2020-04-20
86
тіти, -мчу, -мтйш, труситися (тру-
шуся, трусишся).
трусливый боягузливий; (пугливый)
лякливий, полохливий; (боязли-
вый) боязкий, боязливий.
трусость ж. боягузтво, ср., боягузли-
вість, ж.; лякливість, ж., полох-
ливість, ж.; боязкість, ж., боязли-
вість, ж.; см. трусливый.
трущоба ж. 1. (труднопроходимое
место) нетрі, -рів, ми.; (в лесу —
ещё) хащі, -Ш.ІВ, мн.; 2. (глушь)
глушина, ж., глухомань, ж., [глу-
хйй] закуток, -тка, м., 3. (о части
города) нетрі.
тряпка ганчірка, ж.; (лоскут) разг.
шмата, ж., шматина, ж.
трясина ж. трясовина, ж.; (топь)
драговина, ж., драгва, ж., мочар,
-ра, м., мочарі, -рів, ми.
трясти 1. трясти, трусити (трушу,
трусиш); (тормошить) разг. тер-
мосити, -мошу, -мбсиш, торсати;
2. (встряхивать, вытряхивать)
трусити; т. ковёр трусити килим;
3. (вызывать дрожь) трясти, тру-
сити; (о лихорадке и т. п.— ещё)
тіпати.
трястись трястися, труситися (тру-
шуся, трусишся); (от сотрясе-
ния — ещё) двигтіти; (дрожать,
содрогаться) тіпатися.
туберкулёз мед. туберкульоз, -зу, м.
туго 1. нареч. туго; цупко; см. тугой;
2. в знач. сказ. разг. сутужно,
скрутно.
тугой тугйй; (крепкий, неподатли-
вый — ещё) цупкйй.
туда нареч. тудй.
туземец тубілець, -льця, м.
туземный тубільний.
туловище ср. тулуб, -ба, м.; (торс)
торс, -са, м.
тулуп кожух, -ха, м.
туман туман, -ну, м.
туманный туманний.
тунеядец презр. дармоїд, -да, м.
туннель тунель, -лю, м.
тупик м. 1. (закоулок) глухий кут,
м., глуха (сліпа) вулиця, ж.; 2.
ж.-д. тупик, -ка, м.; 3. (безвыход-
ное положение) перен. безвихідь,
ж., глухий кут.
тупой тупйй; (озвуке — обычно) глу-
хйй.
тур ' (этап игры, круг танца и т. п.)
ТУР, -РУ, м.
тур (животное) тур, -ра, м.
турбина турбіна, ж.
турецкий турецький.
туризм туризм, -му, м.
турист турист, -та, м.
туристический туристичний; ~ кий
поход туристичний похід.
туристский туристський; ~ кий ла-
герь туристський табір.
туркмен туркмен, -на, м.
туркменский туркменський.
турнир турнір, -ру, м.
турок турок, -рка, м.
тусклый тьмяний.
тутовый шовковичний; ~ вое дерево
шовковиця, ж.
туфли мн. туфлі, -фель, мн., череви-
ки, -ків, мн.; ед. ~ фля, ж. туфля,
ж., черевик, -ка, м.; домашние т.
хатні туфлі, разг. капці, -ців, мн.,
пантофлі, -фель и -флів, мн.
тухлый тухлий.
тухнуть (гаснуть) гаснути, погасати.
туча 1. хмара, ж., разг. хмарина, ж.;
(грозовая реже — ещё) туча, ж.;
2. (множество) перен. хмара, си-
ла, ж., сйла-силённа, ж., безліч,
ж., разг. тьма-тьмуща, ж.
тучный 1. гладкий, опасистий; (пол-
ный) повний; (дородный) ог-
рядний; 2. (о земле — плодород-
ный) тучний, ситий; 3. (о траве)
буйний.
тушеваться тушуватися; (смущать-
ся, робеть — обычно) знічувати-
ся.
тушить ' (гасить) гасити (гашу, га-
сиш), тушити, -шу, -шиш.
тушить2 кул. тушкувати; т. мясо
тушкувати м'ясо.
тщательный старанний; (усердный)
ретельний; (внимательный)
дбайливий, пильний; (аккурат-
ный) акуратний.
тщеславие ср. пиха, ж., марнослав-
ство, ср., марнолюбство, ср.,
разг. порожній (пустий) гонор.
тщеславный пихатий, марнославний,;
марнолюбний, разг. гонористий,
гоноровитий.
тщетный марний, даремний.
ты мест, ти, р. тебе.
тыква ж. бот. гарбуз, -за, м.
тыл м. \. тил, -лу, м.; 2. (задняя'^
часть, задняя сторона) затйлля,|
ср.
тысяча тисяча, ж.
тысячелетний тисячорічний, тисячо-
літній.
тысячный тисячний.
тьма пітьма, ж., тьма, ж.; (мрак)
темрява; (темнота) темнота, ж.
тюк м. пака, ж., тюк, -ка, м.
тюлень тюлень, -ня, м.
тюльпан бот. тюльпан, -на, м.
тюрьма в'язниця, ж., тюрма, ж.
тяга ж. 1. (движущая сила) тяга,
ж.; 2. (стремление, тяготение)
перен. пбтяг, -гу, м.; ф Дать
~ гу накивати п'ятами.
тягостный 1. (тяжёлый) тяжкий; 2.
(обременительный) обтяжливий.
тягость ж. тягар, -ря, м.; быть в т.
кому бути тягарем для
кого.
тяготение ср. 1. тяжіння, ср.; земное
т. земне тяжіння; 2. (влечение)
потяг, -гу, л.; (стремление) праг-
нення, ср.
тяжеловесный 1. ваговитий; (тяжё-
лый) важкий, великої ваги; 2.
перен. важкий, незграбний; 3. ж.-
д. великоваговий.
тяжёлый важкий; (тяжкий) тяжкий;
(затруднительный) скрутний;
(трудный) трудний; ~ лый груз
важкий вантаж; ~ лое горе тяж-
ке горе; очутиться в ~ лом поло-
жений опинитися в скрутному (у
важкому) становищі (стані).
тяжесть ж. 1. физ. вага, ж.; 2. (ка-
чество, свойство) важкість, ж.;
тяжкість, ж.; скрутність, ж.,
трудність, ж.; см. тяжёлый; 3.
(бремя) тягар, -ря, м.
тяжкий тяжкйй;~- кое преступление
тяжкий злочин.
тянуть 1. тягти, -гну, -гнеш, тягнути;
(волочить) волокти, -лочу, -ло-
чёш; 2. (влечь к себе) тягти,
вабити [до себе], поривати;
~ нет к родным местам тягне
(вабить, пориває) до рідних
місць; 3. (медлить, мешкать) зво-
лікати; 4. (весить) важити, тяг-
ти; 5. (струиться — о воздухе)
безл. тягти, -гне; (о неприятном
запахе) нести, тхнути.
тянуться 1. тягтися, тягнутися; (та-
щиться — ещё) волоктися, -ло-
чуся, -лочёшся; (простираться —
ещё) простягатися; 2. (растяги-
ваться) витягатися, витягувати-
ся, розтягатися, розтягуватися;
3. (длиться) тягтися, тягнутися;
(о времени — ещё) тривати, то-
читися; 4. (к кому, к чему) тягти-
ся, тягнутися; (к тому, что выше)
спинатися; (перен.— ещё) пори-
ватися; (стремиться) тяжіти;
(домогаться) п'ястися (пнуся,
пнешся), пнутися.
у предл. с р. 1. (со значением при-
надлежности, связи) у, в
кого, чого; жить у родителей
жйти в батьків; у нас гости у нас
гості; 2. (с пространственным
значением: возле) коло, біля,
край кого, чого; (вблизи —
ещё) близько кого, чого;
(особенно близко — ещё) при
чому; у окна коло (біля, край)
вікна; усадьба у дороги садйба
при дорозі, садйба коло (біля,
край, близько) дороги; сидеть у
руля сидіти за рулём (за кер-
мом); 3. (указывает на источ-
ник получения, происхождения
чего-л.) у, в, від кого, чого;
узнать у товарища дізнатися в
(від) товариша.
убавить 1. зменшити, збавити; уко-
ротити,.-рочу, -ротиш; 2. зменши-
тися, знизити (знижу, знизиш);
см. убавлять.
убавиться зменшитися, поменшати,
збавитися; убути; спасти; см.
убавляться.
убавлять 1. (уменьшать) зменшува-
ти, збавляти; (укорачивать —
ещё) укорочувати; 2. (в чём —
уменьшать свой вес, размер и
г. п.) разг. зменшуватися у
чому, знижувати щ о.
убавляться (уменьшаться) менша-
ти, зменшуватися, збавлятися;
(убывать) убувати; (о воде и
перен.— обычно) спадати.
убегать 1. тікати, утікати; (поспешно
уходить — ещё) бігти (біжу, бі-
жиш); 2. (о кипящей жидкости)
разг. збігати, бігти (біжить).
убедительный 1. переконливий; 2.
(настоятельный) пильний;
~ ная просьба пильне (щире, ве-
лике) прохання.
убедить переконати; упевнити, за-
певнити; умовити; см. убеждать.
убедиться переконатися; пересвідчи-
тися; упевнитися, запевнитися;
см. убеждаться.
убежать 1. утекти (утечу, утечеш);
побігти; 2. разг. збігти; см. убе-
гать.
убеждать переконувати; (уверять —
ещё) упевняти, упевнювати, за-
певняти; (склонять к чему-л.—
ещё) умовляти.
убеждаться переконуватися; (на
опыте — ещё) пересвідчуватися;
(уверяться) упевнюватися, упев-
нятися, запевнятися.
убеждение переконання, ср., (не-
оконч. д.— ещё) переконування,
ср.
убеждённый переконаний; упевне-
ний; см. убеждать.
убежище ср. \. (приют) притулок,
-лку, м.; (укрытие — ещё) схов,
-ву, м., сховище, ср., схованка,
ж., сховок, -вку, м.; (защита)
захисток, -тку, м., захист, -ту, м.;
2. воен. сховище.
убивать 1. убивати; (насмерть —
ещё) забивати; 2. (ошеломлять)
перен. приголомшувати, убивати;
(удручать) пригнічувати.
убийственный 1. убивчий, убійчий;
(губительный — ещё) згубний;
(истребительный) нищівний;
~ ная ирония убивча (убійча,
нищівна) іронія; 2. (необычайно
тяжёлый, ужасный) перен. жах-
ливий; страшний, страшенний;
(непереносимый) нестерпний.
убийство убивство, ср.
убийца м. и ж. убивця, м. и ж.,
убивець, -вця, м.
убирать 1. (удалять прочь) забира-
ти, прибирати; (складывать)
складати; (принимать — ещё)
приймати; (прятать) ховати;
(умещать) уміщати; 2. (убирать
урожай) збирати; З. (одевать)
убирати; (прибирать — ещё)
прибирати; (прихорашивать
разг.— ещё) чепурити, причепу-
рювати; (украшать зеленью, цве-
тами — обычно) квітчати, уквіт-
чувати, заквітчувати, закосичу-
вати, замаювати.
убить 1. убити (уб'ю, уб'єш); забити;
2. перен. приголомшити, убити;
пригнітити, -гнічу, -гнітиш; см..
убивать.
убогий убогий; (бедный — ещё) бід-
ний; (нищенский, скудный) зли-
денний, нужденний; (ничтож-
ный) нікчемний.
убой (скота) забій, -бою, м., заріз,
-зу, м.
уббр м. (наряд) убір, р. убору, м.;
(одежда, одеяние — ещё) убран-
ня, ср., наряд, -ду, м., поэт, шати,
р. шат, мн.
уборка ж. 1. (урожая) збирання,
ср.; (жатва) жнива, ж.; 2. (ком-
нат и т. п.) прибирання, ср.
уборочный с.-х. збиральний.
уббрщица прибиральниця, ж.
убрать 1. забрати, прибрати; склас-
ти (складу, складеш); прийняти,
-йму, -ймеш; сховати; умістити
(уміщу, умістиш); 2. зібрати; 3.
убрати; прибрати; причепурити;
уквітчати, заквітчати, закосичи-
ти, замаїти; см. убирать.
убывать 1. убувати; (о воде и перен.)
спадати; (уменьшаться) менша-
ти, зменшуватися; (гибнуть) ги-
нути; 2. (выбывать) вибувати.
убыль ж. 1. (уменьшение) зменшен-
ня, ср.; (спад) спад, -ду, м., спа-
дання, ср.; 2. (убыток) збиток,
-тку, м.; (потеря) втрата, ж.
убыток м. збиток, -тку, м., збитки,
-ків, мн.; (потеря) втрата, ж.;
(ущерб) шкода, ж.; терпеть
~ тки мати збитки (втрати), за-
знавати збитків (втрат).
убыть 1. убуги (убуде); спасти (спа-
де); поменшати, зменшитися; за-
гинути; 2. вибути; см. убывать,
уважаемый прил. шановний,
уважать поважати, шанувати,
уважение ср. повага, ж., поважання,
ср., пошана, ж., шана, ж., шано-
ба, ж.
уважительный 1. поважний, важли-
вий; ~ мая причина поважна
(важлива) причина; 2. (проник-
нутый уважением) поважний, по-
важливий.
уведомить повідомити, сповістити,
-віщу, -вістйш; оповістити; см.
уведомлять.
уведомление повідомлення, ср., спо-
віщення, ср., оповіщення, ср.
уведомлять повідомляти; (изве-
щать — ещё) сповіщати; (опове-
щать — ещё) оповіщати.
увезти 1. повезти; відвезти; вивезти;
завезти; 2. украсти, викрасти, ви-
везти; забрати; см. увозить,
увековечивать увічнювати.
увековечить увічнити; см. увекове-
чивать.
увеличение 1. (действие) збільшен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) збіль-
шування, ср., більшання, ср., по-
більшування, ср.; см. увеличи-
вать; 2. (результат) збільшення.
увеличивать збільшувати; ~ ться
збільшуватися, більшати.
увеличительный збільшувальний,
увеличить збільшити; ~ ться збіль-
шитися, побільшати; см. увели-
чивать.
уверенность упевненість, ж.; (убеж-
дённость — ещё) певність, ж.
уверенный прил. 1. (убеждённый)
упевнений у кому, у чому,
певний щодо кого, чого,
у чому; 2. (твёрдый, не колеб-
лющийся) упевнений; ~- ный от-
вет упевнена відповідь,
уверить запевнити,упевнити;см. уве-
рять.
уверять запевняти, упевняти, упев-
нювати.
увести 1. повести; відвести; вивести;
завести; 2. разг. украсти, викрас-
ти, вивести; забрати; см. уводить,
увидеть побачити, убачити, разг. \
угледіти, -джу, -диш.
увлажнение зволоження, ср., (не-
оконч. д.— ещё) зволожування,
ср.
увлекательный захоплюючий, захоп-
ливий; (обольстительный) знад-
ливий, знадний, звабливий, зваб-
ний.
увлекать 1. (тащить) тягти, -гну,
-гнеш, тягнути; (уносить) нести;
(уводить) вести (веду, ведеш);
(захватывать) захоплювати, по-
ривати; 2. (во что — вовлекать)
утягувати, утягати в щ о; (при-
влекать к участию — ещё) залу-
чати до ч о г о; 3. (восхищать)
перен. захоплювати; (влечь, ма-
нить — ещё) надити, -джу, -диш,
принаджувати, вабити [до себе],
поривати; 4. (соблазнять) перен.
зваблювати, спокутувати.
увлекаться захоплюватися.
увлечение ср. захоплення, ср.; (вос-
торг) захват, -ту, м.; (пыл, рве-
ние) запал, -лу, м.
увлечь 1. потягти, потягнути, понес-
ти; повести; захопити; 2. утягну-
ти, утягти; залучити; 3. перен.
захопити; принадити, привабити
[до себе]; 4. перен. звабити, спо-
кусити, -кушу, -кусиш.
увлечься захопитися; см. увлекать-
ся.
уводить 1. вести (веду, ведеш); (от-
водить) відводити, -джу, -диш;
(откуда-л.— обычно) виводити;
(куда-л.— обычно) заводити; 2.
(похищать) разг. красти (краду,
крадеш), викрадати, виводити;
(забирать) забирати.
увозить 1. везти; (отвозить) відвози-
ти; (откуда-л.— обычно) вивози-
ти; (куда-л.— обычно) завозити;
2. (похищать) красти (краду,
крадеш), викрадати, вивозити;
(забирать) забирати.
уволить звільнити; ~ ться звільни-
тися; см. увольнять.
увольнение звільнення, ср.
увольнять звільняти; ~ ться звіль-
нятися.
увы межд. (к сожалению) на жаль.
увядать в'янути; (привядать)
прив'ядати; (о человеке — обыч-
но) марніти.
увянуть пов'янути, зав'янути,
зів'янути; прив'янути; змарніти,
помарніти; см. увядать.
угадать 1. угадати; здогадатися,
збагнути кого, щ о; 2. пізнати;
ел.угадывать.
угадывать 1. (кого, что) угаду-
вати кого, що; (догадывать-
ся) здогадуватися про кого,
про щ о; 2. (распознавать) роз-
пізнавати, пізнавати.
угар чад, -ду, м.
угасать гаснути, згасати, загасати,
угасати; (погасать) погасати;
(потухать) потухати, затухати.
угаснуть згаснути, загаснути, угас-
нути; погаснути; потухнути, за-
тухнути.
углевод вуглевод, -ду, м.
углерод вуглець, -цю, м.
угловой 1. кутовий; ~ вой градус
кутовий градус; 2. (находящийся
на углу) наріжний, кутній; 3.
(находящийся или живущий в
углу) кутковий; ~ вая комната
куткова кімната.
угломер кутомір, -ра, м.
углубить 1. поглибити; 2. заглибити;
см. углублять.
углубиться 1. поглибитися, поглиб-
шати; 2. заглибитися; занурити-
ся, поринути; см. углубляться.
углубление ср. (впадина) заглиб-
лення, ср., заглибина, ж.
углублять 1. (делать более глубо-
ким) поглиблювати; 2. (что-л. во
что-л.) заглиблювати.
углубляться 1. (становиться глуб-
же) поглиблюватися, глибшати;
2. (входить в глубь, перен.) за-
глиблюватися; (погружаться —
ещё) занурюватися, занурятися,
поринати.
угнетатель гнобитель, -ля, м., при-
гноблювач, -ча, м.
угнетать 1. (притеснять) гнобити,
пригноблювати, утискувати; 2.
(удручать) перен. гнітити (гнічу,
гнітиш), пригнічувати, пригноб-
лювати.
угнетение ср. І. гноблення, ср., при-
гноблювання, ср., пригноблення,
ср., утиск, -ку, м.; пригнічення,
ер.і 2. (угнетённое состояние)
пригнічення, пригніченість, ж.,
пригнобленість, ж.
угнетённый прил. \. пригноблений; 2.
(удручённый) пригнічений, при-
гноблений.
уговаривать умовляти.
уговор м. \. (действие) умовляння,
ср.; 2. (разг.: соглашение) умова,
ж., угода, ж.; (договорённость)
домовленість, ж.
уговорить умовити; см. уговаривать.
угодить догодити, -доку, -диш; см.
угождать.
угодно 1. в знач. сказ, треба, бажа-
но; (хочется) хочеться; что вам
у.? чого ви бажаєте (хочете)?,
чого (що) вам треба?; 2. част.
завгодно; как у. як завгодно.
угодье ср. (участок земли) угіддя,
ср.; (сенокос — ещё) сіножать,
ж.
угождать (кому, на кого) догоджа-
ти, годити, -джу, -диш кому.
угол 1. мат., физ. и пр. кут. -та, м.;
2. (наружный выступ здания,
улицы и т. п.) ріг, р. рогу, м.;
(поменьше) ріжок, -жка, м.; 3.
(в помещении, в комнате) куток,
-тка, м., кут; (уголок) закуток,
-тка, м.; 4. (помещение, жильё)
куток.
уголовный карний, кримінальний.
уголь м. 1. собир. вугілля, ср.; 2.
(раскалённый, тлеющий — обыч-
но) жар, -ру, м.
угольный вугільний, _ вугляний;
~ ный комбайн вугільний ком-
байн.
угон м. 1. (похищение) крадіжка, ж,,
крадіж, -дежу, м., викрадення,
ср., викрадання, ср.; 2. ж.-д. угон,
-ну, л.
угорать (отравляться угаром) чаді-
ти.
угореть учадіти; см. угорать.
угостить угостити (угощу, угостиш),
пригостити; почастувати; см. уго-
щать.
угощать угощати, пригощати; (пот-
чевать) частувати.
угрожать I. (грозиться) погрожува-
ти, загрожувати, пригрожувати;
(устрашать) страхати; 2. (пред-
ставлять опасность) загрожува-
ти.
угрожающий прил. погрозливий, за-
грозливий.
угроза 1. погроза, ж., загроза, ж.,
грізьба, ж.; 2. (возможная опас-
ность) загроза; под ~ зой під
загрозою.
угрызение ср. (раскаяние) каяття,
ср., розкаяння, ср.; (сознание
своей вины — ещё) гризота, ж.;
~ ния совести муки (докори) су-
мління (совісті).
угрюмый похмурий; (понурый —
ещё) понурий; (хмурый — ещё)
хмурий, хмурний, хмарний.
удаваться удаватися; (счастливить-
ся — ещё) безл. щастити, тала-
нити.
удалить 1. віддалити; 2. вивести,
-веду, -ведеш; випровадити,
-джу, -диш; вислати (вишлю, ви-
шлеш); вигнати (вижену, виже-
неш); 3. видалити; вилучити;
прибрати; вирізати, -ріжу, -рі-
жеш; відрізати; вийняти, -йму,
-ймеш, витягти, -гну, -гнеш, ви-
тягнути; вирвати; винищити, зни-
щити; 4. вивести; 5. усунути; см..
удалять,
удалиться 1. віддалитися; відійти,
-йду, -йдеш; відхилитися; ухили-
тися; 2. піти [собі геть]; поїхати;
вийти; відійти; залишити, поки-
нути; зникнути; см.. удаляться,
удалять 1. (отдалять) віддаляти; 2.
(заставлять уйти) виводити,
-джу, -диш; (выпроваживать)
випроваджувати; (высылать) ви-
силати; (выгонять) виганяти, ви-
гонити; 3. (из организма, с терри-
тории и т. п.) видаляти; (исклю-
чать) вилучати; (убирать —
обычно) прибирати; (вырезы-
вать) вирізувати; (отрезывать —
обычно) відрізувати; (извле-
кать — обычно) виймати, витя-
гати, витягувати; (выдёрги-
вать — обычно) виривати; (унич-
тожать) нищити, винищувати,
знищувати; 4. (выводить пятно
и т. п.) виводити; 5. (отстра-
нять, устранять) усувати,
удаляться I. (отдаляться) віддаля-
тися; (отходить) відходити, -джу,
-диш; (отклоняться от вопроса,
темы и т. п.— ещё) відхилятися;
(уклоняться) ухилятися; 2. (от-
куда, куда — уходить) іти ^іду,
ідеш) [собі геть]; (уезжать) їха-
ти (Іду, їдеш); (выходить) вихо-
дити, -джу, -диш; (отходить) від-
ходити, -джу, -диш; (оставлять
кого-л., что-л.— обычно) зали-
шати, покидати кого, що;
(исчезать) зникати звідки,
куди.
удар удар, -ра, м.; (тумак — ещё)
стусан, -на, м.
ударение ср. наголос, -су, м.; (дейст-
вие) наголошення, ср., (неоконч.
д.— ещё) наголошування, ер.
ударить ударити; гупнути; калатну-
ти; ф в пот ~ рило піт пройняв;
см. ударять.
удариться ударитися; забитися,
-б'юся, -б'єшся; см. ударяться.
ударник ударник, -ка, м.
ударный ударний.
ударяемый грамм, наголошений;
~ мый гласный наголошений го-
лосний.
ударять бити (б'ю, б'єш), ударяти;
(с глухим звуком — ещё) гупати,
усилит, гупотіти, -почу, -потйш;
(стучать, колотить — ещё) кала-
тати.
ударяться битися (б'юся, б'єшся),
ударятися; (ушибаться — ещё)
забиватися.
удаться удатися; пощастити, пота-
ланити; см, удаваться.
удача ж. удача, ж.; (успех — ещё)
щастя, ор., талан, -ну, м.
удачный вдалий, удатний; (мет-
кий — ещё) влучний; (счастли-
вый) щасливий; (успешный —
ещё) успішний.
удваивать подвоювати.
удвоить подвоїти; см. удваивать.
удел м. (участь, судьба) доля, ж.,
талан, -ну, м.
уделить 1. виділити; відділити; 2.
приділити; см. уделять.
уделять 1. (выделять) виділяти; (от-
делять) відділяти; 2. (отдавать
внимание, время) приділяти.
удивительный 1. (странный) дивний,
дивовижний, чудний; 2. (необы-
чайный) надзвичайний, незви-
чайний; (изумительный) гідний
подиву; (превосходный) чудовий,
прегарний.
удивить здивувати; ~ ться здивува-
тися; см. удивлять,
удивлять дивувати; ~ ться дивува-
тися.
удирать разг. тікати, утікати.
удйть вудити, -джу, -диш.
удлинить подовжити, видовжити; см.
удлинять.
удлинять подовжувати, видовжува-
ти.
удобный 1. зручний; (уютный —
обычно) вигідний; 2. (подходя-
щий) зручний; (своевременный)
слушний; (благоприятный) при-
датний, пригожий; (выгодный)
вигідний; ~ ное место зручне
(вигідне) місце; ~ ный случай
нагода, зручний (слушний) випа-
док; 3. (о земле) с.-х. придатний.
удобрение ср. І. (действие) удобрен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) удоб-
рювання; угноєння, ср., (неоконч.
д.— ещё) угноювання, ср.; см.
удобрять; 2. (вещество) добриво,
ср.; (навоз) гній, р. гною, м.
удобрить удобрити; угноїти; см. удоб-
рять.
удобрять удобрювати; (навозом —
ещё) угноювати.
удобство ср. 1. зручність, ж., вигід-
ність, ж.; см. удобный; 2. (благо-
устройство) вигода, ж.; (ком-
форт) комфорт, -ту, м.; квартира
со всеми ~ вами квартира з усі-
ма вигодами.
удовлетворение ср. 1. (действие,
чувство удовлетворения) задово-
лення, ср., удоволення, ср.; 2.
(удовлетворённость) задоволе-
ність, ж., удоволеність, ж.
удовлетворённый прил. задоволений,
удоволений.
удовлетворительный задовільний;
(достаточный) достатній.
удовлетворить 1. задовольнити, удо-
вольнити; заспокоїти; 2. задо-
вольнити; відповісти; см. удовлет-
ворять.
удовлетвориться задовольнитися,
удовольнитися; см. удовлетво-
ряться.
удовлетворять 1. задовольняти, удо-
вольняти; (успокаивать — ещё)
заспокоювати; 2. (чему — соот-
ветствовать, отвечать) задоволь-
няти щ о, відповідати чому.
удовлетворяться (чем) задовольня-
тися чим, з чого, удовольни-
тися чим.
удовольствие ср. 1. (чувство радос-
ти) утіха, ж., задоволення, ср.,
удоволення, ср.; (удовлетворён-
ность) задоволеність, ж., удово-
леність, ж.; (приятность) приєм-
ність, ж.; к общему ~ вию усім
на втіху; с ~ виєм з приємністю,
з задоволенням, з дорогою ду-
шею, охоче, залюбки; 2. (развле-
чение) розвага, ж., утіха; (на-
слаждение) насолода, ж.
удой удій, р. удою, м.
удостаиваться удостоюватися.
удостоверение ср. І. (действие) по-
свідчення, ср., засвідчення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) посвідчуван-
ня, ср., засвідчування, ср.; 2. (до-
кумент) посвідка, ж., посвідчен-
ня; (свидетельство) свідоцтво,
ер.
удостоверить посвідчити, засвідчити;
см. удостоверять.
удостовериться упевнитися; переко-
натися, пересвідчитися; см. удос-
