Стратегічні інтереси сторін «трикутника» та їх реалізація

Стратегічні інтереси ЄС

Після газових російсько-українських конфліктів 2006 р. та 2009 р. ЄС зробив акцент на реалізації диверсифікаційних проектів, підвищенні конкуренціїна газовому ринку, інтеграції енергетичної інфраструктури і збільшенні виробництва електроенергії із ВДЕ.

1. У 2009-2010 рр. потужності СПГ-терміналів у ЄС збільшилися на 60 млрд. м³, або більш ніж на 40%. Прогнозується, що у 2012-2020 рр. ЄС, разом із країнами Північно-Східної Азії, буде найпотужнішим «двигуном» зростання попиту на СПГ у світі. Передбачається, що у 2020 р. його споживання на ринку ЄС зросте на 50-70 млрд. м³, порівняно з 2010 р.

2. ЄС активізував роботу зі створення альтернативних джерел поставок газу з Каспійського регіону в рамках «Південного коридору», який охоплює проекти: Nabucco, «Трансадріатичний газопровід» (ТАР), газопровід Туреччина-Греція-Італія (ITGI), White Stream (Білий потік). Крім того, Румунія намагається розвивати СПГ-проект, яким передбачається отримувати азербайджанський газ через Грузію (проект AGRI). Наразі найбільш реальними серед цих проектів вважаються Nabucco та ТАР.

Водночас, через дефіцит ресурсів у Азербайджану «Південний коридор» може виконати своє призначення лише в разі будівництва Транскаспійського газопроводу, який дозволить залучити ресурси Туркменістану. Спорудження цього з’єднувального газопроводу затримується, оскільки не вирішена проблема статусу Каспію.

3. На ринку ЄС збільшується частка спотової торгівлі газом, яка за останні 10 років зросла більш ніж удвічі і становить наразі близько 30%. Європейські енергетичні компанії за допомогою правових інструментів у 2009-2010 рр. домоглися від ВАТ «Газпром» перегляду довгострокових контрактів з урахуванням можливості купівлі істотної частки газу за спотовими цінами. Наразі в ЄС розглядаються пропозиції з перегляду моделі ціноутворення з прив’язкою вартості газу до ціни нафтопродуктів.

4. Після прийняття «Третього пакета» ЄС впроваджує стратегію з обмеження інвестицій в енергетичну інфраструктуру з боку вертикально-інтегрованих компаній та посилює антимонопольні заходи. Так, у вересні 2011 р. ЄС розпочав розслідування діяльності європейських енергетичних компаній, співвласником яких є ВАТ «Газпром», на предмет зловживання монопольним становищем у країнах Центральної Європи.

У І кварталі 2012 р. ЄС прийняв рішення про резервування значних потужностей для третіх осіб на газопроводах NEL та OPAL. Рішення спрямоване на активізацію конкуренції на ринку і впливає на інтереси ВАТ «Газпром» у проекті «Північний потік».

5. Відбувається інтеграція окремих газопроводів у єдину газотранспортну систему ЄС. Її метою є створення умов для розширення можливостей вибору споживачами постачальників газу, підвищення надійності газозабезпечення за рахунок оптимізації режимів роботи ГТС і зниження «газової залежності» ЄС від третіх країн.

6. Країни ЄС надають великої уваги виробництву енергії із ВДЕ. Згідно з Планом «20-20-20» частка виробництва енергії з використанням ВДЕ до 2020 р. в енергетичному балансі країн-членів повинна складати не менше 20%. Станом на 2010 р., вона в середньому становила 11%. У 2000-2010 рр. споживання енергії в ЄС, виробленої із ВДЕ, зросло з 14,1 млн. т н.е. до 66,9 млн. т н.е., збільшивсь у 4,7 разу. Для порівняння: в пострадянських країнах у 2010 р. було використано лише 0,3 млн. т н.е. енергії із ВДЕ.

Стратегічні інтереси Росії

1. Росія зацікавлена в отриманні контролю над експортними маршрутами нафти і природного газу за напрямом Схід-Захід з метою збільшення доходів та посилення політичного впливу на європейські країни. Для цього вона вдається, зокрема до блокування диверсифікаційних проектів ЄС і монополізації поставок вуглеводнів з країн Центральної Азії.

2. ВАТ «Газпром», за підтримки Уряду, вживає всіх заходів з протидії лібералізації енергетичного ринку ЄС для забезпечення можливостей виходу на кінцевого споживача, зростання частки російських енергоносіїв на ринку і встановлення монопольних цін на паливо. Для цього РФ домагатиметься зберегти значення системи довгострокових контрактів і протидіятиме впровадженню положень «Третього пакета».

3. Росія добивається максимального послаблення позицій України в переговорах з ЄС, намагаючись усунути її з технологічного циклу «видобуток (виробництво) - постачання - споживання» енерго-ресурсів шляхом дискредитації української політики в очах ЄС. Крім того, Урядом РФ активно просуваються процеси злиття активів газового та ядерного секторів, у результаті чого Україна не зможе виступати як незалежна та рівноправна сторона переговорів.

4. ВАТ «Газпром» максимально використовує дискримінаційні умови Контракту з НАК «Нафтогаз України» для встановлення контролю над українською ГТС, газовим ринком України та в кінцевому підсумку - для втягування її до Митного союзу.

5. Фактор енергетичної залежності України та комерційних інтересів наближеного до української влади бізнесу використовується РФ з метою гальмування процесу інтеграції України до єдиного енергетичного простору з ЄС та збереження українських монополізованих і непрозорих ринків газу та електроенергії.