, невиконання виробничої програми через перебої у виробництві, а звідси — й у виконанні договірних зобов’язань із реалізації продукції. Понаднормативні запаси оборотних засобів негативно впливають на використання грошових коштів, затримуючи їх обіг, сприяючи створенню надлишків окремих видів сировини та матеріалів, “замороженню” частини оборотних коштів.

На підприємствах може здійснюватися нормування обігових коштів у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції та витрат майбутніх періодів. Необхідність обчислення того чи іншого нормативу залежить від спеціалізації та величини конкретного підприємства. Найчастіше визначається норматив виробничих запасів.

Норматив виробничих запасів (по сировині, матеріалам, паливу) визначається шляхом множення середньодобового споживання у вартісному вираженні на норму запасу в днях.

Середньодобова потреба в певному виді матеріальних ресурсів визначається діленням вартості їх річної (квартальної) витрати на 360 (90) днів. Норма оборотних засобів враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному та технологічному запасах.

Поточний запас - основний вид запасу сировини, матеріалів, купо­ваних виробів та напівфабрикатів, призначений для забезпечення без­перебійного виробничого процесу між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матері­алів за договорами (цикл постачань), а також обсяг їх споживання у виробництві. Норма оборотних активів у поточному запасі, як правило, приймається у розмірі 50% середнього циклу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різні строки.

Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставок. Страховий, або гарантійний, запас необхідний кожному підприємству для забезпечення безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів поставок матеріалів контрагентами, або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається, здебільшого, у розмірі 50% поточного запасу.

Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно зі строками документообігу. Хоча транспортний запас може і не створюватися, якщо строк вантажообігу менше, ніж строк документообігу.

Технологічний (підготовчий) запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випро­бування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є части­ною процесу виробництва (наприклад, при підготовці деяких видів си­ровини та матеріалів до виробництва необхідний час на підсушування, нагрівання, розмелювання, відстоювання, доведення до визначених кон­центрацій тощо).