2020-04-20
106
Частіше за все терміном називають слово, словосполучення, або просто мовний знак, що репрезентує наукове поняття спеціальної, професійної сфери знань [26, С. 27-29].
За одним із визначень, зокрема за трактуванням Великої Радянської Енциклопедії, термін (від лат.Terminus - межа, кордон) визначається як слово або словосполучення, використане для точного позначення поняття та його співвідношення з іншими поняттями в межах даної сфери.
На думку А. І. Моісєєва, різниця між терміном та нетерміном полягає не в специфіці слова, а в специфіці об’єктів номінації і термін не припиняє бути терміном, якщо його використання буде здійснюватися не лише фахівцями певної сфери діяльності [22, С. 117].
За наявності багатьох відмінностей та багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які деякі термінознавці відносять до неодмінних ознак терміна (або вимог) відносять:
нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;
відсутність синонімів;
інтернаціональний характер: знаючи терміни-інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу [12, С. 125-130].
Підсумовуючи викладене вище, ми можемо зазначити, що до цього часу відсутня загальноприйнята дефініція терміна, адже погляди дослідників та науковців на його сутність неоднозначна, а подекуди суперечлива. Під терміном у даній роботі ми будемо розуміти слово або словосполучення, яке точно і однозначно виражає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя та його співвідношення з іншими поняттями в межах окремої сфери. На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах окремої області є однозначними та позбавленими експресії.
Способи творення термінів
Деривація - це мовознавча наука, яка вивчає процеси утворення нових слів шляхом поєднання кореневих та афіксальних морфем та основ певної мови в різних комбінаціях і згідно певних моделей. Лексико-семантичне словотворення переймається утворенням слів шляхом семантичного розщеплення твірного слова, тоді як семантичне словотворення вивчає появу нових семантичних одиниць внаслідок зміни значень слів, а синтаксичне словотворення досліджує утворення нових складних слів шляхом лексикалізації словосполучень [1, С. 21-23].
Словниковий склад термінології збагачується за рахунок створення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу, тобто за допомогою процесу деривації. Зазначимо, що до середини XIX ст. більшість термінів утворювалась шляхом:
термінологізації (коли сфера вживання загальновживаного слова поступово обмежувалася, після чого слово з обмеженою зоною вживання або з обмеженнями в логічній співвіднесеності набувало ознак терміна і починало вживатися як термін);
створення термінів-фраз на базі певних понять;
створення нових слів (процес термінотворення).
Починаючи з середини XIX ст. в обіг вводяться спеціальні дефініції, які допомагають однозначному співвіднесенню терміна-слова із позначуваним поняттям. Простежуються запозичення та переклад іншомовних термінів [32, С. 80-83]. Щодо сучасних способів термінотворення, то В.П. Даниленко у своїх дослідженнях зазначає, що в термінології є активними та продуктивними, але в різній мірі ті ж самі способи, що й у загальній лексиці: семантичний, синтаксичний, морфологічний [14, С. 20-21].
Лексико-семантичний спосіб полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Внаслідок термінологізації відомі слова або цілком утрачають зв’язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень [38, P. 23].
Одним з прикладів лексико-семантичного способу творення являється такий термін як titre, яке у сфері поліграфії набуло наступного значення: титульний лист: титульна сторінка і оборот титулу.
Наступними випадками даного способу термінотворення ми можемо вважати такі терміни:
ligne: рядок, тобто частина набраного тексту певного формату, розташована на одній горизонтальної лінії, яка служить елементом смуги / колонки;
signature: сигнатура, порядковий номер друкованого аркуша, що проставляється перед нормою в лівому кутку нижнього поля першої сторінки кожного друкованого листа і являється повторюваним на третій сторінці разом з зірочкою, набраною на верхній лінії шрифту, вже без норми. Також даний термін може мати ще одне принципово інше визначення: норма, тобто відомості, що поміщаються разом з сигнатурою в лівому кутку нижнього поля першої сторінки кожного книжкового зошиту, які слугують для полегшення контролю при брошурувальних процесах;
cahier: книжковий або журнальний зошит, складова частина блоку видання, отримана в результаті фальцювання друкованого аркуша.
tranche, який у даній сфері набув наступного значення: обріз книжкового блоку, верхній, боковий та нижній краї книжкового блоку, які піддаються тристоронній обрізці, фарбуванню, в тому числі позолотою та торшонуванню. Також продуктивним джерелом термінотворення у семантичній структурі слова виступає метафоризація та метонімізація вже існуючих лексичних одиниць.
Отже,термінологія збагачується за рахунок створення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу. До середини XIX ст. більшість термінів утворювалась шляхом термінологізації загальновживаного слова, створення термінів-фраз на базі певних понять, створення нових слів-термінів. Сучасними активними та продуктивними способами термінотворення, є ті ж способи, що й у загальній лексиці: семантичний, синтаксичний, морфологічний.
Первинна номінація як спосіб термінотворення
