Злочини у сфері обігу наркотичних засобів

Психотропних речовин, їх аналогів

Або прекурсорів

*'                          ^ д»ї                                                                       '             ,

'                                  >.                                                                       ' І         } ї

<? /. Наркозлочинність: суспільна небезпека, поняття та стан Наркоманія, зловживання наркотиками та іншими нарко- та психотропними речовинами (надалі узагальнено — наркотичні за­соби або наркотики) з давніх-давен мають соціально-історичні ви­токи (про них йтиметься далі), завдають виняткової шкоди людст­ву. Вони підривають здоров'я людей, обмежують їх фізичний і соціальний розвиток, життєву перспективу. Поряд із спричинен­ням фізичних вад наркотики згубно впливають на свідомість, психіку людей, їх культуру, мораль, життєдіяльність. Із поширен­ням незаконного обігу наркотиків, їх немедичного вживання та пов'язаного з цим наркобізнесу наркотизм перетворився в одну з найнебезпечніших суспільних проблем. Він деформує економічну, соціальну, культурну сфери суспільства, його стабільність. Набуває ролі загрозливого криміногенного чинника, що зумовлює зло­чинність, пов'язану з наркотиками, а також корупцію, зловживан­ня владою, її переродження в інтересах наркоділків. Виняткова шкідливість зазначених явищ і процесів непомірно зростає від то­го, що найбільш масштабні реальні здобутки наркомафії у фінан­совій, економічній, політичній сферах глибоко замасковані та не є публічно очевидними, як вживання наркотиків, через що не викли­кають у переважної більшості суспільства усвідомлення власної шкоди і небезпеки. Проблема запобігання та протидії поширенню

424

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

наркоманії і пов'язаної з нею злочинності, передусім наркобізнесу та «відмивання» наркоприбутків, набула глобального світового масштабу, є давно винятково актуальною і для України.

Ця проблема в останні десятиріччя не раз привертала увагу ук­раїнських вчених, у тому числі у галузі юридичних наук. Криміно­логічні її аспекти розглядалися в монографіях колективу авторів «Наркотизм й преступность» під ред. І. П. Лановенка (1994), В. О. Глушкова «Наркотизм і злочинність» (1996), М. П. Селива-нова і М. С. Хруггаи «Антинаркотичне законодавство України» (1997), А. А. Музики «Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів» (1998), колективів авторів «Молодежь й наркотики» під ред. В. О. Соболева та І. П. Рущенка (2000), «Ор­ганізований наркобізнес» за заг. ред. Ю. В. Бауліна і Л. В. Дорош (2005), кандидатських дисертаціях С. А. Гадойбоєва (1996), О. М. Гуміна (1997), докторській дисертації А. А. Музики (1998) та інших.

Безперечним є тісний зв'язок «наркотичних» злочинів з нарко­манією, наркотизмом, наркотичними засобами. Для предметного розгляду цього зв'язку потрібне насамперед знання наведених по­нять та пов'язаних з ними термінів. Сутність наркоманії як хворо­би, що потребує медичного втручання, полягає у хронічній інток­сикації та формуванні стійкої психічної або фізичної залежності від вживання наркотичних засобів, які викликають патологічні порушення психіки людини. Наркотизм — це соціальний феномен поширення у суспільстві наркоманії, який веде до системних соціальних наслідків психічного, медичного, особистісного та міжособового, в тому числі криміногенного характеру. Інакше ка­жучи, наркотизм — це соціальний прояв і наслідок наркоманії, а «наркотичні» злочини — діяльнісний прояв кримінальної людсь­кої активності (поведінки), пов'язаної з наркотиками.

Офіційно визнаються наркотиками у широкому розумінні Цього терміна засоби і речовини в разі віднесення їх до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — Перелік). Перелік — це згруповані в списки названі засоби і речо­вини, які розподілені по таблицях І-ІУ згідно із законодавством України та міжнародними договорами, обов'язковість яких визна­на Верховною Радою України. Перелік затверджується Кабінетом

425

1 ЛсШЗ. 5**- *    ^,,?о'^ч'-^!М'.;''                       -г-

Міністрів за поданням спеціально уповноваженого органу вико­навчої влади, яким в Україні є Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я, і публікується в офіційних ви­даннях. Перелік враховує положення, нормативи та вимоги міжнародних конвенцій та протоколів ООН. Згідно з останніми та потребами практики до Переліку вносяться зміни. На сьогодні чинним є Перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 770 від 6 травня 2000 р. (із змінами, внесеними згідно з поста­новою Уряду № 1890 від 12 грудня 2002 р.).

Критеріями розподілу засобів і речовин по таблицях І-ІУ Пе­реліку є врахування їх корисності та потреби для використання у медичній практиці, а також ступеню небезпечності для здоров'я в разі зловживання ними. У таблицях використовуються офіційно визначені списки наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, обіг яких в Україні заборонено або обмежено, в тому числі супроводжується заходами контролю. В кожному разі для визначення легітимності та обмежень щодо того чи іншого нарко­тику слід користуватися згаданим Переліком. Слід також знати змістову відмінність окремих груп (різновидів) засобів та речовин, що включені до Переліку як наркотичні. Для цього скористаємося їх визначеннями, що подані у Науково-практичному коментарі Кримінального кодексу України за ред. М. І. Мельника і М. І. Ха-вронюка, автором яких є А. А. Музика¹. Тут містяться такі визна­чення.

Наркотичні засоби — це включені до Переліку речовини при­родного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. До них належать: героїн, канабіс, смола, екстракти і настой­ки канабісу, макова солома, концентрат з неї, опій, кустарне виго­товлені препарати з ефедрину, псевдоефедрину. Зловживання нар­котичними засобами призводять до захворювання на наркоманію.

Психотропні речовини — це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти де-

¹ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-є вид., псрсроб. та дон. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавропюка. - К., 2003. - С. 710-711.

426

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

пресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систе­му або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислен­ня, або поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. До них належать, наприклад, ЛСД, мес-калін, тетрагідроканнаболін. Зловживання психотропними речо­винами викликає захворювання на токсикоманію.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин — це за­боронені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, що не включені до Переліку, хімічна структура і влас­тивості яких подібні до хімічної структури і властивостей нарко­тичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких аналоги відтворюють. Аналоги виникають при створенні нового фармацевтичного препарату/лікарського засобу, що має нарко­тичні або психотропні властивості. Останні має значна кількість лікарських засобів. У процесі їх створення досліджується та експе­риментальне випробовується низка продуктів, з-поміж яких зреш­тою визначається більш ефективний у лікувальних цілях та менш загрозливий побічними впливами. Створені лікувальні засоби, що мають наркотичні або психотропні властивості, в кінцевому ви­гляді обліковуються та включаються до міжнародних класифікацій за своїми назвами та хімічними формулами. Проміжні продукти-аналоги до згаданих обліків та класифікацій не потрапляють, їх ви­робництво, поширення та застосування практично неможливо кон­тролювати. Тому в низці країн, включаючи Україну, обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин заборонено.

Прекурсори — це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних ре­човин, включених до Переліку. Наприклад, етиловий ефір, ацетон, ефедрин, ангідрид оцтової кислоти, соляна і сірчана кислота.

Усі злочини, що пов'язані із наркотиками, за мотивом та спосо­бом вчинення можна розділити на декілька груп. Першу, найбільш значну за кількістю, становлять злочини, що вчиняють­ся у сфері обігу наркотиків. Вони поділяються на дві підгрупи, пов'язані: а) з вживанням наркотиків; б) з їх поширенням, у тому числі із здобуттям матеріальної вигоди від цього. Якщо остання здобувається постійно або систематично, це має назву нар-кобізнес. В одному з останніх видань до наркобізнесу віднесені

427

  Глава 5                          '"' '* " '<'•''•>''' '          '• ". '• •' 'V •••'

«злочини, які пов'язані з одержанням у кінцевому підсумку до­ходів від збуту наркотичних засобів споживачам та легалізації та­ких доходів (наркогрошей чи майна)»¹. Думається, що визначення наркобізнесу слід уточнити: по-перше, тут має йтися не про дохо­ди, а про прибутки, тобто перевищення доходів над витратами; по-друге, ці прибутки повинні перевищувати певну межу (розмір), що дозволяє використовувати їх не лише для забезпечення мінімальних власних потреб споживання, а й для використання в економічних та інших підприємницьких інтересах, в чому й поля­гає бізнес на наркотиках або наркобізнес. Другу групу становлять злочини, що вчиняються у загальнокримінальній спосіб (крадіжка, грабіж, розбій тощо) з метою заволодіння наркоти­ками для їх вживання або поширення. До третьої групи належать злочини, які вчиняються під безпосереднім впливом наркотиків на психіку, у тому числі у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, гострої наркотичної залежності та потреби у наркоти­ку (абстиненції). Інколи в окрему групу виділяють злочини, зумовлені віктимним станом або поведінкою наркоманів.

У цій главі розглядаються кримінологічні проблеми переважно найбільш поширеної першої групи наркозлочинів, її підгрупи «а» — у сфері обігу наркотиків. Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з наркотиками, що належать до підгрупи «б» першої групи та другої і третьої груп, викладається відповідно у главах Курсу, що стосуються організованої злочинності (глава 4), корисливої та насильницької злочинності (глава 1).

Чинний Кримінальний кодекс України у розділі XIII передба­чає у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів 16 складів злочинів (статті 305-320). Злочинність у згаданій групі злочинів досить поширена, за останні три роки її пи­тома вага серед усіх зареєстрованих злочинів зросла на 3,5 % та до­сягла 15,3 %. За період 1997-2003 рр. їх кількість до 2003 р. щоро­ку зростала і досягла у 2002 р. 58 085, що на 57,2 % перевищувало рівень 1997 р. та на 22 % — цей рівень у 2001 р. Лише у 2003 р. їх кількість скоротилася на 1,1 % (57 435), проте у 2004 р. знову

¹ Організований наркобізпєс (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. рсд. Ю. В. БауліІІа та Л. В. Дорош. — X., 2005. — С. 15.

428

  Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

помітно (на 14,4 %) зросла (65 740), а в 2005 р. та 2006 р. лишила­ся майже на тому ж рівні: відповідно 65 017 та 64 630. Слід зазна­чити, що рівень цих злочинів в основному визначається кількістю зареєстрованих_ч злочинних вчинків стосовно виробництва, придбання, перевезення наркотиків без мети збуту (ст. 309 КК). Протягом усього періоду останні значно переважали в структурі злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. Водночас їх питома вага серед усіх злочинів цієї категорії до 2003 р. помітно зменшу­валася: з 78 % у 1997 р. до 66,8 % у 2002 р., 55,2 % - у 2003 р. Після цього почалося її поступове зростання: 54,3 % — у 2004 р., 54,5 % — у 2005 р., 54,9 % — у 2006 р. У 2003 р почалися загалом істотні зміни в практиці органів внутрішніх справ щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб за незаконні операції з нарко­тиками. Пріоритети у цій практиці цілком обґрунтовано були зміщені з вчинків без мети збуту наркотиків, тобто здійснюваних переважно для задоволення власного споживання, на операції, пов'язані зі збутом наркотичних засобів (ст. 307 КК). Останні за поширеністю посіли друге місце в структурі злочинів у сфері нар-кообігу. їх питома вага поступово збільшувалася: з 15,8 % у 1997р. до 23 % у 2002 р. та 30,5 % у 2003 р., а після зменшення у 2004 р. до 26,9 % в 2005-2006 рр. знову зросла (відповідно 27,8 % та 37,7 %). Дещо зростала також питома вага зареєстрованих злочинів, які по­лягали в організації або утриманні місць для незаконного вживан­ня чи виготовлення наркотичних засобів (ст. 317 КК): з 2,6 % в 1997р. до 3,4 % в 2002 р., 4,1 % - у 2003 р. і 2004 р., 4,2 % - у 2005 р. та 4,0 % у 2006 р. У декілька разів зросла кількість кримінальних справ (понад 6,2 тис. у 2004 р. та 2006 р.), заведених за ознаками ст. 310 КК — посів чи вирощування снотворного маку або коно­пель. В означений період у декілька десятків разів зросла кількість злочинів, зареєстрованих за ознаками ст. 306 КК «Використання коштів, одержаних від незаконного наркообігу». Проте їх питома вага залишалася вкрай незначною (меншою 0,3 %), а кількість (у 2005 р. — 183, у 2006 р. — 163) явно не відповідає поширенню наркобізнесу. Останнє свідчить про те, що найбільш небезпечні Для держави і суспільства прояви наркобізнесу, які фактично створюють підґрунтя для незаконного наркообігу, немедичного вживання наркотиків та вчинення переважної більшості зло-

429

  Глава 5,- • • ••:, -_: ~ • ол- •• '••• •-                               •    ,-••.!•''  ••••..