2020-04-20
93
Близько 1820 р. виступають на сцену люди нового покоління, у тому числі вчені й поети Юнгманн, Шафарик, Палацький, Коллар, Челаковський.
В умовах національного гніту і політики германізації в національному русі в чеських землях на перше місце вийшла боротьба за збереження і розвиток національної культури і мови. Захисниками рідної мови рідної мови і культури були перші «будителі» - Крамеріус, Вавак, брати Тамм, Томса, рулик і багато інших. В к. 18 ст. і самому початку 19 ст в Чехії виступила група молодих дрібнобуржуазних інтелігентів (серед яких слід назвати Г. Добнера, Ф. Пельцеля, В. Дуріха, І. Добровського), яка виступила з рядом наукових праць, присвячених чеської мови та літератури. Слід зазначити, що більшість цих вчених, виступаючи на захист чеської мови, писало свої книги німецькою або латинською мовами. Це пояснювалося тим, що більшість грамотного населення Чехії - дворянство, буржуазія, чиновництво - отримувало в той час освіту німецькою мовою.
Друге покоління патріотично настроєних чехів, зв'язане в основному ізсередніми й нижчими прошарками суспільства, перетворило чеський патріотизм у масовий рух. У період революції 1848-1849 рр. цей рух вперше виявив себе як політичний. Спроба радикальних націоналістів домогтися для Чехії автономії в рамках імперії виявилася безуспішною. Поразка революції й період, що пішов за ним, реакції в Габсбурзькій імперії змусили відмовитися від спроб домогтися автономії.
В 1860-ті роки невдачі Габсбургів у зовнішній політиці змусили влади використовувати більше компромісний шлях у внутрішніх справах; це полегшило здійснення політичних прагнень Чехії, пов'язаних зі створенням у ній конституційного режиму в 1861 р. Проте чехи не змогли домогтися самоврядування - на відміну від угорців, яким вдалося перетворити Габсбурзьку монархію у двоєдину Австро-Угорську монархію (1867 р.).
Угорська опозиція перешкоджала створенню триєдиної імперії, у якій Чехія виступала б на однакових правах з Австрією й Угорщиною.
Незважаючи на політичні невдачі, чехи домоглися значних результатів у підвищенні матеріального добробуту й розвитку культури. В 1890-х роках у Чехії з'явилися групи збройних націоналістів як серед чехів, так і серед німців, що не приховували своїх войовничих настроїв.
«Будителі» (чесь. buditel, буквально - той, хто будить), діячі чеського національного руху кінця XVIII - 1-ої половини ХІХ ст., відомого як «чеське просвітництво»(відроджння). «Будителі» - в основному представники чеської культури, вчені й письменники, які в останній третині XVIII ст. почали активну боротьбу за відродження чеської мови, літератури, науки й культури, що перебували в XVII-XVIII ст. у глибокому занепаді внаслідок проведеної Габсбургами політики германізації й національного гніта.
До числа найбільш відомих чеських «будителів» належали історики й філологи Г. Добнер, Ф. М. Пельц, І. Добровський, І. Юнгман, Ф. Палацький, П.І. Шафарик, В. Ганка, В. Гах, видавець В.М. Крамеріус, письменники, поети й драматурги А.Я. Пухмайер, І.К. Тил, А. Маха, Я.С. Пресль, біолог Я.Е. Пуркине й багато інших. З ініціативи «будителів» і при їхній активній участі були створені: Чеське королівське товариство наук (засноване в 1784 р.), Чеський національний музей (заснований в 1818 р.), Матиця чеська (заснована в 1831 р.) і інші культурно-просвітні, центри.
Діяльність «будителів» мала важливе значення не тільки для розвитку чеської науки й культури, але й для пробудження національної самосвідомості чеського народу, зігравши велику роль у розвитку процесу формування чеських буржуазних націй.
Для чеських «будителів» був характерний глибокий інтерес до історії й культури древньослов'янських народів.
Діяльність чеських «будителів» зосереджувалася навколо просвітніх Центрів, що виникли у великих містах Чехії, і особливо в Празі: Національного музею, видавництва «Чеський Матиця», театрі в Празі, де давалися вистави чеською мовою, і т.д.
