Рекомендована література 8 страница

— залишення поза увагою та без підтримки ув'язнених, які всу­ переч тиску кримінального оточення не сповідують «тюремних традицій», прагнуть стати на шлях виправлення, покінчити із зло­ чинним минулим.

Наведені положення щодо причин та умов злочинності в уста­новах позбавлення мають бути використані для предметного пла­нування та здійснення діяльності стосовно запобігання ЇЇ проявам. Оскільки, як вже зазначалося, до детермінуючого комплексу зло­чинності в установах позбавлення волі входять детермінанти, що зумовлюють рецидивну злочинність і злочинність загалом, то і си­стема заходів запобігання злочинності в цих установах має вклю­чати запобіжні заходи, спрямовані щодо злочинності загалом та Рецидивної злочинності. Ця діяльність спирається на теоретичну Модель запобігання злочинності загалом, має подібні рівні, мас-, спрямування. Сумнів лише викликає наявність у діяль-

605

  Глава 7

ності щодо запобігання злочинності в установах позбавлення воді аналогічно запобіганню злочинності загалом, свого окремого за-гальносоціального напрямку. Видається, що на запобігання зло­чинності в установах позбавлення волі можуть опосередковано впливати заходи загальносоціального характеру, але останні, як правило, як соціальні передумови опосередковано впливають на запобігання злочинності загалом, що тим самим опосередковано впливає і на злочинність в установах позбавлення волі. Якщо сфе­ра впливу загальносоціальних заходів окреслюється лише сферою системи виконання покарань або ще вужче — установ позбавлення волі, тоді вони втрачають загальносоціальну спрямованість і набу­вають цільового характеру (стосовно УВП), що виводить їх до на­прямку спеціально-кримінологічного запобігання.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності загалом та рецидивної злочинності зокрема були розглянуті в главі 5 Книги 1 Курсу та у попередньому параграфі цієї глави. На­разі доцільно розглянути спеціально-кримінологічні запобіжні заходи загального та індивідуальних рівнів, спрямовані безпосе­редньо на усунення (нейтралізацію) причин і умов злочинності в установах позбавлення волі.

До заходів спеціально-кримінологічного спрямування загаль­ного або групового рівнів належать такі:

1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:

— технічного оснащення УВП засобами охорони та спостере­ ження, розробки та застосування нових засобів електронного сте­ ження за ув'язненими у криміногенних зонах;

— підвищення професійного рівня атестованого складу УВП У питаннях кримінологічного аналізу злочинності, розробки та здій­ снення спеціально-кримінологічних заходів, особливо індивіДУ" ального рівня, насамперед щодо набуття комунікативних здібн^ос" тей, соціально-психологічних методів впливу;

— налагодження обміну інформацією, передусім оперативя<?^ю: а) між підрозділами установи; б) між різними УВП; в) між УВГЇ ^та іншими правоохоронними установами, насамперед органами міліції, щодо кримінальних авторитетів, засуджених, які дотри^У"

606

  Рецидивна злочинність

«ться традиційних злочинних норм, перебувають «у законі» тощо, _також стосовно кримінальних угруповань, особливо організова­них, з метою удосконалення спеціального обліку та оперативного контролю згаданих категорій засуджених, використання цієї інфор­мації для диференціації та індивідуалізації запобіжної діяльності;

— підвищення дисципліни особового складу УВП, передусім щодо забезпечення своєчасного і повного реагування на суспільне небезпечні діяння, за які встановлена кримінальна відпові­ дальність, а також на факти антигромадської поведінки, що мають иередкримінальний характер;

— застосування заходів групової профілактики щодо нефор­ мальних груп ув'язнених, в яких укорінюються норми криміналь­ ної субкультури, поширюється криміногенна мотивація, форму­ ються наміри до вчинення злочинів, своєчасне вжиття заходів для запобігання реалізації цих намірів;

— предметного узагальнення в Державному департаменті Ук­ раїни з питань виконання покарань та поширення зарубіжного досвіду спеціалізованої діяльності стосовно запобігання вчиненню злочинів ув'язненими.

2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:

— постійне відстеження криміногенних ситуацій, моменту їх виникнення за визначеними типовими конфліктами та чинника­ ми, які зумовлюють останні; науково-методичне визначення за участю відповідних фахівців типових конфліктів в місцях позбав­ лення волі, механізму їх розвитку в криміногенні конфліктні ситу­ ації, причин та умов, інших обставин, що зумовлюють згадані про­ цеси і механізми;

— виявлення засуджених, схильних до конфліктів, з властивос­ тями підвищеної збудженості, агресивності здійснення щодо них запобіжного, передусім психологічного впливу;

— формування в ув'язнених навичок безконфліктних стосунків, своєчасне зупинення та недопущення розростання конфлікту, по- ^3еДІнки у конфліктних та криміногенних ситуаціях;

~ розвиток серед ув'язнених різних форм занять позитивного спрямування, їх спілкування та об'єднання на основі суспільне прийнятних інтересів, творчості, самоудосконалення, зміцнення

607

  Глава 7

на цій основі соціально-психологічних відносин між засудженими;

— своєчасне «розвінчання» та припинення діяльності негатив­ них формувань ув'язнених, які протиставляють себе іншим засу­ дженим, персоналу УВП, формують конфліктне ставлення до них та криміногенну мотивацію у стосунках з ними;

— своєчасне здійснення спеціалізованих оперативних заходів спрямованих на запобігання криміногенним ситуаціям, роз'єднан­ ня ворогуючих груп та внутрішнє роз'єднання конфліктної, криміногенної групи;

— профілактична переорієнтація конфліктних груп та осіб на задоволення цінних для них інших інтересів і потреб.

3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:

— дискредитація кримінальних традицій і звичаїв, криміналь­ ного жаргону;

— впровадження, у тому числі підтримання, серед ув'язнених звичаїв, правил та стандартів поведінки, форм спілкування, що відповідають вимогам закону, загальнолюдським цінностям, нор­ мам моралі; спеціальні системні заходи щодо підвищення рівня правової культури засуджених, передусім у стосунках, де прояв­ ляється кримінальна субкультура;

— використання можливостей церкви, релігійних об'єднань для впровадження у стосунках ув'язнених основних релігійних (біблійних) постулатів щодо поведінки у суспільстві та стосовно осіб навколо;

— розширення участі організацій громадянського суспільства, правозахисних організацій, національних та міжнародних про­ ектів і програм у проведенні профілактичної роботи та налагод­ женні антикриміногенної обстановки в УВП.

Щодо заходів спеціально-кримінологічного спрямування індивідуального рівня, то вони потребують, перш за все, системно­го та організаційного упорядкування, застосування обґрунтовува­ного методичного забезпечення, дотримання повноти виконання всіх стадій індивідуально-профілактичної діяльності, включаючи індивідуальне прогнозування злочинної поведінки з боку окремо­го засудженого. Індивідуально-запобіжну роботу в установах позбавлення волі доцільно організовувати за формами, у порядку

608

  Рецидивна злочинність

_та у спосіб, які були рекомендовані у попередньому параграфі що­до запобігання рецидиву злочинів окремих осіб, а також в інших главах Курсу стосовно профілактики індивідуальної злочинної по­ведінки інших категорій осіб з високою ймовірністю вчинення злочину.

Насамкінець потрібно зазначити, що запобігання на індивіду­альному рівні злочинності ув'язнених, які перебувають в установах позбавлення волі, має відбуватися не лише шляхом застосування профілактичних заходів і методів (загальних та індивідуальних), а й через здіснення заходів відвернення реалізації умислу на вчинення злочину та припинення такої реалізації, якщо про неї стало відомо адміністрації установи вико­нання покарання. Інакше кажучи, для індивідуального запобіган­ня злочинності в установах позбавлення волі слід використовува­ти всі заходи індивідуально-запобіжної дії, в тому числі профілак­тики, відвернення та припинення злочинів.