Енергодіалог України та ЄС

У 2005 р. були підписані два документи, важливі для реалізації європейської енергетичної політики загалом і для взаємовідносин ЄС та України зокрема: Договір про заснування Енергетичного Співтовариства (ДЕС) та Меморандум «Про взаєморозуміння й співробітництво в енергетичній сфері між Україною і ЄС» (далі - Меморандум). Головна мета цих документів полягає в поступовому створенні єдиного європейського прозорого ринку електроенергії та газу, що функціонує і розвивається за уніфікованими та гармонізованими правилами між ЄС та іншими європейськими країнами, зацікавленими в інтеграції і лібералізації своїх ринків.

Меморандум визначив стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики та був підготовчою сходинкою до її приєднання до ДЕС, який регламентує весь спектр діяльності ринків газу та електроенергії - від ціноутворення до питань безпеки та формування стратегічних резервів країнами-членами.

Крім того, газові кризи 2006 р. і 2009 р. спонукали ЄС до переосмислення ситуації навколо енергетичної безпеки Європи та зумовили підписання Спільної Декларації з реконструкції і модернізації української ГТС (Брюссельська декларація). Декларація визначила «дорожню карту» кардинальних перетворень газової галузі в цілому на засадах прозорості, розвитку конкуренції, безпеки газопостачання і створення інвестиційно-привабливих умов, відповідних вимогам Директив ЄС.

Для України Декларація стала першим конкретним кроком з наближення українського газового сектору до норм і правил, за якими працюють держави ЄС. У разі здійснення Україною відповідних реформ, європейські фінансові інституції взяли на себе функцію із залучення інвестицій в підвищення рівня надійності української ГТС на суму, яка оцінюється експертами в $3-5 млрд., та є приблизно вчетверо меншою, ніж вартість спорудження «Південного потоку».

У рамках виконання згаданого вище Меморандуму Парламент України у 2010 р. ухвалив Закон «Про засади функціонування ринку природного газу», що стало важливим етапом на шляху адаптації українського законодавства до Директив ЄС, які торкаються енергетичної галузі. Закон створив правові механізми врегулювання таких ключових питань, як надання рівного доступу суб’єктам газового ринку до Єдиної газотранспортної системи, розмежування функцій з видобутку, транспортування, розподілу та поставок газу.

У 2010 р. був також успішно завершений передбачений Меморандумом Спільний проект ЄК-МАГАТЕ-Україна з оцінки стану безпеки українських АЕС.

Головним підсумком поточного виконання завдань Меморандуму стало приєднання України до ДЕС 1 лютого 2011 р.

Однак, процес входження України до єдиного енергетичного простору з ЄС не завершився підписанням відповідних документів, оскільки він пов’язаний насамперед з імплементацією законодавства. Для України адаптаційний період становить майже вісім років. Отже, головну роботу з імплементації законодавства належить зробити Уряду. Найбільшого реформування потребують два сектори української енергетики - нафтогазовий та електро-енергетичний.

Нафтогазовий сектор. У нафтогазовому секторі вдосконалення та якісного впровадження потребує Закон «Про засади функціонування ринку природного газу», прийнятий у 2010 р. У квітні 2012 р. НКРЕ затверджено Порядок доступу до Єдиної газотранспортної системи України, розроблений з метою імплементації європейського Регламенту 1775/2005.

Однак, для повної відповідності Директиві 2003/55/ЄC необхідно, щоб Уряд і НКРЕ затвердили ряд підзаконних актів, спрямованих на підвищення конкуренції і захист споживачів.

Найбільш гострим питанням, що стоїть на порядку денному, є реформування НАК «Нафтогаз України». Компанія з непрозорою структурою, яка, прикриваючись державними інтересами, займається перерозподілом фінансових і матеріальних ресурсів на користь провладного бізнесу, повинна трансформуватись у прозору для потенційних інвесторів сучасну бізнес-компанію з високоюякістю корпоративного управління.

Натомість, Уряд зволікає з реформуванням Компанії і не виконав взяте Україною зобов’язання з виокремлення оператора ГТС як самостійної юридичної особи, незалежної від НАК «Нафтогаз України». Без фінансової та юридичної самостійності ДК «Укртрансгаз» не зможе досягти фінансової стабільності та залучити потрібні кошти інвесторів на модернізацію магістральних газопроводів і підземних сховищ газу.

Прийнятий 13 квітня 2012 р. Закон «Про внесення змін до Закону України «Про трубопровідний транспорт» (щодо реформування нафтогазового комплексу)» надає виняткове право на реорганізацію НАК «Нафтогаз України» Уряду. За своєю суттю він є декларативним і не наближає українське законодавства до норм і правил ЄС.

Електроенергетичний сектор. До 1 січня 2012 р. українське законодавство мало бути приведене у відповідність до Директиви 2003/54/ЄC про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії, яка спрямована на лібералізацію ринку електроенергії за трьома основними напрямами: вільний доступ до мереж, прозорість і ринковий характер тарифів, відкритість ринку. Але проект Закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії в Україні» досі навіть не подано на розгляд Парламенту.

Також не наблизилась Україна до стандартів ЄС у питанні створення незалежного регуляторного органу. Проект закону про регулятора в енергетиці безуспішно розглядається Верховною Радою з 2007 р. Натомість, Указом Президента «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики» №1059 від 23 листопада 2011 р. Зазначена комісія (НКРЕ) була підпорядкована безпосередньо Президенту, що посилює її політичну залежність та не відповідає вимогам законодавства ЄС.

Імплементація вимог Директиви 2005/89/ЄС, яка стосується заходів з безпеки інвестування в системи електропостачання і спрямована на створення рамкових умов для формування ефективної політики з безперебійності постачання електроенергії, потребує внесення відповідних змін до Закону «Про електроенергетику».

До липня 2011 р. мав бути затверджений План імплементації Директиви 2001/77/ЄС із створення сприятливих умов продажу електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) на внутрішньому ринку електричної енергії. Проект Плану розроблено, але інформації про його затвердження немає.

Один із пріоритетів енергетичної євроінтеграції - синхронізація Об’єднаної енергетичної системи України (ОЕС) з європейським Союзом з координації передачі електроенергії (European Network of Transmission System Operators for Electricity, ENTSO-E).

Проте, не дивлячись на актуальність реалізації проекту, процес приєднання, започаткований у травні 2006 р., досі не приніс позитивних результатів.

Вступ до Енергетичного Співтовариства відкрив для України нові можливості повноцінного входження в єдиний енергетичний простір ЄС.

Нормативно-правова сумісність внутрішнього газового ринку України та ЄС могла б сприяти конкуренції і безпеці поставок газу як для власних споживачів, так і надійності його транзиту докраїн Європи, а також - посиленню переговорних позицій України з країнами-постачальниками.

Однак імплементація енергетичного законодавства ЄС в Україні відбувається в імітаційному режимі. На внутрішніх ринках газу та електроенергії, замість розвитку конкуренції, забезпечення захисту прав споживачів та інвесторів, продовжується домінування корупційних схем, що базуються на зрощенні влади і крупного бізнесу.