Реалізація заставленого майна

 

У випадку неповернення кредиту та/ або відсотків за користування ним, або у випадку несплати пені за прострочу виконання зобов’язань по кредитному договору (в залежності від того, як це записано у договорі застави) виникає необхідність реалізувати предмет застави.

Відповідно до ст 20 Закону «Про заставу» реалізації предмету застави повинно передувати звернення стягнення на заставлене майно. Банк отримує право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку погашення кредиту та/ або відсотків забезпечених заставою позичальник не погашає їх, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням арбітражного суду, якщо інше не передбачене Законом, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів (у тому випадку, коли договір застави було нотаріально посвідчено).

З метою прискорення звернення стягнення та наступної реалізації заставленого майна КГВ Промінвестбанку використовується наступний порядок:

*  банк звертається до позичальника з письмовою претензією, у якій вказується на факт непогашення заборгованості по кредиту та/ або відсоткам (з зазначенням суми заборгованості) а також пропонується дати дозвіл банку на реалізацію предмета застави.

* позичальник надає позитивну відповідь на претензію банку у відповідь надається дозвіл банку на реалізацію предмету застави у відповідності до умов договору застави та діючого законодавства (у зв’язку з неможливістю самостійно розрахуватися за наданий кредит та/ або відсотки за користування ним). Такий або аналогічний порядок звернення стягнення на заставлене майно повинен бути передбачений у договорі застави. Якщо від позичальника не отримано позитивної відповіді на претензію у встановлений Арбітражним процесуальним кодексом (30 днів з моменту отримання претензії позичальником з врахуванням часу поштового обігу), необхідно направити позовну заяву в арбітражний суд. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення арбітражного суду.

При заставі майнових прав реалізація предмету застави провадиться шляхом уступки заставодателем заставодержателю вимоги, що випливає із заставного права. Договір застави майнових прав необхідно реалізувати шляхом укладання між позичальником та банком договору уступки вимоги (при цьому банк у відповідності до ст.199 Цивільного Кодексу повинен повідомити колишнього боржника про уступку вимоги).

Якщо у заставу по кредиту виданому у національній валюті України було взято майнові права по контракту між резидентом України (позичальник) та нерезидентом (контрагент позичальника) реалізація майнових прав провадиться у наступному порядку:

1)  при невиконанні позичальником зобов’язань по кредитному договору, забезпечених заставою, позичальник на вимогу банку надає свому контрагенту повідомлення про договір застави майнових прав (копія повідомлення надається банку). Одночасно позичальник своїм листом надає право банку самостійно здійснювати у встановленому валютним законодавством порядку продаж усієї валюти, що надходить на валютний рахунок позичальника в якості оплати по контракту з нерезидентом, а отриманий еквівалент в національній валюті України спрямувати на погашення кредиту та/ або відсотків за користування ним.

2)  банк самостійно здійснює продаж валюти, що надходить на валютний рахунок позичальника, а отриманий еквівалент спрямовує на погашення заборгованості по кредиту та/ або відсоткам за користування ним.

Якщо договір застави є нотаріально посвідченим, то банк при отриманні дозволу заставодавця на реалізацію заставленого майна, банк звертається до нотаріальної контори або до приватного нотаріуса за отриманням виконавчого напису на договорі застави для отримання права на реалізацію предмету застави. Щодо цієї процедури кредитним та юридичним відділом банку подаються такі документи:

1)  нотаріально посвідчений договір застави;

2)  довідка про розмір непогашеної банку заборгованості;

3)  довіреність особи, яка здійснює оформлення виконавчого напису, від імені керівника філії банку;

4)  копію платіжного документу про сплату держмита у розмірі 2% від суми предмету застави;

5)  копію повідомлення заставодавцю про те, що банк починає реалізацію заставного права у відповідності до умов договору застави.

При звернені за отриманням виконавчого напису необхідно враховувати, що нотаріус здійснює виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості заставодавця перед заставодержателем,  та якщо зі дня виникнення права вимоги по кредитній угоді пройшло не більше трьох років. Для отримання виконавчого напису на договорі застави нотаріусу необхідно надати наступні документи:

· оригінал кредитного договору з позичальником;

· документ, що встановлює прострочку виконання позичальником своїх обов‘язків по кредитному договору;

· оригінал договору застави.

Виконавчий напис, що здійснюється нотаріусом, повинен містити:

· посаду прізвище та ініціали нотаріуса що здійснив виконавчий напис;

· найменування та адреса заставодержателя;

· найменування та адреса заставодавця;

· вказання на предмет застави, що підлягає реалізації;

· вказання розміру плати за здійснення виконавчого напису та суми державного мита;

· посилання на статтю Закону «Про нотаріат», на підставі якої вчинено виконавчий напис;

· дату вчинення нотаріального напису;

· номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі;

· підпис нотаріуса, що вчинив виконавчий напис, печатка.

Відмова нотаріуса вчинити виконавчий напис може бути оскаржена банком в судових органах.

Після отримання рішення арбітражного суду або виконавчого напису нотаріуса банк може приступити до реалізації заставленого майна, відносно якого вчинено вказані дії. Реалізація даного майна проводиться судовим виконавцем. Банк у цьому випадку повинен надати допомогу судовому виконавцю у підшуковувані покупців на заставлене майно та ін.

При реалізації майна існують певні відмінності в залежності від форми власності заставодателя. Якщо здійснюється реалізація державного майна, то вона проводиться виключно через аукціони. При реалізації даного майна банк у будь-якому випадку не має права самостійно його реалізувати, а повинен звернутися до органу приватизації (регіональне відділення Фонду державного майна) із заявою про продаж державного майна та виконувати вимоги органу приватизації.

Реалізація заставленого майна, що не є державною власністю провадиться також через аукціони, якщо інше не передбачено договором застави. Тому, враховуючи складність процедури проведення аукціонів, є доцільним передбачати в договорах застави можливість реалізувати предмет застави шляхом продажу поза аукціоном. Треба зазначити, що в будь-якому випадку право вибору способу реалізації предмету застави повинно завжди належати банку.

Перед тим як розпочати процес реалізації заставленого майна банк повинен прийняти предмет застави від заставодавця. При цьому обов’язково потрібно укладати договір купівлі-продажу майна заставодавцем (продавець) та заставодержателем (покупець) та акту-прийому передачі майна. Складання договору купівлі-продажу необхідне для того, щоб юридично закріпити за банком право власності на передане майно. Майно, що буде реалізовуватись незалежно від подальшого варіанту реалізації враховується на окремому позабалансовому рахунку 9960.

Враховуючи те, що Законом «Про банки та банківську діяльність» банкам заборонена торгівельна діяльність з метою уникнення непорозумінь з податковими інспекціями реалізацію заставленого майна доцільно доручити третій особі (посереднику), шляхом укладання з нею договору доручення.

Однак КГВ Промінвестбанку України слабо використовується співробітництво з посередницькими фірмами по реалізації заставленого майна. Це є причиною того, що декілька об‘єктів затави вже дуже довгий період залишаються нереалізованими. В основному реалізацією заставленого майна займаються працівники відділу маркетингу, знаходячи покупця на заставлене майно, який перераховує кошти на рахунок позичальника, а банк потім списує їх на погашення заборгованості по кредитах.

Для реалізації предмету застави через посередника необхідно укласти договір-доручення між банком та посередником на реалізацію предмета застави. У договорі слід обумовити способи і строки реалізації заставленого майна, встановити розмір оплати послуг посереднику, обов’язок посередника сплатити податки до бюджету, право банку перевіряти діяльність посередника за несвоєчасну реалізацію майна. Також укладається договір купівля продажу заставленого майна між заставодавцем та банком. Договір повинен містити усі основні умови передбачені главою 20 Цивільного Кодексу України. У розділі Договору «Порядок розрахунків» треба встановити, що банк після отримання сум від реалізації цього майна спрямовує ці суми на погашення заборгованості по кредитному договору, а залишок суми (якщо такий буде мати місце) перераховує Заставодавцю.

На підставі опису заставленого майна (Додаток до Договору застави) затверджується акт прийому передачі майна між заставодавцем та банком, який буде додатком до договору купівлі-продажу. Цей акт оприбутковується банком на позабалансовому рахунку 9960 «Різні цінності та документи».

Посередник здійснивши реалізацію предмета застави:

· сплачує до бюджету прибуток на додану вартість, залишає собі кошти що йому належні (у сумі що встановлена у договорі доручення);

· перераховує зі свого розрахункового рахунку на рахунок банку 903к13 «Дебітори та кредитори банку» - стаття «Матеріальні цінності, прийняті у заставу» (це рахунок необхідно вказувати як рахунок банку у договорі доручення) кошти від реалізації предмету застави;

· передає банку довідку про ціну по якій здійснена фактична реалізація предмету застави, про розмір сплаченого податку та про розмір коштів, що він залишив собі за виконання договору доручення.

Після цього банк направляє повідомлення заставодавцю про ціну, по якій була проведена фактична реалізація предмету застави. При повному погашенню заборгованості по кредитному договору банк списує з позабалансового рахунку 9960 акт прийому-передачі майна (майнових прав). У випадку якщо в наслідок реалізації предмету застави отримана сума, яка перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог по кредитному договору, банком повертається різниця на розрахунковий рахунок позичальника. При цьому здійснюється проводка

дт рах. 903к13

кт. Розрахунковий рахунок позичальника

Якщо предмет застави не буде реалізований і на підставі договору застави купівлі продажу майна та акту прийому передачі перейде у власність банку, це майно банк повинен прийняти на баланс і погасити заборгованість за кредитом за рахунок власних фондів.

 

Страхування застави

 

 

Відповідно до діючого законодавства заставодавець повинен страхувати заставлене майно, яке залишається у його володінні (при цьому необхідно вимагати щоб заставодатель страхував заставлене майно саме на користь банку). Перед укладанням договору застави майна, яке залишається у володінні Заставодавця, необхідно вимагати надання копії договору страхування майна, страхового полісу (або свідоцтва) а також копії документа про перестрахування страхового внеску. При настанні страхового випадку заставодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування. Положення про обов’язкове страхування заставленого майна для більшості позичальником робить невигідним отримання кредиту. Це пояснюється наступним:

1. Більшість підприємств звертаються до кредиту як форми фінансування через нестачу власних оборотних коштів, фактично кредит береться для виживання підприємства.

2. В останній час зросла вартість користування кредитним ресурсами (від 50 до 60 % річних)

3. Вартість страхових послуг занадто велика для позичальників, а якщо врахувати що кредит береться через відсутність обігових коштів, то можна зробити висновок що підприємство не може дозволити собі застрахувати майно.

4. Якість обслуговування страхових компаній дуже низька, особливо слід виділити той момент що страховики намагаються будь-якими шляхами запобігти виплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. 

На основі вище перелічених положень можна зробити висновок, що розвиток страхового ринку не відповідає потребам ані кредиторів ані позичальників. Об’єктивно, страхування застави, яке повинно бути направлене на зменшення ризику застави, фактично, є обмеженням в отриманні кредиту.