Політичні погляди діячів чеського Просвітництва

У ході боротьби, що розгорнулася в Чехії, за повну національну рівність у всіх областях економічного, політичного й культурного життя до кінця 40-х років поступово виділилися дві різні політичні течії: помірна буржуазно-ліберальна й радикально-демократична.

Першу очолили історик Ф. Палацький, адвокат Ф. Ригер і публіцист К. Гавлічек. Вона опиралася у своїй діяльності на так зване «Промислове суспільство» і празький чеський буржуазний клуб - «Міщанська бесіда». Цей ліберальний напрямок відбивав інтереси заможної частини чеської торгово-промислової буржуазії й частини чеських середніх і дрібних поміщиків.

Помірність лібералів пояснювалася тим, що, як і в інших країнах Західної Європи, страх перед можливим поглибленням демократичного руху й зростаючих соціальних вимог народних мас штовхав чеську буржуазію убік угоди з габсбурзьким урядом і із дворянством.

Прагнучи до здійснення національних сподівань і перетворення існуючих напівфеодальних порядків на капіталістичній основі на низах - шляхом демократичної революції, а на верхах -шляхом одних лише конституційних реформ, Ф. Палацький і інші чеські ліберали вже задовго до 1848 р. домагалися лише однієї національної автономії в рамках Габсбурзької імперії.

Виступаючи проти деяких найбільш грубих пережитків середньовіччя, вони разом з тим мирилися зі збереженням землевласницької аристократії й затверджували, що вона «є природним наслідком усякого суспільного ладу, була з давніх часів і всюди й завжди буде».

Головним друкованим органом цього політичного плину була газета «Празькі новини», яка редагувалася К. Гавлічком і стверджувала, що «австрійська імперія є кращою гарантією збереження нашої національності», і прямо виступала проти спроб її руйнування. Ідея компромісу з Габсбурзькою монархією в слов'янських лібералів 40-х років становила суть так званого «австрославізму».

Радикально-демократичний напрямок очолювали два талановитих представника дрібнобуржуазної чеської інтелігенції - поет К. Сабіна (1813-1877) і син празького адвоката, що довго жив за кордоном - Йосеф Фрич (1829-1891). В 1845 р. К. Сабіна й інші чеські демократи створили таємне революційне товариство «Чеський Рипил», до якого пізніше примкнув і Фрич.

Назване було це товариство в наслідування відомої ірландської асоціації, яка боролася за звільнення Ірландії з-під влади Англії. Чеські рипилісти, серед яких були і німці-демократи, що проживали в чеських землях, своєю метою ставили створення демократичної республіки, знищення влади дворянства, звільнення селянства від феодальних повинностей, поліпшення положення робітників.

Увага рипилістів спрямована була не тільки на рішення національного Питання, але й питання соціального. Оскільки гасла рипилістів відповідали потребам широких мас чеських трудящих, саме вони представляли в суспільному житті Чехії 40-х років найбільш прогресивний напрямок.

До цього ж часу відновиться створення "Музею Королівства Чеського", що став вогнищем і центром літературно-патріотичної діяльності чеських "властенців" (патріотів), а також відкриття "новітніх пам'ятників найдавнішої чеської літератури". У якій би ступені вони не були підробленими, вони зіграли немаловажну роль в історії чеського відродження загалом і відродження чеської літератури зокрема.

Головним діячем у справі відкриття й оприлюдненні цих пам'ятників був Вацлав Ганка (1791-1861), один з ревностних трудівників нової чеської літератури й один з перших і переконаних панславістів, готовий визнати російську мову за спільнослов'янську літературну, як мову самого численного й могутнього слов'янського племені.

Й. Юнгманн (1773-1847) дав у своїх перекладах витончені зразки літературної мови й склав дві капітальні праці, що мали першорядне значення для літератури, яка зароджувалася: "Історія чеської літератури" (1825; це, строго говорячи, не історія, а тільки повний покажчик матеріалів для історії) і "Чесько-німецький словник" (1835-1839), що не тільки представляє наявний замет слів чеської мови, але й вказує способи вираження нових ідей. Обидві ці праці, незамінні дотепер, повинні були зв'язати нову чеську літературу з її історичним минулим.

Досить важливий й незначний за обсягом твір Юнгманна - "Розмова про чеську мову" (1806), що представляє собою сміливий захист прав чеської мови. Досить багато молодих чехів, моравани й словаки стали аматорами й захисниками чеської мови й літератури саме завдяки знайомству із цією статтею.

Юнгман брав живу участь і в створені Чеського Музею (в 1818 р.), а в 1830 р. завдяки його зусиллям заснована Матиця Чеська, як особливе відділення Чеського Музею, і "Часопись" Музею став видаватися тільки чеською мовою. В 1821 р. він же заснував разом з Я. Преслем науковий журнал "Krok", у якому незабаром стали брати участь Шафарик, Палацький, Коллар.

-й р. і час, що за ним слідував, відкрив вільне поле для розвитку чеської літератури й науки. Із цього року починається третій період чеського національного відродження, ознаменований романтичним і народним направленням чеської поезії. Головними поетами початку цього періоду були Я. Коллар, з його "Дочкою Слави", і Челаковский.

У 1783р. Карл Там видав вже чеською мовою «Захист чеської мови», а в 1785р. Ганке з Ганкенштейна - німецькою мовою - «Рекомендація чеської мови». Національна струмінь все більш і більш став офарблювати чеське суспільно-літературний рух; скептицизм став все більш і більш поступатися місцем бадьорою вірі і радісним сподіванням щодо національного майбутнього Чехії.

Ця віра спочатку прокинулася з особливою силою в лавах середньої чеської інтелігенції. Празький типограф Вацлав Крамеріус з 1789 - 1808рр. видавав журнал чеською мовою «Вітчизняні новини», в якому всіляко намагався розбудити почуття народності, пізнання себе в широких колах чеського суспільства. Спільно з Прохазкою в 90х рр.. 18 ст. і першому десятилітті 19ст. Крамеріус наповнив чеський книжковий ринок безліччю перевидань старої чеської оригінальної та перекладної літератури. Чеська книга отримала широке поширення в суспільстві і народній масі, чеська літературна мова завоював собі право громадянства. Загальному перебігу піддалися, в кінці кінців, і ті люди, які раніше сумнівалися в цінності національних чеських прагнень. Той же Пельцеля, який схильний був перш плисти за пануючим течією, і писав тільки по-латині і по-німецьки, в 90х рр.. 18 ст. став видавати на чеській мові Хроніку Чехії - чіткий виклад чеської історії, в якій він поєднав усі свої попередні праці та дослідження з чеської історії. Хроніка Пельцеля стала народною книгою і сприяла пожвавленню національно-історичного почуття і свідомості в чеському суспільстві. Навіть Добровський піддався загальному захопленню і в 1809г. видав детальну граматику чеської мови, яка забезпечила викладання цього предмета у вищій і середній школі.

 

Просвітництво в чеських землях. Проблема розгляду питання,як самостійної проблеми

 

Проблема Просвітництва в чеських землях як самостійної проблеми довгий час не розглядалася, оскільки саме поширення тут ідей Просвітництва вважалося лише наслідком запозичення західної суспільної думки. Ідеологічні процеси, пов'язані з генезисом просвітницькою думки в чеських землях вкрай складні, і багатопланові. Розбіжності між різними вченими існують з питань часу зародження ідей Просвітництва, періодизації розвитку цих ідей навіть власне існування у Чехії, про що йшлося вище.

Так основний період панування просвітницьких ідей І.Клабоух відносить до 1750 -1780рр., виділяючи, так-званий, Терезіанский (>50-60і рр.), Ійозефінский (>70-80рр.) етапи. Час попередній цьому, він оцінює, як період поширення поглядів, виготовлення та засвоєння просвітницьких доктрин.

Є.Вінтер схильний відсувати початок просвітницького етапу напротязі17 століття., пов'язуючи його безпосередньо з ім'ям М.Марция (1595 - 1667), У.Магни (1586-1661), почасти з Б.Бальбиним та оточенням, а з 18 століття - з діяльністю Ф.А.Шпорка. На думку Вінтера, духовний розвій чеських земель епохи раннього просвітництва минув 3 етапи:

· До 1700р.;

·   1700-1749рр.;

·   1749-1770 рр.

Мильніков вважає, що взявши за критерій внутрішню закономірність еволюції ідеології, розвиток Просвітництва в чеських землях можна виділити 4 етапи:

· первинне ознайомлення з ним чеського суспільства,

·   наступне засвоєння переробка того, що найбільш співзвучне цьому середовищу,

·   етап ранньої освіти, який привів до розквіту просвітницьких ідей у чеських землях (власне чеське просвітництвок.70 - зв. 90-х рр. 18 в.),

·   його занепад, який означав, проте, перехід у початок 19 в. до інших ідеологічних концепцій.

Як зазначалося, проблема Просвітництва у Чехії дуже складна й спірна, стосовно неї існує величезна розмаїття думок. Один з них у тому, що наприкінці 18 - першій половині 19 століття ідеї Просвітництва у Чехії придбали національний характер, саме у цей час відбувається процес створення в чехів національної самосвідомості. Різні суспільства, гуртки, окремі чеські просвітителі звертаються до своєї історії Чехії, своєї національної чеської мови, обстоюючи її позиції й своєї рівноправності в Імперії. Недарма час поширення й панування подібних ідей одержала звучну і, напевно, почасти навіть горду назву «Епоха національного Відродження».